Ухвала

від 15.10.2024 по справі 160/5683/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 160/5683/23

адміністративне провадження № К/990/36530/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі №160/5683/23 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Підприємства об`єднання громадян «Всеукраїнський реабілітаційно-відновлювальний спортивний центр національного комітету спорту інвалідів України» про погашення суми податкового боргу,

установив:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду з позовом до Підприємства об`єднання громадян «Всеукраїнський реабілітаційно-відновлювальний спортивний центр національного комітету спорту інвалідів України», в якому просило: надати дозвіл на погашення суми податкового боргу у розмірі 5 291 272,18 грн за рахунок майна Підприємства об`єднання громадян «Всеукраїнський реабілітаційно-відновлювальний спортивний центр національного комітету спорту інвалідів України», що перебуває у податковій заставі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року, позовну заяву задоволено частково. Надано Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області дозвіл на погашення суми податкового боргу у розмірі 1 235 634,41 грн за рахунок майна Підприємства об`єднання громадян «Всеукраїнський реабілітаційно-відновлювальний спортивний центр національного комітету спорту інвалідів України», що перебуває у податковій заставі. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вже зверталося до Верховного Суду з касаційними скаргами, які ухвалами Верховного Суду від 04 вересня 2024 року та від 20 вересня 2024 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

25 вересня 2024 року до Верховного Суду надійшла втретє подана касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі №160/5683/23.

Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що вона дослівно повторює зміст попередньої касаційної скарги, яку було повернуто, зокрема, ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2024 року (провадження № К/990/34824/24).

Так, аналогічно попередній касаційній скарзі, у поданій втретє касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 березня 2023 року у справі №440/11471/21.

Верховний Суд вже звертав увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Однак, подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з розміром суми, яка підлягає стягненню за рахунок майна, що перебуває у заставі.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважував, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини четвертої статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України. Проте скаржником не вказано та не обґрунтовано такі підстави касаційного оскарження.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою втретє, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Змістовно обґрунтування касаційної скарги не змінилося.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі №160/5683/23 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Шишов