Ухвала

від 15.10.2024 по справі 641/4705/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 641/4705/19 Номер провадження 11-кп/814/2054/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з секретарем

судового засідання ОСОБА_5

за участю

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника-адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 12 серпня 2024 року у кримінальному провадженні №12018220060001394, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів- до 10 жовтня 2024 року включно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, уродженцю м. Суми, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимому, останній раз 11 квітня 2001 року Харківським обласним судом за ч.3 ст.142, п.п. "а", "і", "п." ст.93, ч.2 ст.188-1, ч.1 ст.189-4, ч.2 ст.190, ст.42 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.13 ч.2 ст.115, ч.1 ст.153, ч.2 ст.15, п.п.1,10,13 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15 п.п.1,4,13 ч.2 ст.115 КК України.

Приймаючи рішення місцевий суд врахував: наявність обгрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися, тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , а також неможливість інших більш м`яких запобіжних заходів запобігти встановленим вище ризикам.

З рішенням суду не погодився обвинувачений ОСОБА_7 та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою закрити кримінальне провадження.

Вказує, що висновки, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності, що вплинуло на вирішення питання про винуватість чи не винуватість обвинуваченого.

Також з рішенням не погодився захисник ОСОБА_9 та подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 12.08.2024 в частині продовження строків тримання під вартою ОСОБА_7 та обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово.

Зазначає на відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та на тривале перебування під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .

Перевіривши матеріали провадження, заслухавши пояснення учасників, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступного.

У відповідності до ч.2 ст.392 КПК України ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом

Згідно з ч.5 ст.394 КПК України зазначені вище ухвали суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 422-1 КПК України апеляційні скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, розглядаються не пізніш як через три дні після їх надходження до суду апеляційної інстанції.

Розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Зважаючи на те, що учасники заявили клопотання про розгляд апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_9 за участі сторін, тому розгляд вказаних апеляційних скарг на ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 12 серпня 2024 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, на підставі ч.4 ст. 422-1 КПК України проводиться за участі сторін кримінального провадження.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.177КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Враховуючи все вищевказане суд встановив, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов`язує можливість, як застосування, так і продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може здійснити дії, передбаченіп.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

Колегія суддів, дійшла висновку, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з достатньою повнотою та об`єктивністю дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, дані про його особу та навів мотиви, з яких прийняв оскаржуване судове рішення.

Так, під час апеляційного розгляду встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених: п.13 ч.2 ст.115 КК України умисного протиправного заподіяння смерті (умисного вбивства) іншій людині, вчиненого особою, яка раніше вчинила умисне вбивство; ч.1 ст.153 КК України задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства; ч.2 ст.15 п.п.1, 10, 13 ч.2 ст.115 КК України закінченого замаху на умисне протиправне заподіяння смерті (умисне вбивство) двом особам, поєднане із насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство; ч.2 ст.15 п.п.1, 4, 13 ч.2 ст.115 КК України - закінченого замаху на умисне протиправне заподіяння смерті (умисне вбивство) двом особам, вчинене з особливою жорстокістю особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у повній мірі досліджені обставини, за яких до обвинуваченого неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід, а тому доводи обвинуваченого та адвоката щодо недоцільності тримання ОСОБА_7 під вартою є непереконливими.

Пунктами 1, 2 ч.4 ст.183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченіст.ст.177та178КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства; який спричинив загибель людини.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства та один із них спричинив і загибель людини.

З оглядуна викладеневище та враховуючи встановлені судом ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, наведені вище обставини, передбачені ст.178 КПК України, невизначення судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали розміру застави обвинуваченому є правильним.

Доводи обвинуваченого, викладені в апеляційній скарзі, щодо його невинуватості та вирішення питання щодо закриття кримінального провадження не є слушними, оскільки виходять замежі процесуальних повноважень суду апеляційної інстанції при апеляційному перегляді ухвали суду про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підлягають вирішенню судом за результатами розгляду кримінального провадження по суті.

Водночас, обґрунтованість підозри є предметом перевірки слідчого судді на стадії досудового розслідування, в тому числі в ході вирішення питання про застосування/продовження особі запобіжного заходу, а після направлення обвинувального акта до суду особа набуває статусу обвинуваченого на стадії судового провадження та саме в межах пред`явленого їй обвинувачення здійснюється судовий розгляд. Таким чином, обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_7 , була перевірена слідчим суддею під час досудового розслідування.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, таприйняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження, у зв`язку з чим не вбачається підстав для задоволення апеляційних скарг.

Приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвали судді.

Одночасно з цим,суд апеляційної інстанції з огляду на положення ст.28, ч.1 ст.318 КПК України й ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження та вжиття заходів щодо дотримання зазначених вище вимог міжнародного й національного законодавства.

Керуючись ст.ст.376,405,407,422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника-адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 12 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4