Ухвала

від 15.10.2024 по справі 990/307/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 990/307/24

провадження № П/990/307/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді Коваленко Н.В., суддів Берназюка Я.О., Бевзенка В.М., Єзерова А.А., Чиркіна С.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя (далі також ВРП, відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 15 серпня 2024 року № 2495/0/15-24 "Про залишення без змін рішення Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів від 14 лютого 2024 року № 24дп-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 та накладення на нього дисциплінарного стягнення" (далі також спірне, оскаржене рішення).

2. Позивач вважає, що викладені у рішенні Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів (далі також КДКП, Комісія) обставини стосовно нібито вчинених та поставлених у провину позивачу дій, не можуть підпадати під пункт 5 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру", оскільки вичерпний перелік дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, який, на думку позивача не підлягає довільному тлумаченню, у тому числі й Комісією, наведений у пункті 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України від 13 квітня 2017 року № 111 і не охоплюється нормами вищезгаданої статті.

3. Також стверджує, що під час вирішення Комісією питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі норм пункту 6 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру" (систематичне або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики) КДКП не врахувала усіх обставин, які є суттєвими й мали значення для прийняття такого рішення, яке було прийняте у спірних відносинах щодо нього та у подальшому залишене без змін ВРП.

4. У зв`язку з цим позивач наполягає, що рішення КДКП про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вищевказаній частині ґрунтується на припущеннях, що прямо суперечить пункту 62 "Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження".

5. Окрім цього наводить доводи про те, що згідно усталеної практики, при встановленні фактів дисциплінарних проступків прокурорів, слід провести службове розслідування й лише за умов дійсного вчинення прокурором дисциплінарного проступку, за наявності його вини та після належного доведення таких обставини у ході відповідного службового розслідування (відповідно до методики розслідування дисциплінарних проступків, зібрання й перевірки належних доказів у справі) на таку особу, в порядку й у строки, що визначені чинним законодавством України, може бути накладено дисциплінарне стягнення, вид якого залежить від тяжкості проступку та інших істотних обставин справи й характеризуючих особу порушника відомостей.

6. Тож позивач переконаний, що КДКП не дотрималась передбачених у спірних відносинах стандартів доказування і прийняла щодо нього необґрунтоване рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, що залишилось поза увагою ВРП і не було враховано під час перегляду такого рішення Комісії за його скаргою.

7. Вказує позивач і на порушення КДКП процедури прийняття рішення про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, оскільки перевірка викладених у дисциплінарній скарзі відомостей здійснена поза межами строку, встановленого для цього частиною дев`ятою статті 46 Закону України "Про прокуратуру".

8. ОСОБА_1 наголошує, що усе вищевикладене зумовило порушення його прав та недотримання наявних у нього гарантій, які передбачені законом для прокурорів, у тому числі під час розгляду питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, прийняття рішення з вказаного питання та його перегляду Вищою радою правосуддя.

9. Ухвалою Верховного Суду від 1 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки така не відповідала вимогам, зокрема, встановленим пунктом 2 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

10. Судом встановлено позивачу строк - десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом зазначення позивачем відомостей про своє місце проживання чи перебування, його поштову адресу та поштовий індекс.

11. Копію вищевказаної ухвали Верховного Суду про залишення позовної заяви без руху в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 1 жовтня 2024 року о 17 годині 10 хвилин, що підтверджується наявною у матеріалах справи та згенерованою за допомогою автоматизованої системи документообігу Суду довідкою про доставку електронного листа.

12. Встановлений Судом процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, з урахуванням обставин щодо вручення копії судового рішення та правил обчислення такого строку, встановлених статтею 120 Кодексу адміністративного судочинства України, закінчився 11 жовтня 2024 року включно.

13. 11 жовтня 2024 року у автоматизованій системі документообігу суду зареєстрована заява ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви.

14. Зміст вищезазначеної заяви свідчить, що виявлені Судом недоліки позовної заяви усунуті позивачем у повному обсязі, отже така приведена у відповідність вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі - відсутні.

15. Справа підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції відповідно до частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження згідно із частиною другою статті 266 цього Кодексу.

16. За правилами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

17. Вимог щодо розгляду цієї справи з повідомленням (викликом) сторін у матеріалах позовної заяви не заявлено.

18. Характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі, яка може бути віднесена до справ незначної складності, не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, у зв`язку з чим суд не вбачає необхідності здійснювати розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

19. Враховуючи вищевикладене Верховний Суд вважає, що справу належить розглядати за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

15. На виконання вимог статтей 162-164 та 261 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд встановлює сторонам строки, визначені у цих статтях, для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

16. Керуючись статтями 160-164, 171, 241, 248, 261, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення й відкрити провадження у справі.

Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами колегією суддів у складі п`яти суддів.

Установити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Роз`яснити відповідачеві, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив та документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень проти відповіді на відзив і документів, що підтверджують надіслання (надання) заперечень і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Повідомити учасникам справи, що: відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив та заперечення повинні відповідати вимогам частин другої - четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України; письмові докази, які подаються до суду, повинні бути оформлені відповідно до вимог статті 94 цього ж Кодексу, зокрема, подані в оригіналі або у належним чином засвідченій копії, а якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за адресою на офіційному веб-порталі Судової влади України в мережі Інтернет: http://supreme.court.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями й не оскаржується.

Головуюча суддя Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

В.М. Бевзенко

А.А. Єзеров

С.М Чиркін