Ухвала

від 17.10.2024 по справі 160/22538/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 жовтня 2024 рокуСправа № 160/22538/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувши позовну заяву з доданими документами ОСОБА_1 до відповідача-1: 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, відповідача-3: 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 року із застосуванню базового місяця - січень 2008 р. та з 01.03.2018 року по 31.07.2018 року із застосуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації) за період відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008р.;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) за період з 01.03.2018 року по 31.07.2018 року включно в розмірі 17 852,60 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- визнати протиправними дії 8 Державного пожежно-рятувального загону Головної о управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати - позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2018 року по 01.07.2021 року із застосуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації) відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановок Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати 8 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управлінні, Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) за період з 01.08.2018 року по 01.07.2021 року включно в розмірі 156 210,10 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 КАС України зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

Від позивача надійшло клопотання про поновлення строків звернення до суду. При цьому, недоліки позовної заяви визначені ухвалою суду від 05.09.2024 року не усунуто.

В обґрунтування поданого клопотання позивача зазначено, що на момент звільнення зі служби частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

Означене надає підстави вважати поважною причину пропуску строку, встановленого статтею 122 КАС України та можливістю звернення до суду із заявою щодо поновлення строку. Позивач вважає, що означені обставини свідчать про поважність пропуску строку звернення до суду.

При розгляді клопотання, суд виходить з наступного.

Згідно з п.2 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з не нарахуванням та не виплатою позивачу грошового забезпечення в належному розмірі.

Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження та звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 233 КЗпП України (в редакції, яка діяла до 19.07.2022), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з частинами 1, 2 статті 233 КЗпП України (в редакції, яка діяла з 19.07.2022), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 р. у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 р. у справі №815/91/18.

Позивачем у позові зазначено, що він є колишнім співробітником Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області та звільнений зі служби в період чинності норми ст. 233 КЗпП України.

Суд враховує, що грошове забезпечення, яке під час проходження служби виплачується не в повному обсязі, набуває статус заборгованості, а тому особа має законні очікування і сподівання на виплату такої заборгованості в період проходження служби, але в будь-якому випадку не пізніше ніж у день звільнення зі служби, коли роботодавець повинен здійснити повний розрахунок і виплатити всі належні працівнику кошти.

У зв`язку з цим строк звернення до суду у справах, в яких предметом спору є заробітна плата (грошове забезпечення), починає свій перебіг саме з дня звільнення зі служби, якщо особа не згодна з тим розрахунком, який з ним здійснений роботодавцем (у спірних відносинах Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області).

Поки ж особа, як позивач у справі, був діючим працівником Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, строк звернення до суду для нього обчисленню не підлягав.

Такий правовий висновок викладений у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 15.05.2023 у справі №160/3147/23.

Отже, про порушення права, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом, позивачу було відомо при проведенні остаточного розрахунку, тобто в день звільнення.

Суд бере до уваги, що позивачем направлено позовну заяву до суду засобами поштового зв`язку 18.08.2024, після того, як був звільнений з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

Тобто на дату звернення позивача до суду стаття 233 КЗпП України вже діє у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-ІХ. Але на дату виникнення спірних правовідносин, норми цієї статті передбачали, що звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не обмежується будь-яким строком (частина друга статті 233 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року).

Із набранням 19 липня 2022 року чинності Законом №2352-ІХ, частини перша та друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції, й аналізуючи положення цієї статті у часових межах існування її юридичних норм (тобто як у її редакції, чинній до 19 липня 2022 року, так і в чинній її редакції) у зіставленні з нормами пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, згідно із якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Верховний Суд в ухвалі від 07.12.2023 у справі №990/242/23 зазначив наступне:

- норми частини п`ятої статті 122 КАС України є загальними нормами для правовідносин з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, відносно норм іншого закону, які встановлюють інший строк звернення до суду у спорах, що виникають з цих правовідносин (публічної служби);

- стаття 122 КАС України, зокрема частина п`ята цієї статті, не містить норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували (перебувають) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці;

- строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати визначений у статті 233 КЗпП України, норми якої є для цих (спірних) правовідносин спеціальними відносно приписів частини п`ятої статті 122 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату;

- з 19 липня 2022 року для звернення з таким позовом, як цей, до адміністративного суду передбачено тримісячний строк (частина перша статті 233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19 липня 2022 року, тобто з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ;

- відтак тримісячний строк для звернення з цим позовом до адміністративного суду завершився 19 жовтня 2022 року, проте на підставі пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України був продовжений до 30 червня 2023 року.

За таких обставин, строк звернення позивача до суду становить три місяці з дня звільнення зі служби.

Отже, позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом.

Зазначення позивачем, що на момент звільнення його зі служби та виключення із списків особового складу пожежно-рятувального загону, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про те, що позивач був звільнений зі служби до 19.07.2022 р.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що неоднозначність судової практики у певних правовідносинах, відсутність такої чи її сформованість не є обставинами, з якими позивач пов`язує виникнення у нього права та підстав для судового захисту, тому не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду та, як наслідок відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою.

Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до суду, не надано доказів на підтвердження поважності причин його пропуску, внаслідок чого суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду та повернення позовної заяви.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За наведених обставин, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.123, 169, 241, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, відповідача-3: 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати разом з оригіналом позову та додатками до нього:

- позивачу за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Старий Вал, буд. 107.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 КАС України та може бути оскаржена в строки, передбачені ст.295 КАС України.

Суддя Г. В.Кадникова