ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
14 жовтня 2024 рокусправа № 380/19839/24
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Чаплик І.Д., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом військової частини НОМЕР_1 до Самбірського відділу Державної виконавчої служби у Самбірському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в
Військова частина НОМЕР_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) звернулась до суду із позовом до Самбірського відділу Державної виконавчої служби у Самбірському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: 81400, Львівська обл., м. Самбір, вул. Мазепи, 18; ЄДРПОУ: 34973544), в якому просить:
визнати неправомірною дії (бездіяльність) державного виконавця органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні № 75544859;
зобов`язати головного державного виконавця Самбірського відділу ДВС у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Звір Ірину Михайлівну закінчити виконавче провадження № 75544859 з примусового виконання виконавчого листа № 380/13653/23, виданого 28.05.2024 Львівським окружним адміністративним судом, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Суд ухвалою від 30.09.2024 залишив позовну заяву без руху з підстав неточного складення позовної заяви та несплати судового збору.
Відповідач 08.10.2024 подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, у якій просив відстрочити сплату судового збору за подання позову, мотивуючи це тим, що військова частина НОМЕР_1 не є розпорядником бюджетних коштів. Для оплати судового збору військовій частині необхідно отримати дозвіл та кошторисні призначення від Командування Сухопутних військ Збройних Сил України. Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір», суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI).
Так, згідно зі ст.2 вказаного Закону, платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 становить 3028, 00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У постановах Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №640/21330/18, від 5 червня 2020 року у справі №280/5161/19, від 06 жовтня 2020 року у справі №826/11984/16 та від 05 лютого 2021 року у справі № 400/2863/19 зазначено, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, учинити дії або утриматися від їх учинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Із поданої позовної заяви вбачається, що позивач просить, зокрема, зобов`язати головного державного виконавця Самбірського відділу ДВС у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Звір Ірину Михайлівну закінчити виконавче провадження № 75544859 з примусового виконання виконавчого листа № 380/13653/23, виданого 28.05.2024 Львівським окружним адміністративним судом, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Відтак позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру, судовий збір за яку становить 3028,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ст. 8 вказаного Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, КАС України та Законом України "Про судовий збір" встановлено вичерпний перелік умов, суб`єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору.
Зважаючи на те, що вищезазначені умови за наявності яких позивачу можливо було б відстрочити сплату судового збору, відсутні, і враховуючи те, що звільнення, відстрочення та розстрочення суб`єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати відповідний збір, підстави для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви - відсутні.
Позивач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб`єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.
Таким чином, особа, яка звертається до суду, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви щодо сплати судового збору за подання такої заяви та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов`язку.
Доводи позивача не містять безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж нового строку. Обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб`єкта владних повноважень. При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
З огляду на наведене суд вважає, що заява позивача про відстрочення сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки незадовільне матеріальне забезпечення юридичної особи публічного права, не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень частини першої статті 8 Закону №3674-VІ.
Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на звернення до суду за захистом своїх прав кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
За вказаних обставин та з урахуванням встановленого наведеними законодавчими приписами режиму правового регулювання питання відстрочення сплати судового збору, визначених законодавцем умов та підстав для цього, заявлене позивачем клопотання задоволенню не підлягає.
Такі висновки суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалах від 10.10.2024 у справах №380/9920/24, №380/27701/23, №160/14002/23, №240/27846/23, №380/27446/23 та №560/17557/23.
Згідно з частиною 3 статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Особа, яка має намір подати позовну заяву, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, оплати судового збору тощо, проте, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вказаних вимог процесуального закону.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Оскільки позивач мав достатньо часу для реалізації процесуальних прав, передбачених КАС України, зокрема, щодо виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, у наданий судом строк не усунув недоліки позовної заяви, що залишена без руху, зазначена позовна заява та додані до неї матеріали підлягають поверненню згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки позивачем не долучено доказів сплати судового збору за подання позовної заяви або понесення інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, ст. 256, ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
п о с т а н о в и в:
у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до Самбірського відділу Державної виконавчої служби у Самбірському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна
Суд | Львівський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 14.10.2024 |
Оприлюднено | 21.10.2024 |
Номер документу | 122392031 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів |
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Чаплик Ірина Дмитрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні