Рішення

від 03.10.2024 по справі 380/9389/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2024 рокусправа № 380/9389/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фінканін М.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Фостяка А.Я.,

представника відповідача Тибінки В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області (далі відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови Хирівської міської ради від 02.04.2024 № 62 к/тр "Про звільнення" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника фінансового відділу Хирівської міської ради з 03.04.2024 включно;

- поновити позивача на посаді начальника фінансового відділу Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області з 04.04.2024;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.04.2024 по момент прийняття рішення суду.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що з 04.01.2021 по 03.04.2024 позивач обіймала посаду начальника фінансового відділу Хирівської міської ради. Розпорядженням від 02.04.2024 № 62 к/тр позивач звільнена із займаної посади відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) та на підставі заяви від 12.03.2024, зареєстрованої за № 17.

Позивач вважає спірне розпорядження протиправним, оскільки добровільного та свідомого волевиявлення на припинення трудового договору за взаємною згодою сторін у ОСОБА_1 не було, наміру звільнятись з посади вона не мала, а заява була написана на вимогу керівництва. Зауважує, що резолюція відповідача, проставлена на цій заяві, не вказує на жодну дату, з якої погоджено звільнити працівника, відтак, не може вважатися досягненням сторонами згоди щодо припинення трудового договору та дати звільнення, що, у свою чергу, позбавляє роботодавця права на звільнення працівника за угодою сторін.

Відповідач на власний розсуд, без жодної домовленості із позивачем щодо дати звільнення, звільнив ОСОБА_1 з посади 03.04.2024.

Наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.08.2019 у справі № 825/3587/15-а, недосягнення сторонами згоди щодо припинення трудового договору та відсутність узгодженої дати звільнення позбавляє роботодавця права на звільнення працівника за угодою сторін. Відтак, на основними умовами угоди про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України є згода обох сторін та визначення ними строку, з якого договір припиняється. Визначення дати звільнення за згодою сторін є обов`язковою умовою такого звільнення, оскільки сприяє свідомому волевиявленню працівника щодо припинення трудового договору з цієї підстави.

Як вважає позивач, не визначення сторонами угоди строку звільнення є підставою для скасування розпорядження про звільнення ОСОБА_1 , поновлення її на посаді начальника фінансового відділу Хирівської міської ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою від 06.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 04.06.2024 о 14:00 год.

22.05.2024 відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, покликаючись на таке.

11.03.2024 ОСОБА_2 добровільно власноручно написала заяву про звільнення її з посади начальника фінансового відділу Хирівської міської ради.

Погодження дати звільнення ОСОБА_1 відбулося 02.04.2024 на засіданні комісії із службового розслідування, де була озвучена дата звільнення 03.04.2024 у присутності позивача та членів комісії, а сама позивач не заперечила та погодилася щодо її звільнення.

З приводу твердження позивача, що вона не мала наміру звільнятися з посади, а заява про звільнення була написана на вимогу керівництва, відповідач зазначив, що позивач не надала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин.

Також відповідач наголошує, що позивач мала право відкликати свою заяву про звільнення за угодою сторін, яка написана 11.03.2024, втім не скористалася таким своїм правом до дня прийняття рішення про звільнення 02.04.2024.

Відповідач вважає, що розпорядження від 02.04.2024 № 62 к/тр прийняте ним у межах повноважень та у відповідності до норм чинного законодавства, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Протокольною ухвалою від 04.06.2024 підготовче засідання відкладене на 10.07.2024 о 11:00 год.

08.07.2024 позивач надіслала додаткові пояснення щодо уточнення розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначивши, що у відповіді на адвокатський запит від 03.05.2024 № 242/02-30 відповідач надав довідку про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 у лютому та березні 2024 року та належним чином завірену копію заяви ОСОБА_1 від 11.03.2024. Як вбачається із довідки від 02.05.2024 № 01-17/75 у лютому ОСОБА_1 нараховано 28210,00 грн, у березні - 14079,25 грн. Разом - 42 289,25 грн. Кількість відпрацьованих днів у лютому - 21, у березні - 4. Разом - 25 робочих дня. Відтак, на переконання позивача, середньоденна заробітна плата позивача становить 1691,57 грн (42 289,25 грн : 25 робочих дні).

Протокольною ухвалою від 10.07.2024 підготовче засідання відкладене на 25.07.2024 о 14:00 год.

Ухвалою від 25.07.2024 закрите підготовче провадження. Розгляд справи по суті призначений на 19.09.2024 о 14:00 год.

Протокольною ухвалою від 19.09.2024 у судовому засіданні оголошена перерва до 03.10.2024 о 14:00 год.

У судовому засіданні 03.10.2024 позивач та представник позивача просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.10.2024 просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 03.10.2024 проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 з березня 2003 року позивач обіймала посади органах місцевого самоврядування.

25.03.2003 прийняла Присягу державного службовця.

Розпорядженням міського голови Хирівської міської ради від 04.01.2021 № 1 ОСОБА_1 призначена на посаду начальника фінансового відділу Хирівської міської ради з 04.01.2021 у порядку переведення з Нижанковицької селищної ради зі збереженням раніше присвоєного 11 рангу. Стаж роботи в органах місцевого самоврядування станом на 04.01.2021 складає 17 років 9 місяців 15 днів.

У період з 07.03.2024 по 29.03.2024 включно ОСОБА_1 була тимчасово непрацездатна, що підтверджується Інформаційними довідками з електронної системи охорони здоров`я від 07.03.2024 № Т33Р-ЕКТ8-ХС2Е-2КР0 за період з 07.03.2024 по 11.03.2024; від 13.03.2024 №47Т6-7293-М7ХН-779М за період з 12.03.2024 по 16.03.2024; від 15.03.2024 № АР9А-С454-Р7ХА-КХ35 за період з 15.03.2024 по 16.03.2024; від 17.03.2024 №Х3МВ-5С6А-ТРТА-8545 за період з 16.03.2024 по 22.03.2024; від 23.03.2024 № Х338-2В83-9М2Н-56КТ за період з 23.03.2024 по 29.03.2024.

Розпорядженням міського голови Хирівської міської ради від 02.04.2024 № 62 к/тр ОСОБА_1 звільнена з посади начальника фінансового відділу Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області з 03.04.2024 включно.

Позивач вважає звільнення її з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (угода сторін) незаконним, тому звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку обгрунтованості доводів позивача про протиправність оскаржуваного розпорядження, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначені Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 № 2493-III (далі - Закон № 2493-III).

Відповідно до ст. 2 Закону № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. За правилами ч. 1 ст.

За правилами ч. 1 ст. 20 Закону № 2493-ІІІ крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України.

Позивач звільнена із займаної посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України за угодою сторін.

Відтак, у цьому випадку до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України, якими передбачені загальні підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування.

Обґрунтовуючи незаконність звільнення позивач посилається на ту обставину, що наміру звільнятися з посади начальника фінансового відділу за угодою сторін вона не мала, а заява була написана на вимогу керівництва.

Натомість відповідач стверджує, що на засіданні Комісії з проведення службового розслідування відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , між позивачем та міським головою була досягнута згода в усній формі про звільнення позивача з 03.04.2024.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За приписами частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Однією із підстав припинення трудового договору є угода сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України).

Так, суд встановив, що 11.03.2024 ОСОБА_1 подала на ім`я міського голови Хирівської міської ради заяву про звільнення з посади начальника фінансового відділу Хирівської міської ради за угодою сторін. Заява зареєстрована відповідачем 12.03.2024 за вхідним номером 17.

Суд відмічає, що заява ОСОБА_1 від 11.03.2024 про звільнення не містить конкретної дати, з якої позивач просить її звільнити. У верхньому лівому куті аркушу заяви від 11.03.2024 розміщена резолюція "Не заперечую" та підпис, без вказівки на дату та посадову особу, яка вчинили такий запис.

Отже, підставою для прийняття спірного наказу стала особиста письмова заява позивача, що містила прохання звільнити її із займаної посади за угодою сторін без зазначення дати звільнення.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін щодо підстави припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (стаття 38 КЗпП України).

За такого правового регулювання основними умовами угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення угоди сторін та строк, з якого договір припиняється. Визначення дати звільнення за згодою сторін є обов`язковою умовою такого звільнення, оскільки сприяє свідомому волевиявленню працівника щодо звільнення з підстав передбачених пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Відсутність належного волевиявлення не дає підстави вважати наявність наміру працівника звільнитись саме за згодою сторін, а сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення також не означає наявність угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін).

Угода - це дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і розуміє під собою вільне волевиявлення обох сторін. Волевиявлення - це засіб, яким особа має намір досягти певних юридичних результатів і пов`язується із вчиненням фактичних дій. Дія - це зовнішнє вираження волі і свідомості людей.

Тобто, звільнення за угодою сторін передбачає, що роботодавцем та найманим працівником досягнуто спільної згоди щодо припинення трудового договору у визначений строк.

Як вбачається із матеріалів справи, заява позивача про звільнення із займаної посади за угодою сторін не містить волевиявлення (пропозиції) позивача та визначення строку, з якого трудовий договір пропонується розірвати за угодою сторін.

З огляду на наведене, суд вважає, що не досягнення сторонами згоди щодо припинення трудового договору та відсутність узгодженої дати звільнення, позбавляє роботодавця права на звільнення працівника за угодою сторін.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 суду пояснила, що починаючи з 07.03.2024 по 29.03.2024 включно була тимчасово непрацездатна у зв`язку із хворобою. На вимогу голови Хирівської міської ради 11.03.2024 прийшла на роботу та у присутності міського голови та заступників її змусили написати заяву про звільнення. Тому у заяві про звільнення вона не зазначила дату, а міський голова не заперечувала. 01.04.2024 (понеділок) ОСОБА_1 вийшла на роботу після хвороби, пропрацювала весь робочий день та виконувала свої посадові обов`язки. Жодних зауважень до неї не було. 02.04.2024 близько 10:00 год відбулося засідання Комісії з проведення службового розслідування щодо начальника фінансового відділу ОСОБА_3 та головного бухгалтера фінансового відділу ОСОБА_4 , на якому заступник голови міської ради Микола Най запропонував надати пояснення. Свідок стверджувала, що питання про її звільнення взагалі не обговорювалося та про дату звільнення мова не йшла. У цей же день близько 16:30 год юрист міської ради принесла для ознайомлення витяг із розпорядження про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади. 03.04.2024 ОСОБА_1 виконувала свої посадові обов`язки весь робочий день.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка завідувач сектору юридичного забезпечення Хирівської міської ради ОСОБА_5 суду пояснила, що 02.04.2024 близько 10:00 відбулося засідання Комісії з проведення службового розслідування щодо начальника фінансового відділу ОСОБА_3 та головного бухгалтера фінансового відділу ОСОБА_4 . Спочатку був оголошений висновок службового розслідування та заслухані пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Потім обговорювали питання звільнення ОСОБА_7 . Член Комісії заступник голови Микола Най виступив щодо звільнення ОСОБА_3 . На засіданні Комісії також певний час була присутня міська голова, яка наприкінці засідання сказала, що ОСОБА_6 завтра, тобто 03.04.2024 буде звільнена. Свідок не чула, щоб ОСОБА_2 надавала своєї згоди на звільнення 03.04.2024.

Таким чином, показаннями свідків підтверджено ту обставину, що 02.04.2024 відбулося засідання Комісії з проведення службового розслідування щодо начальника фінансового відділу Борис Ірини та головного бухгалтера фінансового відділу ОСОБА_4 , на якому мало місце обговорення висновків службового розслідування.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що на засіданні Комісії з проведення службового розслідування між позивачем та міською головою була досягнута згода про дату звільнення в усній формі, оскільки вказана обставина спростована у судовому засіданні показами свідків.

Варто відмітити, що сам факт усної домовленості не може бути підставою припинення угоди сторін за взаємною згодою в усній формі.

Отже, законність припинення трудових відносин за угодою сторін фактично поставлено у залежність від наявності взаємної згоди працівника та роботодавця на таке звільнення.

Разом із тим, за пунктом 1 ст. 36 КЗпП України безстроковий трудовий договір може бути припинено у будь-який строк, стосовно якого досягли домовленості працівник та роботодавець. Такий строк може бути як меншим, так і перевищувати встановлений для звільнення за власним бажанням двотижневий період.

При цьому, дату припинення трудових відносин за угодою сторін сторони (працівник і роботодавець) визначають за взаємною домовленістю.

Щодо доводів відповідача про не реалізацію позивачем права на відкликання своєї заяви про звільнення, суд зауважує, що право на відкликання заяви про звільнення є безумовним правом працівника, але лише у разі, якщо звільнення відбувається з його ініціативи. Якщо ж роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Відмовитись від домовленості про розірвання трудового договору за угодою сторін можна лише за згоди всіх сторін, тобто працівника та роботодавця.

Беручи до уваги наведені вище обставини, суд погоджується із доводами позивача про те, що недосягнення сторонами згоди щодо припинення трудового договору та відсутність узгодженої дати звільнення, позбавляє відповідача права на звільнення позивача з 03.04.2024 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Право громадянина на працю та гарантії захисту від незаконного звільнення, а також створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, та забезпечення гарантій захисту працівника від незаконного звільнення закріплено статтею 43 Конституції України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), добросовісно та розсудливо.

Натомість відповідач, приймаючи рішення про звільнення позивача за угодою сторін без узгодження дати звільнення, діяв всупереч п.п. 2-8 ч. 3 ст. 2 КАС України, тобто не обґрунтовано, без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Частиною 1 ст.11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 КАСУ зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів факту досягнення згоди з позивачем для звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та не спростував твердження ОСОБА_1 про відсутність наміру звільнитися з цих підстав.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача про звільнення позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, відтак скасовує розпорядження від 02.04.2024 № 62 к/тр у частині звільнення ОСОБА_1 .

Щодо вимоги позивача про поновлення її на посаді начальника фінансового відділу Хирівської міської ради, то суд зазначає, що Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 КЗпП України з покладанням на відповідача непередбачених законодавством обов`язків, а відтак встановивши, що звільнення відбулося з порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Відтак, суд поновлює позивача на посаді начальника фінансового відділу Хирівської міської ради з 04.04.2024, оскільки день звільнення 03.04.2024 є останнім днем роботи та позивач у цей день виконувала посадові обов`язки.

Щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зважає на таке.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до п. 2 Порядку, збереження заробітної плати "у всіх інших випадках", до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

У додаткових поясненнях від 08.07.2024 щодо уточнення розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач зазначила, що у лютому їй нараховано 28210,00 грн, у березні - 14079,25 грн. Разом - 42 289,25 грн. Кількість відпрацьованих нею днів у лютому - 21, у березні - 4. Разом - 25 робочих дня. Відтак, середньоденна заробітна плата позивача становить 1691,57 грн (42 289,25 грн : 25 робочих дні).

Суд зазначає, що відповідно до абз. 2 пп. "о" п. 4 Порядок № 100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, зокрема, допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відтак, суд не погоджується із розрахунком суми середньоденної заробітної плати у розмірі 1691,57 грн, здійсненим позивачем, оскільки цей розрахунок проведений, виходячи із розміру заробітної плати, нарахованої ОСОБА_1 у березні 2024 року - 14079,25 грн, у той час, як у цьому місяці позивачу нарахована допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю у сумі 11742,50 грн.

Так, у лютому 2024 року ОСОБА_1 нараховано 28210,00 грн, у березні 2260,75 грн (за виключенням допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю - 11741,50 грн). Всього - 30470,75 грн.

Кількість відпрацьованих днів у лютому - 21, у березні - 4. Разом - 25 робочих дні.

Відтак, середньоденна заробітна плата позивача становить 1218,83 грн (30470,75 грн : 25 робочих дні).

Позивач звільнена з роботи з 03.04.2024, тобто цей день є останнім робочим днем.

Отже, час вимушеного прогулу ОСОБА_1 у період з 04.04.2024 (наступний день після звільнення) по 03.10.2024 (день ухвалення рішення) складає 131 робочий день.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 159666,73 грн (1218,83 х 131 р.д.).

Відповідно до п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, ураховуючи приписи статті 371 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність звернення постанови суду до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника фінансового відділу Хирівської міської ради з 04.04.2024 та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 28210,00 грн, з відрахуванням обов`язкових платежів.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 371 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови Хирівської міської ради від 02.04.2024 № 62 к/тр "Про звільнення" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника фінансового відділу Хирівської міської ради з 03.04.2024.

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) на посаді начальника фінансового відділу Хирівської міської ради з 04 квітня 2024 року.

Стягнути з Хирівської міської ради (код ЄДРПОУ 04056019; 82060, Львівська область, Самбірський район, м. Хирів, вул. Василя Стуса, буд. 24) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.04.2024 по 03.10.2024 включно у сумі 159666 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот шістдесят шість) грн 73 коп. з відрахуванням податків та зборів.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) на посаді начальника фінансового відділу Хирівської міської ради з 04 квітня 2024 року.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Хирівської міської ради (код ЄДРПОУ 04056019; 82060, Львівська область, Самбірський район, м. Хирів, вул. Василя Стуса, буд. 24) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у сумі 28210 (двадцять вісім тисяч двісті десять) грн з відрахуванням податків та зборів.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14 жовтня 2024 року.

СуддяКисильова Ольга Йосипівна