Рішення

від 15.10.2024 по справі 240/6577/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/6577/24

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіва" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровіва" звернулось до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області у якому просить визнати протиправними та скасувати постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 05.12.2023р. № 007714 та №007715 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіва» (ЄДРПОУ 38455818) адміністративно-господарського штрафу у загальному розмірі 34 000,00 грн.

В обґрунтування позову вказує, що відповідачем були зупинені вантажні транспортні засоби, які перевозили вантаж (кукурудза врожаю 2023 року), що належав Товариству з обмеженою відповідальністю «Агровіва» (надалі - Позивач). Транспортні засоби з водіями, що перевозили вантаж, були у тимчасовому користуванні Позивача на підставі договору оренди вантажних автомобілів з водієм № Я/01/10/23-04 від 01.10.2023р. За результатами перевірки вказаних транспортних засобів співробітниками Відповідача були складені акти перевірки від 25.10.2023 у відношенні до власника вантажу - Позивача, у яких зазначено, що транспортні засоби не обладнані тахографом без оформлення документів, передбачених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», допущене порушення ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та наказ МТЗУ № 340 від 07.06.2010 (відсутність індивідуальної книжки водія). Позивач повідомив відповідача, що він не є суб`єктом вказаних правопорушень, автомобілі не його є власністю, водії автомобілів не є працівниками Позивача. Однак 05.12.2023, Відповідачем у відношенні до Позивача були складені постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №№ 007714 у розмірі 17 000,00 грн та № 007715 у розмірі 17 000,00 грн, всього 34000,00 грн (Додаток № 4 по позовної заяви), у яких зазначено, що Позивачем допущено порушення вимог ст.ст. 48, 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Позивач категорично не погоджується з цими висновками, оскільки відповідачем у оскаржуваних постановах від невірно встановлено як об`єктивну сторону правопорушення, так відповідно і розмір штрафу за це правопорушення, у зв`язку з чим ці постанови є незаконними та не підлягають виконанню.

Суддя своєю ухвалою від 26.04.2024 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 01.05.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів передбачає належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог Закону № 2344-III та законодавства про працю. Відповідно до статті 18 Закону № 2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; Згідно з пунктом 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що виразилось у відсутності необхідних документів (в даному випадку контрольної книжки водія або копії графіка змінності водіїв), визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ та Порядку № 1567 на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в актах від 05.12.2023 № АР006907 та № 006929. Просить відмовити у задоволенні позову.

У період із 01.07.2024 по 19.07.2024 та із 19.08.2024 по 02.09.2024 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що відповідно до направлення на рейдову перевірку від 23.10.2023 № 000184 контролюючими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті на 2 км автодороги Т-0611 Ставище-Брусилів-Попільня було проведено перевірку транспортного засобу марки «КАМАЗ 5511» ГКБ 8527, з номерним знаком НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , СХН 549717, під керуванням водія ОСОБА_1 , щодо дотримання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт».

За результатами перевірки посадовими особами складено акт № АР006907 від 25.10.2023 у якому вказано, що під час перевірки виявлено порушення: здійснення внутрішніх вантажних перевезень згідно ТТН №2510-01 від 25.10.2023 (вантаж - кукурудза врожай 2023 року) транспортним засобом, не обладнаним контрольним пристроєм тахографом без оформлення документів, передбачених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (на момент перевірки відсутня контрольна картка водія або копія графіку змінності водіїв). У Акті вказано, що транспортний засіб належить СВК Ягорлик, Одеська область, перевізник - ТОВ "Агровіва" (а.с. 46).

Того ж дня, відповідно до акту № 006929 від 25.10.2023 контролюючими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті на 2 км автодороги Т-0611 Ставище-Брусилів-Попільня було проведено перевірку транспортного засобу марки «КАМАЗ 45144» СЗАП 8357, з номерним знаком НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , під керуванням водія ОСОБА_2 , щодо дотримання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт».

У Акті вказано, що під час перевірки виявлено порушення: здійснення внутрішніх вантажних перевезень згідно ТТН №2510-02 від 25.10.2023 (вантаж - кукурудза врожай 2023 року) транспортним засобом, не обладнаним контрольним пристроєм тахографом без оформлення документів, передбачених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (на момент перевірки відсутня контрольна картка водія або копія графіку змінності водіїв). У Акті вказано, що транспортний засіб належить СВК Ягорлик, Одеська область, перевізник - ТОВ "Агровіва" (а.с. 51)

Начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області 05.12.2023 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, прийнято постанови № 007714 та № 007715 про застосування до адміністративно-господарського штрафу за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 17000 грн по кожній постанові.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вважає оскаржувані постанови протиправними, а тому просить скасувати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон від 05.04.2001 № 2344-ІІІ), Закон України Про дорожній рух від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон 30.06.1993 № 3353-XII), Закон України Про автомобільні дороги від 08.09.2005 № 2862-IV (далі - Закон від 08.09.2005 № 2862-IV), Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України № 1306), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), та інші нормативно-правові акти.

Згідно зі ст. 5 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком № 1567.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

В розумінні "інші документи, передбачені законодавством" в контексті ст. 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III слід також вважати наявність, з поміж іншого, для водія, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, індивідуальної контрольної книжки водія (додаток 3) або копію графіка змінності водіїв. (п. 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340).

Втім, як підтверджено актами перевірки від 25.10.2023, такі документи на момент проведення перевірки був відсутній у водіїв транспортних засобів.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, як слідує зі змісту цієї правової норми, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

Таким чином, визначальним в межах розгляду цієї справи суд вважає встановлення факту того, чи є позивач у спірній ситуації автомобільним перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, адже основні доводи позивача полягають саме в тому, що відповідач протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб`єкта правопорушення.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Згідно зі ст. 33 Закону від 05.04.2001 № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Отже, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, є автомобільний перевізник, який здійснює перевезення вантажів.

Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення) розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Відповідно до п. 1.3 Положення, його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

У п. 6.2 та 6.3 Положення вказано, що облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни. Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Так, судом встановлено, що єдиною підставою для визначення відповідачем статусу позивача як автомобільного перевізника, слугували товарно - транспортні накладні №2510-01 та №2510-02 від 25 жовтня 2023 року де автомобільним перевізником, вантажовідправником та вантажоотримувачем вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровіва" (код ЄДРПОУ 38455818)".

Згідно із ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерством транспорту України від 14.10.97 № 363 (далі -Правила № 363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Додатком 7 Правил встановлені вимоги до форми товарно-транспортної накладної. Згідно затвердженої форми у товарно-транспортній накладній має бути зазначений автомобільний перевізник, замовник, вантажовідправник та вантажоодержувач.

Поряд із цим товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до пунктів 11.2. та 11.3 Правил № 363, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Водночас загальними нормами Правил визначено, що товарно-транспортна накладна це документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника.

Аналіз положень ст. 48 Закону N 2344-III дає підстави для висновку, що у товарно-транспортній накладній повинні міститися відомості про повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) автомобільного перевізника, код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення.

Такі відомості повинен зазначити вантажовідправник, оскільки саме він у розумінні Закону вважається особою, відповідальною за оформлення товарно-транспортної накладної.

Суд вважає, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути у водія на руках, а не в офісах інших осіб, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника.

Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними НПА.

Як вбачається з наданих до перевірки та до суду товарно-транспортних накладних, вантажовідправник, вантажоодержувач та перевізник - ТОВ "Агровіва".

З матеріалів справи вбачаться, що представник позивача направив відповідачу пояснення у яких зазначає: "Повідомляю Вам, що вказані автомобілі не є власністю ТОВ "Агровіта", а є власністю ТОВ "Ягорлик", що відповідно і встановлено і у актах перевірки №АР006907, №АР006929 від 25.10.2023р., крім того водії, що курували вказаними транспортними засобами не працівниками ТОВ "Агровіва". Таким чином, ТОВ "Агровіва" не є суб`єктом вказаного правопорушення" (а.с. 12).

Належними доказами підтверджується та відповідачем не заперечується, що транспортні засоби, вказані у Актах від 25.10.2023, згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, належать СКВ Ягорлик.

Однак, як вважає відповідач, саме ТОВ "Агровіва" є автомобільним перевізником в розумінні ст. 1 Закону від 05.04.2001 № 2344-III.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Тобто, законодавець пов`язує наявність статусу автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів саме із наявністю договору про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Законними підставами використання транспортного засобу є використання транспортних засобів, які належать перевізнику на праві власності або згідно права користування, яке опосередковується укладенням відповідних договорів.

Отже, для підтвердження наявності статусу «автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажу» у розумінні частини першої статті 33 Закону № 2344-III необхідно встановити дві ознаки: 1) наявність договору про перевезення вантажу транспортним засобом; 2) використання транспортного засобу на законних підставах.

Одночасне встановлення двох із наведених умов є підставою стверджувати, що відповідний суб`єкт є автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажу у розумінні частини першої статті 33 Закону № 2344-III.

У постанові від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону № 2344-III.

Суд також зауважує, що Верховний Суд у постановах від 06.07.2023 у справі №560/514/22 та від 07.12.2023 у справі № 600/1407/22-а виснував про те, що на власника транспортного засобу у разі передачі права керування транспортним засобом іншій особі, не покладається обов`язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону. Вирішення питання оформлення тимчасового реєстраційного талону чи ні законодавець залишив на розсуд самого власника.

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2023 між ТОВ "Ягорлик" (орендодавець) та ТОВ "Агровіва" (орандар) було укладено Договір оренди вантажних автомобілів з водієм.

За умовами договору:

п. 1.1 У порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в тимчасове платне володіння та користування вантажні автомобілі, визначені у Договорі та в актах приймання - передачі, та забезпечити своїми силами їх керування та технічну експлуатацію, а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування вантажні автомобілі з водієм Орендодавця і зобов`язується сплатити Орендодавцю орендну плату

п. 1.3 Перелік вантажних автомобілів з водієм та їх ідентифікаційні ознаки: вантажний самоскид КАМАЗ 5511 з водієм, реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 ; вантажний самоскид КАМАЗ 45144 з водієм, реєстраційний номер НОМЕР_8 , водій ОСОБА_2 (а.с. 6-8).

Отже, в сукупності встановлених під час розгляду справи обставин, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку, що саме позивач виступав автомобільним перевізником при здійсненні перевезення вантажу, що свідчить про необґрунтованість аргументів представника позивача на обставини, що позивач не був в даному випадку перевізником, а тому не може бути відповідальною особою.

Отже, виходячи з проаналізованих норм права та встановлених обставин справи, суд вважає, що оскаржувані постанови є правомірними, оскільки, позивач у спірних правовідносинах має статус автомобільного перевізника, а отже є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно статті 48 Закону № 2344, у зв`язку з чим наявні підстави для застосування до нього адміністративно - господарського штрафу згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 цього ж Закону.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіва" (вул. Григорія Чайки, буд.42, с. Котівка, Житомирський район, Житомирська область,12233,ЄДРПОУ: 38455818) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області (майдан С.П.Корольова, 12, м. Житомир, 10014, ЄДРПОУ: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови від 05.12.2023 № 007714 та постанови від 05.12.2023 №007715.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

15.10.24