Постанова

від 17.10.2024 по справі 725/2556/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2024 року м. Чернівці

справа № 725/2556/24

провадження №22-ц/822/853/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Перепелюк І. Б.

суддів: Литвинюк І.М., Височанської Н.К.

секретар Собчук І.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Виконавчого комітету Чернівецької міської ради на ухвалу Першотравневого районного суду м.Чернівців від 30 квітня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Зазначала, що їй на право власності належить земельна ділянка площею 0,0534 га на АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7310136300:03:003:0108, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 10.10.2018 року, зареєстрованим в реєстрі за №7498 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.12.2019 року.

З метою здійснення будівництва житлового будинку на належній їй на праві власності земельній ділянці, між нею та ОСОБА_2 15 січня 2023 року було укладено договір про співробітництво щодо будівництва об`єкта.

Відповідно до пункту 2.1. договору, кожна зі сторін Договору зобов`язана була зробити свій внесок. Кожний з учасників повинен був внести для будівництва об`єкта по 600000 грн.

Враховуючи той факт, що відповідачем не виконано умови договору, позивач звернулася в суд з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 600000грн. за невиконання умов договору про співробітництво від 15.01.2023 року на користь ОСОБА_1 .

В квітні 2024 року сторонами по справі подано до суду заяву про примирення та укладення мирової угоди з постановленням ухвали про визнання мирової угоди з закриттям провадження у справі.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівців від 30 квітня 2024 року затверджено мирову угоду, укладену 23.04.2024 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 на наступних умовах:

1. ОСОБА_2 визнає суму боргу за договором про співробітництво від 15.01.2023 року в розмірі 600 000грн., яку він повинен був сплатити на виконання умов договору.

2. ОСОБА_1 відмовляється від суми боргу в розмірі600 000 грн. та сплати ОСОБА_2 на її користь штрафних санкцій, які ОСОБА_2 повинен був сплатити на виконання умов договору про співробітництво, щодо будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 від 15.01.2023 року.

3.Визнано за ОСОБА_1 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 473,40 кв.м., житловою площею 90,20 кв.м. (дві житлові кімнати), альтанки літ «Б», басейну № 1, огорожі №2, воріт №3, хвіртки № 4.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості закрито.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Виконавчий комітет Чернівецької міської ради просить скасувати ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівців від 30.04.2024 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі Виконавчий комітет Чернівецької міської ради вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою.

Апелянт посилається на те, що будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 473,40 кв.м. до експлуатації у встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядку не приймався, право власності на нього у порядку ст. 376 ЦК України не визнавалось, то він не міг бути предметом мирової угоди між позивачем та відповідачем.

Судом не врахований той факт, що об`єкти нерухомого майна, які збудовані на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136300:03:003:0108 на АДРЕСА_1 , побудовані без дозвільних документів та із порушенням державних будівельних норм.

Апелянт вважає,що мировоюугодою,яка затвердженаоскаржуваною ухвалоюсуду,без дотриманняпорядку,визначеного ст.376ЦК України,фактично легалізованооб`єкт самочинногобудівництва.Зазначене впливаєна правата законніінтереси Виконавчогокомітету Чернівецькоїміської радияк виконавчогооргану загальноїкомпетенції,що виникаютьу зв`язкуіз здійсненнямним вказанихвище повноважень,які наданіЗаконом України«Про місцевесамоврядування вУкраїні».

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

15 січня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про співробітництво щодо будівництва об`єкта.

Відповідно до пункту 1.1. договору, учасники уклали цей договір про співробітництво з метою будівництва житлового будинку на земельній ділянці за адресою : АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2.1. договору, кожна зі сторін договору зобов`язана була зробити свій внесок. Кожний з учасників повинен був внести для будівництва об`єкта по 600000 грн.

Враховуючи той факт, що відповідачем не виконано умови договору позики, позивач звернулася до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 600000грн. за невиконання умов договору про співробітництво від 15.01.2023 року на користь ОСОБА_1 .

В квітні 2024 року сторонами по справі подано до суду заяву про примирення та укладення мирової угоди з постановленням ухвали про визнання мирової угоди з закриттям провадження у справі.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В судове засідання сторони не з`явилися. Від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Волошиної Т.Б. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи ув`язку із тим, що позивач не отримала копію апеляційної скарги, а адвокат Волошина Т.Б. з 17.10.2024р. по 25.10.2024 року перебуватиме у відпустці.

Колегія суддів вважає, що немає підстав для відкладення розгляду справи враховуючи наступне.

За положеннями ст. 129 Конституції України, ст.2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

За змістом ст. ст. 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Верховний Суд у постанові від 1 жовтня 2020 року, справа N 361/8331/18,

провадження N 61-22682св19 зазначив наступне : відповідно дост.372 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Сторони були належним чином повідомлені про час та дату розгляду справи. Апеляційне провадження по справі було відкрито 06.09.2024 року та ухвалою від 19.09.2024 року справу призначено до розгляду на 10-30 17.10.2024 року. Всім сторонам були направлені копії ухвал та всіх належним чином було повідомлено про розгляд справи.

На адресу суду повернулася направлена позивачу ОСОБА_1 кореспонденція, зокрема копія апеляційної скарги із відміткою « за закінченням терміну зберігання».

02.10.2024 року до суду повернулося направлене на адресу позивача ОСОБА_1 повідомлення про розгляд справи з відміткою « адресат відсутній за вказаною адресою ».

09.10.2024 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Федорюка А.Л. надійшло клопотання про направлення копії апеляційної скарги, оскільки ОСОБА_1 її не отримувала. Зі змісту клопотання вбачається, що адвокат обізнаний про час та дату розгляду справи.

14.10.2024 року на електронну пошту адвоката Федорюка А.Л. була направлена апеляційна скарга та доставлена на його електронну пошту 14.10.2024 року в 11:59.

Позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до суду. Тому, будучи ініціатором судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді справи.

Свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася судом апеляційної інстанції за адресою, зазначеною самим позивачем може бути розцінено як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції надсилав поштову кореспонденцію на адресу, яку позивач зазначила в позові, проте поштову кореспонденцію вона не отримувала і відповідно до вимог закону не повідомила суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права зобов`язує сторону самостійно цікавитися перебігом розгляду його справи. Тривала відсутність такого інтересу свідчить про його небажання добросовісно користуватися своїми процесуальними правами.

Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні ЄСПЛ у справі «Каракуць проти України», будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи.

ЄСПЛ у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав на те, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що його безпосередньо стосуються, утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 ЦПК України).

Судом було вжито заходів для належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Ухвала суду першої інстанції вимогам закону не відповідає.

Згідно із ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або

2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до ст.255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Закриття провадження у справі у даному випадку є наслідком затвердження судом мирової угоди, процесуальні дії щодо затвердження судом мирової угоди та закриття у зв`язку з цим провадження у справі перебувають у нерозривному зв`язку і не можуть розглядатися окремо одна від одної. Для встановлення обставин щодо правомірності закриття провадження у справі у зв`язку із затвердженням мирової угоди сторін необхідно перевірити дотримання судом при затвердженні мирової угоди вимог ст.207 ЦПК України, зокрема дослідити умови мирової угоди на предмет того, чи відповідають ці умови закону, чи не порушують права або охоронювані законом інтереси інших осіб, чи не є вони невиконуваними, а також чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють, оскільки порушення будь-якої з наведених вимог є безумовною підставою для відмови у затвердженні мирової угоди і, як наслідок, відсутністю передумов для закриття провадження у справі з цих підстав.

Мирова угода є правочином, з якого виникають або змінюються зобов`язання. У розумінні норм матеріального та процесуального законодавства оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом, має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на нього. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Суд першої інстанції зазначав про те, що мирова угода не суперечить вимогам чинного законодавства, не порушує права сторін та інших осіб, оскільки стосується особистого майна підписантів і майна, яке розташоване на приватній земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 . Право власності підтверджено наданим суду витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас суд першої інстанції не дослідив чи впливають умови мирової угоди на права та інтереси третіх осіб.

Суд першої інстанції не встановив належним чином обставин, пов`язаних зі змістом та спрямованістю мирової угоди, не дослідив відповідних доказів.

Зі змісту мирової угоди, поданої сторонами до суду, встановлено, що ця угода укладалась сторонами справи з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок, які стосуються прав і обов`язків сторін, однак деякі її умови суперечать закону.

Зокрема, сторони домовились, що відповідач у справі ОСОБА_2 , визнає суму боргу в розмірі 600000грн., яку ОСОБА_2 повинен був сплатити на виконання умов договору про співробітництво щодо будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 від 15.01.2023 року. Позивач ОСОБА_1 відмовляється від суми боргу 600000грн. та сплати ОСОБА_2 на її користь штрафних санкцій, які той повинен був сплатити на виконання умов договору про співробітництво щодо будівництва щодо будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 від 15.01.2023 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 10.10.2018 року та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку від 10.10.2018 року, власником якої є ОСОБА_1 , однак, правовстановлюючих документів про право власності на зазначений у мировій угоді будинок, матеріали справи не містять.

Згідно з ч.2 ст.331 ЦК Україниправо власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

В матеріалахсправи відсутніправовстановлюючідокументи проправо власностінабудинок АДРЕСА_1 ,загальною площею473,40кв.м., а апелянтом підтверджено, що будинок до експлуатації у встановленому ЗакономУкраїни «Про регулювання містобудівної діяльності» порядку не приймався, а отже є самочинним будівництвом у розумінні статті 376 ЦК України.

Оскільки будинок до експлуатації не приймався, право власності на нього у порядку ст. 376 ЦК України не визнавалось, він не міг бути предметом мирової угоди між позивачем та відповідачем.

Мировою угодою, яка затверджена оскаржуваною ухвалою суду, без дотримання порядку, що визначений ст.376 ЦК України, фактично легалізовано об`єкт самочинного будівництва з визнанням права власності на нього. Зазначене впливає на права та законні інтереси апелянта.

Відповідно до положень ст. 207 ЦПК України, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до положень ст. ст. 17, 18 ЦПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена ухвала суду постановлена без додержання норм процесуального та з порушенням норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати, передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 379ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Чернівецької міської ради задовольнити.

Ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівців від 30 квітня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена 17 жовтня 2024 року.

Судді І.Б. Перепелюк

Н.К. Височанська

І.М. Литвинюк