Рішення

від 01.11.2007 по справі 26/369

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

26/369

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  26/369

01.11.07

За позовом          Акціонерного банку „Аллонж”;

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю Телекомпанії „Обрій”;

Про                    стягнення 3 137 086,12 грн.

Суддя    Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:                    Бартохов О.В., представник, довіреність №б/н від 22.12.2006р.;

Від відповідача:          не з'явився.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.07.2007р. порушено провадження у справі №26/369, справа призначена до слухання на 06.09.2007р.

Ухвалою Голови Господарського суду м. Києва від 07.09.2007р. справа передана для розгляду судді Господарського суду м. Києва Мандриченку О.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.09.2007р. справа призначена до слухання на 10.10.2007р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.10.2007р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 01.11.2007р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 1 451 906,00 грн. заборгованості за кредит, 1 117 041,02 грн. заборгованості за відсотками по користуванню кредитом, 444 124,12 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 124 014,09 грн. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредит, 25 500,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю Телекомпанія „Обрій”, повноважних представників в судове засідання не направив, не зважаючи на визнання судом їх явки обов'язковою, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,—

В С Т А Н О В И В:

Між сторонами 21.08.2001р. укладено кредитний договір №383 (далі –договір), за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачеві кредит в розмірі 176 000,00 грн. на строк до 18.12.2001р. зі сплатою 36% річних.

За користування кредитом, згідно з п. 3.2 договору, нараховуються та сплачуються відповідачем в наступні терміни:

-          щомісячно, у термін не пізніше „27” числа кожного місяця;

-          при остаточному поверненні суми кредиту, якщо остаточне повернення кредиту проводиться достроково;

-          при закінченні терміну дії кредитного договору, якщо термін остаточного повернення суми кредиту –18.12.2001р.  

Відповідно до пунктів 4.3.3, 4.3.4 договору відповідач зобов'язався повернути кредит у термін, передбачений договором, та сплатити відсотки за користування кредитом у порядку та на умовах, передбачених договором.

На виконання умов договору позивач платіжним дорученням №2708-40 від 27.08.2001р. перерахував відповідачу 176 000,00 грн.

10.09.2001р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, за умовами якої встановлено ліміт кредиту в розмірі 271 000,00 грн.

За умовами додаткової угоди №2 до договору від 27.09.2001р. сторони збільшили ліміт кредиту до 500 000,00 грн.

23.11.2001р. сторони уклали додаткову угоду №3 до договору, за умовами якої встановлено ліміт кредиту в розмірі 600 000,00 грн.

Додатковою угодою №4 до договору від 14.12.2001р. сторони пролонгували дію кредитного договору до 14.06.2002р.

За умовами додаткової угоди №5 до договору, укладеної 18.12.2001р., сторони збільшили ліміт кредиту до 1 000 000,00 грн.

Сторони 31.01.2002р. уклали додаткову угоду №6 до договору, за умовами якої з 01.02.2002р. відсоткова ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 29% річних.

Додатковою угодою №7 до договору від 14.06.2002р. сторони пролонгували дію кредитного договору до 13.06.2003р.

27.06.2002р. сторони уклали угоду про зміну порядку виконання договору № 383 від 27.06.2002р., за умовами якої позивач зобов'язався надати відповідачу кредит відповідно до відкритої кредитної лінії, а відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використати і повернути позивачу грошову суму в розмірі 1 000 000,00 грн. у строк з 21.08.2001р. по 13.06.2003р.

Сторони 03.07.2002р. уклали додаткову угоду №8 до договору, за умовами якої з 01.07.2002р. відсоткова ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 33% річних.

За умовами додаткової угоди №9 до договору від 23.08.2002р. сторони збільшили ліміт кредиту до 1 500 000,00 грн. Крім того, сторони доповнили договір щодо того, що виконання відповідачем зобов'язань по кредитному договору забезпечується заставою згідно договору застави № 383 від 23.08.2002р.

01.11.2002р. сторони уклали додаткову угоду №10 до договору, якою доповнили договір щодо того, що виконання відповідачем зобов'язань по кредитному договору забезпечується заставою згідно договору застави № 383-2 від 01.11.2002р.

Сторони 04.12.2002р. уклали додаткову угоду №11 до договору, за умовами якої з 01.12.2002р. відсоткова ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 29% річних.

03.01.2003р. сторони уклали додаткову угоду №12 до договору, за умовами якої з 01.01.2003р. відсоткова ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 23% річних.

Сторони 03.03.2003р. уклали додаткову угоду №13 до договору, за умовами якої з 01.03.2003р. відсоткова ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 26% річних.

Додатковою угодою №14 до договору від 09.06.2003р. сторони пролонгували дію кредитного договору до 13.04.2004р.

05.08.2003р. сторони уклали додаткову угоду №15 до договору, за умовами якої виконання відповідачем зобов'язань по договору забезпечується порукою згідно договорів поруки №383 від 21.08.2001р., №383-2 від 23.08.2002р., №383-3 від 05.08.2003р.

Сторони 16.10.2003р. уклали додаткову угоду №16 до договору, за умовами якої з 16.10.2003р. відсоткова ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 28% річних.

Додатковою угодою №17 до договору від 11.11.2003р. сторони встановили, що відповідач повертає суму кредиту у строк до 31.03.2004р.

Додатковою угодою №17-1 до договору від 20.11.2003р. сторони пролонгували дію кредитного договору до 30.07.2004р.

26.01.2004р. сторони уклали додаткову угоду №18, за умовами якої відсотки за користування кредитом у січні місяці 2004 року по кредитному договору сплачуються відповідачем у лютому місяці 2004 року, у термін не пізніше 27 числа.

За умовами додаткової угоди №19 до договору, укладеної між сторонами 26.02.2004р., відсотки за користування кредитом з січня місяця по березень місяць 2004 року по кредитному договору сплачуються відповідачем у березні місяці 2004 року, у термін не пізніше 27 числа.

22.03.2004р. сторони уклали додаткову угоду №20, за умовами якої відсотки за користування кредитом з січня місяця по квітень місяць 2004 року по кредитному договору сплачуються відповідачем до 30.04.2004р.

Додатковою угодою б/н до договору від 16.07.2004р. сторони пролонгували дію кредитного договору до 31.12.2004р.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором. Відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання, наданий позивачем кредит та відсотки за його користування повернув частково. Станом на день слухання справи у судовому засіданні сума боргу відповідача перед позивачем за кредит складає 1 451 906,00 грн. та 1 117 041,02 грн. за відсотками по користуванню кредитом.

Між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які до 01.01.2004р. були врегульовані Цивільним кодексом Української РСР, що на даний час втратив чинність. Так, згідно з визначенням ст. 151 Цивільного кодексу Української РСР у відповідача виникло грошове зобов'язання на підставі кредитного договору № 383 від 21.08.2001р. та додаткових угод до нього. Відповідно до вимог ст. 161 Цивільного кодексу Української РСР зобов'язання повинно виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до договору.

01.01.2004р. набрали чинності Господарський кодекс України та Цивільний кодекс України. Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Перехідних положень Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями. Аналогічна норма встановлена п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплатити проценти.

Згідно з пунктом  6.2 кредитного договору за несвоєчасне повернення кредиту відповідно до пункту 1.1 договору та/або відсотків по ньому відповідно до пункту 3.2 договору відповідач виплачує позивачу неустойку у валюті кредиту на суму заборгованості (у формі пені) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

За прострочку платежу позивачем нарахована пеня у розмірі 444 124,12 грн. за прострочення сплати кредиту, 124 014,09 грн. за прострочення сплати відсотків за користування кредитом. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Вина відповідача підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги не заперечив, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог, вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються  на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,—

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Телекомпанії „Обрій”  (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 24, кв. 268, код ЄДРПОУ 23383448) на користь Акціонерного банку „Аллонж” (інд. 01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 5, код ЄДРПОУ 14362014) 1 451 906 (один мільйон чотириста п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот шість) грн. заборгованості за кредит, 1 117 041 (один мільйон сто сімнадцять тисяч сорок одна) грн. 02 коп. заборгованості за відсотками по користуванню кредитом, 444 124 (чотириста сорок чотири тисячі сто двадцять чотири) грн. 12 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 124 014 (сто двадцять чотири тисячі чотирнадцять) грн. 98 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Мандриченко