Рішення

від 16.10.2024 по справі 922/2459/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2459/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, 61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 46 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будюст", 62418, Харківська обл., смт. Коротич, вул. Центральна, буд. 33-А простягнення 24 180,00 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будюст" про стягнення на користь державного бюджету України збитків у розмірі вартості майна, яке було передано на відповідальне зберігання, у сумі 24 180,00 грн.

Ухвалою суду від 22.07.2024 року позовну заяву Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вх. № 2459/24) залишено без руху. Встановлено Головному управлінню Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 дні з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

01.08.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 19390/24) про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 06.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2459/24. Розгляд справи № 922/2459/24 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду від 06.08.2024 року про відкриття провадження у справі було направлено судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначена позивачем у позовній заяві (штрих код поштового відправлення 0600281557120).

Проте, ухвала суду від 06.08.2024 року про відкриття провадження у справі № 922/2459/24 була повернута поштовим відділенням Укрпошти на адресу суду 19.08.2024 року (штрих код поштового відправлення 0600281557120).

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов`язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013 року, Папазова та інші проти України від 15.03.2012 року).

Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

Проте, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву так і не скористався.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, за приписами підпункту 19-1.1.23 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України на контролюючі органи покладається завдання та функції організовувати роботу з виявлення, обліку, зберігання, опіки та розпорядження безхазяйним майном та іншим майном, що переходить у власність держави, а також з обліку, попередньої оцінки, зберігання майна, вилученого та конфіскованого за порушення митного і податкового законодавства.

За твердженнями позивача, нормативні акти, якими визначено організацію роботи з вказаного напрямку є постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 року № 1340 «Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним», Порядок взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів від 10.10.2013 року № 570, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року за № 1849/24381 (далі- Порядок № 570).

Відповідно до розділу ІІ Порядку № 570 безхазяйне майно ставиться на облік, складається акт опису і попередньої оцінки безхазяйного майна, який затверджується керівником контролюючого органу. Взяте на облік безхазяйне майно зберігається відповідним органом ДФС у власних (орендованих) приміщеннях або за актом опису і попередньої оцінки безхазяйного майна передається на відповідальне зберігання суб`єкту господарювання.

Із суб`єктом господарювання, який прийняв безхазяйне майно на відповідальне зберігання, укладається відповідний договір.

За твердженнями позивача, Чугуївською ОДПІ Головного Управління Міндоходів у Харківській області (назва контролюючого органу на момент взяття на облік майна) взято на облік будівельні матеріали у вигляді будівель незавершеного будівництва, а саме бетонні стойки, цегла та плити перекриття, як майно з ознаками безхазяйного, про що було складено акти опису і попередньої оцінки майна, а саме:

- від 19.12.2012 року № 5 на суму 7700,00 грн. (будівельні матеріали не демонтовані, які складають не завершене будівництво, а саме: цегла червона, одинарна рядова, кількість 9000 шт., ціна за 1 шт. 50 коп., загальна вартість 4500,00 грн.; плити перекриття П-образні розміром 3,6*1,2 м, частково зруйновані, кількість 32 шт., ціна 1 шт. 100,00 грн., загальна вартість 3200,00 грн.);

- від 04.03.2013 року № 3 на суму 6880,00 грн. (будівельні матеріали у вигляді будівлі не завершеного будівництва, частково зруйновані, бувші у вживанні, зруйновані атмосферними явищами, - бетонні стойки (кількість 4 вартістю 800,00 грн.), плити перекриття бетонні розміром 1,5х4 м. (16 шт., вартістю 6080,00 грн.) знаходяться за територією селища Мартове Печенізького району з правого боку від дороги. Потребує демонтажу.

Також позивач зазначає, 04.03.2013 року між Чугуївською ОДПІ Головного Управління Міндоходів у Харківській області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будюст" (відповідач, виконавець) було укладено договір № 3 про зберігання безхазяйного майна.

Пунктом 1.1. договору визначено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе обов`язок зберігати та реалізувати передане йому майно згідно акту опису і попередньої оцінки майна № 3 від 04.03.2013 року.

Місцезнаходження переданого майна на зберігання Печенізький р-н., за межами с. Мартова (пункт 1.2. договору).

Замовник передає, а виконавець приймає майно на зберігання, що знаходиться на обліку у першого (пункт 1.3. договору).

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що з дати передачі майна представником замовника відповідальність за збереження несе виконавець. У випадку пошкодження переданого майна виконавець протягом місяця від дня подання претензії замовником відшкодовує збитки у розмірі вартості такого майна або суми, на яку зменшилась його вартість, за цінами, вказаними в акті опису. Оцінки та передачі майна.

10.02.2015 року між Чугуївською ОДПІ Головного Управління Міндоходів у Харківській області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будюст" (відповідач, виконавець) було укладено договір № 5 про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна що перейшло у власність держави.

Пунктом 1.1. договору визначено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе обов`язок зберігати та реалізувати передане йому майно, що перейшло у власність держави.

Замовник передає, а виконавець приймає майно, що знаходиться на обліку у першого, що перейшло у власність держави згідно акту опису і попередньої оцінки майна № 5 від 19.12.2012 року (пункт 1.2. договору).

За твердженнями позивача, будівельні матеріали у вигляді будівель незавершеного будівництва, а саме бетонні стойки, цегла та плити перекриття на загальну суму 7700, грн. та 6880,00 грн. знаходились на відповідальному зберіганні у відповідача.

26.05.2014 року контролюючим органом було складеного акт опису і попередньої оцінки майна № 2/20-23-25-322 щодо опису, оцінки і передачі на зберігання майна, що належить або переходить у власність держави, а саме металеві ємності у кількості 16 шт. на загальну суму 9600,00 грн. Також, позивач зазначає, що металеві ємності контролюючим органом передано, а відповідачем прийнято на відповідальне зберігання майно описане актом опису та попередньої оцінки № 2/20-23-25-322 від 26.05.2014 року. Майно обліковується по Західному відділу по роботі з податковим боргом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області.

Відповідно до вимог пункту 4.1 розділу IV Порядку № 570 орган доходів і зборів відповідно до умов договору про відповідальне зберігання або реалізацію безхазяйного майна здійснює контроль за збереженням поставленого на облік безхазяйного майна, у тому числі шляхом проведення інвентаризації за його місцезнаходженням. Інвентаризація, якщо інше не передбачено умовами договору про відповідальне зберігання або реалізацію безхазяйного майна, проводиться щокварталу станом на перше число другого місяця кварталу робочими групами.

Як зазначає позивач, станом на 01.02.2022 року контролюючий орган провір чергову інвентаризацію, при якій директор відповідача В.Пегарь підтвердив відсутність переданих підприємству будівельних матеріалів на загальну суму 14580,00 грн. та металевих ємностей на суму 9600,00 грн.

В результаті проведення інвентаризації станом на 01.02.2022 року було встановлено факт втрати (нестачі) безхазяйного майна за актами опису і попередньої оцінки безхазяйного майна від 19.12.2012 року № 5, від 04.03.2013 року № 3 та від 26.05.2014 року № 2/20-23-25-322.

Відповідно до вимог пункту 4.5 розділу IV Порядку № 570 у разі пошкодження, втрати (нестачі) безхазяйного майна, переданого на відповідальне зберігання, орган доходів і зборів відповідно до умов договору про відповідальне зберігання безхазяйного майна протягом трьох робочих днів від дати виявлення пошкодження, втрати (нестачі) направляє суб`єкту господарювання претензію з вимогою щодо відшкодування збитків у розмірі вартості такого майна або суми, на яку знизилась його вартість, за цінами, вказаними в акті опису і попередньої оцінки безхазяйного майна.

Як зазначає позивач, останнім на адресу відповідача було направлено претензію у якій останній вимагав терміново вжити заходів щодо відшкодування вартості втраченого майна, що перейшло у власність держави, та перерахувати на рахунок позивача грошові кошти.

Проте, вищевказана вимога позивача. відповідачем було залишена без задоволення, а саме відповідачем майно (будівельні матеріали у вигляді будівель незавершеного будівництва, а саме бетонні стойки, цегла та плити перекриття, металеві ємності) не повернуто, кошти до відповідного бюджету не перераховано, у зв`язку із чим, за розрахунком позивача сума збитків останнього складає суму у розмірі 24180,00 грн.

Вищевказані обставини, стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Крім того, щодо права подання позову позивач зазначає, що постановою Кабінетів Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» вирішено:

- творити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком № 1;

- реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком № 2.

Згідно з додатком № 2 Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області.

31.07.2019 року проведено державну реєстрацію юридичної особи Головного управління Державної податкової служби у Харківській області ЄДРПОУ 43143704.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893 вирішено ліквідувати територіальні органи Державної податкової служби, що здійснюють свою діяльність як самостійні юридичні особи.

В абзаці 4 пункту 2 Постановили № 893 визначено, що права та обов`язки територіальних органів державної податкової служби, що ліквідуються, переходять Державній податковій служби та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

14.12.2020 року проведено державну реалізацію Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику - Державної податкової служби про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис № 1000741030008085321, ЄДРПОУ 43983495.

Тому, за твердженнями позивача, права та обов`язки Головного управління Державної податкової служи у Харківській області як юридичної особи перешли до Головного управління Державної податкової служи у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служи ЄДРПОУ 43983495 як правонаступнику.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить в собі елементи договору надання послуг та зберігання.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України також передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як вбачається із матеріалів справи, та не спростовано відповідачем, позивачем було направлено відповідачу претензію про відшкодування збитків, проте дана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Згідно зі статтею 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний вжити всіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Статтею 623 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до вимог статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Згідно вимог частини 1 статті 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

З аналізу вищевикладеного слідує, що зберігач відповідає за збитки у випадку втрати майна, тобто незабезпечення його схоронності, у розмірі вартості втраченого майна.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 6 Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

За приписами підпункту 19-1.1.23 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового Кодексу України на контролюючі органи покладено завдання та функції організовувати роботу з виявлення, обліку, зберігання, оцінки та розпорядження безхазяйним майном та іншим майном, що переходить у власність держави, а також з обліку, попередньої оцінки, зберігання майна, вилученого та конфіскованого за порушення митного і податкового законодавства.

Нормативні акти, якими визначено організацію роботи з вказаного напрямку є постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 року № 1340 "Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним", Порядок взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів від 10.10.2013 року № 570, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року за № 1849/24381 (далі - Порядок № 570).

Відповідно до розділу II Порядку № 570, безхазяйне майно ставиться на облік, складається акт опису і попередньої оцінки безхазяйного майна, який затверджується керівником контролюючого органу. Узяте на облік безхазяйне майно зберігається відповідним органом ДФС у власних (орендованих) приміщеннях або за актом опису і попередньої оцінки безхазяйного майна передається на відповідальне зберігання суб`єкту господарювання.

Із суб`єктом господарювання, який прийняв безхазяйне майно на відповідальне зберігання, укладається відповідний договір.

Відповідно до вимог пункту 4.1 розділу IV Порядку № 570, орган доходів і зборів відповідно до умов договору про відповідальне зберігання або реалізацію безхазяйного майна здійснює контроль за збереженням поставленого на облік безхазяйного майна, у тому числі шляхом проведення інвентаризації за його місцезнаходженням. Інвентаризація, якщо інше не передбачено умовами договору про відповідальне зберігання або реалізацію безхазяйного майна, проводиться щокварталу станом на перше число другого місяця кварталу робочими групами.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, свої зобов`язання виконано не належним чином, про що свідчать підписані відповідачем, а саме: інвентаризаційний опис товарно матеріальних цінностей, які знаходяться у підприємства ТОВ «Будюст» станом на 01.02.2022 року (почато та закінчення інвентаризації 15.02.2022 року), яким зокрема встановлено відсутність майна на загальну суму 14580,00 грн. (7700,00грн. + 6880,00 грн.) та інвентаризаційного опису товарно матеріальних цінностей, які знаходяться на реалізації у підприємства ТОВ «Будюст» станом на 01.02.2022 року (почато та закінчення інвентаризації 15.02.2022 року), яким зокрема встановлено відсутність майна на загальну суму 9600,00 грн.

Будь-яких доказів, що підтверджують перерахування грошових коштів від реалізації до Державного бюджету, або реалізації майна, відповідачем у порушення вимог Господарського процесуального кодексу України до суду надано не було.

З наявних у матеріалах справи документи, а саме інвентаризаційних описів товарно матеріальних цінностей, які знаходяться у підприємства ТОВ «Будюст» станом на 01.02.2022 року (почато та закінчення інвентаризації 15.02.2022 року) за підписом відповідача вбачається втрата (нестачі) безхазяйного майна на загальну суму 24180,00 грн. (7700,00грн. + 6880,00 грн. + 9600,00 грн.)

Відповідно до пунктів 4.5, 4.7 Розділу IV "Порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави", затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів від 10.10.2013 року № 570 у разі пошкодження, втрати (нестачі) безхазяйного майна, переданого на відповідальне зберігання, орган доходів і зборів відповідно до умов договору про відповідальне зберігання безхазяйного майна протягом трьох робочих днів від дати виявлення пошкодження, втрати (нестачі) направляє суб`єкту господарювання претензію з вимогою щодо відшкодування збитків у розмірі вартості такого майна або суми, на яку знизилась його вартість, за цінами, вказаними в акті опису і попередньої оцінки безхазяйного майна. У разі невідшкодування суб`єктом господарювання збитків протягом місяця від дати отримання претензії орган доходів і зборів у десятиденний строк після вказаної граничної дати відшкодування збитків звертається до суду щодо стягнення суми збитків.

З вищевикладеного слідує, що у зв`язку із встановлення в результаті проведеної інвентаризації фактів нестачі майна переданого на реалізацію, відповідач на підставі вказаних умов договору та положень чинного законодавства України зобов`язаний відшкодувати на користь позивача збитки у розмірі вартості такого майна.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку суми позовних вимог, та встановлено що такі розрахунки є арифметично вірними, та підтверджуються наявними у матеріалах справи документами.

При цьому, суд враховує, що матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем на користь державного бюджету збитків, завданих в результаті несхоронності майна переданого на реалізацію у повному обсязі. У зв`язку із чим, сума невідшкодованих збитків становить 24180,00 грн.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог та про стягнення із відповідача на користь державного бюджету України збитків у розмірі вартості майна, яке було передано на відповідальне зберігання, у сумі 24 180,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 3028,00 грн.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до наказу голови суду Господарського суду Харківської області від 11.09.2024 року № 201-в «Про надання щорічної відпустки» суддя Ємельянова О.О. перебувала у відпустці з 30.09.2024 року по 15.10.2024 року.

Відповідно до наказу голови суду Господарського суду Харківської області від 20.09.2024 року № 97-к «Про направлення на навчання судді Ємельянової О.О.» суддя Ємельянова О.О. перебувала на навчання з 23.09.2024 року по27.09.2024 року.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

На підставі вищевикладеного, рішення у даній справі складено та підписано судом у перший робочий день судді Ємельянової О.О.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будюст" (62418, Харківська обл., смт. Коротич, вул. Центральна, буд. 33-А, ЄДРПОУ 37846621) на користь державного бюджету України збитків у розмірі вартості майна, яке було передано на відповідальне зберігання, у сумі 24 180,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будюст" (62418, Харківська обл., смт. Коротич, вул. Центральна, буд. 33-А, ЄДРПОУ 37846621) на користь Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 46, ЄДРПОУ 43983495) 3028,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 46, ЄДРПОУ 43983495);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будюст" (62418, Харківська обл., смт. Коротич, вул. Центральна, буд. 33-А, ЄДРПОУ 37846621).

Повне рішення складено "16" жовтня 2024 р.

СуддяО.О. Ємельянова