ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2024 року Справа № 280/6038/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач), у якій позивач, з урахуванням ухвали суду від 27.06.2024 про роз`єднання позовних вимог у справі № 280/5296/24, просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка виразилася у не зарахуванні позивачу до вислуги років, обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсії, часу навчання у вищому навчальному закладі із спеціальними умовами навчання Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ протягом п`яти років з 01.09.2006 року по 18.06.2010 року та з 01.09.2010 року по 18.06.2011 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби;
2) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області зарахувати позивачу до вислуги років, обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсії час навчання у вищому навчальному закладі із спеціальними умовами навчання Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ протягом п`яти років з 01.09.2006 року по 18.06.2010 року та з 01.09.2010 року по 18.06.2011 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби та внести зміни до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 27.09.2021 року № 185-0, у якому зарахувати до вислуги років обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсії час навчання у вищому навчальному закладі із спеціальними умовами навчання Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ протягом п`яти років з 01.09.2006 року по 18.06.2010 року та з 01.09.2010 року по 18.06.2011 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби;
3) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити донарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50%, місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рій служби згідно з п. 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей затверджених постановою КМУ № 393 від 17.07.1992 року з врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні часу навчання у вищому навчальному закладі із спеціальними умовами навчання Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ протягом п`яти років з 01.09.2006 року по 18.06.2010 року та з 01.09.2010 року по 18.06.2011 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби та внести зміни до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 27.09.2021 року № 185-0, в частині виплати одноразової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожних повних календарних років служби згідно з п. 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей затверджених постановою КМУ № 393 від 17.07.1992 року з врахуванням часу навчання у вищому навчальному закладі із спеціальними умовами навчання Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ протягом п`яти років з 01.09.2006 року по 18.06.2010 року та з 01.09.2010 року по 18.06.2011 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби;
4) визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо невнесення всіх записів до трудової книжки позивачки, у зв`язку з чим зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області, внести пропущені записи до трудової книжки позивачки про присвоєння зміну чи позбавлення чергового спеціального звання;
5) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області зарахувати до спеціального (страхового) стажу всі періоди трудової діяльності роботи за Списком 2 на пільгових (кратних) умовах із розрахунку один рік роботи за два роки;
6) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області зарахувати пільговий (трудовий) стаж до загального (страхового) стажу для призначення пенсій за вислугою років на пільгових умовах в розрахунку один місяць служби за півтора місяці періоди проходження служби;
7) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області внести в трудову книжку оформлений належним чином запис про займану посаду і відомості про період виконуваної роботи зі шкідливими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджених постановою КМУ від 24 червня 2016 р. № 461;
8) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області додати до трудової книжки позивачки виписку (витяг) з наказу по підприємству про проведення атестації на робочому місці;
9) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області зарахувати час проходження служби позивача в податковій міліції до вислуги років, до стажу роботи за спеціальністю, безперервного трудового стажу, а також до стажу державної служби на пільгових умовах в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України;
10) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області зарахувати позивачу до стажу безперервної державної служби час перебування на посадах, на яких присвоюються спеціальні звання за період служби у податковій міліції;
11) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області зарахувати час служби позивача до стажу роботи на пільгових (кратних) умовах, у порядку встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугу років позивачу;
12) визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області у зарахуванні пільгової вислуги років до календарної вислуги років та до стажу служби в податковій міліції і встановлення надбавки за стаж служби в податковій міліції, з урахуванням періоду пільгової вислуги років.
13) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області зарахувати пільгову вислугу років до календарної вислуги років та до стажу служби в податковій міліції і встановити надбавку за стаж служби в податковій міліції, з урахуванням періоду пільгової вислуги років;
14) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату позивачці відповідно до Наказу ДПАУ № 313 від 15.05.2008 стажу служби в податковій міліції, який дає право на встановлення позивачу надбавки за вислугу років, із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформованої за період із 05 липня 2011 року по 27 вересня 2021 року з розрахунку один місяць служби за півтора місяці служби, та встановити надбавку за стаж служби в податковій міліції з урахуванням періоду пільгової вислуги років;
15) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області внести до послужного списку особової справи позивача записи про проходження служби в податковій міліції з урахуванням додатків матеріалів позовної заяви позивача, скласти розрахунок вислуги років для призначення пенсії з зазначенням всіх періодів календарної служби, зарахувавши до вислуги років для обчислення в порядку, передбаченому для призначення пенсії час навчання і окремо періоди, що зараховуються до вислуги років на пільгових умовах, а також загальну вислугу років на пенсію та надати належним чином завірені копії вказаних документів;
16) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області оформити трудову книжку у вигляді занесення до трудової книжки записів про призначення, переведення і звільнення на підставі наказів (розпоряджень) з посиланням на статтю та пункт закону відповідно до Наказу № 58 від 29.07.1993 р. «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», Постанови КМУ №301 від 27.04.1993 р. «Про трудові книжки»;
17) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області внести зміни до відомостей системи персоніфікованого обліку реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо застрахованої особи позивача шляхом внесення відсутніх відомостей про страховий стаж за період проходження служби в податковій міліції з 13 грудня 2002 р. по 27 вересня 2021 р.;
18) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області оформити документи для призначення та нарахування пенсії за вислугою років та направити до органу Пенсійного фонду України за місцем проживання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для призначення пенсії позивачу з дати звільнення, подання про призначення пенсії та всі необхідні документи для призначення пенсії за вислугу років згідно «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій» відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2017 року № 3-1, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зарахуванням до вислуги років для призначення пенсій часу проходження служби на пільгових умовах;
19) стягнути з Головного управління ДФС у Запорізькій області моральну шкоди в сумі 5 000,00 грн.
В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач вказує, що їй протиправно не зараховано до пільгової вислуги років час навчання у Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, що вплинуло, зокрема, на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні. Крім того, зазначає, що відповідачем були внесені не всі записи до трудової книжки, а наявні оформлені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом № 58 від 29.07.1993. Зауважує, що відповідачем протиправно не зараховано пільгову вислугу років до календарної вислуги років та до стажу служби в податковій міліції, через що неправильно обчислювалась надбавка за стаж служби в податковій міліції. Позивач звертає увагу, що її пільговий та страховий стаж неправильно розраховані, що впливає на розмір грошового забезпечення. Зазначає про наявність у неї права на призначення пенсії за вислугою років, у зв`язку з чим наявні підстави для оформлення відповідних документів для направлення таких до ГУ ПФУ в Запорізькій області. Зважаючи на очевидний характер протиправності бездіяльності відповідача, тривалий характер порушення, приходить до висновку про безумовну наявність факту душевних переживань у позивача, а отже і заподіяння їй моральної шкоди внаслідок порушення відповідачем її прав, а також права позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю державних органів та його посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи та документів, що надійшли до суду.
15.07.2024 надійшов відзив на позовну заяву Головного управління ДФС у Запорізькій області, у якому зауважено, що з набранням чинності Законом № 1150 та початком діяльності БЕБ, ДФС, її територіальні органи та податкова міліція припинили виконання функцій органу виконавчої влади визначених постановою КМУ № 1200, і з 01.01.2022 штатний розпис служби не затверджується та відсутні штатні працівники. Головне управління ДФС у Запорізькій області бюджетна установа, яка фінансувалася виключно за рахунок Державного бюджету України, при цьому законами про бюджети України на 2022, 2023 та 2024 роки видатки на утримання ДФС та реалізацію заходів з реорганізації (ліквідації) ДФС не затверджені, в зв`язку з чим бюджетні асигнування відсутні та процес фінансово-господарської діяльності ГУ ДФС у Запорізькій області припинено. Голова та члени комісії з реорганізації не є посадовими особами ГУ ДФС у Запорізькій області і на сьогоднішній день не мають повноважень прирівнювати посади осіб начальницького та рядового складу працівників податкової міліції, комісія з реорганізації не є уповноваженим структурним підрозділом, на який Міністерствами та іншими органами влади покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для перерахунку пенсії документів. Зауважує про відсутність законодавчих підстав для зарахування до вислуги років ОСОБА_1 часу навчання у вищому навчальному закладі, оскільки вона навчалась під час проходження служби в органах податкової міліції і цей період включено до календарної вислуги років з розрахунку один к одному, що зазначено у висновку щодо визначення вислуги років. Вказує, що станом на день звільнення ОСОБА_1 відсутня календарна вислуга 25 років і більше, тому підстави для оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років та направлення їх до ГУ ПФУ в Запорізькій області. Також вважає, що відсутні підстави для зарахування пільгової вислуги років до вислуги років для виплати винагороди за вислугу років, тому немає підстав для перерахунку та виплати надбавки за стаж служби в податковій міліції. Відповідач зауважує, що запис про службу в податковій міліції, так само як і в органах внутрішніх справ, роблять у трудовій книжці без переліку найменувань підрозділів посад та підстав звільнення. Звернуто увагу, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, у той час як моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами. На сьогоднішній день комісія з реорганізації ГУ ДФС у Запорізькій області здійснює повноваження виключно щодо управління справами в частині забезпечення здійснення заходів, пов`язаних з реорганізацією або ліквідацією відповідного органу виконавчої влади або територіального органу у відповідності до Порядку № 1074. Просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.
31.07.2024 до суду надійшла заява позивача, у якій вказує, що вона протягом тривалого часу намагається отримати від відповідача належні їй виплати грошового забезпечення, виплати при звільненні тощо. Зазначає, що відповідач здійснював дії та приймав рішення не на підставі закону України, а використовував свої повноваження не з метою сприяння особі, яка має право на виплати, пенсію, в реалізації такого права, чим заподіяв моральні страждання у вигляді розчарування, невизначеності, постійного намагання привести правовідносини з відповідачем в легітимне русло. Сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Враховуючи викладене та досить тривалий період порушення її прав, вважає, що належною компенсацією та відшкодуванням моральної шкоди позивачки, заподіяної відповідачем у вигляді моральних страждань, слід оцінити у сумі 5000,00 грн, яка підлягає стягненню у встановленому порядку з відповідача та не призведе до безпідставного збагачення позивача.
31.07.2024 судом також отримано іншу заяву позивача, у якій остання вказує, що вважає за можливе скористатись правом не подавати відповідь на відзив та просить суд розглянути справу за наявними матеріалами, позов задовольнити у повному обсязі.
12.08.2024 до суду надійшло клопотання відповідача фактично про долучення доказів на виконання ухвали суду від 15.07.2024 про витребування доказів.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 24.06.2024 суд відкрив провадження у справі, призначив її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.
Ухвалою від 27.06.2024 суд роз`єднав позовні вимоги ОСОБА_1 ; частину позовних вимог до Головного управління ДФС у Запорізькій області виділено у самостійне провадження.
Адміністративній справі із зазначеними позовними вимогами присвоєно єдиний унікальний номер № 280/6038/24 та передано її на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Мінаєвій К.В. (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.06.2024).
Ухвалою від 02.07.2024 суд прийняв до провадження адміністративну справу № 280/6038/24.
Ухвалою від 15.07.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Запорізькій області про закриття провадження у справі.
Ухвалою від 15.07.2024 суд витребував у Головного управління ДФС у Запорізькій області докази по справі.
Ухвалою від 15.07.2024 суд запропонував ОСОБА_1 надати до суду обґрунтований розрахунок суми моральної шкоди, заявленої до відшкодування.
Ухвалою від 15.10.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Запорізькій області про залишення позовної заяви без розгляду.
ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 проходила службу в органах податкової міліції з 13.12.2002 по 27.09.2021 (довідка ГУ ДФС у Запорізькій області від 27.09.2021 №257).
Наказом голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Запорізькій області від 27.09.2021 № 185-о ОСОБА_1 звільнена з посади та податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом «г» Положення (через скорочення штатів). Вислуга років на день звільнення складає: календарна 18 років 09 місяців 13 днів; у пільговому обчисленні 23 роки 10 місяців 24 дні. Підстава: попередження про наступне звільнення.
Відділу фінансово-бухгалтерського забезпечення наказано: 1. Згідно з п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний з 18 (вісімнадцяти) повних календарних років служби. 2. Забезпечити проведення розрахунку з ОСОБА_1 , а саме виплатити грошову компенсацію за невикористані 30 діб чергової відпустки за 2017 рік, 05 діб чергової відпустки за 2018 рік, 35 діб чергової відпустки за 2020 рік, 27 діб чергової відпустки за 2021 рік.
Не погоджуючись з відповідачем щодо обчислення ним пільгового та страхового стажу, що вплинуло на розмір грошового забезпечення, щодо невнесення всіх записів у трудову книжку та послужного списку, вважаючи достатність умов для призначення їй пенсії за вислугу років, позивач звернулася з відповідними позовними вимогами до адміністративного суду.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Щодо позовних вимог про зарахування позивачу до вислуги років, обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсії, часу навчання у вищому навчальному закладі із спеціальними умовами навчання Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ протягом п`яти років з 01.09.2006 року по 18.06.2010 року та з 01.09.2010 року по 18.06.2011 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби (пункти 1, 2).
Позивач вважає, що наявні підстави для зарахування до вислуги років для призначення пенсії часу її навчання в навчальному закладі в межах до п`яти років, із розрахунку - один рік за шість місяців, оскільки після закінчення навчального закладу їй присвоєне офіцерське звання, а також призначено на посаду старшого оперуповноваженого з особливих справ оперативного-технічного відділу УПМ ДПА в Запорізькій області.
Відповідно до абзацу другого пункту «й» статті 17 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) до вислуги років поліцейським, співробітникам, зокрема. Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 затверджений Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (далі Порядок № 393 у редакції, чинній на момент звільнення зі служби).
Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим з метою конкретизації нормативного регулювання вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах. Згідно з положеннями Порядку пільгами є зарахування до вислуги років, яка надає право на отримання пенсії, у певній кратності тих періодів служби, які відповідають визначеним цією Постановою умовам (конкретні умови передбачають застосування певної кратності).
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку № 393 до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам, зазначеним у пункті ж статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», під час призначення пенсії згідно з пунктом а статті 12 зазначеного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п`яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.
Таким чином, виходячи з системного тлумачення вищевказаних норм Закону №2262-ХІІ та Порядку № 393, можна зробити висновок про те, що законодавець встановив дві підстави для додаткового зарахування до вислуги років особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів податкової міліції часу їхнього навчання в навчальних закладах в межах до п`яти років, із розрахунку - один рік за шість місяців, а саме: 1) навчання у цивільних вищих навчальних закладах (незалежно від форми навчання); 2) навчання у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання за умови, що таке навчання було до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду.
Тобто, необхідною умовою для врахування років навчання у цивільному навчальному закладі у вислугу років осіб начальницького складу органів податкової міліції, є те, що за наслідками такого навчання студентам (слухачам, курсантам та іншим) присвоюється офіцерське (спеціальне) звання. Тобто, особа повинна отримати офіцерське (спеціальне) звання саме за результатами навчання, ще до вступу до органів податкової міліції.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 10.05.2019 по справі №823/1330/16, від 22.01.2020 по справі № 200/5111/19, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина п`ята статті 242 КАС України).
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 13.12.2002 по 27.09.2021 проходила службу в органах податкової міліції, водночас у період з 01.09.2006 (дата вступу) по 18.06.2010 (дата випуску) вона навчалася у Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією додатку до диплома про вищу освіту. Крім того, на підтвердження навчання у вказаному закладі відповідачем надані довідки-виклики на сесії, які зберігаються в архівній справі.
При цьому спеціальне звання «лейтенант податкової міліції» позивачу вперше присвоєно відповідно до наказу ДПА України № 1128-о від 01.08.2011 під час проходження служби, а не після закінчення вищого навчального закладу, що не відповідає наведеним судом вимогам Закону № 2262 та Постанови № 393. Доказів того, що позивачу після закінчення навчального закладу було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання матеріали справи не містять.
Отже, оскільки після закінчення відповідного навчального закладу офіцерське (спеціальне) звання позивачу не присвоювалось, підстави для зарахування періоду навчання у цивільному закладі вищої освіти до вислуги років відсутні.
У зв`язку з відсутністю підстав для пільгового зарахування до вислуги років періоду навчання позивача відсутні і підстави для зобов`язання відповідача здійснити донарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50%, місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рій служби згідно з п. 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей затверджених постановою КМУ № 393 від 17.07.1992 року з врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні часу навчання у вищому навчальному закладі із спеціальними умовами навчання Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ протягом п`яти років з 01.09.2006 року по 18.06.2010 року та з 01.09.2010 року по 18.06.2011 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби та внести зміни до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 27.09.2021 року № 185-0, в частині виплати одноразової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожних повних календарних років служби згідно з п. 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей затверджених постановою КМУ № 393 від 17.07.1992 року з врахуванням часу навчання у вищому навчальному закладі із спеціальними умовами навчання Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ протягом п`яти років з 01.09.2006 року по 18.06.2010 року та з 01.09.2010 року по 18.06.2011 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби (пункт 3).
Щодо позовних вимог про внесення до трудової книжки позивача пропущених записів про присвоєння зміну чи позбавлення чергового спеціального звання (пункт 4), а також про оформлення трудової книжки у вигляді занесення до трудової книжки записів про призначення, переведення і звільнення на підставі наказів (розпоряджень) з посиланням на статтю та пункт закону відповідно до Наказу № 58 від 29.07.1993 р. «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», Постанови КМУ №301 від 27.04.1993 р. «Про трудові книжки» (пункт 16).
Позивач зазначає, що відповідно до відомостей, зазначених в документі Управління податкової міліції ДПА у Запорізькій області «Послужний список» ОСОБА_1 протягом часу її роботи та служби неодноразово змінювалися відомості про роботу та службу, займана посада, період, в тому числі позивачка виконувала роботу з шкідливими умовами праці, яка дає право на залік вислуги строку служби у пільговому обчисленні для призначення пенсії, але відповідні відомості до трудової книжки не внесені, що є порушенням та відповідно утруднює обчислення строків для нарахування пенсії. Натомість, такі дії не були проведені з боку роботодавця під час трудових відносин. Записи у трудовій книжці невиконані, не містять чіткості і зрозумілості, а також не містять повного обсягу інформації про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони повинні бути внесені, т.т. від позивача наявні зауваження до роботодавця щодо заповнення трудової книжки, як того вимагає законодавство. Інструкція № 58 не регламентує порядок внесення пропущеного запису до трудової книжки, разом з тим і не містить такої заборони, тому відповідач не позбавлений права та можливості на внесення записів згідно з якими змінювалися відомості про роботу позивачки.
Пунктом 353.1 статті 353 Податкового кодексу України передбачено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (чинна на момент проходження позивачем служби).
Порядок ведення, зберігання, видачі та заповнення трудових книжок працівників органів внутрішніх справ регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58), та постановою Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 № 301 з урахуванням особливостей, передбачених Інструкцією з організації обліку кадрів у системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2005 № 1276 (далі - Інструкція № 1276, чинна на момент проходження позивачем служби).
Пунктом 6.1 Правил оформлення та ведення особових справ працівників внутрішніх справ України, що є додатком до пункту 2.1.1.4 Інструкції № 1276, передбачено, що трудова книжка видається та оформлюється відповідно до Інструкції № 58 і є головним документом, що підтверджує трудову діяльність громадян та служить для встановлення загального, безперервного й спеціального стажу.
Відповідно до пункту 6.6 Правил оформлення та ведення особових справ працівників внутрішніх справ України, що є додатком до пункту 2.1.1.4 Інструкції № 1276 запис про службу в органах внутрішніх справ здійснюється у трудовій книжці без переліку найменувань підрозділів посад та підстав звільнення.
Отже, запис про службу в податковій міліції, так само як і в органах внутрішніх справ, роблять у трудовій книжці без переліку найменувань підрозділів посад та підстав звільнення.
З наданої позивачем копії трудового книжки серії НОМЕР_1 від 22.06.2000 судом встановлено, що вона містить записи про прийняття на службу до податкової міліції (наказ ДПА в Запорізькій області № 295-о від 09.12.2002) та звільнення позивача зі служби у податковій міліції (наказ № 125-о від 27.09.2021). Відтак, записи у трудовій книжці позивача здійснені відповідно до вимог чинної на момент проходження ОСОБА_1 служби в органах податкової міліції Інструкції, у зв`язку з чим відсутні підстави для внесення до трудової книжки записів про призначення, переведення і звільнення на підставі наказів (розпоряджень) з посиланням на статтю та пункт закону, а також записів про присвоєння зміну чи позбавлення чергового спеціального звання.
Щодо зарахування до спеціального (страхового) стажу позивача всі періоди трудової діяльності роботи за Списком 2 на пільгових (кратних) умовах із розрахунку один рік роботи за два роки (пункт 5).
Суд зазначає, що позивачем жодним чином не обґрунтовано таку позовну вимогу.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Аналогічні положення містяться у пункті 2 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, таке пільгове обчислення застосовується пенсійним органом при вирішенні питання про призначення пенсії, проте ОСОБА_1 наразі пенсія не призначена, у зв`язку з чим наведені положення законодавства не можуть застосуватися у спірних правовідносинах. Крім того, таке пільгове обчислення, про яке зазначає позивач, не згадується і у Порядку № 393, який регулює питання вислуги років особам начальницького складу податкової міліції.
Отже, відсутні підстави для задоволення позову у цій частині.
Щодо зарахування пільгового (трудового) стажу до загального (страхового) стажу для призначення пенсій за вислугою років на пільгових умовах в розрахунку один місяць служби за півтора місяці періоди проходження служби (пункт 6), а також щодо зобов`язання Головного управління ДФС у Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату позивачці відповідно до Наказу ДПАУ № 313 від 15.05.2008 стажу служби в податковій міліції, який дає право на встановлення позивачу надбавки за вислугу років, із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформованої за період із 05 липня 2011 року по 27 вересня 2021 року з розрахунку один місяць служби за півтора місяці служби, та встановити надбавку за стаж служби в податковій міліції з урахуванням періоду пільгової вислуги років (пункт 14).
Суд зазначає, що підпункт "в" пункту 3 Порядку № 393, яким передбачено зарахування на пільгових умовах до вислуги років для визначення розміру пенсії в обчисленні один місяць служби за півтора місяця, не містить категорії осіб, до якої належала позивач за час проходження нею служби в податковій міліції.
Разом з тим, відповідно до послужного списку ОСОБА_1 у розділі 10 («Пільгове обчислення строку служби») зазначається, що на підставі наказу ДПА України № 249/04 від 15.05.2009 «Про внесення змін до наказу ДПА України від 05.03.2007 № 037-од» п.3 поширено дію наказу на осіб, які проходять службу в оперативно-технічних підрозділах податкової міліції, за якими час проходження служби зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці.
Також судом встановлено, що наказом Державної податкової адміністрації України від 15.05.2008 затверджено Інструкцію про порядок обчислення стажу служби для виплати вигороди за вислугу років особам начальницького складу податкової міліції державної податкової служби України. При цьому пунктом 3 вказаної Інструкції передбачено, що обчислення періодів служби для визначення стажу здійснюється у календарному обчисленні (один місяць служби за один місяць) у порядку, передбаченому законодавством для визначення стажу служби для призначення пенсії за вислугу років начальницькому складу податкової міліції. За пунктом 6,8 Інструкції стаж особам начальницького складу податкової міліції державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, навчальних закладів, які призначаються на посади наказами ДПА, визначається Центральною комісією або Комісією органу державної податкової служби за місцем проходження ними служби та отримання грошового забезпечення. Рішення Центральної комісії оформлюється висновком та оголошується наказом ДПА, рішення інших Комісій висновком та наказами відповідних органів державної податкової служби.
Відповідачем до матеріалів справи надано висновок Комісії ДПА у Запорізькій області про зарахування до стажу для виплати надбавки за вислугу років (стаж оголошено наказом від 30.04.2004 № 56-о) за первинним званням ОСОБА_1 прапорщик податкової міліції.
За таких підстав позивачем не доведено, а судом не встановлено протиправності дій відповідача при розрахунку вислуги років позивача у пільговому обчисленні, через що необґрунтованими є вимоги у частині встановлення надбавки за стаж служби в податковій міліції з урахуванням періоду пільгової вислуги років. Відтак, суд вважає безпідставними позовні вимоги у вказаній частині.
Стосовно внесення в трудову книжку оформленого належним чином запису про займану посаду і відомості про період виконуваної роботи зі шкідливими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджених постановою КМУ від 24 червня 2016 р. № 461 (пункт 7).
Позивач вказує, що виконувала роботу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 розділом XXXII Роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань (Працівники, зайняті на роботах з радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці не менш як 0,1 мілікюрі радію-226 або еквівалентної за радіотоксичністю кількості радіоактивних речовин і на ремонті технологічного устаткування в цих умовах), а також роботи, пов`язані зі шкідливими умовами праці - фактором напруженості праці - слухом. Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 була зайнята на роботах із шкідливими і важкими умовами праці або, що її посада передбачала здійснення робіт з такими умовами.
З послужного списку ОСОБА_1 встановлено, що у період служби з 13.12.2002 по 27.09.2021 позивач займала наступні посади:
з 13.12.2002 до 23.08.2005 старший інспектор канцелярії управління податкової міліції ДПА у Запорізькій області (наказ № 225-0 від 09.12.2002);
з 23.08.2005 до 15.01.2008 інспектор сектору кореспонденції управління податкової міліції ДПА у Запорізькій області (наказ № 159-о від 23.08.2005);
з 15.01.2008 до 26.03.2008 помічник оперуповноваженого податкової міліції відділення фізичного захисту головного відділу податкової міліції ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (наказ №7-о від 15.01.2008);
з 26.03.2008 до 08.11.2010 інспектор сектору кореспонденції управління податкової міліції ДПА у Запорізькій області (наказ 97-о від 26.03.2008);
з 08.11.2010 до 05.07.2011 інспектор сектору діловодства та захисту інформації УПМ ДПА в Запорізькій області (наказ № 373-0 від 08.11.2010);
з 05.07.2011 до 03.02.2012 старший оперуповноважений з особливих справ оперативно-технічного відділу УПМ ДПА в Запорізькій області (наказ 187-0 від 05.07.2011);
з 03.02.2012 до 14.01.2013 старший оперуповноважений з особливих справ оперативно- технічного відділу УПМ ДПА у Запорізькій області (наказ 5-о від 03.02.2012);
з 14.01.2013 до 10.06.2013 старший оперуповноважений з особливих справ 2-го відділу оперативно-технічного управління УПМ ДПС у Запорізькій області (наказ № 11-о від 11.01.2013);
з 11.06.2013 до 08.12.2014 старший оперуповноважений з особливих справ оперативно- технічного відділу оперативного управління Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (наказ 31-о від 12.06.2013);
з 08.12.2014 до 21.04.2016 старший оперуповноважений з особливих справ оперативно- технічного відділу оперативного управління Головного управління ДФС у Запорізькій області (наказ № 51-о від 08.12.2014);
з 21.04.2016 до 13.07.2020 старший оперуповноважений з особливих справ оперативно- технічного відділу оперативного управління Головного управління ДФС у Запорізькій області (наказ № 133-о від 21.04.2016) (у зв`язку з організаційно-статутними змінами);
з 13.07.2020 до 03.03.2021 старший оперуповноважений з особливих справ оперативно- технічного відділу управління оперативної підтримки Головного управління ДФС у Запорізькій області (наказ № 74-о від 13.07.2020;
з 03.03.2021 до 27.09.2021 старший оперуповноважений з особливих справ оперативно- технічного відділу управління боротьби з фінансовими злочинами Головного управління ДФС у Запорізькій області (наказ № 26-о від 03.03.2021).
У період проходження служби позивача були чинними Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 (втратила чинність 03.08.2016) та постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 (чинна на момент ухвалення рішення). Дослідивши Списки № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, передбачені зазначеними постановами, судом не встановлено, що посади позивача у період проходження нею служби у податковій міліції належали до таких Списків.
Відтак, підстави для внесення записів, про які просить позивач, відсутні.
Щодо зобов`язання Головного управління ДФС у Запорізькій області додати до трудової книжки позивачки виписку (витяг) з наказу по підприємству про проведення атестації на робочому місці (пункт 8).
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 затверджений Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі Порядок № 442).
За змістом приписів пунктів 1, 2, 4, 10 Порядку № 442 атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація проводиться атестаційною комісією, складі повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.
Результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Отже, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здоров`я і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №705/4946/16-а, від 10.09.2021 у справі № 178/611/17 тощо.
Як вже зазначалось, ОСОБА_1 вважає, що її посада передбачала роботу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, проте, як було з`ясовано судом, жодна з посад, які вона займала у період проходження служби, не відноситься до Списку № 2. У матеріалах справи відсутні докази того, що робота ОСОБА_1 у податковій міліції передбачала наявність технологічного процесу, використовуваного обладнання, сировини та матеріалів, які є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я. Відтак, судом не встановлено необхідність проведення відповідачем атестації на робочому місці на посадах позивача, які вона займала у період проходження служби, у зв`язку з чим заявлена позовна вимога про видачу виписки (витягу) з наказу по підприємству про проведення атестації на робочому місці є безпідставною.
Крім того, позивач зазначає також, що вона виконувала роботи, пов`язані зі шкідливими умовами праці - фактором напруженості праці слухом, та посилається на пункт 13 Додатку 3 Критерії оцінки умов праці «Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці» затверджених постановою Міністерства праці України № 41 від 01.09.1992, за яким фактор напруженість праці - слух (при виробничій потребі сприйняття мови або диференціювання сигналів) Емоційна та інтелектуальна напруженість, Розбірливість слів і сигналів
У розрізі цього суд зауважує, що різні роботи відрізняються величиною і структурою навантажень, умовами виробничого середовища, що викликає певне трудове напруження організму працівника. Відмінності в напруженні певних фізіологічних систем зумовлені такими факторами, як особливості трудового процесу та умови виробничого середовища. Разом з тим, та обставина, що позивач працювала та виконувала роботи, пов`язані з навантаженням на слух, не має наслідком віднесення таких до робіт зі шкідливими та небезпечними умовами праці та є її суб`єктивним оціночним ставленням до характеру виконуваних нею робіт, яке не підтверджене жодними доказами.
Щодо вимог про зарахування часу проходження служби позивача в податковій міліції до вислуги років, до стажу роботи за спеціальністю, безперервного трудового стажу, а також до стажу державної служби на пільгових умовах в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 9), а також зарахування до стажу безперервної державної служби час перебування на посадах, на яких присвоюються спеціальні звання за період служби у податковій міліції (пункт 10).
Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» час перебування осіб рядового і начальницького складу на службі в органах внутрішніх справ зараховується до загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу за спеціальністю згідно з законодавством.
Позивач проходила службу в органах податкової міліції у період з 13.12.2002 по 27.09.2021, та з наказу від 27.09.2021 № 185-о відповідачем встановлено, що календарна вислуга років на день звільнення позивача складає 18 років 09 місяців 13 днів. Також відповідач і не заперечує щодо наявності у позивача встановленої ним вислуги років ОСОБА_1 , загального безперервного стажу служби у податковій міліції (який календарно становить 18 років 09 місяців 13 днів), а також щодо зарахування його до стажу роботи за спеціальністю. Більш того, у матеріалах справи відсутні докази незарахування часу проходження служби позивача в податковій міліції до вислуги років, до стажу роботи за спеціальністю, безперервного трудового стажу.
Відтак, позовні вимоги у цій частині є безпідставними.
Згідно з пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Суд зауважує, що вказаний Порядок обчислення стажу державної служби затверджено відповідно до частини третьої статті 46 Закону України «Про державну службу». Разом з тим, на чому також звернув увагу відповідач, за приписами пункту 17 частини третьої статті 3 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» дія цього Закону не поширюється, зокрема, на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.
Отже, вказаний Порядок обчислення стажу державної служби не може застосовуватись до спірних правовідносин, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
Щодо вимог про зарахування часу служби позивача до стажу роботи на пільгових (кратних) умовах, у порядку встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугу років позивачу (пункт 11).
Судом встановлено, що згідно з наказом голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Запорізькій області від 27.09.2021 № 185-о вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення складає: календарна 18 років 09 місяців 13 днів; у пільговому обчисленні 23 роки 10 місяців 24 дні. Таким чином, позивачу вже розрахована вислуга років у пільговому обчисленні, водночас зазначена позовна вимога жодним чином необґрунтована, а судом не встановлено протиправності дій відповідача у вказаній частині, через що у задоволенні такої вимоги слід відмовити.
Щодо позовних вимог про зарахування пільгової вислуги років до календарної вислуги років та до стажу служби в податковій міліції і встановлення надбавки за стаж служби в податковій міліції, з урахуванням періоду пільгової вислуги років (пункти 12, 13).
Суд зазначає, що позивачем жодним чином не обґрунтовано зазначені позовні вимоги.
Разом з тим, судом встановлено, що статтею 17 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (по тексту Закон № 2262-ХІІ) визначені види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а саме, відповідно до частини першої, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема: а) військова служба; б) служба в органах внутрішніх справ, поліції. державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 Закону № 2262-ХІІ, а саме, до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців.
Згідно зі статтею 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (по тексту Порядок №393)
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 №119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393», (набрала чинності 19 лютого 2022 року та була чинною на момент звільнення позивача 16.10.2023 року), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" і "з" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу (абзац третій пункту 1).
Суд також вважає необхідним відмітити, що передбачені статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку № 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Та, завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до згаданої вище статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України та відповідно до пункту 3 Порядку № 393 до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393» усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та Постановою № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.
Таким чином, діюче законодавство не передбачає зарахування вислуги років у пільговому обчисленні до вислуги років у календарному обчисленні. Календарна вислуга років визначає право особи на призначення пенсії, вислуга років у пільговому обчисленні впливає на визначення розміру призначеної пенсії.
Суд також вважає помилковими вимоги позивача до відповідача, які стосуються встановлення надбавки за стаж служби в податковій міліції з урахуванням періоду пільгової вислуги років. Порядок № 393 не є нормативним актом, який визначає правила обчислення вислуги років для встановлення надбавки за вислугу років, оскільки вона прийнята на виконання Закону № 2262-XII, а її положення визначають виключно умови призначення пенсій за вислугу років та порядок обчислення вислуги років для її призначення.
Таким чином, позовні вимоги у розглядуваній частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про внесення до послужного списку особової справи позивача записів про проходження служби в податковій міліції з урахуванням додатків матеріалів позовної заяви позивача, скласти розрахунок вислуги років для призначення пенсії з зазначенням всіх періодів календарної служби, зарахувавши до вислуги років для обчислення в порядку, передбаченому для призначення пенсії час навчання і окремо періоди, що зараховуються до вислуги років на пільгових умовах, а також загальну вислугу років на пенсію та надати належним чином завірені копії вказаних документів.
Судом встановлено, що у послужному списку особової справи ОСОБА_1 наявні записи про присвоєння їй спеціальних звань разом із зазначенням правових підстав, заповнені особисті дні позивача, відомості про самостійну трудову діяльність, відомості про проходження нею служби (із зазначенням конкретних періодів, посад, правових підстав), інформацію про пільгове обчислення строку служби, відомості про нагороди і заохочення та інше. Разом з тим, позивач не зазначає, які саме записи про проходження служби в податковій міліції не були внесені відповідачем до послужного списку, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги є необґрунтованими.
Крім того, відсутні підстави для складення розрахунку вислугу років для призначення пенсії з зазначенням всіх періодів календарної служби, зарахувавши до вислуги років для обчислення в порядку, передбаченому для призначення пенсії час навчання і окремо періоди, що зараховуються до вислуги років на пільгових умовах, а також загальну вислугу років на пенсію, оскільки судом не встановлено підстав для зарахування періоду навчання ОСОБА_1 до вислуги років у пільговому обчисленні. Також, як зазначає відповідач, на момент звільнення були відсутні підстави для оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років та направлення їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у зв`язку з чим в особовій справі відсутній розрахунок вислуги років для призначення пенсії.
Щодо позовних вимог про внесення змін до відомостей системи персоніфікованого обліку реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо застрахованої особи позивача шляхом внесення відсутніх відомостей про страховий стаж за період проходження служби в податковій міліції з 13 грудня 2002 р. по 27 вересня 2021 р.
Відповідно положень частин першої-другої статті 20 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI) реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Персоніфіковані відомості у разі їх відсутності в реєстрі застрахованих осіб, а також у разі зміни або уточнення зазначених відомостей подаються через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Порядок та строки подання відомостей, зазначених в абзацах першому - шостому цієї частини, встановлюються Пенсійним фондом за погодженням із центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудових відносин та зайнятості населення, соціального захисту населення.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 20 Закону № 2464-VI на кожну застраховану особу заводиться персональна електронна облікова картка, до якої включаються такі відомості: частина картки, що відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску (страхових внесків) та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема, відомості про трудову діяльність (про прийняття на роботу, присвоєння, зміну, позбавлення розряду, рангу, класу, звання, категорії, складення присяги, проходження стажування, переведення на іншу роботу, підстави звільнення).
Зміни та уточнення вносяться до відомостей реєстру застрахованих осіб у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням (частини шоста, сьома статті 20 Закону № 2464-VI).
Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 (далі Положення), визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
Пунктом 3 розділу IV Положення відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Страхувальникам надається інформація із Реєстру застрахованих осіб про застрахованих осіб, які перебувають у трудових відносинах з цими страхувальниками, за період перебування особи у трудових відносинах із страхувальником, а також відомості про страховий стаж цих застрахованих осіб, необхідні для призначення соціальних виплат (пункт 9 розділу IV Положення).
Таким чином, суд зазначає, що аналіз законодавчих норм, що регулюють порядок внесення відомостей про застрахованих осіб до реєстру, дозволяє дійти висновку, що такий обов`язок та, відповідно, відповідальність за правильність заповнення звітності та достовірність даних несе саме страхувальник або уповноважений орган.
Відповідно до інформації з відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головне управління Державної фіскальної служби України в Запорізькій області знаходиться в стані припинення, тобто є таким, що може і повинен нести зобов`язання щодо своїх працівників, в тому числі і подання звіту. Отже, обов`язок подання відомостей про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та іншої інформації, необхідної для обчислення, призначення та здійснення пенсійних виплат та, відповідно, відповідальність за правильність заповнення звітності та достовірність даних покладено саме на страхувальника або уповноважений орган - Головне управління Державної фіскальної служби в Запорізькій області.
Разом з тим, суд наголошує, що органом, уповноваженим відповідно до Закону № 2464-VI вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом, є Пенсійний фонд України (пункт 7 частини першої статті 1). Статтею 14-1 Закону № 2464-VI визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов`язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру. Такі обов`язки Пенсійного фонду кореспондуються з нормами Положення.
З матеріалів справи встановлено, що 19.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою, у якій просила внести відсутні відомості про страховий стаж до Відомостей системи персоніфікованого обліку Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо застрахованої особи на підставі інформації щодо відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесках за період проходження служби в органах податкової міліції з 13.12.2002 по 27.09.2021, та обчислити і зарахувати до страхового стажу вказаний період. Листом від 23.04.2024 № 7417-7749/З-07/8-0800/24 пенсійний орган роз`яснив, що відомості за період проходження служби з 13.12.2002 по 31.05.2016 будуть внесені до Реєстру застрахованих осіб після надання відповідної звітності страхувальниками. Станом на сьогодні в Реєстрі застрахованих осіб наявні відомості щодо страхового стажу заявника, які надані страхувальниками Державна податкова служба у Запорізькій області (ЄДРПОУ 01291809) за період з січня по грудень 2007 року, Cпеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (ЄДРПОУ 26123042) за період з січня по травень 2008 року, Головне управління ДФС у Запорізькій області (ЄДРПОУ 39396146) за період з червня 2016 року по вересень 2021 року. Для врахування усіх періодів трудової діяльності заявнику запропоновано надати скановані копії трудової книжки та інших документів (диплом, інші довідки) через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою кваліфікованого електронного підпису, сформувавши звернення на подачу скан-копій в пункті меню «Комунікації з ПФУ» «Відомості про трудові відносини». Періоди трудової діяльності, зазначені у трудовій книжці, будуть розглянуті при призначенні пенсії.
Отже, позивач обізнаний про наявність у Пенсійного фонду України повноважень щодо внесення змін до реєстру застрахованих осіб, проте із відповідними позовними вимогами свідомо звернулася до ГУ ДФС в Запорізькій області, яке лише подає відомості про фізичних осіб та іншу інформацію, необхідну для обчислення, призначення та здійснення пенсійних виплат, що передує внесенню змін до Реєстру.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову, зокрема, у постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 04.04.2021 у справі № 585/4531/19, від 13.04.2022 у справі № 293/1082/14-ц, від 14.11.2022 у справі № 450/3887/19, від 09.03.2023 у справі № 131/484/21.
Позивач не надав доказів звернення до відповідача із заявою про внесення відомостей, які, на думку позивача, відсутні у Реєстрі, у зв`язку з чим спір у цій частині відсутній.
Більш того, суд звертає увагу, що пенсійним органом зауважено про подання документів про проходження служби та сплачені суми страхові внесків до органів Пенсійного фонду при зверненні для призначення пенсії. У свою чергу, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Щодо вимог про оформлення документів для призначення та нарахування пенсії за вислугою років та направлення до органу Пенсійного фонду України за місцем проживання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для призначення пенсії позивачу з дати звільнення, подання про призначення пенсії та всі необхідні документи для призначення пенсії за вислугу років згідно «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій» відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2017 року № 3-1, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зарахуванням до вислуги років для призначення пенсій часу проходження служби на пільгових умовах.
Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону №2262-XII.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 Закону пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Згідно з частиною першою статті 48 Закону №2262-XII заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402 (далі Порядок), регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-XII.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.
При цьому пункт 1 Порядку у редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби, передбачав, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
За пунктами 1, 2 розділу ІІІ Порядку уповноважений орган (структурний підрозділ) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і подання про призначення пенсії і направляє до органу, що призначає пенсії. Уповноважений орган (структурний підрозділ) надає допомогу особі в одержанні необхідних для призначення пенсії документів.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що існує певна процедура призначення пенсій за Законом № 2262-XII, яка передбачає звернення особи, яка вважає наявним у себе права на призначення певного виду пенсії, з заявою до головного управління Пенсійного фонду України в області через уповноважений орган. Суд зауважує, що законодавцем визначено, що органи Пенсійного фонду України після отримання через уповноважені органи подання з документами та заяву про призначення пенсії за вислугу років розглядають їх та приймають рішення про призначення або відмову у призначення пенсії, в даному випадку, тим категоріям осіб, на яких поширюється дія закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
За обставинами справи позивач на момент звільнення перебувала у штаті працівників Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Суд зазначає, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 р. № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» (зі змінами і доповненнями) (далі постанова № 537) визначено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби. З метою завершення заходів з реорганізації (ліквідації) територіальних органів ДФС, Головою комісії були затвердженні голови комісій з реорганізації відповідних територіальних органів ДФС, у тому числі Головного управління ДФС в Запорізькій області.
Таким чином, уповноваженими структурними підрозділами з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення пенсій за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам, які звільнені з органів податкової міліції є відповідні територіальні комісії з реорганізації ДФС.
Позивач зазначає, що з урахуванням додаткового зарахування до вислуги років часу навчання у неї вислуга років складає більше 25 років, що достатньо для призначення пенсії згідно з пунктом «а» статті 12 Закону №2262-XII. Разом з тим, як встановлено судом, станом на день звільнення ОСОБА_1 (27.09.2021) відсутня календарна вислуга 25 років і більше, страховий стаж 25 років і більше та вік на день звільнення становив 40 років, у зв`язку з чим відсутні підстави для оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років та направлення їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Щодо вимоги про стягнення з Головного управління ДФС у Запорізькій області моральну шкоди в сумі 5 000,00 грн позивач зазначила, що очевидний характер протиправності бездіяльності відповідача, тривалий характер порушення свідчить про безумовну наявність факту душевних переживань у позивача, а отже і заподіяння їй моральної шкоди внаслідок порушення відповідачем її прав.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
По своїй суті, зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації.
Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: 1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; 2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної.
Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
Суд зазначає, що завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте, з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
При цьому гроші (розмір моральної шкоди) виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (такі висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 в справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду.
Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.
Суд зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.
Зазначаючи про душевні переживання, позивач не обґрунтувала належним чином взаємозв`язок цих фактів із незаконними діями відповідача.
Отже, у межах спірних правовідносин матеріали адміністративної справи не містять доказів заподіяння позивачу моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, а також підтвердження причинного зв`язку між протиправними діями відповідача і завданням позивачеві від цього моральної шкоди, а тому вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення.
VII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями2,5,72,77,139,241,243-246,255,295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач- ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач Головне управління ДФС у Запорізькій області, місцезнаходження: пр. Соборний, буд.166, м. Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ 39396146.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 15.10.2024.
Суддя К.В. Мінаєва
Суд | Запорізький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 15.10.2024 |
Оприлюднено | 21.10.2024 |
Номер документу | 122389081 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них осіб, звільнених з публічної служби |
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Мінаєва Катерина Володимирівна
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Мінаєва Катерина Володимирівна
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Мінаєва Катерина Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні