Постанова

від 16.10.2024 по справі 158/3764/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 158/3764/23 Головуючий у 1 інстанції: Поліщук С. В. Провадження № 22-ц/802/776/24 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,

секретар Ганжа М. І.,

з участю: представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства «АЙ-ЕВ» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, інфляційних витрат та 3 процентів річних за апеляційною скаргою відповідача Фермерського господарства «АЙ-ЕВ» на заочне рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 квітня 2024 року,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2023 році ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ФГ «АЙ-ЕВ» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних.

Позов обґрунтовує тим, що 12.01.2016 між ОСОБА_2 та ФГ «АЙ-ЕВ» було укладено договір оренди землі, а саме: земельної ділянки площею 1,8424 га, кадастровий номер 0721886600:08:000:1089, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ківерцівської міської ради (раніше Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району) Волинської області. Вказаний договір був укладений на строк 10 років з орендною платою у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки без врахування податку з доходів фізичних осіб.

Вказує, що ФГ «АЙ-ЕВ» невчасно та не в повному розмірі сплачувало ОСОБА_2 плату за договором оренди, тобто належним чином не виконувало зобов`язання за договором, що спонукало її на звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди від 12.01.2016.

Крім того зазначає, що оскільки орендна плата виплачувалась не в повному розмірі, у ФГ «АЙ-ЕВ» перед нею утворилась заборгованість по виплаті орендної плати в сумі 1323,20 грн.

Посилаючись на те, що подальше існування договірних відносин між нею та відповідачем обмежуватиме її майнові права та інтереси, просить розірвати договір оренди землі від 12.01.2016 на земельну ділянку площею 1,8424 га, кадастровий номер 0721886600:08:000:1089, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Ківерцівської міської ради Луцького району (раніше Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району) Волинської області, право оренди на яку зареєстровано 02.09.2016 державним реєстратором Ківерцівської районної державної адміністрації Кохновіч Т.Ю., номер запису про інше речове право: 16218570, укладений між ОСОБА_2 та ФГ «АЙ-ЕВ», стягнути з останнього на користь ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати, інфляційних втрат та трьох відсотків річних в загальному розмірі 1926,11 грн., з яких 1323,20 грн. сума основного боргу з орендної плати за 2016-2022 року; 483,38 грн. сума інфляційних втрат та 119,53 грн. 3% річних та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2147,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Заочним рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 квітня 2024 року позов задоволено частково.

Постановлено розірвати договір оренди землі від 12 січня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «АЙ-ЕВ» щодо земельної ділянки загальною площею 1,8424 га з кадастровим номером 0721886600:08:000:1089, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області (бувша територія Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області), право оренди на яку зареєстровано 02 вересня 2016 року державним реєстратором Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області Кохновіч Тетяною Юріївною, номер запису про інше речове право 16218570.

Стягнути з ФГ «АЙ-ЕВ» на користь ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою у розмірі 819 гривень 60 копійок, з яких: 683 грн 44 коп. орендна плата, 112 грн 19 коп. інфляційні втрати та 23 грн 97 коп. три проценти річних.

Стягнути з ФГ «АЙ-ЕВ» на користь ОСОБА_2 1530 грн 41 коп. сплаченого судового збору та 6000 грн 00 коп. - витрат за надану професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 27 травня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ФГ «АЙ-ЕВ» про перегляд заочного рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 квітня 2024 року.

В апеляційній скарзі відповідач ФГ «АЙ-ЕВ», покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин що мають значення для справи просив оскаржуване рішення суду скасувати і прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вказує, що за умовами договору, укладеного між позивачем та відповідачем, не передбачено внесення орендної плати із урахуванням індексу інфляції, за встановленими обставинами орендна плата вносилась відповідачем відповідно до умов договору із урахуванням індексації нормативно грошової оцінки, як це визначено ст.289 ПК України, яка відповідно з пунктом 9 підрозділу 6 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України за 2017-2022 роки - для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) була незмінною, позаяк коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення у період з 2016 - 2022 роки не змінювався, та становила 1,0 %.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки загальною площею 2,95 га, яка складається із двох земельних ділянок: рілля площею 1,11 га кадастровий номер 0721886600:08:000:1088 та сіножать площею 1,84 га кадастровий номер 0721886600:08:000:1089, які розташовані на території Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області.

12.01.2016 між ОСОБА_2 та ФГ «АЙ-ЕВ» в особі його голови ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_2 передала у строкове платне користування належну їй на праві власності земельну ділянку загальною площею 1,84 га з кадастровим номером 0721886600:08:000:1089, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області (бувша територія Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області).

Відповідно до пункту 4 вищевказаного договору оренди землі, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 10 254,13 грн.

Пунктом 7 договору визначено, що термін дії договору становить 10 років з дня його підписання сторонами. Визначена цим договором орендна плата за користування земельною ділянкою становить платіж, який Орендар вносить Орендодавцеві. Орендна плата становить 4 відсотки (без урахування податку з доходів фізичних осіб). Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації.

Орендна плата вноситься у терміни: не пізніше 31 грудня поточного року (пункти 8-11 договору оренди землі).

Умови цього договору про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін раз на 2 роки, що оформляється додатковою угодою до цього договору (п. 13). У період дії договору оренди з 2016р. по 2023р. позивачка з вимогою до орендаря (відповідача по справі) про зміну умов договору в частині зміни розміру орендної плати чи її перегляду, не зверталася, будь яких письмових домовленостей (додаткова угода) з цього приводу між сторонами також не досягнуто, відповідні докази сторони суду не надали.

У пункті 36 договору оренди землі передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором. За порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушення зобов`язань є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених зобов`язань (пункт 40 договору оренди землі).

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №349618691 від 09.10.2023, право оренди на вищевказану земельну ділянку зареєстровано державним реєстратором Ківерцівської районної державної адміністрації Кохновіч Т.Ю. 02.09.2016 за номером запису про інше речове право 16218570 (а.с. 13).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що орендна плата (без врахування податку з доходів фізичних осіб і військового збору) з врахуванням індексації (410,17 грн. х індексацію / 100) за 2016 рік становить 460,87 грн.; за 2017 рік 466,23 грн., за 2018 рік 450,27 грн., за 2019 рік 426,79 грн., за 2020 рік 430,64 грн., за 2021 рік 451,24 грн., за 2022 рік 519,28 грн.

Відповідач не в повному об`ємі здійснив виплату орендної плати позивачці (не доплачена) за 2016 рік в сумі 50,87 грн; за 2017 рік в сумі 56,23 грн; за 2018 рік в сумі 40,27 грн; за 2019 рік в сумі 16,79 грн, за 2022 рік 519,28 грн, що в сукупності складає 683,44 грн.

У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання за ці періоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що необхідно частково задовольнити позов щодо стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, загальний розмір яких відповідно становить 112,19 грн і 23,97 грн.

Вважаючи встановленими обставин щодо несплати відповідачем орендної плати в повному обсязі, що є систематичним невиконанням умов договору, на підставі пункту «д» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, статті 32 Закону України «Про оренду землі» цю вимогу суд вважав обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а договір оренди землі підлягає розірванню.

Однак такі висновки суду зроблені з порушенням норм матеріального права та без повного з`ясування дійсних обставин справи.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до положень пункту 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно, залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізм їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України). Більше того, різні числові показники індексації нормативної грошової оцінки та індексу споживчих цін за 2016, 2017, 2018 роки підтверджують відмінність цих двох показників.

Пунктами 288.5.1., 288.5 статті 288 ПК України передбачено, що мінімальна орендна плата встановлена у розмірі трьох відсотків нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Положеннями пункту 2 частини першої статті 13, частини першої статті 15 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Судом встановлено, що позивач даних про зміну нормативно грошової оцінки належної їй земельної ділянки відповідачу не подавала, а також не ініціювала питання про перегляд розміру орендної плати.

Згідно з відомостями Держгеокадастру про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2021 рік, які розміщено у вільному доступі на сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua/derzhheokadastr-povidomliaie-pro-indeksatsiiu-normatyvnoi-hroshovoi-otsinky-zemel-za-2021-rik/) становлено, що у 2016, 2017, 2018 роках індексація нормативно грошової оцінки землі проводилась.

Відповідно до інформації, наданої Державною службою статистики України, індекс споживчих цін за 2021 рік становив 110%.

Пунктом 9 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень») встановлено, що індекс споживчих цін, який використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням 100 відсотків, зокрема за 2017-2022 роки для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів).

Відповідно значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок становлять:

- для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) за період за 2017 - 2022 роки 1,0;

- для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) за 2016 рік 1,0.

Тобто, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення у період з 2016 - 2021 роки не змінювався та становив 1,0 %, що не впливало на визначений договором від 02 серпня 2016 року розмір орендної плати.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 732/1705/16-ц (провадження № 61-29685св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 618/1078/19-ц (провадження № 61-12935св20), від 12 квітня 2023 року у справі № 175/642/19 (провадження № 61-3451св22).

Відповідно до підпункту 170.1,1 пункту 170.1 статті 170 ПК України, податковим агентом платника податку орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку у відсотку, визначену статтею 167 ПК України, і ставку військового збору 1,5 відсотки, встановлену підпунктом 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Визначаючи розмір орендної плати, яку мав виплатити відповідач позивачці за 2016-2022 роки, суд першої інстанції залишив поза увагою, що для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка землі, яка розраховується, виходячи із індексу споживчих цін за попередній рік за формулою, визначеною статтею 289 ПК України, тому висновки суду про те, що позивачу нараховувалася орендна плата без урахування індексу інфляції є помилковими, оскільки відповідач сплачував орендну плату з урахуванням індексації нормативно грошової оцінки землі, яка у свою чергу розраховується на базі індексу споживчих цін, що за вказаний період становив 1,0 %.

Умовами укладеного між сторонами договору оренди передбачено обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності з урахуванням індексації, тобто індексації нормативно грошової оцінки землі (пункт 10 договору оренди), що дає суду право застосувати положення статті 21 Закону України «Про оренду землі» у поєднанні зі статтею 289 ПК України.

Оскільки за умовами договору, укладеного між сторонами, не передбачено внесення орендної плати із урахуванням індексу інфляції, за встановленими обставинами орендна плата вносилася відповідачем відповідно до умов договору із урахуванням індексації нормативно грошової оцінки (стаття 289 ПК України), тому висновки суду першої інстанції про необхідність сплати відповідачем орендної плати з урахуванням індексації у вигляді сукупного індексу інфляції є помилковими.

Судом першої інстанції встановлено і сторонами не заперечується, що орендодавцю ОСОБА_2 ФГ «Ай-ЕВ» здійснило виплату за користування земельною ділянкою за договором оренди від 12.01.2016 у 2016р. 410,00 грн; у 2017р. 410,00 грн; у 2018р. 410,00 грн; у 2019р. 410,00 грн; у 2020р. 509,32 грн; у 2021р. 509,32 грн.

Твердження представника позивача, а також висновок суду першої інстанції про не сплату відповідачем орендної плати за 2022 рік є помилковими, оскільки з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи фізичної особи ОСОБА_2 стверджується, що у 4-му кварталі 2022р. відповідач сплатив позивачу 509,32 грн.

Тобто,порушень унарахуванні орендноїплати (тобтоу неправильномурозмірі)позивачці заперіод 2016-2022років невстановлено,розмір орендноїплати відповідачунарахований відповіднодо умовукладено договору,що стосуєтьсявідсотку тагрошової оцінкиземельної ділянки.

З огляду на викладене, позов у частині стягнення заборгованості за орендною платою задоволенню не підлягає, оскільки такої не встановлено.

За встановлених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що факт невиконання орендарем обов`язків щодо своєчасної оплати орендної плати, позивачем в даній справі не доведений, а тому відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки і стягнення інфляційних втрат та три відсотка річних.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу відповідача Фермерського господарства «АЙ-ЕВ» задовольнити.

Заочне рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 квітня 2024 року в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Фермерського господарства «АЙ-ЕВ» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, інфляційних витрат та 3 процентів річних.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді