Ухвала

від 16.10.2024 по справі 120/12681/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про забезпечення позову

м. Вінниця

16 жовтня 2024 р.Справа № 120/12681/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши заяву про забезпечення позову в справі

за позовом: ОСОБА_1

до: Командування Повітряних Сил Збройних Сил України

про: визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Командування Повітряних Сил Збройних Сил України про визнання протиправними та скасування рішень.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю пункту 1 наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 21.08.2024 № 48, згідно з яким за порушення вимог статей 11,12, 16, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пунктів 3.1.3, 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, пункту 1 розділу 2 Порядку списання військового майна у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, за ненадання доповіді безпосередньому начальнику про виявлений факт нестачі авіаційного гасу, правопорушення, яке полягає у незадовільній організації та контролі ведення обліку, правильного зберігання та використання матеріальних засобів, незадовільну організацію списання військового майна, а також не проведення планових та раптових перевірок наявності, стану, збереження і правильного використання пального на старшого інспектора-льотчика відділу тактичної авіації управління підготовки та застосування авіації ІНФОРМАЦІЯ_1 (у період з 01 травня 2023 року до 27 травня 2024 року виконував обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 ) полковника ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - «догана» та відповідно до пункту 4 частини 1 статті 6 розділу II Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 15503653 гривні 75 копійок, а також протиправністю пункту 6 наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 21.08.2024 № 48 в частині внесення змін в облікові дані ОСОБА_1 та організації роботи щодо відшкодування ним матеріальної шкоди в порядку, визначеному Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Ухвалою суду від 09.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 06 листопада 2024 р. об 11:00 год.

15.10.2024 представником позивача подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої представник просить забезпечити позов шляхом:

заборони Національному університету оборони України, а у разі зміни ОСОБА_1 місця проходження служби іншим особам, проводити щомісячні утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 на підставі пунктів 1 і 6 наказу від 21.08.2024 № 48 «Про результати службового розслідування у військовій частині НОМЕР_1 та притягнення винних до матеріальної відповідальності».

Представник позивача зазначає, що станом на даний час з грошового забезпечення позивача на підставі пунктів 1 і 6 оспорюваного наказу та в порядку ст. 10, 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, заподіяну державі» (надалі Закон № 160-ІХ) за новим місцем проходження служби (ад`юнкт Національного університету оборони України) утримується 20 % місячного грошового забезпечення.

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову до ухвалення рішення у даній справі призведе до заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, позбавить його засобів до існування, а для відновлення прав, свобод та інтересів йому необхідно буде докласти значних зусиль та понести фінансові витрати з огляду на те, що ОСОБА_1 є батьком трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , 2014 р.н., ОСОБА_3 , 2015 р.н. і ОСОБА_4 , 2024 р.н. Дружина позивача ОСОБА_5 в даний час перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною. Тобто, єдиним годувальником багатодітної сім`ї є позивач. Відповідно, утримання (стягнення) щомісячно з його грошового забезпечення на підставі п. 1 і 6 наказу від 21.08.2024 № 48 негативно впливає на майнове становище його сім`ї, позбавляючи останню частини грошового забезпечення за рахунок якого, зокрема забезпечується належне життя та утримання трьох неповнолітніх дітей.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону № 160-ІХ суми, стягнені відповідно до цього Закону з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України на відповідний рік, спрямовуються на відшкодування шкоди, завданої військовій частині, установі, організації, закладу, з урахуванням фактичних витрат на відновлення або придбання військового та іншого майна, а суми, що залишилися після здійснення такого відшкодування, перераховуються до Державного бюджету України. А згідно з ч. 3 ст. 14 Закону №160-ІХ у разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.

Представник зазначає, що враховуючи приписи ч. 5 ст. 13 і ч. 3 ст. 14 Закону № 160-ІХ у разі скасування наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності повернення їй стягнутих коштів пов`язано з бюджетним фінансуванням установи/частини, яка безпосередньо здійснює утримання 20%, та наявності у останньої коштів на відповідну мету. Отже, відновлення майнового становища позивача, а саме: повернення йому стягнутих коштів, у разі задоволення його позову про скасування пунктів 1 та 6 наказу від 21.08.2024 № 48, може бути ускладнено потребою подання нового позову до суду про повернення стягнутих коштів або унеможливлено, у разі відсутності відповідного бюджетного фінансування на цю мету в установі, в якій позивач на сьогодні проходить службу і яка відповідно здійснює утримання 20% з його грошового забезпечення.

Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд виходить із наступного.

За правилами частини 1статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 2 статті 154 КАС України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 154 КАС України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову в судовому засіданні здійснюється виключно у разі, якщо матеріали адміністративної справи та заяви про забезпечення позову свідчать про неможливість об`єктивного розгляду заяви без участі сторін.

Проте, у даному випадку, ознайомившись з матеріалами адміністративного позову та заяви про забезпечення позову, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.

Так, відповідно до вимог статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини 4 статті 150 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При цьому, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 року надано роз`яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналогічна правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 року у справі № 826/5233/18 (адміністративне провадження № К/9901/59189/18).

Суд зазначає, що предметом позову у даній адміністративній справі є, зокрема оскарження позивачем пункту 1 наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 21.08.2024 № 48, згідно з яким за порушення вимог статей 11,12, 16, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пунктів 3.1.3, 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, пункту 1 розділу 2 Порядку списання військового майна у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, за ненадання доповіді безпосередньому начальнику про виявлений факт нестачі авіаційного гасу, правопорушення, яке полягає у незадовільній організації та контролі ведення обліку, правильного зберігання та використання матеріальних засобів, незадовільну організацію списання військового майна, а також не проведення планових та раптових перевірок наявності, стану, збереження і правильного використання пального на старшого інспектора-льотчика відділу тактичної авіації управління підготовки та застосування авіації ІНФОРМАЦІЯ_1 (у період з 01 травня 2023 року до 27 травня 2024 року виконував обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 ) полковника ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - «догана» та відповідно до пункту 4 частини 1 статті 6 розділу II Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 15503653 гривні 75 копійок, а також оскарження пункту 6 наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 21.08.2024 № 48 в частині внесення змін в облікові дані ОСОБА_1 та організації роботи щодо відшкодування ним матеріальної шкоди в порядку, визначеному Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

З долучених до заяви документів судом встановлено, що згідно з довідкою про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 02.09.2024 по 30.09.2024, наданою Національним університетом оборони України, в якому позивач перебуває на денній формі навчання, з грошового забезпечення позивача у вересні 2024 року утримано 14994,79 грн. - нестача 20%.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" суми, стягнені відповідно до цього Закону з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України на відповідний рік, спрямовуються на відшкодування шкоди, завданої військовій частині, установі, організації, закладу, з урахуванням фактичних витрат на відновлення або придбання військового та іншого майна, а суми, що залишилися після здійснення такого відшкодування, перераховуються до Державного бюджету України.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" у разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.

Отже, у разі скасування наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, повернення їй стягнутих коштів пов`язано з бюджетним фінансуванням установи/частини, яка безпосередньо здійснює утримання 20%, та наявності у останньої коштів на відповідну мету.

Таким чином, у випадку, якщо за результатами розгляду справи позовні вимоги позивача будуть задоволенні, то відновлення його майнового становища, а саме повернення йому стягнутих коштів, може бути ускладнено або унеможливлено, у разі відсутності відповідного бюджетного фінансування на цю мету в установі, в якій позивач на даний час проходить службу і яка відповідно здійснює утримання 20% з його грошового забезпечення., відповідно може виникнути потреба у подані нового позову до суду про повернення стягнутих коштів.

Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку про наявність підстав для забезпечення позову і зазначає, що в даному випадку належним видом забезпечення позову є заборонити Національному університету оборони України проводити щомісячні утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 на підставі пунктів 1 і 6 наказу від 21.08.2024 № 48 «Про результати службового розслідування у військовій частині НОМЕР_1 та притягнення винних до матеріальної відповідальності», до набрання рішенням суду в даній справі законної сили.

Стосовно співмірності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спосіб бажаний для позивача, необхідно вказати, що забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Національному університету оборони України проводити щомісячні утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 на підставі пунктів 1 і 6 наказу від 21.08.2024 № 48 «Про результати службового розслідування у військовій частині НОМЕР_1 та притягнення винних до матеріальної відповідальності», не змінює обсяг прав та обов`язків сторін у спорі та зацікавлених осіб. Застосування заходів забезпечення позову у даній справі матиме наслідком лише відтермінування стягнення сум матеріальної шкоди, визначеної у вищевказаному наказі, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні адміністративного позову.

Крім того, суд враховує, що дана справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження, з огляду на її складність, обсяг доказів тощо, відтак її розгляд може бути не швидким, тривати певний період часу, протягом якого з позивача буде стягнуто значну суму коштів, що становитиме для нього значні фінансові витрати, які можуть негативним чином вплинути на матеріальний стан його сім"ї, та, у разі прийняття рішення на його користь, для повернення стягнутих коштів та відновлення становища позивача необхідний буде тривалий час, значні зусилля та витрати.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити для позивача негативні наслідки щодо можливої втрати майна (грошових коштів), у зв`язку з чим відновлення прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, буде істотно ускладнено.

Відтак, заходи забезпечення позову на переконання суду є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Водночас, застосовуючи заходи забезпечення позову судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору між сторонами та обрано адекватні заходи забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу в законну силу судового рішення в цій справі.

Щодо способу забезпечення позову шляхом заборони іншим особам проводити щомісячні утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 у разі зміни місця проходження служби, на підставі пунктів 1 і 6 наказу від 21.08.2024 № 48 «Про результати службового розслідування у військовій частині НОМЕР_1 та притягнення винних до матеріальної відповідальності», то суд вважає, що такий спосіб є необгрунтованим, оскільки можливість стягнення з позивача коштів іншими особами на підставі окаржуваного наказу на момент подання цієї заяви не підтверджена жодними належними доказами. При цьому, суд зазначає, що у разі зміни позивачем місця проходження служби, останній не буде позбавлений можливості на звернення до суду із заявою про забезпечення позову в інший спосіб, зокрема шляхом подання клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, відповідно до ст. 155 КАС України.

Згідно з частиною 6статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

З урахуванням вищевикладеного та встановлених судом, на підставі поданих позивачем доказів, фактичних обставин, суд дійшов висновку, що для належного захисту прав позивача до вирішення спору по суті позов має бути забезпечено шляхом заборони Національному університету оборони України проводити щомісячні утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 на підставі пунктів 1 і 6 наказу від 21.08.2024 № 48 «Про результати службового розслідування у військовій частині НОМЕР_1 та притягнення винних до матеріальної відповідальності», до набрання рішенням суду в даній справі законної сили.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

Забезпечити адміністративний позов шляхом заборони Національному університету оборони України проводити щомісячні утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 на підставі пунктів 1 і 6 наказу від 21.08.2024 № 48 «Про результати службового розслідування у військовій частині НОМЕР_1 та притягнення винних до матеріальної відповідальності», до набрання рішенням суду в даній справі законної сили.

В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали негайно надіслати заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також для негайного виконання Національному університету оборони України для вжиття відповідних заходів.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Роз`яснити, що відповідно до вимог частини 3 статті 156 КАС України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна