Рішення

від 17.10.2024 по справі 140/7404/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/7404/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит» (далі ТОВ «Завод «Промлит», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2024/000004/2 від 23.01.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.10.2018 між ТОВ «Завод «Промлит» та компанією «MODELFORM» Sp.z o.o. (колишня «ZAKLAD PRODUKCYJNY «EUROSTAL» Sp.z o.o.) (Республіка Польща) укладено контракт №1022 на поставку товарів, асортимент, кількість та ціна товару вказується у специфікаціях, що формуються на кожну партію товару.

На виконання умов вказаного контракту ТОВ «Завод «Промлит» придбало в компанії «MODELFORM» Sp.z o.o. товар відповідно до специфікації №74 від 03.01.2024, а саме: дріб сталевий, S550 - 22 тонни, вартістю 13 794,00 євро; дріб сталевий, S660 - 22 тонни, вартістю 13 794,00 євро.

03.01.2024 компанією «MODELFORM» Sp.z o.o. виписано рахунок №1/01/2024 на вищевказаний товар на загальну суму 27 588,00 євро.

Враховуючи, що товар поставлявся двома транспортними засобами, продавцем 03.01.2024 виписано два рахунки-проформи на кожну машину, а саме: №1/01/2024 від 03.01.2024 на товар - дріб сталевий, S550 - 22 тонни, вартістю 13 794,00 євро; №2/01/2024 від 03.01.2024 на товар - дріб сталевий, S660 - 22 тонни, вартістю 13 794,00 євро.

05.01.2024 ТОВ «Завод «Промлит» здійснив оплату за придбаний товар відповідно до контракту №1022 від 22.10.1018, специфікації №74 від 03.01.2024 та рахунку №1/01/2024 від 03.01.2024 в розмірі 27 588,00 євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №13 від 05.01.2024.

19.01.2024 продавцем компанією «MODELFORM» Sp.z o.o. оформлено експортну митну декларацію №24PL322080NS6EQ7V2 на товар - дріб сталевий S660, масою 22 тонни.

22.01.2024 декларант позивача подав митну декларацію (далі - МД) №24UA205100000611U4, в якій визначив ціну товару 1 «Дріб сталевий, являє собою гранули - округлі металеві частки, не поліровані, наявні сплавлені попарно частки, пухирці, на поверхні наявні залишки окалини, з нелегованої сталі, арт.S660 22000 кг. Використовується для власних виробничих потреб» за першим методом у сумі 13 794,00 євро (графа 42 МД) та у графі 12 митної декларації визначив митну вартість разом з витратами на доставку в сумі 600 352,48 грн, що згідно курсу валюти, зазначеній у графі 23 декларації становить 14 699,97 євро.

Волинська митниця не погодилася із зазначеною митною вартістю та 23.01.2024 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2024/000004/2, а також винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2024/000009.

Представник позивача вважає рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 23.01.2024 №UA205100/2024/000004/2 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки декларант на підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення разом з митною декларацією надав митниці необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Подані до митного оформлення документи є вичерпні, між ними немає жодних розбіжностей та не містять ознак підробки.

Також, зауважив що спірне рішення митного органу не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України (МК України), оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування; формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товариством транспортного засобу від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу її визначення.

З вищенаведених підстав просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

У відзиві на позовну заяву від 16.08.2024 (а.с.46-56) представник відповідача позовні вимоги заперечив. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом з МД №24UA205100000611U4 від 22.01.2024 документів було встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять наступні розбіжності.

В декларації країни відправлення № 24PL322080NS6EQ7V2 від 19.01.2024 відсутнє числове значення вартості товару, що не підтверджує ціну товару, заявлену в інвойсі №1/01/2024 від 03.01.2024 та в рахунку-проформі від 03.01.2024 №2/01/2024.

В декларації країни відправлення № 24PL322080NS6EQ7V2 від 19.01.2024 зазначений коносамент COSU5368338310, який декларантом не надано до митного оформлення.

Договором про перевезення від 01.01.2023 №01/01/2023 передбачено подання заявки. Декларантом не надано заявку.

За умовами терміну поставки Інкотермс - FCA, вибір місця навантаження напряму впливає на зобов`язання продавця товару завантажити даний товар, якщо таке завантаження відбувається на території продавця, в іншому випадку вартість навантажувальних робіт несе покупець і така вартість повинна включатися до митної вартості, про що в митного органу відсутня інформація(завантаження товару здійснено в м. Гданськ).

Вказане, на думку представника відповідача, свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей.

Зважаючи на вказане, інспектором митниці направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості.

Декларант надав коносамент від 30.10.2023 №COSU5368338310, Заявку на перевезення від18.01.2024 №10, в якій зазначено, що вартість навантаження включена у фрахт, хоча у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.01.2024 №9 відсутня інформація про вартість навантаження. Разом з тим, декларант не надав усіх документів, які б підтвердили заявлену митну вартість, про що повідомив листом від 23.01.2024.

За результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, а також враховуючи відмову декларанта подавати інші документи, митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 23.01.2024 №UA205100/2024/000004/2, згідно з яким митну вартість товару 1 визначено на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби відповідно до МД №UA110130/2023/22738 від 06.11.2023 на рівні 1,149 євро/кг.

В подальшому, декларант вказаний товар оформив у вільний обіг відповідно до МД від 23.01.2024 №24UA205100000676U7 з наданням гарантій, передбачених ч. 7 ст. 55 МК України.

З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що він мав аргументовані підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, яке є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому у задоволенні позову просив відмовити повністю.

У відповіді на відзив від 22.08.2024 (а.с.99-106) представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

28.08.2024 від представника відповідача надійшло клопотання, у якому остання заперечила з приводу стягнення судових витрат на професійну правову допомогу та витрат на переклад документів (а.с.119-122).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін відмовлено (а.с.134-135).

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, суд встановив таке.

22.10.2018 між ТОВ «Завод «Промлит» (покупець) та компанією «ZAKLAD PRODUKCYJNY «EUROSTAL» Sp.z o.o. (продавець) укладено контракт №1022, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити покупцю, а покупець прийняти і оплатити товар

в асортименті, об`ємах і за цінами, вказаними в специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного контракту (а.с.13).

Також додатковою угодою №3 від 05.11.2021 до контракту №1022 від 22.10.2018 внесені зміни до цього контракту, зокрема, з 05.11.2021 найменування продавця ZAKLAD PRODUKCYJNY «EUROSTAL» Sp.z o.o. згідно рішення районного суду в Гливицях - MODELFORM Sp.z o.o. (а.с.14).

Крім того додатковою угодою №5 від 02.01.2024 до контракту №1022 від 22.10.2018 внесені зміни до пп. 2.3 п. 2 цього контракту, який викладено у наступній редакції: 2.3. Оплата за товар здійснюється на умовах, вказаних у специфікаціях до даного контракту (а.с.15).

На виконання умов контракту сторонами 03.01.2024 погоджено специфікацію №74 до контракту №1022 від 22.10.2018 на такий товар: дріб сталевий, S550 - 22 тонни, вартістю 13 794,00 євро; дріб сталевий, S660 - 22 тонни, вартістю 13 794,00 євро, а всього вартістю 27 588,00 євро (а.с.16).

У вказаній специфікації визначені наступні умови виконання вищенаведеного контракту: термін поставки 30 днів; умови оплати 100% передоплата; умови ціни і постачання: FCA, (Gdansk) Польща, згідно Інкотермс 2010 року; адреса доставки: Україна, м. Нововолинськ/м. Горохів.

03.01.2024 компанією «MODELFORM» Sp.z o.o. виписано рахунок-проформу №1/01/2024 та рахунок-фактуру (інвойс) №1/01/2024 на вищевказаний товар (а.с.17-18).

05.01.2024 ТОВ «Завод «Промлит» здійснило оплату за цей товар згідно контракту №1022 від 22.10.2018, специфікації №74 від 03.01.2024 та рахунку-фактури №1/01/2024 від 03.01.2024 в сумі 27 588,00 євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах №13 від 05.01.2024 (а.с.19).

Враховуючи габарити купленого промислового обладнання, товар поставлявся на територію України двома транспортними засобами.

22.01.2024 декларантом позивача (ФОП ОСОБА_1 ) подано до Волинської митниці митну декларацію №24UA205100000611U4 (а.с.11), відповідно до якої митну вартість визначено за першим основним методом визначення митної вартості за ціною договору. Зокрема, відповідно до митної декларації задекларовано наступний товар 1: «Дріб сталевий, являє собою гранули - округлі металеві частки, не поліровані, наявні сплавлені попарно частки, пухирці, на поверхні наявні залишки окалини, з нелегованої сталі, арт.S660 22000 кг. Використовується для власних виробничих потреб». Ціна товару згідно графи 42 МД становить 13 794,00 євро, а митна вартість визначена (графа 12 МД) з урахуванням вартості доставки (37 000,00 грн) на рівні 600 352,48 грн, що еквівалентно 14 699,97 євро.

До митної декларації для підтвердження митної вартості за першим методом її визначення додано такі документи: рахунок-проформа (faktura proforma) №2/01/2024 від 03.01.2024, рахунок (faktura) №1/01/2024 від 03.01.2024, автотранспортну накладну (CMR) б/н від 19.01.2024, платіжну інструкцію в іноземній валюті №13 від 05.01.2024, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №9 від 22.01.2024, Контракт №1022 від 22.10.2018, Додаткову угоду №5 від 02.01.2024, Додаткову угоду №3 від 05.11.2021, Специфікацію №74 від 02.01.2024, Договір про надання послуг митного брокера 03/2023 від 26.05.2023, Договір №01/01/2023 про надання послуг з транспортно-експедиторської діяльності від 01.01.2023, копія митної декларації країни відправлення MRN 24PL322080NS6EQ7V2 від 19.01.2024.

Відповідачем декларанту було направлено повідомлення та запропоновано подати в 10-денний строк додаткові документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 7) документи, що підтверджують вартість навантаження товару; 8) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (а. с. 56).

Декларант надав коносамент від 30.10.2023 №COSU5368338310, Заявку на перевезення від18.01.2024 №10, в якій зазначено, що вартість навантаження включена у фрахт, хоча у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.01.2024 №9 відсутня інформація про вартість навантаження. Разом з тим, позивач листом від 23.01.2024 повідомив що поданий пакет документів є вичерпний (а.с.69-зворот).

23.01.2024 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2024/000004/2 (а.с.10) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205100/2024/000009 (а.с.9).

Як зазначено у графі 33 оскаржуваного рішення, митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять наступні розбіжності.

В декларації країни відправлення № 24PL322080NS6EQ7V2 від 19.01.2024 відсутнє числове значення вартості товару, що не підтверджує ціну товару, заявлену в інвойсі № 1/01/2024 від 03.01.2024 та в рахунку-проформі від 03.01.2024 № 2/01/2024. В декларації країни відправлення № 24PL322080NS6EQ7V2 від 19.01.2024 зазначений коносамент COSU5368338310, який декларантом не надано до митного оформлення. Договором про перевезення від 01.01.2023 №01/01/2023 передбачено подання заявки. Декларантом не надано заявку. За умовами терміну поставки Інкотермс - FCA , вибір місця навантаження напряму впливає на зобов`язання продавця товару завантажити даний товар, якщо таке завантаження відбувається на території продавця, в іншому випадку вартість навантажувальних робіт несе покупець і така вартість повинна включатися до митної вартості, про що в митного органу відсутня інформація (завантаження товару здійснено в м. Гданськ). Зважаючи на вказане, інспектором митниці направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін вищезазначених додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості.

У зв`язку із відмовою декларанта у наданні додаткових документів та неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта) митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України.

Відповідно до цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів (ЄАІС) митну вартість товару 1 визначено на підставі цінової інформації, наявної в митного органу за МД №UA110130/2023/22738 від 06.11.2023 на рівні - 1,149 євро/кг.

23.01.2024 декларант подав МД №24UA205100000676U7, за якою імпортований товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених статтею 55 МК України (а.с.12).

Позивач, не погоджуючись із рішенням митниці про коригування митної вартості товару №UA205100/2024/000004/2 від 23.01.2024, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України: рахунок-проформу №1/01/2024 від 03.01.2024; рахунок-фактуру (інвойс) №1/01/2024 від 03.01.2024; коносамент №COSU5368338310 від 30.10.2023; автотранспортну накладну (CMR) б/н від 19.01.2024; платіжну інструкцією в іноземній валюті або банківських металах №13 від 05.01.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №9 від 22.01.2024; контракт №1022 від 22.10.2018; додаткову угоду №3 від 05.11.2021 до контракту №1022 від 22.10.2018; додаткову угоду №5 від 02.01.2024 до контракту №1022 від 22.10.2018; специфікацію №74 від 03.01.2024 до контракту №1022 від 22.10.2018; договір про надання послуг митного брокера №03/2023 від 26.05.2023; договір №01/01/2023 про надання послуг з транспортно-експедиторської діяльності від 01.01.2023; заявку №10 від 18.01.2024 до договору №01/01/2023 від 01.01.2023; копія митної декларації країни відправлення № 24PL322080NS6EQ7V2 від 19.01.2024.

На думку суду, подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Однак у даному випадку оскаржуване рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як слідує з матеріалів справи, сумніви митного органу щодо достовірності заявленої митної вартості товару за МД від 22.01.2024 №24UA205100000611U4 виникли у зв`язку з тим, що в декларації країни відправлення № 24PL322080NS6EQ7V2 від 19.01.2024 відсутнє числове значення вартості товару, що не підтверджує ціну товару, заявлену в інвойсі №1/01/2024 від 03.01.2024 та в рахунку-проформі від 03.01.2024 №2/01/2024. Декларантом не надано заявку. За умовами терміну поставки Інкотермс - FCA , вибір місця навантаження напряму впливає на зобов`язання продавця товару завантажити даний товар, якщо таке завантаження відбувається на території продавця, в іншому випадку вартість навантажувальних робіт несе покупець і така вартість повинна включатися до митної вартості, про що в митного органу відсутня інформація (завантаження товару здійснено в м. Гданськ). В декларації країни відправлення № 24PL322080NS6EQ7V2 від 19.01.2024 зазначений коносамент COSU5368338310, який декларантом не надано до митного оформлення. Договором про перевезення від 01.01.2023 №01/01/2023 передбачено подання заявки.

Проте суд із такими доводами відповідача не погоджується із таких підстав.

Суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Митна декларація країни відправлення у даному випадку підтверджує проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару, а тому відсутність в декларації країни відправлення № 24PL322080NS6EQ7V2 від 19.01.2024 числового значення вартості товару жодним чином не впливає на ціну товару, яка вказана, зокрема, в інвойсі №1/01/2024 від 03.01.2024 та в рахунку-проформі від 03.01.2024 №2/01/2024.

Щодо питання включення вартості навантажувальних робіт до митної вартості суд зазначає, що відповідно до заявки №10 від 18.01.2024 до договору №01/01/2023 від 01.01.2023 (а.с.26) сума фрахту у розмірі 42 000,00 грн включає вартість завантаження і становить: 37 000,00 грн за маршрутом Гданськ-Дорогуськ; 5 000,00 грн за маршрутом Ягодин Нововолинськ. Із наведеного слідує, що вартість завантаження включена декларантом позивача до митної вартості. Відсутність у рахунку на оплату №9 від 22.01.2024 (а.с.27) інформації про вартість навантаження не спростовує її включення у вартість транспортування відповідно до умов заявки №10 від 18.01.2024, відповідно до якої сума фрахту включає вартість завантаження. Сторони договору вільні у виборі відображення інформації про складові вартості наданих послуг у відповідних документах.

Отже, подані позивачем документи містять інформацію про товар та його ціну, інші складові митної вартості, які не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про неподання декларантом додаткових документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Суд повторює, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту (документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документи, що підтверджують вартість навантаження товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару)

може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При цьому, суд зазначає, що відсутність договірних відносин із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути.

Ненадання додаткових документів (інших платіжних та/або бухгалтерських документів, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товарів не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є і вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт (додаткові угоди до нього) та рахунок-фактура (інвойс).

При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (МД №UA110130/2023/22738 від 06.11.2023), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача №UA205100/2024/000004/2 від 23.01.2024 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне, а позов слід задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає таке.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання цього позову (сформований в системі «Електронний суд») позивач сплатив судовий збір в сумі 2 422,40 грн згідно із платіжною інструкцією в національній валюті від 15.07.2024 №2493 (а.с.6).

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2422,40 грн.,

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також з наведеного випливає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Для підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №42/24 від 14.06.2024 (а.с.113-114), рахунок №2 від 14.06.2024 (а.с.115), платіжну інструкцію в національній валюті від 14.06.2024 №2309 (а.с.116), акт виконаних робіт №1 від 22.08.2024 (а.с.117), з якого слідує, що адвокатом були надані такі послуги: юридичні послуги у справі №140/7404/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.01.2024 №UA205100/2024/000004/2, на загальну суму 8 000,00 грн.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

На думку суду, заявлена сума витрат на правову допомогу є завищеною, а тому, враховуючи предмет спору, незначну складність справи, заявлене представником відповідача клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Щодо витрат на переклади в сумі 1700,00 грн, суд зазначає таке.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи

У статті 10 Конституції України закріплено, що державною мовою в Україні є українська мова. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Згідно з частиною 1 статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Статтею 137 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України», заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Так на підтвердження витрат пов`язаних із залученням перекладача до матеріалів справи надано рахунок №25/07/24 від 25.07.2024 на суму 1700,00 грн. (а.с.110); акт виконаних робіт №26/07/24 від 26.07.2024 (а.с.111), укладеного між ФОП ОСОБА_2 (виконавець) та ТОВ «Завод «Промлит» (замовник).

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з`ясувати, чи, є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо.

Представником відповідача у відзиві дані судові витрати понесені позивачем визнавалися вкрай завищеними та неспівмірними.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пов`язані із залученням перекладача у розмірі 1 000,00 грн.

Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, витрати пов`язані з надання правової допомоги у розмірі 3 000,00 грн. та витрати пов`язані із залученням перекладача у розмірі 1 000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 134, 137, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит» (45400, Волинська область, Володимирський район, місто Нововолинськ, вулиця Шахтарська, будинок 49, код ЄДРПОУ 33273933) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205100/2024/000004/2 від 23.01.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит» судові витрати в загальній сумі 6 422,40 грн (шість тисяч чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський