Рішення

від 14.10.2024 по справі 340/4976/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4976/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради (вул. Архітектора Паученка, б. 41/26, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 43399834)

про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради Кіровоградської області в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 №74131009 від 16 липня 2024 року;

- зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради в особі Державного реєстратора прав на нерухоме майно Фурманської Марії Олександрівни повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 липня 2024 року за реєстраційним номером 61780086, з урахуванням висновків, зазначених в рішенні суду за результатом розгляду справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, за твердженням позивача, державний реєстратор Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради Кіровоградської області Фурманська Марія Олександрівна протиправно винесла рішення №74131009 від 16 липня 2024 року про відмову в проведенні державних реєстраційних дій.

Ухвалою судді від 30.07.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 18).

Відповідач надав відзив на позов, вимоги якого не визнає та зазначає, що відмовляючи позивачеві, відповідач керувався положеннями Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-ІV та Порядком про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, до якого розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно. Подані документи не відповідають вимогам законодавства та мають суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а тому було винесено рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій (а.с.22-41).

Позивач правом подати відповідь на відзив не скористався.

У період з 16.08.2024 року по 23.08.2024 року та з 23.09.2024 року по 27.09.2024 року справа не вирішувалась у зв`язку перебуванням судді у щорічній відпустці.

Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.07.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою №61780086 (а.с. 25-26) про припинення обтяження речового права - арешту нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 . Заявником була надана для відповідної реєстрації копія рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.03.2002 року № 305/2002, яке згідно безпосереднього інформаційного запиту державного реєстратора, було відсутнє в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Реєстратором було винесено рішення №73898639 про зупинення розгляду заяви та 01.07.2024 року надіслано запит №135 до Ленінського районного суду м. Кіровограда про отримання рішення.

Після отримання 15.07.2024 запитуваної копії рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.03.2002 року, продовжено розгляд заяви позивачки.

З метою встановлення відповідності інформації, яка міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та відомостей, зазначених в резолютивній частині рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.03.2002 року, державним реєстратором було здійснено інформаційний пошук №386973928 та встановлено розбіжність в відомостях щодо підстави обтяження об`єкта нерухомого майна.

Відповідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано арешт на будинок за адресою АДРЕСА_3 на підставі ухвали «Ц-15, 04.06.2001, Кіровського райсуду м. Кіровограда, Косцова вх.887» (а.с. 28), в той час як рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.03.2002 року припинено арешт на будинок, накладений на підставі ухвали Кіровського райсуду м. Кіровограда від 04.07.2001 року (а.с. 34 зв.-36).

У зв`язку з виявленими розбіжностями, держаний реєстратор відмовив у проведенні реєстраційних дій, про що виніс рішення №74131009 від 16.07.2024 року (а.с. 40).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

При вирішенні спору суд виходить із того, що проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав здійснюється у порядку, визначеному Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-ІV від 01.07.2004 (далі по тексту - Закон №1952-ІV) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (далі по тексту - Порядок №1127).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону №1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі по тексту - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №1952-IV державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: - відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; - відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; - відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; - наявність обтяжень прав на нерухоме майно; - наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Пунктом 2 частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1952-ІV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Частиною 2 статті 18 Закону №1952-ІV передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Частиною першою статті 24 Закону №1952-IV визначені підстави для відмови в державній реєстрації прав.

Пункт 8 частини першої статті 24 Закону №1952-IV передбачає, що якщо після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, державний реєстратор відмовляє у державній реєстрації прав.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви. Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду, з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1952-IV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття. Згідно з частиною 5 статті 24 Закону № 1952-IV відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Пункт 12 Порядку №1127 передбачає, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав. Згідно з пунктом 18 Порядку №1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Таким чином, у разі невиконання заявником протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви зазначених у рішенні вимог, або неотримання на запит документів та/або інформації, необхідних для державної реєстрації прав, державний реєстратор має право прийняти рішення щодо відмови в державній реєстрації прав.

В даному випадку, державний реєстратор виніс рішення про зупинення розгляду заяви з метою отримання на власний запит копії рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.03.2002 (а.с.32).

Судом встановлено, що підставою прийняття оскарженого рішення слугувало те, що отримавши запитуване рішення суду, обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, не усунені.

Підстави для відмови в державній реєстрації прав визначені частиною першою статті 24 Закону № 1952-IV, серед яких: пункт 5 - наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1952-IV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону № 1952-IV відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 затверджений порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1127 під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

Згідно з пунктом 23 Порядку №1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач відмовив у проведенні реєстраційних дій на підставі пункту 5 частини 1 статті 24 Закону № 1952-IV, а саме: наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Тобто підставою для відмови у проведенні реєстраційних дій у спірному випадку є те, що державним реєстратором станом на 01.07.2024 виявлено наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями - в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано арешт на будинок за адресою АДРЕСА_3 на підставі ухвали Кіровського райсуду м. Кіровограда від 04.06.2001, натомість рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.03.2002 року припинено арешт на будинок накладений на підставі ухвали Кіровського райсуду м. Кіровограда від 04.07.2001 року.

Позивачем не наведено жодних доказів необґрунтованого застосування відповідачем норм Закону № 1952-IV під час прийняття оскаржуваного рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій. Натомість позивачем не доведено та не підтверджено належними допустимими доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, підстави для стягнення на користь позивача судових витрат у справі відсутні.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати вважати фактично понесеними.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які зареєстрували електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи. Вказане не позбавляє права таку особу отримати копію судового рішення у паперовій формі за її окремою заявою.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО