Рішення

від 17.10.2024 по справі 320/17294/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2024 року м. Київ№ 320/17294/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРЛАЙТ БРЕНД КОНТЕНТ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ" СТАРЛАЙТ БРЕНД КОНТЕНТ" з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві та просить суд:

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) від 10.03.2023 № 8404927/35380148 про неврахування Таблиці даних платника податку на додану вартість, винесене Головою комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

Зобов?язати Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) врахувати Таблицю даних платника податку на додану вартість ТОВ «СТАРЛАЙТ БРЕНД КОНТЕНТ» (код ЄДРПОУ 35380148) від 03.03.2023, зареєстровану у контролюючому органі 03.03.2023 за № 9040165354.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що приймаючи рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість податковий орган не зазначив чітких підстав прийняття цього рішення, внаслідок чого оскаржуване рішення податкового органу є протиправним та підлягає скасуванню через невідповідність критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акта, що породжує його неоднозначне трактування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

21.06.2024 засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на адміністративний позов відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані учасниками справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАРЛАЙТ БРЕНД КОНТЕНТ" (ідентифікаційний код 35380148, місцезнаходження: 01033, м.Київ, вул. Паньківська, буд. 11) зареєстровано 08.10.2007 в якості юридичної особи, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач здійснює такі види господарської діяльності за КВЕД: 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації (основний), 58.11 Видання книг, 58.13 Видання газет, 58.14 Видання журналів і періодичних видань, 59.11 Виробництво кіно та відеофільмів, телевізійних програм, 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування, 73.11 Рекламні агентства.

Судом встановлено, що 03.03.2023 позивачем направлено контролюючому органу Таблицю даних платника податку на додану вартість.

До вказаної таблиці позивачем додані пояснення, в яких позивач зазначив, що ТОВ "СТАРЛАЙТ БРЕНД КОНТЕНТ" надає наступні послуги: підготовки до популяризації, популяризації, розміщення матеріалів в мережі інтернет на веб-сайтах та у соціальних мережах, та/або проведення рекламної кампанії в мережі інтернет на веб-сайтах та у соціальних мережах в тому числі шляхом популяризації, розміщення в ефірі телеканалу «ОЦЕ» матеріалів замовників, що містят телепродаж, замовниками даних послуг є наступні контрагенти: ТОВ «ДЖУЛАЙ АДВ», ТОВ «МАРКЕР МЕДІА КОНСАЛТИНГ», ТОВ «Медіапул», ТОВ «НЬЮ ДІДЖИТАЛ СПЕЙС», ТОВ «СІГМА ДІДЖИТАЛ», ТОВ «Торгова Група «ТНП».

До вказаних пояснень позивач долучив: копію договору № С-72/22 від 07.11.2022, копія договору № ДС-68/22 від 01.11.2022, копія договору № ПС-64/22 від 25.10.2022, копія договору № ПС-73/22 від 23.11.2022, копія договору № ДИ-67/22 від 02.11.2022, копія договору № ПС-66/22 від 02.11.2022; копія договору № С-25/20 від 11.03.2020, копія договору № 307 - 22 про надання послуг від 01.10.2022, копія договору № 103 - 22 про надання послуг від 01.10.2022, копія договору № 502 - 22 про надання послуг від 01.10.2022, копія договору № 801 - 22 про надання послуг від 01.10.2022, копія договору № 403-22 про надання послуг від 01.10.2022, копія договору № ДТ - 159/22 про надання послуг трансляції телепродажу від 01.09.2022, копію договору № 203 - 22 від 01.10.2022, копію договору суборенди приміщень № 31776 від 30.12.2022, копію акту здачі приймання - робіт (надання послуг) № 10 від 31.01.2023, копію штатного розпису копію листа ТОВ "ДЖУЛАЙ АДВ" № 01032023-1 від 01.03.2023, копію листа ТОВ "МАРКЕР МЕДІА КОНСАЛТИНГ" б/н від 01.03.2023, копію листа ТОВ "Медіапул" № 01/03-01 від 01.03.2023, копію листа ТОВ "НЬЮ ДІДЖИТАЛ СПЕЙС" № 01-03/23 від 01.03.2023; копію листа ТОВ "Торгова Група "ТНП" № 01/03-01 від 01.03.2023, копію листа ТОВ "СІГМА ДІДЖИТАЛ" № 1 від 01.03.2023.

10.03.2023 комісією Головного управління ДПС України у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення № 8404927/35380148, відповідно до якого:комісією Головного управління ДПС України у м. Києві прийнято рішення про неврахування таблиці даних платника податку, зареєстрованої у контролюючому органі 03.03.2023 за № 9040165354. Підстави: наявність у контролюючих органів податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій: постачання товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів, по яким прийнято рішення про відповідність критерію ризиковості платника.

Вважаючи рішення контролюючого органу про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Відповідно до пункту 2 «Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі - Порядок №1165) таблиця даних платника податку - зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.

Пунктом 12 Порядку № 1165 визначено, що платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 1165 у таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до КВЕД; коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.

У відповідності до пунктів 14-16 Порядку № 1165 таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку.

Таблиця даних платника податку з поясненнями розглядається комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів після її отримання.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, встановленому ст. 42 Податкового кодексу України (далі ПК України).

Як передбачено у пункті 17 Порядку № 1165, у рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов`язковому порядку зазначається причина такого неврахування.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 1165 таблиця даних платника податку враховується ДПС в автоматичному режимі у разі, коли: така таблиця подається платниками податку - сільськогосподарськими товаровиробниками, включеними до Реєстру отримувачів бюджетної дотації відповідно до Закону України Про державну підтримку сільського господарства України, та/або сільськогосподарськими товаровиробниками, які на 31.12.2016 застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до ст. 209 Кодексу (у редакції, що діяла на 31.12.2016) та мають у власності (право власності/користування) та/або на умовах оренди земельні ділянки, загальна площа яких становить не менш як 200 гектарів включно станом на 1 січня та які відображені в податковій звітності до 20 лютого поточного року (до 20 лютого поточного року враховується наявність таких ділянок за звітний період попереднього року), та у поданій таблиці даних платника податку зазначаються відомості про постачання (виготовлення) таких груп товарів за кодами згідно з УКТЗЕД, як живі тварини (код згідно з УКТЗЕД 01); риба і ракоподібні, молюски та інші водяні безхребетні (код згідно з УКТЗЕД 03); молоко та молочні продукти; яйця птиці; натуральний мед; їстівні продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені (код згідно з УКТЗЕД 04); овочі та деякі їстівні коренеплоди і бульби (код згідно з УКТЗЕД 07); їстівні плоди та горіхи; шкірки цитрусових або динь (код згідно з УКТЗЕД 08); зернові культури (код згідно з УКТЗЕД 10); насіння і плоди олійних рослин; інше насіння, плоди та зерна; технічні або лікарські рослини; солома і фураж (код згідно з УКТЗЕД 12); зазначена таблиця подається платниками податку, в яких значення показників D та P, розрахованих у порядку, встановленому п. 3 цього Порядку, мають такі розміри: D >0,02, P.

Пунктом 19 Порядку № 1165 встановлено, що комісії контролюючих органів приймають рішення про неврахування таблиці даних платника податку (додаток 7), яку враховано, зокрема, в автоматичному режимі, що надсилається платнику податку в порядку, визначеному ст. 42 ПК України, якщо:

стосовно платника податку прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку (додаток 4), визначених у пунктах 1-5 додатка 1;

до контролюючого органу надійшла податкова інформація щодо невідповідності інформації, зазначеної в таблиці даних платника податку, видам економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності, кодам товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодам послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України, яка свідчить про надання платником податку недостовірної інформації в таблиці даних платника податку.

Згідно з пунктом 22 Порядку № 1165 таблиця даних платника податку враховується у разі надходження до контролюючого органу рішення суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке набрало законної сили.

Судом встановлено, що позивач, у відповідності до пунктів 12, 14 Порядку № 1165, скористався своїм правом та подав контролюючому органу таблицю даних платника податку на додану вартість разом із відповідними письмовими поясненнями до неї.

У спірному рішенні комісії Головного управління ДПС України у м. Києві в якості підстави неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість зазначила про наявність у контролюючих органів податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій: постачання товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів, по яким прийнято рішення про відповідність критерію ризиковості платника.

При цьому, відповідач у спірному рішенні зазначив загальну причину встановлення невідповідності кількості придбаних та реалізованих товарів. Більш детального обґрунтування такої невідповідності оскаржуване рішення не містить.

Суд, з урахуванням пункту 17 Порядку № 1165, звертає увагу, що законодавець у даному випадку встановлює перелік обов`язкової для фіксації в рамках рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість інформації. Без деталізації такого роду інформації відповідне рішення не може вважатися належним чином оформленим. Податковий орган у згаданому рішенні повинен зазначити конкретну причину, на підставі якої ним не було враховано подану таблицю даних платника податку.

Аналогічні правові висновки були зроблені Верховним Судом в постанові від 20.04.2023 року у справі №380/4746/22.

Як зазначалось раніше, ТОВ «СТАРЛАЙТ БРЕНД КОНТЕНТ» подало до контролюючого органу Таблицю даних платника податку на додану вартість з детальним описом у формі пояснень.

Крім того, позивачем було надано такі документи:

копію договору № С-72/22 від 07.11.2022;

копія договору № ДС-68/22 від 01.11.2022;

копія договору № ПС-64/22 від 25.10.2022;

копія договору № ПС-73/22 від 23.11.2022;

копія договору № ДИ-67/22 від 02.11.2022;

копія договору № ПС-66/22 від 02.11.2022;

копія договору № С-25/20 від 11.03.2020;

копія договору № 307 - 22 про надання послуг від 01.10.2022;

копія договору № 103 - 22 про надання послуг від 01.10.2022;

копія договору № 502 - 22 про надання послуг від 01.10.2022; копія договору № 801 - 22 про надання послуг від 01.10.2022;

копія договору № 403-22 про надання послуг від 01.10.2022;

копія договору № ДТ - 159/22 про надання послуг трансляції телепродажу від 01.09.2022;

копію договору № 203 - 22 від 01.10.2022;

копію договору суборенди приміщень № 31776 від 30.12.2022;

копію акту здачі приймання - робіт (надання послуг) № 10 від 31.01.2023;

копію штатного розпису копію листа ТОВ "ДЖУЛАЙ АДВ" № 01032023-1 від 01.03.2023;

копію листа ТОВ "МАРКЕР МЕДІА КОНСАЛТИНГ" б/н від 01.03.2023;

копію листа ТОВ "Медіапул" № 01/03-01 від 01.03.2023;

копію листа ТОВ "НЬЮ ДІДЖИТАЛ СПЕЙС" № 01-03/23 від 01.03.2023;

копію листа ТОВ "Торгова Група "ТНП" № 01/03-01 від 01.03.2023;

копію листа ТОВ "СІГМА ДІДЖИТАЛ" № 1 від 01.03.2023.

Суд зазначає, що відповідачі під час розгляду справи не надали доказів на підтвердження того, що вищевказані контрагенти позивача відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність ні за діяльність своїх контрагентів, ні за присвоєння контролюючим органом статусу ризикового платника ПДВ іншим суб`єктам господарювання.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Відтак, презумпції добросовісності платника податків є обов`язком доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

Аналогічні правові висновки були зроблені Верховним Судом в постанові від 20.04.2023 у справі № 380/4746/22.

При цьому, суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість не конкретизовано, яка саме податкова інформація про здійснення ризикових операцій була отримана контролюючим органом.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення не містить жодної передбаченої чинним законодавством мотивації підстав та причин неврахування таблиці даних платника податку та не містять доказів наявності податкової інформації, яка свідчила б про надання платником податку недостовірної інформації в таблицях даних або, принаймні, про здійснення платником податків ризикових операцій.

Щодо необхідності зазначення в рішенні про неврахування таблиці даних платника ПДВ конкретної податкової інформації та доведення її наявності під час судового розгляду справи неодноразово вказував Верховний Суд в постановах, зокрема, від 20.04.2023 у справі № 380/4746/22 від 31.05.2023 у справі № 280/1255/20.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у м. Києві про врахування/неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість № 8404927/35380148 від 10.03.2023.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Європейський суд з прав людини у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року (далі Конвенція), забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.

Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який не довів правомірність своєї бездіяльності.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн., суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15.

При цьому з імперативних положень ч. 6 ст. 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії.

У рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу ч. 6 ст. 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 5 ст. 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі № 520/1849/19.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 03.04.2023 між АО «ДЕНИСА ПИСАНОГО» (Адвокат) та позивачем (Клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги.

На підтвердження оплати наданих послуг до суду було надано платіжну інструкцію від 07.04.2023 на суму 20 000,00 грн.

Також адвокатом був наданий додаток 1 до договору № 139НС про надання правової допомоги згідно з яким вартість послуг визначається виходячи із витраченого часу співробітниками Бюро на надання послуг за цінами:

- на підготовку позовної заяви потрібно витратити понад 3 години. Адвокати Бюро мають вивчити документи, виробити стратегію захисту, зібрати доказову базу підготувати та подати позовну заяву до суду. Вартість даної послуги становить 12 000,00 грн.

- вартість послуг за участь в одному судовому засіданні становить 3 800,00 грн.

- вартість послуг за підготовку одного клопотання в суд становить 1 200,00 грн.

- за підготовку апеляційної скарги або заперечень на апеляційну скаргу податкового органу 7 000,00 грн.

Надаючи оцінку обставинам пов`язаності заявлених до відшкодування витрат з розглядом судом справи, суд зазначає, що дана справа відноситься до категорії малозначних, а предмет позову та його підстави не характеризуються складністю.

У матеріалах справи від імені представника позивача наявні: позовна заява та відповідь на відзив. Судове засідання у рамках даного провадження не проводилось, справа розглядалась у порядку письмового провадження.

Зазначене у сукупності свідчить про незначні дії, вчинені під час здійснення представником відповідача представництва.

З огляду на наведене, на думку суду, заявлена відповідачем сума не є пропорційною до предмета спору та є дуже завищеною. У той же час, суд вважає, що обсяг виконаних робіт має бути оцінений у 5 000,00 грн.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд приходить до висновку стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, понесення відповідачем яких підтверджується наявними у матеріалах справи документами та які, на переконання суду, є пропорційними та співмірними відносно вчинених дій представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем сплачено 5 368,00 грн судового збору за подання даного адміністративного позову, що підтверджується квитанцією від 05.05.2023.

Відтак у зв`язку із задоволенням позову суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір у сумі 5 368,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242- 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) від 10.03.2023 № 8404927/35380148 про неврахування Таблиці даних платника податку на додану вартість, винесене Головою комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) врахувати Таблицю даних платника податку на додану вартість ТОВ «СТАРЛАЙТ БРЕНД КОНТЕНТ» (код ЄДРПОУ 35380148) від 03.03.2023, зареєстровану у контролюючому органі 03.03.2023 за № 9040165354.

Стягнути на користь ТОВ «СТАРЛАЙТ БРЕНД КОНТЕНТ» (код ЄДРПОУ 35380148) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) судовий збір у сумі 5 368,00 грн.

Стягнути на користь ТОВ «СТАРЛАЙТ БРЕНД КОНТЕНТ» (код ЄДРПОУ 35380148 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) витрати на правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.