Рішення

від 02.10.2024 по справі 917/656/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2024 Справа № 917/656/22

Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Покровська, 22, м. Решетилівка, Полтавська область, 38400 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спільних правовідносинах - Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області, вул. Перемоги,3, с. Нехвороща, Полтавський район Полтавської області, 39354

до 1. Соколовобалківський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Нехворощанської сільської ради Полтавської області, вул. Перемоги, 40, с. Соколова Балка, Полтавський район, Полтавська область, 39352

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл", вул. Перемоги, 27В, с. Соколова Балка, Полтавський район, Полтавська область, 39352

про визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

від прокуратури: Василенко Ю. М.;

від позивача: не з`явились;

від відповідача 1: не з`явились.;

від відповідачів 2: не з`явились.

Обставини справи: Перший заступник керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області (далі - рада, позивач) звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить:

- визнати недійсним договору про участь в організації досліджень та навчального співробітництва від 07.06.2021, укладеного між Соколовобалківським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Нехворощанської сільської ради Полтавської області (далі - заклад, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сокіл" (далі - ТОВ "Сокіл", відповідач - 2 (далі - оспорюваний договір);

- зобов`язати ТОВ "Сокіл" повернути Соколовобалківському закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів земельну ділянку площею 75 га з кадастровим номером 5323486000:00:002:0742 (5323486001:001:00160003), яка знаходиться в межах Нехворощанської сільської ради.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний договір не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, суперечить нормам статей 1130 - 1132 Цивільного кодексу України, статтям 92, 93, 96 Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", не спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені та має бути визнаний недійсним з огляду на статті 203, 215 Цивільного кодексу України, а спірна земельна ділянка - поверненню закладу.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.07.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 відмовлено у задоволенні позову.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 13.07.2023 у справі № 917/656/22 скасовано, справу № 917/656/22 направлено на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Відповідно до частини 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 917/656/22 визначено суддю Дмитра Сіроша.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.04.2024 суддя Дмитро Сірош прийняв справу № 917/656/22 до провадження; постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, зі стадії підготовчого засідання та призначив підготовче засідання у справі на 15:20 28.05.2024.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.05.2024 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 14:50 25.06.2024.

Від Першого заступника керівника окружної прокуратури надійшла заява (вх. № 7462 від 28.05.2024) про закриття провадження у справі в частині визнання недійсним договору про участь в організації досліджень та навчального співробітництва від 07.06.2021, укладеного між Соколовобалківським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Нехворощанської сільської ради Полтавської області (далі - заклад, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сокіл" та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл" повернути Соколовобалківському закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів земельну ділянку площею 75 га з кадастровим номером 5323486000:00:002:0742 (5323486001:001:00160003), яка знаходиться в межах Нехворощанської сільської ради.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі (вх. №7462 від 28.05.2024) в частині визнання недійсним договору про участь в організації досліджень та навчального співробітництва від 07.06.2021, оскільки договір визнається недійсним з моменту його вчинення і його розірвання не є підставою для закриття провадження у справі за позовом про визнання такого договору недійсним.

Клопотання прокурора про закриття провадження у справі в частині повернення Соколовобалківському закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів земельної ділянку площею 75 га з кадастровим номером 5323486000:00:002:0742 (5323486001:001:00160003) суд задовольнив у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідач повернув земельну ділянку в добровільному порядку шляхом підписання акту прийому - передачі (повернення) відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України - відсутній предмет спору.

Також, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 суд призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 11:00 02.10.2024.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Згідно з пунктом 1.1 Статуту Соколовобалківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів, затвердженого рішенням 16 сесії Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання від 17.11.2021 № 7, Соколовобалківський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів є правонаступником Соколовобалківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Новосанжарської районної ради Полтавської області. Є юридичною особою, має печатку, штамп, код ЄДРПОУ.

Засновником закладу є Нехворощанська сільська рада Полтавського району Полтавської області (пункт 1.4 цього Статуту).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02.06.2022 вбачається, що 08.02.2019 (номер запису про право власності/довірчої власності 30261440) на підставі акта приймання - передачі нерухомого майна від 21.12.2018, підписаного Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та Нехворощанською сільською радою, зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 75,00 га, кадастровий номер 5323486000:00:002:0742; визначено, що форма власності вказаної земельної ділянки - комунальна, власник - територіальна громада в особі Нехворощанської сільської ради.

19.01.2022 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено інформацію про державну реєстрацію іншого речового права (номер запису про інше речове право 46712968), зокрема про те, що право постійного користування земельною ділянкою площею 75,00 га, кадастровий номер 5323486000:00:002:0742, належить Соколовобалківському закладу загальної середньої освіти I-III ступенів; підставою для внесення таких відомостей є Державний акт на право постійного користування землею серія І-ПЛ № 000845 від 25.11.2003.

З листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 01.02.2022 № 18-16-0.2-439/2-22 вбачається, що 25.11.2003 в Книзі реєстрації державних актів за № 1 зареєстровано Державний акт на право постійного користування землею серія І-ПЛ № 000845, виданий Соколовобалківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів на земельну ділянку площею 75 га; в Державному земельному кадастрі земельна ділянка зареєстрована з кадастровим номером 5323486000:00:002:0742.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02.06.2022 відсутні відомості про інші земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні Соколовобалківського закладу загальної середньої освіти І-III ступенів.

Довідкою відділу освіти, молоді та спорту Нехворощанської сільської ради від 23.06.2022 № 28/01-27 підтверджується, що у користуванні Соколовобалківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів перебуває земельна ділянка площею 75 га, кадастровий номер 5323486000:00:002:0742; інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності чи користуванні навчального закладу, відсутні.

Урахувавши вказані документи, суд установив, що Соколовобалківський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів користується земельною ділянкою площею 75 га саме з кадастровим номером 5323486000:00:002:0742 на підставі Державного акта на право постійного користування землею серія І-ПЛ № 000845 від 25.11.2003.

Директор Соколовобалківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів звертався до Нехворощанської сільської ради з клопотанням від 19.04.2021 № 37, в якому просив погодити укладення договору про участь в організації досліджень та навчального співробітництва на земельній ділянці сільськогосподарського призначення площею 75 га, наданій школі в постійне користування на підставі Державного акта на право постійного користування землею серія І-ПЛ № 000845 від 25.11.2003.

Сьомою сесією 8 скликання Нехворощанської сільської ради від 20.04.2021 № 17/61 прийнято рішення про те, що остання не заперечує щодо укладення договору про участь в організації досліджень та навчального співробітництва на земельній ділянці площею 75,00 га, за умови дотримання вимог ЗК України (а. с. 58, т. 1).

В подальшому директор Соколовобалківського закладу загальної середньої освіти І-III ступенів подав до відповідної сільської ради клопотання від 27.05.2021 № 65 щодо надання дозволу на укладення між закладом та ТОВ "Сокіл" договору про участь в організації досліджень та навчального співробітництва на земельній ділянці площею 75 га з кадастровим номером 5323486001:001:00160003 строком на 10 років.

10 сесією 8 скликання Нехворощанської сільської ради від 07.06.2021 було погоджено укладення між Соколовобалківським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів та ТОВ "Сокіл" договору про участь в організації досліджень та навчального співробітництва на земельній ділянці площею 75,00 га з кадастровим номером 5323486000:00:002:0742.

07.06.2021 Соколовобалківський закладо загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів (сторона - 1) та ТОВ "Сокіл" (сторона - 2) уклали договір про участь в організації досліджень та навчального співробітництва щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323486001:001:00160003 площею 75,00 га з терміном дії 10 років.

Суд встановив, що в договорі було неправильно вказано кадастровий номер земельної ділянки - 5323486001:001:00160003, оскільки фактично у користуванні Соколовобалківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів перебувала земельна ділянка із кадастровим номером 5323486000:00:002:0742.

У розділі 2 договору сторонами було узгоджено мету і предмет договору, а саме: сторони зобов`язувалися об`єднати свої зусилля для досягнення спільної мети, за якою інтересам сторони - 1 відповідає використання земельної ділянки для забезпечення можливості проведення навчальних та дослідних заходів, а також отримання коштів для фінансування діяльності школи та інтересам сторони - 2 відповідає здійснення обробки земельної ділянки та на умовах договору залишення собі частки вирощеного врожаю.

Під час дії договору Сторона - 1 спільно зі Стороною - 2 з урахуванням навчальних програм школи планують проведення навчальних заходів. Від імені сторін діють їх уповноважені представники, зокрема для планування навчальних заходів Сторона - 2 обов`язково залучає до планування та проведення навчальних заходів спеціаліста - агронома із профільною освітою та досвідом роботи агронома. З боку Сторони - 1 в організації навчальних заходів приймають участь педагогічні працівники визначені стороною - 1. Кожна сторона попередньо інформує іншу про свого представника та може здійснювати його заміну. Представники сторін спільно обирають теми навчальних заходів, види та хід досліджень та/або спостережень, які проводяться під час цих заходів. Не пізніше 25 числа кожного місяця сторона - 2 подає директору школи для затвердження план заходів на наступний місяць, за виключенням шкільних канікул (роз. 3 договору).

Згідно з розділом 5 договору Сторона - 2 приступає до оброби земельної ділянки відповідно до узгодженої сторонами навчальної програми. Сторона - 1 не передає Стороні - 2 право користування земельною ділянкою. Сторона - 2 лише отримує можливість обробки земельної ділянки на умовах цього договору за погодженим сторонами планом заходів. Черговість проведення сільськогосподарських робіт та види культур, що будуть вирощувався на земельній ділянці, Сторона - 2 узгоджує зі стороною -1. Сторона - 2 поєднує проведення робіт на дослідних ділянках з практичними роботами. Сторона - 2 використовує земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур за рахунок власних ресурсів (коштів, техніки, персоналу тощо) та власними силами з метою їхньої реалізації після проведення розрахунку зі стороною-1, якщо інше не буде узгоджено сторонами. Строки посіву та збирання врожаю мають відповідати навчальній програмі з врахуванням погодних умов. Зберігання врожаю забезпечується стороною - 2 самостійно. Сторона - 2 надає стороні - 1 інформацію про хід та результати виконання цього договору та документи про його виконання на вимогу однієї із сторін. Сторона - 2 не має права обмежувати доступ до земельної ділянки. Сторона - 1 має право бути присутньою під час проведення обробки земельної ділянки та давати обов`язкові до виконання розпорядження, якщо умови користування Стороною - 2 земельної ділянки не відповідають навчальній програмі школи (в тому числі, погодженому плану заходів).

Розділом 6 договору визначено вклади сторін та право власності на посіви врожаю та результати робіт: вкладом сторони - 1 є надана Стороні - 2 можливість вирощування на земельній ділянці сільськогосподарських культур, а також вміння, навички та досвід сторони - 1. Вкладом сторони - 2 є її кошти та інше майно, професійні й інші знання, а також все інше, що необхідне для обробки земельної ділянки; оцінка вкладів сторін здійснюється за балансовою вартістю матеріальних ресурсів (в тому числі, майнових прав), що необхідні для виконання договору; внесене до діяльності сторін майно (майнові права) залишається їх власністю, однак вирощений на земельній ділянці урожай та/або вироблена у результаті діяльності сторін продукція та одержані від такої діяльності плоди, до проведення стороною - 2 на умовах договору виплати частини сторони - 1, є спільною сумісною власністю сторін.

У розділі 9 договору визначено частки сторін та розподіл результатів діяльності.

Так, Сторона - 1 отримує свою частку від виконання договору у вигляді соціального ефекту від уможливлених виконанням договором навчальних заходів, результатів досліджень на земельній ділянці та іншого навчального ефекту, а також в грошовій формі із розрахунку 12 000,00 грн за 1 га ріллі на рік, але не менше гривневого еквівалента 430 дол. США за 1 га ріллі на рік. Загальна сума належної до сплати стороні-1 винагороди становить 900 000,00 грн на рік, але не менше гривневого еквівалента 32 190 дол. США.

Сторона - 2 отримує свою частку у вигляді вирощеного за її рахунок врожаю сільськогосподарських культур, з урахуванням умов, визначених пп. 9.2.2 договору.

Як забезпечення виконання договору Сторона - 2 на користь Сторони - 1 здійснює щомісячні платежі в сумі 75 000,00 грн, але не менше гривневого еквіваленту у сумі 2 683 дол. США.

Після проведення наведених у пункті 9.1.1 договору виплат, належна стороні-1 частка вирощеного врожаю переходить у власність Сторони -2, а у Сторони -1 залишається у власності зазначена у п. 9.2.1 договору сума забезпечення.

Сторона - 2 отримує у власність свою частку врожаю від обробки земельної ділянки. Якщо сторона-2 не отримує врожай, або отримує його в меншій кількості ніж вартість виплаченої стороні-1 частки, то виплачені Стороні - 1 кошти не повертаються.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до частини 5 цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 235 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного договору) встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Тобто, удаваний правочин вчинюється для прикриття іншого правочину, внаслідок чого в наявності два правочини - прихований і удаваний - такий, що прикриває перший правочин.

Удаваний правочин, на відміну від прихованого, сторонами не виконується. Відповідні права і обов`язки сторонами не реалізуються. Сторони правочину виконують тільки ті обов`язки та реалізують ті права, що випливають із прихованого правочину.

З учиненням удаваного правочину сторони навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце.

Удавані правочини - це правочини з дефектами волі такого правочину та мети.

Оскільки згідно з частиною 1 статті 202, частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити - чи є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з`ясування питання про те чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме правочин (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 910/12454/17).

У постанові від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20 Верховний Суд зазначив про те, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України, якою також обґрунтовує прокурор позов, встановлено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (стаття 1131 Цивільного кодексу України).

Зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети (постанова Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17).

Відповідно до пункту 6.1 Роз`яснення Вищого Арбітражного суду України № 02-5/302 від 28.04.1995 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність» укладаючи договір про сумісну діяльність, сторони визначають обов`язок кожної з них щодо внесків, необхідних для досягнення мети сумісної діяльності. Такими внесками можуть бути грошові суми, майно, трудова участь, надання послуг, розробка і забезпечення проектною документацією тощо.

У договорі від 07.06.2021 Соколовобалківським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів та ТОВ «Сокіл», не визначено всіх істотних умов для договорів про спільну діяльність.

На відміну від будь-яких інших зобов`язань, в яких інтереси сторін є протилежними і відбувається перехід майна (права на майно) або результату роботи (послуги) від однієї сторони до іншої, при цьому, одна сторона має на меті продати (передати в користування) майно (результат роботи, послуги) та отримати за це певну грошову суму, а інша - набути майно (право на майно), отримати результат роботи, послугу тощо, в правовідносинах спільної діяльності взаємні права і обов`язки сторін опосередковані необхідністю досягнення загальної мети, тобто сторони мають загальний інтерес.

Стаття 1135 Цивільного кодексу України встановлює порядок ведення спільних справ учасників. Під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників.

Крім того, за договором простого товариства обов`язки сторін у таких правовідносинах не мають зустрічного характеру, а кожен учасник діє не для досягнення власних цілей, а у загальному інтересі. Специфікою договору є те, що сторони отримують блага в результаті співпраці, а не від іншої сторони за договором.

Відносини ж, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного договору).

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного договору) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного договору) встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відсутність у договорі викладення усіх істотних умов, необхідних для договору оренди, не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування.

Верховний Суд у численних постановах зазначив також те, що договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 29.03.2023 у справі № 922/1320/21).

З аналізу договору від 07.06.2021, слідує, що Сторона - 1 передала в платне користування Стороні - 2 на строк 10 років земельну ділянку загальною площею 75 га. Сторона - 1 за користування земельною ділянкою Стороною - 2 отримає кошти в розмірі 900 000 грн. на рік, при цьому не здійснюючи будь- яких внесків для досягнення мети спільної діяльності.

Сторона - 2 обробляє земельну ділянку своїми людськими, технічними та паливними ресурсами, засіває своїм посівним матеріалом, та збирає вирощений урожай своїми технічними та паливно-мастильними ресурсами. Тобто товариство здійснює діяльність на земельній ділянці на власний розсуд, за що перераховує оплату.

Відповідно до статті 1139 кодексу, прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною.

З аналізу положень Договору від 07.06.2021 вбачається що ТОВ «Сокіл» за зобов`язаннями по вказаному Договору здійснює оплату Соколовобалківському закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів за користування земельною ділянкою площею 75 га кадастровий номер 5323486000:00:002:0742 (5323486001:001:00160003), що суперечить визначенню співпраці за договором простого товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 Господарського кодексу України прибуток (дохід) є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

З аналізу вказаного визначення прибутку вбачається, що кошти, які сплачує ТОВ «Сокіл» на користь Соколовобалківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів не є за своєю природою прибутком або його частиною, а фіксована сума, яку щорічно сплачує товариство на рахунок навчального закладу.

Таким чином, вказаними умовами оскаржуваного правочину сторонами фактично згоджені істотні умови договору оренди землі, такі як об`єкт оренди (земельна ділянка, розмір, місце розташування), орендна плата (зазначено її розмір, спосіб та умови розрахунку, строки внесення) дата укладення та строк дії договору.

За таких умов оспорюваний договір не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, зміст якого суперечить вимогам, передбаченим Цивільним та Земельним кодексам України, Законом України «Про оренду землі», не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним і припиненню.

Аналогічної позиції щодо підстав визнання правочинів недійсними дотримується також Вищий господарський суд України у постановах від 07.11.2013 та 10.08.2016 у справах № 926/123/13-г та № 924/205/15.

Відповідно до частини 1 статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково- дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Отже, законодавець розмежовує види цільового використання земель, зокрема землі для виробництва сільськогосподарської продукції та землі для здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно з частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За договором від 07.06.2021 відбулось розпорядження земельною ділянкою та фактично між Соколовобалківським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів та ТОВ «Сокіл» укладено договір оренди землі, оскільки за цим договором навчальним закладом передано суб`єкту господарювання у користування конкретно визначену земельну ділянку загальною площею 75 га на певний строк за визначену плату.

Відповідно до інформації Соколовобалківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів від 04.05.2022 № 17, акт приймання-передачі земельної ділянки площею 75 га кадастровий номер 5323486000:00:002:0742 (5323486001:001:00160003) не підписувався.

Відсутність в цьому випадку акту прийому-передачі земельної ділянки, а отже неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки (аналогічний висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 10.05.2018 по справі № 924/263/17).

Відповідні правовідносини сторін чинне законодавство України визначає як орендні. Отже, аналіз договору свідчить про його недійсність як удаваного правочину, направленого на приховування фактично вчиненого сторонами договору оренди землі, який містить всі основні умови договору оренди, а саме, об`єкт оренди, його загальну площу, строк договору, плату за користування.

Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного Кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Врегульовано, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває вичерпний перелік суб`єктів, серед яких є: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності (пункт 1 частини 2 статті 92 Земельного кодексу України).

Традиційно право володіння розуміється як належність об`єкта певному суб`єкту, фактичне панування суб`єкта над об`єктом, право користування - як процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об`єкта, а також створених за його допомогою благ.

Будучи специфічним речовим правом, право постійного користування характеризується обмеженим суб`єктно-об`єктним складом: об`єктом права власності можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної власності, суб`єктами можуть бути лише юридичні особи, визначені законом (статті 92 Земельного кодексу України).

Відповідно, у постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою. Разом з цим земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у комунальній власності.

Відповідно до пункту 5.6 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата Україні щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005 у справі №1-17/2005 встановлено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Права землекористувачів визначені статтею 95 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Отже, саме навчальний заклад, як землекористувач на титулі права постійного користування, наділений передбаченими правами щодо земельної ділянки, належної йому на праві постійного користування. Закон не передбачає винятків щодо можливості реалізації прав землекористувача на праві постійного користування, зокрема і в частині самостійного господарювання на землі. Договором щодо права постійного користування такі винятки не можуть бути передбачені, оскільки відповідне право (право постійного користування) не може виникати на договірних підставах.

Формулювання законодавця «право самостійно господарювати» підкреслює диспозитивність реалізації права самостійного господарювання безпосереднім землекористувачем, але не свідчить про можливість передачі права господарювання іншій особі, підкреслюючи, що таке господарювання має відбуватися самостійно.

Відповідно до договору від 07.06.2021 усі витрати, пов`язані з обробітком земельної ділянки та вирощуванням на ній сільськогосподарських культур несе ТОВ «Сокіл».

ТОВ «Сокіл» фактично самостійно користується та експлуатує земельну ділянку, що перебуває у постійному користування навчального закладу та здійснює оплату за її експлуатацію та користування. Вказана земельна ділянка використовується для комерційної діяльності на умовах строковості та платності, що є елементом правовідносин оренди землі.

Отже, з огляду на наведене, право на обробіток землі та збір врожаю, передбачене умовами спірного договору, являє собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо володіння та користування, які згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України, складають титул права постійного користування.

Право володіння та користування, як правомочності, що належать землекористувачеві згідно з положеннями статті 92 Земельного кодексу України, за умовами спірного договору реалізуються не землекористувачем - Соколовобалківським закладом загальної середньої освіти Нехворощанської сільської ради, а ТОВ «Сокіл», шляхом обробітку землі, збору та реалізації врожаю.

Також право самостійного господарювання як право, надане відповідно до пункту «а» частини 1 статті 95 Земельного кодексу України саме землекористувачеві, згідно умов спірного договору використовується не землекористувачем, якому належить земельна ділянка на праві постійного користування - Соколовобалківським закладом загальної середньої освіти Нехворощанської сільської ради, а ТОВ «Сокіл», що суперечить вимогам вказаної норми права.

Отже, договір від 07.06.2021 не відповідає вимогам статей 92, 95 Земельного кодексу України.

Фактичне використання ТОВ «Сокіл» земельної ділянки як вкладу у спільну діяльність на підставі спірного договору також суперечить вимогам чинного законодавства, про що можна дійти висновку з огляду на наступне.

Так, відповідно до глави 15 Земельного кодексу України, як спеціального нормативного акту, що регулює земельні відносини, існує 6 правових підстав використання земельної ділянки: 1) власником; 2) на правах оренди; 3) на правах постійного користування; 4) на правах земельного сервітуту; 5) на правах емфітевзису (користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб) та 6) на правах суперфіцію (право користування чужою земельною ділянкою для забудови).

Земельна ділянка, яку використовує ТОВ «Сокіл» згідно з договору, не належить йому на жодному з передбачених чинним законодавством титулів - праві власності чи праві оренди, отже, землекористування здійснюється ним за відсутності законодавчо визначеної правової підстави.

Таким чином, використання TOB «Сокіл» земельної ділянки, наданої на праві постійного користування навчальному закладу, як спеціальному суб`єкту, суперечить положенням частини 1 статті 95 Земельного кодексу України.

Також, здійснивши аналіз статей 92, 95 Земельного кодексу України, Верховний Суд у постанові від 28.03.2018 у справі № 915/166/17 сформував висновок про те, що державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки (відповідач - 1) надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, в тому числі, шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення цих функцій.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов наступних висновків, що на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі; при цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки); спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення, надана в постійне користування закладу, фактично вибула у платне користування ТОВ "Сокіл" для здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку; оспорюваний договір є прихованим договором оренди землі, не спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені, суперечить нормам Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України; сторони при укладенні оспорюваного договору порушили норми Земельного кодексу України, в тому числі, щодо наявності повноважень на розпорядження земельною ділянкою у Соколовобалківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів (узгоджується із висновком, викладений у постановах Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 908/546/17, від 10.05.2018 у справі № 924/263/17).

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 123, 129, 209, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір про участь в організації досліджень та навчального співробітництва від 07.06.2021, укладений між Соколовобалківським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Нехворощанської сільської ради Полтавської області (далі - заклад, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сокіл".

Стягнути з Соколовобалківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Нехворощанської сільської ради Полтавської області (вул. Перемоги, 40, с. Соколова Балка, Полтавський район, Полтавська область, 39352, код ЄДРПОУ 25170465) на користь Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області, вул. Перемоги,3, с. Нехвороща, Полтавський район Полтавської області, 39354, код ЄДРПОУ 25170465) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р UA8201720343130001000006160 ДКСУ м. Київ код ЄДРПОУ 02910060) 1240,50 грн судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл" (вул. Перемоги, 27В, с. Соколова Балка, Полтавський район, Полтавська область, 39352, код ЄДРПОУ 31040860) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р UA8201720343130001000006160 ДКСУ м. Київ код ЄДРПОУ 02910060) 1240,50 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 16.10.2024.

Суддя Дмитро СІРОШ