Ухвала

від 14.10.2024 по справі 380/9488/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань залишення позову без розгляду

14 жовтня 2024 рокусправа № 380/9488/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої суддіЧаплик І.Д.секретар судового засіданняДраганчук О.В.за участю:

представника позивача Опришко О.З.,

представника відповідача Корилкевич Б.П.,

представника третіх осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 Левкович Т.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні у м. Львові в порядку загального позовного провадження клопотання представника третіх осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до суду з позовом до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, в якому просить:

визнати протиправним та нечинним рішення Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області №1510 від 29.07.2021 «Про затвердження детального плану території в межах АДРЕСА_2 ».

Суд ухвалою від 07.05.2024 відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішив розглянути таку справу за правилами загального позовного провадження.

Представник третіх осіб подав клопотання про залишення позову без розгляду, мотивоване тим, що позивач пропустила строк на звернення до суду. Представник третіх осіб зазначає, що предметом оскарження у цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень, а саме місцевої ради. Згідно із ч,ч. 6,7 Регламенту Солонківської сільської ради (чинний на момент ухвалення оскаржуваного рішення, додаток 1 до рішення ради від 27.11.2020 № 16), акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Оприлюднення актів Ради здійснюється шляхом розміщення в друкованих засобах масової інформації та/або офіційних веб-ресурсах та/або на дошках оголошень, розміщених у дозволених місцях. Позивач, як член такої територіальної громади, не могла не знати про процедури, які супроводжували прийняття детального плану, ухвалення такого на сесії сільської ради тощо.

Представник позивача подав заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду, у яких зазначив, що оскаржуване рішення Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області №1510 від 29.07.2021 «Про затвердження детального плану території в межах АДРЕСА_2 » є нормативним актом, а відповідно до частини 3 статті 264 КАС України, нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

У підготовчому засіданні представник третіх осіб підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити.

Представник позивача проти задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечив.

Представник відповідача проти задоволення вказаного клопотання не заперечив.

При розгляді клопотання представника третіх осіб про залишення позовної заяви без розгляду суд виходить із такого.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Вищенаведені правові положення свідчать про те, що законодавець допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. При цьому, приписи статті 123 КАС України передбачають право особи подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведенням поважних причин такого пропуску.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст. 122 КАС України).

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.

За змістом позовних вимог позивач оскаржує рішення Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області №1510 від 29.07.2021 «Про затвердження детального плану території в межах АДРЕСА_2 ».

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із приписами статті 59 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (частина перша).

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята).

Офіційне тлумачення положенням частин першої, десятої статті 59 Закону №280/97-ВР дано у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009.

Ухвалюючи рішення від 19.04.2009. у справі №1-9/2009 про скасування актів органів місцевого самоврядування Конституційний Суд України, серед іншого, дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

За визначенням, наведеним у статті 4 КАС України, нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

У Законі України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено:

- детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території (пункт 3 частини першої статті 1);

- містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій (пункт 7 частини першої статті 1).

Крім того, аналіз наведених положень статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дозволяє стверджувати, що детальний план території містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово.

Затверджуючи своїм рішенням містобудівну документацію щодо детального плану території місцева рада формує обґрунтування щодо деталізації положень генерального плану міста, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.

Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу - є їх коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установляюются права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення).

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 466/1264/18, від 20.12.2019 у справі № 520/14995/16-а, від 09.04.2020 у справі № 807/150/16, від 28.09.2021 у справі № 813/4167/17, від 02.02.2022 у справі № 540/1378/20.

У зв`язку із наведеним, суд зазначає, що рішення №1510 від 29.07.2021 «Про затвердження детального плану території в межах вулиці Бандери в селі Зубра», є нормативно-правовим актом.

Про вказане суд також вже зазначав в ухвалі від 07.05.2024 про відкриття провадження в .адміністративній справі за цим позовом.

Згідно з частиною третьою статті 264 КАС України, нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Суд зазначає, що враховуючи сутність і ознаки нормативно-правового акта, його дія є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням.

Факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акта, може мати триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акта.

Отже, обчислюючи строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження нормативно-правового акта, необхідно брати до уваги його багаторазове застосування та триваючу дію (тривала чинність); дійсність факту перебування суб`єкта у відносинах, які регулюються нормативно-правовим актом; дату факту порушення прав, свобод, інтересів, тобто коли саме особа (позивач) дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; чи є чинним нормативно-правовий акт, яким порушено права, свободи, інтереси особи (позивача); чи перебуває особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду; коли вступила особа (позивач) у правовідносини, які регулюються нормативно-правовим актом, і коли з них вибула.

За умови перебування особи (позивача) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі оскарження нормативно-правового акта строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акта.

Наведений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі №712/8985/17 та у постановах Верховного Суду від 13 березня 2020 року у справі №826/27282/15, від 01 травня 2023 року у справі №824/607/18-а та від 08 травня 2024 року у справі №400/1465/20.

Відтак суд зазначає, що у разі, коли суб`єкт правовідносин оскаржує нормативно-правовий акт по спливу певного проміжку часу від дати набрання ним чинності, але який є чинним, діючим і обов`язковий до застосування на час звернення суб`єкта правовідносин до адміністративного суду із позовною заявою, то звернення до суду такого суб`єкта не повинно розцінюватися як здійснене з порушенням порядку та строків, передбачених статтею 122 КАС України, оскільки вимога про порушення права триваючою дією чинного нормативно-правового акту, яка для суб`єкта правовідносин є реальною, актуальною, об`єктивно обґрунтованою хоча б на етапі звернення до суду про його оскарження, не може визнаватись такою, що подана з пропуском строків звернення за захистом порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2019 у справі №826/16725/17, від 02.10.2019 у справі № 160/7524/18, від 15.04.2020 у справі №1440/2398/18 та від 10.01.2024 у справі №640/1486/22.

Вищезазначене свідчить про помилковість доводів представника третіх осіб про застосування до спірних правовідносин загального шестимісячного строку на звернення до суду та про пропуск позивачем такого строку, оскільки предметом спору є нормативно-правовий акт та в силу приписів статті 264 КАС України його оскарження не обмежено строком, протягом якого такий акт може бути оскаржений до адміністративного суду.

Відтак, у суду відсутні підстави для залишення позову без розгляду на підставі статті 123 КАС України, а клопотання представника третіх осіб з огляду на висновки суду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

у задоволенні клопотання представника третіх осіб про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 17.10.2024.

СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна