Рішення

від 17.10.2024 по справі 619/5674/23

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/5674/23

провадження № 2/619/224/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Калиновської Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Булах С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дергачі матеріали цивільної справи за позовною заявою Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа Селянське (фермерське) господарство «Обрій» про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просив припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий відділом внутрішніх справ м. Кайєркана Красноярського краю 23.11.2005) право власності земельну ділянку з кадастровим номером: 6322081500:05:000:1151, площею 0, 9173 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області; припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий відділом внутрішніх справ м. Кайєркана Красноярського краю 23.11.2005) право власності земельну ділянку з кадастровим номером: 6322081500:05:000:1152, площею 5,1105 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області; судові витрати покласти на відповідача.

Вобґрунтування позовузазначено,що рішенням виконавчого комітету Проходівської сільської ради від 14.08.2001 №202 погоджено проект організації території земельних часток/паїв/ яким передбачено передати в приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 6,03 га. та дозволено винести в натурі межі земельних ділянок згідно з проектом організації території земельних часток/паїв, та дозволено виготовлення державних актів на право приватної власності на землю з визначенням цільового призначення для товарного виробництва. На підставі вказаного рішення, 20.09.2001 ОСОБА_1 видано державний акт Р1№695848 на право приватної власності на земельну ділянку площею 6.03 гектарів. Згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки, земельну ділянку площею 6,03 га, розділено на дві земельні ділянки площею 5,11 га. та 0,92 га. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №175. На підставі вказаного акту, ОСОБА_1 , звернулась 22.11.2018 до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Копил В.В. з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 6322081500:05:000:1151 (індексний номер 44264059 від 27.11.2018) та 6322081500:05:000:1152 (індексний номер 44262657 від 27.11.2018), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 06.11.2023 №353258255 та від 06.11.2023 №353258209. В свою чергу, окружною прокуратурою встановлено, що на момент набуття права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6322081500:05:000:1151 та 6322081500:05:000:1152 ОСОБА_2 була громадянкою російської федерації, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.11.2023 № 353258255, № 353258209; договором оренди земельної ділянки від 06.11.2018; поземельними книгами на земельні ділянки з кадастровими номерами 6322081500:05:000:1151 та 6322081500:05:000:1152; відповіддю Головного управління ДМС у Харківській області від 20.07.2023 №6301.6.1-12861/63.3-23. Таким чином, громадянка російської федерації ОСОБА_2 у листопаді 2018 року набула право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 6322081500:05:000:1151 та 6322081500:05:000:1152, які розташовані на території Дергачівської територіальної громади Харківського району Харківської області та протягом року не виконала покладені на неї у зв`язку із цим обов`язок, а саме: не відчужила земельні ділянки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Поземельною книгою. Крім того, прокуратурою встановлено, що зазначені земельні ділянки з кадастровими номерами 6322081500:05:000:1151 та 6322081500:05:000:1151 на теперішній час перебувають в оренді у Селянському (фермерському) господарстві «Обрій» на підставі договорів оренди від 06.11.2018, строк договору оренди 49 років, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 06.11.2023 № 353258255, №353258209 та копією Договорів оренди землі від 06.11.2018. Враховуючи те, що отримані ОСОБА_3 у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 6322081500:05:000:1151 та 6322081500:05:000:1152, загальною вартістю згідно довідок про оцінку вартості об`єкта нерухомості 156 595, 90 грн., нею добровільно не відчужено упродовж встановленого законодавством України річного строку (кінцевий строк сплив 22.11.2019), право власності на такі земельні ділянки підлягають припиненню, шляхом їх конфіскації за рішенням суду.

Прокурор у судове засідання не з`явилася, надавши суду заяву, у якій просить здійснити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Харківській області у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву, у якій просить провести судове засідання за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Частиною 3статті 211 ЦПК Українипередбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, шляхом розміщення виклику до суду через оголошення на веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, а також на офіційній сторінці суду веб-сайту Судова Влада України у розділі «Оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме». Причину своєї неявки не повідомила, відзив на позов не подала.

Представник третьої особи, селянського (фермерського) господарства «Обрій», в судове засідання не з`явився, повідомлявся своєчасно та належним чином.

Відповідно ч. 1ст. 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням того, що відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи не з`явилася у судове засідання, не подала відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Проходівської сільської ради від 14.08.2001 №202 погоджено проект організації території земельних часток/паїв/ яким передбачено передати в приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 6,03 га. та дозволено винести в натурі межі земельних ділянок згідно з проектом організації території земельних часток/паїв, та дозволено виготовлення державних актів на право приватної власності на землю з визначенням цільового призначення для товарного виробництва.

На підставі вказаного рішення, 20.09.2001 ОСОБА_1 видано державний акт Р1№695848 на право приватної власності на земельну ділянку площею 6.03 гектарів. Згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки, земельну ділянку площею 6,03 га, розділено на дві земельні ділянки площею 5,11 га. та 0,92 га. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №175.

На підставі вказаного акту, ОСОБА_1 , звернулась 22.11.2018 до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Копил В.В. з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 6322081500:05:000:1151 (індексний номер 44264059 від 27.11.2018) та 6322081500:05:000:1152 (індексний номер 44262657 від 27.11.2018), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 06.11.2023 №353258255 та від 06.11.2023 №353258209.

В свою чергу, окружною прокуратурою встановлено, що на момент набуття права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6322081500:05:000:1151 та 6322081500:05:000:1152 ОСОБА_2 була громадянкою російської федерації, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.11.2023 № 353258255, № 353258209; договором оренди земельної ділянки від 06.11.2018; поземельними книгами на земельні ділянки з кадастровими номерами 6322081500:05:000:1151 та 6322081500:05:000:1152; відповіддю Головного управління ДМС у Харківській області від 20.07.2023 №6301.6.1-12861/63.3-23.

Таким чином, громадянка російської федерації ОСОБА_2 у листопаді 2018 року набула право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 6322081500:05:000:1151 та 6322081500:05:000:1152, які розташовані на території Дергачівської територіальної громади Харківського району Харківської області та протягом року не виконала покладені на неї у зв`язку із цим обов`язок, а саме: не відчужила земельні ділянки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Поземельною книгою.

Зазначені земельні ділянки з кадастровими номерами 6322081500:05:000:1151 та 6322081500:05:000:1151 на теперішній час перебувають в оренді у Селянському (фермерському) господарстві «Обрій» на підставі договорів оренди від 06.11.2018, строк договору оренди 49 років, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 06.11.2023 №353258255, №353258209 та копією Договорів оренди землі від 06.11.2018.

Дергачівською окружною прокуратурою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області було скеровано лист від 19.10.2023 року №57-109-3898вих-23 та з метою встановлення вжитих вказаним органом заходів з метою конфіскації у ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які не були відчужені нею протягом року.

У відповідь на вказаний лист Головне управління Держгеокадастру у Харківській області 26.10.2023 за №10-20-14-5687/0/19-23 повідомило, що не заперечує проти вжиття Дергачівською окружною прокуратурою заходів представницького характеру на захист інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області стосовно звернення до суду з позовною заявою про конфіскацію земельних ділянок з кадастровими номерами 6322081500:05:000:1151, 6322081500:05:000:1152, які перебувають у приватній власності громадянки російської федерації, в порядку, передбаченому статтею 145 Земельного кодексу України.

Згідно зі ст.2 ЦПК України,завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України,здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України.

У відповідності до ч.ч.1-3 ст.1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу (ч. 5 ст. 22 ЗК України).

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Поряд із цим, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України) відповідно до вимог, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 6322081500:05:000:1151 та 6322081500:05:000:1152 ОСОБА_1 зареєструвала 22.11.2018 та враховуючи положення статті 145 Земельного кодексу України у строк до 22.11.2019 вона повинна була здійснити відчуження набутих нею земельних ділянок.

У свою чергу, ОСОБА_3 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутих нею земельних ділянок сільськогосподарського призначення протягом року, у зв`язку з чим такі земельні ділянки з кадастровими номерами 6322081500:05:000:1151 та 6322081500:05:000:1152 підлягають конфіскації за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель (ч. 4 ст. 145 ЗК України).

Таким органом згідно чинного законодавства є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи.

У відповідності до п. в абз. 1 ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом. В даному випадку наявна «справедлива рівновага» між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки останній мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак до цього часу земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу. Вказане узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23.01.2018.

Таким чином, обраний Дергачівською окружною прокуратурою спосіб захисту порушених інтересів держави, а саме: припинення права власності громадянки російської федерації ОСОБА_1 на земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 6322081500:05:000:1151 та 6322081500:05:000:1152, шляхом їх конфіскації на користь держави в повній мірі відповідає вимогам законодавства.

Частиною 1 статті 348 ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий і навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Слід зазначити, що право держави примусово припиняти право власності земельної ділянки, яка мала бути відчужена її власником, передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи, які регламентують цю процедуру, наведені у судовому рішенні.

З огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право відповідача на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

У даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваних земельних ділянок, оскільки такий мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак у встановлений законом строк земельні ділянки не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №513/444/15-ц від 23 січня 2018 року.

Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

Отже, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N 806/1000/17).

У контексті правовідносин у справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

За таких обставин, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги Дергачівської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 2статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Прокурором при зверненні до суду з даним позовом було сплачено 5368,00 гривень судового збору за подачу позову, що підтверджується платіжним дорученням, тому сума цих витрат підлягає стягненню з відповідача на користь Харківської обласної прокуратури.

Керуючисьст.13 Конституції України, ст.ст.1,22,81,116,125,140,143,145 ЗК України,ст. 348 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 223, 263-265, 273, 280 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа Селянське (фермерське) господарство «Обрій» про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації задовольнити повністю.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий відділом внутрішніх справ м. Кайєркана Красноярського краю 23.11.2005) право власності земельну ділянку з кадастровим номером: 6322081500:05:000:1151, площею 0, 9173 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий відділом внутрішніх справ м. Кайєркана Красноярського краю 23.11.2005) право власності земельну ділянку з кадастровим номером: 6322081500:05:000:1152, площею 5,1105 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий відділом внутрішніх справ м. Кайєркана Красноярського краю 23.11.2005) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок UA178201720343160001000007171) понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 5368 грн. 00 коп.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

позивач: Дергачівська окружна прокуратура,місцезнаходження: Харківський район, Харківська область, м. Дергачі, вул. 1 Травня, 63; в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, місцезнаходження: м. Харків, вул. Космічна, 21, пов. 8-9, ЄДРПОУ 39792822;

відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий відділом внутрішніх справ м. Кайєркана Красноярського краю 23.11.2005);

третя особа: третя особа Селянське (фермерське) господарство «Обрій», ЄДРПОУ 30957361, адреса: 62330, Харківська область, Харківський район, с. Малі Проходи, вул. Конєва, 1-а.

Суддя Л. В. Калиновська