Рішення

від 14.10.2024 по справі 296/7378/24

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/7378/24

2/296/2956/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2024 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира

в складі: головуючого - судді Пилипюк Л. М.

за участю секретаря судового засідання Клименко Е. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод», Чуднівської філії Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» про стягнення заробітної плати, невиплачених коштів при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

13 серпня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Корольовського районного суду міста Житомира з позовом до відповідачівДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод», Чуднівської філії ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» про стягнення заробітної плати, невиплачених коштів при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Свій позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вона з 01 вересня 2001 року по 30 липня 2024 року працювала на різних посадах в Чуднівській філії ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод». Після її звільнення роботодавець не провів з нею повного розрахунку, не виплатив нараховану заробітну плату та інших платежів, належних працівнику при звільненні. Загальний розмір заборгованості роботодавця становить 147296, 58 гривень, з яких 90197, 22 гривень заробітна плата; 57099,36 гривень компенсація у зв`язку зі звільненням.

В обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди позивач вказує, що вона була змушена звільнитись з роботи саме у зв`язку з невиконанням роботодавцем обов`язку регулярно та в повному обсязі виплачувати заробітну плату. Станом на день звернення до суду відповідачі так і не здійснили з нею повного розрахунку, що завдає їй моральних страждань, вона втратила нормальні життєві зв`язки, що змушує її докладати додаткові зусилля для організації життя. Враховуючи вимоги ст. 237-1 КЗпП України, позивач вважає, що роботодавець зобов`язаний відшкодувати їй завдану моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 5000 гривень.

На підставі наведеного позивач просить стягнути з ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» на користь ОСОБА_1 90197,22 гривень нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, 57099, 36 гривень компенсації у зв`язку зі звільненням, а також 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді від 10 вересня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги уточнила, суду пояснила, що після відкриття провадження у цій справі відповідач виплатив їй заробітну плату в розмірі 5000 гривень. Також позивач додала, що під час роботи в Чуднівській філії ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» роботодавець постійно затримував виплату заробітної плати працівникам. Виплата заробітної плати відбувалось нерегулярно та не в повному обсязі. Вказані обставини змусили її звільнитись з роботи, адже без заробітку вона не могла належним чином організовувати своє життя, змушена була постійно економити, обмежувати себе та свою сім`ю в усьому, навіть в самому необхідному. Також позивач повідомила, що на її утриманні є неповнолітня дитина шкільного віку. На підставі наведеного позивач просила позов задовольнити, стягнути з відповідача 142296,58 гривень коштів, належних працівнику при звільненні (тобто, за мінусом 5000 гривень, які були виплачені роботодавцем після відкриття провадження у справі), а також відшкодувати їй завдану моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

Представник відповідача ДП «Житомирськийлікеро-горілчанийзавод» ВершнякВ.М.у судовомузасіданні вимогипозову визнавчастково.Вимоги позовупро стягненняз ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» на користь ОСОБА_1 142 296,58 гривень представник відповідача визнав в повному обсязі. Разом з тим, представник відповідача заперечував вимоги позову про стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не надано доказів завдання їй моральної шкоди.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд установив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту рішення ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 встановлено, що з 01 вересня 2001 року позивач прийнята на роботу до Чуднівського спиртового заводу на посаду роздатчика барди. 01 травня 2003 року ОСОБА_1 була переведена у спиртовий підрозділ ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод». 01 жовтня 2004 року ОСОБА_1 переведена в Чуднівську філію ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» на посаду прибиральниці службових приміщень; 06 листопада 2006 року ОСОБА_1 переведена на посаду приймальника-здавальника 4 розряду спиртового цеху на 0,5 ставки. 12 березня 2012 року позивач переведена бухгалтером ІІ категорії (а. с. 4).

30 липня 2024 року ОСОБА_1 звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України в зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та умов Колективного договору (порушення строків виплати заробітної плати). Наказ про звільнення № 13-к від 30 липня 2024 року. Наведене підтверджено відповідним записом у трудовій книжці позивача (а. с. 4, зворот).

Довідкою Чуднівської філії ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» № 88 від 21 серпня 2024 року підтверджено, що станом на 21 серпня 2024 року заборгованість по виплаті ОСОБА_1 «розрахункових» становить 147296, 58 гривень (а. с. 13).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».

Частиною третьою статті 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п`ятій статті 97 КЗпП України.

Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Вирішуючи позов в частині вимог про стягнення з роботодавця коштів, які належать працівнику при звільненні, суд ураховує, що представник відповідача визнав суму заборгованості ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» в розмірі 142 296,58 гривень, які належали до виплати ОСОБА_3 при звільненні. Вказану суму заборгованості підтверджує позивач ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимог про стягнення з ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» на користь ОСОБА_1 142 296,58 гривень, що становить суму належних звільненому працівнику платежів.

Щодо вимог позову до відповідача Чуднівської філії ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» суд зазначає таке.

Суд установив, що відповідач Чуднівська філія ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є відокремленим підрозділом ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод». Повне найменування юридичної особи, до якої належить відокремлений підрозділ - ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» (код ЄДРПОУ 00375504).

Відомості про наявність у відповідача Чуднівської філії ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» статусу юридичної особи відсутні.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.06.2021 року у справі №760/32455/19 (провадження №61-16459сво20) зроблено висновок про те, що філії та представництва, які не є юридичними особам, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору.

З урахуванням цивільно-правового статусу філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила.

З наведеного слідує, що Чуднівська філія ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» не може бути стороною у справі, оскільки не має статусу юридичної особи.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.

У зв`язку з тим, що Чуднівська філія ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» не має статусу юридичної особи та є неналежним відповідачем у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині вимог до вказаного відповідача.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає таке.

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення.

Суд установив, що ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» протягом тривалого часу допускає порушення трудових прав ОСОБА_1 , зокрема права на своєчасне отримання заробітної плати та права на отримання повного розрахунку при звільненні. Станом на день розгляду справи сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 142 296,58 гривень.

Триваюче протягом значного часу порушення прав працівника щодо отримання винагороди за виконану роботу безумовно є негативним явищем та може завдати моральної шкоди працівнику.

Так, оскільки судом встановлено, що трудові права ОСОБА_1 були порушені роботодавцем, суд вважає ці обставини доведеними в частині завдання позивачу моральної шкоди.

Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року в справі № 607/11755/20 (провадження № 61-13672св21).

Суд ураховує, що відсутність заробітної плати, на виплату якої позивач мала закономірні очікування, дійсно порушило її нормальний уклад життя, призвело до тривалого емоційного напруження, зумовило душевні переживання та призвело до потреби докладати додаткових зусиль для організації свого життя, призвело до погіршення її життєвих умов, необхідності економити, оскільки позивач була позбавлена свого законного джерела доходу та засобів для існування.

Беручи до уваги характер та обсяг страждань, яких позивач зазнала у зв`язку з порушенням її прав відповідачем щодо тривалої невиплати заробітної плати та розрахунку при звільненні, відсутність засобів до існування, беручи до уваги, що протиправними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, та з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» в користь позивача ОСОБА_1 компенсації за завдану моральну шкоду в розмірі 2000 гривень.

Підсумовуючи наведене, визначившись з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» на користь ОСОБА_1 142 296,58 гривень, що становить суму коштів, належних працівнику при звільненні, а також 2000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд установив, що документально підтвердженими судовими витратами позивача у цій справі є витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 гривень за вимогу про відшкодування моральної шкоди.

З урахування висновку суду про часткове задоволення вимог позову про відшкодування моральної шкоди (40 % від заявленої до стягнення суми), на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги принцип пропорційності розподілу судових витрат, з відповідача ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» на користь позивача слід стягнути 484,48 гривень судового збору.

У зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд дійшов висновку про стягнення з ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» в дохід держави 1211,20 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 12, 81, 141, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» про стягнення заробітної плати, невиплачених коштів при звільненні та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

В задоволенні вимог ОСОБА_1 до Чуднівської філії Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» на користь ОСОБА_1 142296 (сто сорок дві тисячі двісті дев`яносто шість) гривень 58 копійок, що становить суму коштів, належних працівнику при звільненні.

Стягнути з Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» на користь ОСОБА_1 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривень 48 копійок судового збору.

Стягнути з Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» в дохід держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Державне підприємство «Житомирський лікеро-горілчаний завод», код в ЄДРПОУ- 00375504, адреса: Житомирська область, місто Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 38;

Відповідач: Чуднівська філія Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод», код в ЄДРПОУ- 33177999, адреса: Житомирська область, місто Чуднів, вул. Садова, 7.

Повний текст рішення суду складено 18 жовтня 2024 року.

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК