Рішення

від 10.10.2024 по справі 380/6314/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2024 рокусправа № 380/6314/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Брильовського Р.М.,

при секретарі судових засідань Рудницької Ю.С.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача Воробця С.І.

представник відповідача Гурняк О.О.

Представника третьої особи Павлишенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, у якій просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №28520/13-01-07-09 (Форма «С») та від 29.11.2023 про застосування штрафної санкції у розмірі 1030816,00 грн та №28516/13-01-07-09 від 29.11.2023 відносно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення та №28516/13-01- 07-09 (Форма «С») від 29.11.2023 про застосування штрафної санкції у розмірі 1020,00 грн відносно Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ФОП ОСОБА_1 сумлінно виконує вимоги податкового законодавства України. В ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 всіляко сприяв працівникам контролюючого органу в наданні всіх необхідних первинно-бухгалтерських документів, як оригіналів для огляду, так і завірених належним чином їх копій, перелік яких зазначено в акті перевірки. Позивач надав первинно-бухгалтерські документи складені у відповідності до норм чинного законодавства. Вказує, що перевірка призначена на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України. Наказ взагалі не містить посилання на жодну з можливих фактичних підстав перевірки, визначених підпунктом 80.2.2 ст. 80 ПК України. Контролюючий орган, не довів до відома інформацію, яка стала підставою для призначення і проведення перевірки. Відповідач не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття наказу слугувала інформація про порушення позивачем вимог законодавства. Стверджує, що контролюючий орган не мав права проводити фактичну перевірку на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Вважає, що податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Просив позов задовольнити.

Відповідач подав заперечення на позов, у якому проти позову заперечив та зазначив, що під час проведення перевірки зроблено опис залишків товарів, які знаходяться в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що належить ФОП ОСОБА_1 та встановлено, що у вказаному магазині наявні технічно складні побутові товари (смартфони, смарт годинники) на загальну суму 1030816,00 грн. Перевіркою встановлено порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п. 85.2 ст.85 Податкового кодексу України. За результатами фактичної перевірки складено акт від 02.11.2023 №71249/28/15107/3606204190, в якому зазначено, що ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги п.12 ст.З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового Кодексу України від 02.10.2010 року №2755-VI, а саме: не забезпечено облік товарних запасів за місцем їх зберігання/реалізації. Під час проведення фактичної перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснює зберігання/реалізацію технічно складних побутових товарів (смартфони, смарт годинники). До початку перевірки зроблено контрольну розрахункову операцію, однак продавець відмовився від перерахунку коштів та не надав X звіт. Продавець ОСОБА_2 допущений до роботи без оформлення трудових відносин з ФОП ОСОБА_1 , про що зазначено в акті. До позовної заяви не долучено звіт комісіонера (п.2.1 Договору комісії №ДЮ-26-1023-БВ від 26.10.2023), сплату комісійної винагороди та підтвердження повернення грошових коштів (п.5.3 Договору комісії №ДЮ-26-1023-БВ від 26.10.2023). В позовній заяві не відображено, яким чином Акт приймання-передачі товарів підтверджує походження та облік товарних запасів, оскільки існує розбіжність в ціні та назві товару щодо прийняття та залишку. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у м. Києві надав письмові пояснення, в яких проти позову заперечив та зазначив, що представниками Позивача не було надано під час перевірки всі необхідні документи, які нібито знаходяться за адресою ведення господарської діяльності в електронному вигляді та які стосуються предмету перевірки, враховуючи те, що часу для цього було надано достатньо. під час проведення перевірки було виявлено, що ОСОБА_2 , який займає посаду продавця, допущений до роботи без оформлення трудових відносин. Про те, що ОСОБА_2 , здійснює функції продавця свідчить бланк опитування найманих працівників від 01.11.2023 року, де у свою чергу зазначено, що ОСОБА_2 займає посаду продавця, а також, що відомості щодо оформлення трудових відносин надані не були, так як і відомості, щодо знаходження трудової книжки. Доводи, стосовно укладання між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору про співпрацю № 01-23 від 01.10.2023, предметом якої є організація роботи торгової точки, підтримка позитивної репутації магазину, управління запасами та залишками товарів, аналіз конкурентоспроможності, складання звітів за підсумками продажів, не спростовують порушення викладені в акті фактичної перевірки, так як фактично, ОСОБА_2 виконував трудову функцію, перебуваючи на робочому місці. В частині щодо дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), ГУ ДПС у м. Києві зазначає, що ФОП ОСОБА_1 використовував найману працю продавця ОСОБА_2 без укладання трудового договору (контракту). 3.Під час проведення перевірки представниками контролюючого органу було здійснено опис товарів, які знаходились в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено, що в даному магазині наявні технічні складні побутові товари на загальну суму 1030816, 00 грн. Щодо опису товарів (залишків товарів), які знаходились на момент перевірки в реалізації у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , зазначає, що: опис залишків здійснювався 01.11.2023 року, що зафіксовано у додатку № 1 до акту фактичної перевірки; опис товарів проводився у присутності продавця ОСОБА_2 та адвоката Трофімова Б.В.; товар знаходився безпосередньо в приміщенні магазину на столах та вітринах; оскільки цінники на товари були відсутні, а інформацію щодо цін продавець магазину надати відмовився, ціни на наявні на момент перевірки товари були взяті з інтернет-сайту www.jabko.ua, посилання на який присутнє в магазині, що підтверджується фото. Доводи ФОП ОСОБА_1 про те, що в наказі має бути посилання на конкретні (фактичні) обставини, не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства, не зазначено про можливі порушення вимог законодавства, є помилковими через те, що відповідно до вимог п. 81.1 ст. 81 ПКУ в наказі зазначаються, серед іншого, підстави для проведення перевірки визначені ПКУ, а не інформація про порушення суб`єктом господарювання норм відповідного законодавства. відповідно до висновків Верховного Суду від 26.03.2024 року адміністративне провадження № К/990/67/24, зазначено: якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, який містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Зі змісту наказу вбачається як правова підстава для призначення перевірки (посилання на підпункт 80.2.2 ПК України) так і фактична. Обсяг інформації зазначеної в наказі у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, а тому підстави для його скасування через неналежне оформлення відсутні. Зазначає, якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на основі наказу про її проведення, даний наказ був реалізований, а тому його оскарження є неналежним засобом захисту платника податків. 5.В позовній заяві зазначено: «в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 всіляко сприяло працівникам контролюючого органу в наданні всіх необхідних первинно- бухгалтерських документів, як оригіналів для огляду, так і завірених належним чином їх копій, перелік яких зазначено в акті перевірки», проте відповідно до відео, яке було долучено до матеріалів справи, можна побачити, що твердження про «сприяння надання працівникам контролюючого органу всіх необхідних документів» не відповідає дійсності, а навпаки показує, що працівники ФОП ОСОБА_1 не мали жодного бажання сприяти працівникам ГУ ДПС у м. Києві в ході проведення перевірки. Твердження: «надані первинно-бухгалтерські документи складені у відповідності до норм чинного законодавства», також не відповідає дійсності, оскільки документів надано не було, що зафіксовано актом від 01.11.2023 року № 8297. Перевіркою встановлено порушення вимог: п. 12 ст. З Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 265), а саме: ведення з порушенням порядку, встановленого законодавством, обліку товарів за місцем їх реалізації. Виявлено не облікованих товарів на загальну суму 1030816,00 грн. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у м. Києві надав додаткові письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до доповідної записки від 25.10.2023 року № 1970/26-15-07-07-01-09, головними державними інспекторами відділу контролю за готівковими операціями управління фактичних перевірок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в жовтні 2023 року було проведено розрахункову операцію в господарській одиниці за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено, що за даною адресою здійснюється діяльність з роздрібної торгівлі непродовольчими товарами (технічно складні товари) без застосування РРО/ПРРО та без видачі розрахункових документів встановленого зразка. Отже, в наказі від 26.10.2023 року № 5260-п, а саме в доповідній записці управління фактичних перевірок від 25.10.2023 року № 1970/26-15-07-07-01-09, яка слугувала підставою для призначення та проведення перевірки, присутня інформація щодо отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Представник Позивача в своїх додаткових поясненнях сам підтвердив, що документи знаходяться в місці ведення господарської діяльності, але на запит контролюючого від 01.11.2023 № 1, документів, які стосуються предмету перевірки та перелічені в даному запиті надано не було, що зазначено у акті про ненадання документів № 8297 від 01.11.2023.

Ухвалою судді від 25 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 15.04.2024 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 24.09.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю з підстав викладених у позові з урахуванням наданих пояснень та долучених доказів.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у м. Києві проти позову заперечив з підстав викладених у поясненнях та додаткових поясненнях, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення сторін, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у м. Києві, всебічно дослідивши та об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.

Щодо проведення перевірки.

Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п.61.1 ст.61 ПК України).

Відповідно до п.п.62.1.3 п.62.1. ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється з місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства що укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений статтею 80 ПК України.

Згідно із п.80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, пі розписку до початку проведення такої перевірки.

Пунктом 81.1 ст.81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична) підстави, дача початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, як проводитиме перевірку.

Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні н перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови.

У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Водночас, попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підставі та обов`язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

У вказаній справі в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України (правова підстава).

За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

Суд встановив, що перевірка ФОП ОСОБА_1 проведена на підставі наказу від 26.10.2023 року № 5260-п.

В основу наказу Головного управління ДПС у м. Києві №5260-п від 26.10.2023 «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » покладено доповідну записку управління фактичних перевірок від 25.10.2023 № 1977/26-15-07-07-00-12.

Також відповідач долучив до матеріалів справи копію доповідної записки управління фактичних перевірок від 25.10.2023 № 1977/26-15-07-07-00-12.

Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, суд виходить з того, що інформацією, у зв`язку з якою прийнято спірний наказ, стала підготовлена Управлінням фактичних перевірок доповідна записка № 1977/26-15-07-07-00-12 від 25 жовтня 2023 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

ГУ ДПС у м. Києві відповідно до наказу від 26.10.2023 № 5260-п та направлень на перевірку від 01.11.2023 № 19790/26-15-07-07-01 та № 19788/26-15-07-07-01 провело фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що належить ФОП ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Перевірка була проведена у присутності: представника ФОП ОСОБА_1 , адвоката Трофімова Б.В., який ознайомився з направленнями на перевірку та власноручно зробив про це відмітку; продавця магазину ОСОБА_2 .

Суд враховує, що позивач допустив контролюючий орган до фактичної перевірки, після чого реалізував своє право на оскарження податкових повідомлень-рішень винесених контролюючим органом за результатом цієї перевірки.

Щодо надання документів суд зазначає наступне.

За позицією позивача відповідні документи, що підтверджують походження товарів, які знаходились за адресою: АДРЕСА_1 зберігались у зазначеному магазині, а строк для надання документів становив менше 1 години. В ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 всіляко сприяв працівникам контролюючого органу в данні всіх необхідних первинно-бухгалтерських документів, як оригіналів для огляду, так і завірених належним чином їх копій, перелік яких зазначено в акті перевірки.

Натомість, відповідач вважає, що саме по собі ненадання документів, які підтверджують облік та походження товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), є підставою для застосування штрафної санкції, визначеної статтею 20 Закону №265/95-ВР. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи саме на початок проведення перевірки, тому вчинення ним таких дій під час проведення перевірки не нівелює факту порушення та не звільняє від відповідальності. Крім цього, під час перевірки ФОП ОСОБА_1 первинно-бухгалтерські документи не надавались.

Суд враховує, що під час проведення перевірки адвокату Трофімову Б.В., було вручено запит про надання документів від № 1 від 01.11.2023 року.

При цьому документів, які стосуються предмету перевірки надано не було, про що складено акт № 8297 від 01.11.2023 року про ненадання документів.

Як вбачається з акту про ненадання документів, контролюючим органом було зазначено, що документи потрібно надати протягом дня, з чим був ознайомлений представник Позивача, а саме адвокат Трофімов Б.В.

В позовній заяві Позивач, звертає увагу суду: «що облік товарних запасів ФОП ОСОБА_1 , здійснюється за адресою ведення господарської діяльності, а саме: АДРЕСА_1 , та здійснюється в електронному вигляді».

При цьому, представниками Позивача не було надано під час перевірки всі необхідні документи, які нібито знаходяться за адресою ведення господарської діяльності в електронному вигляді та які стосуються предмету перевірки, враховуючи те, що часу для цього було надано достатньо.

Облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

Розділ ІІ Закону №265/95-ВР врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб`єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов`язків, які висуваються законодавцем до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

До 01 січня 2022 року пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачав, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Законом №1914-IX, який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР викладено в наступній редакції: «Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті)».

Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

Разом з тим, відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.

Стаття 20 Закону №265/95-ВР (із змінами, внесеними Законом №1914-IX) передбачає, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

До 01 січня 2022 року зазначена норма передбачала, що фінансова санкція має застосовуватись у подвійному розмірі вартості товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Законом №1914-IX у статті 20 слово "подвійної" було виключено.

Таким чином, за змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Суд погоджується з позицією контролюючого органу, що не надання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

В той же час, диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб`єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Суд звертає увагу що наведені позивачем постанови Верховного Суду від 07 серпня 2018 року (справа №825/10/17), від 30 січня 2018 року (справа №810/1148/17) містять висновки щодо застосування статті 20 Закону №265/95-ВР в редакції, що була чинна до 01 серпня 2020 року.

Відтак, доводи скаржника викладені у зазначених судових рішеннях висновків не знайшли свого підтвердження.

Контролюючий орган здійсненив опис товарів, які знаходились в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено, що в даному магазині наявні технічні складні побутові товари на загальну суму 1030816, 00 грн.

Опис товарів (залишків товарів), які знаходились на момент перевірки в реалізації у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 здійснювався 01.11.2023 року, що зафіксовано у додатку № 1 до акту фактичної перевірки та проводився у присутності продавця ОСОБА_2 та адвоката Трофімова Б.В.; як вбачається з відеофіксації товар знаходився безпосередньо в приміщенні магазину на столах та вітринах, оскільки цінники на товари були відсутні, а інформацію щодо цін продавець магазину надати відмовився, ціни на наявні на момент перевірки товари були взяті з інтернет-сайту www.jabko.ua, посилання на який присутнє в магазині, що підтверджується фото.

На підтвердження ведення обліку товарних запасів позивач до позовної долучив форму ведення обліку товарних запасів, договір комісії та акт повернення товарів від 30.11.2023 до Договору комісії № ДЮ-26-1023-БВ від 26.10.2023.

Водночас такі документи, з огляду на їх функціональне призначення, не посвідчують походження товарів, які реалізуються за місцем здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.1 ст.1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ч.1 ст.1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Аналізуючи вищевказані норми суд дійшов висновку, що договір комісії є платним, тобто за надані послуги комісіонер отримує комісійну винагороду, розмір якої встановлюється договором.

Як встановлено судом в матеріалах адміністративної справи відсутні банківські виписки щодо комісійної винагороди розмір якої встановлений Договором комісії № ДЮ-26-1023-БВ від 26.10.2023.

Щодо тверджень Позивача що він веде облік товарних запасів, який підтверджується формою ведення обліку товарних запасів.

Позивачем до матеріалів справи долучено акт повернення товарів від 30.11.2023 до Договору комісії № ДЮ-26-1023-БВ від 26.10.2023 та форму ведення обліку товарних запасів копія якої завірена 24.05.2024 року.

В копії форми ведення обліку товарних запасів не зазначено акт повернення товарів від 30.11.2023, а тому суд не може оцінити дані документи, оскільки вони суперечать один одному.

Щодо посилань представника позивача на те, що облік товарних запасів ФОП ОСОБА_1 здійснює за адресою: АДРЕСА_1 .

Як встановлено судом з матеріалів адміністративної справи, контролюючим органом було проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що належить ФОП ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, як вбачається з акту перевірки від 02.11.2023 №71249/28/15107/3606204190, в такому зафіксовано порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового Кодексу України від 02.10.2010 року №2755-VI, а саме: не забезпечено облік товарних запасів за місцем їх зберігання/реалізації.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року (далі Закон №265/95- ВР в редакції, чинній на момент спірних правовідносин).

Пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Відповідно до норм статті 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Пунктом 12 статті 3 Закону N 265 визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на ФОП, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Правила ведення обліку товарних запасів визначається Порядком ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496 (далі Порядок №496).

Дія Порядку №496 поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону N 265 зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП.

Враховуючи викладене, дія Порядку №496 поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які зареєстровані платниками податку на додану вартість та/або провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, та здійснюють розрахункові операції у розумінні Закону №265.

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 N 496 "Про затвердження Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за N 1411/37033 (далі - Порядок №496) визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", із змінами та доповненнями (далі - Закон №265), зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку №496 передбачено, що опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

Відповідно до пункту 5 розділу II Порядок №496 для ФОП, в яких виникає обов`язок щодо ведення обліку товарних запасів, перший запис, має відображати інформацію про залишки товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів.

Суд наголошує, що диспозиція пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачає обов`язок позивача, як суб`єкта господарювання, вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації чи зберігання, а також надавати відповідні документи, які б засвідчували такий облік, на вимогу уповноваженої особи контролюючого органу. Окрім цього, зазначена норма містить й обов`язок суб`єкта господарювання під час проведення перевірки щодо надання не тільки документів обліку товарів, але й документів, які б засвідчували й їхнє походження.

Відтак, суд дійшов висновку, що на момент проведення податковим органом фактичної перевірки у позивача були відсутні документи.

Надаючи оцінку правомірності проведення контролюючим органом фактичної перевірки здійснення підприємницької діяльності позивачем суд керується таким.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України передбачено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Як слідує із вимог підпункту 62.1.3 пункту 62.1. статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну Сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, Порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, (наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства що укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений статтею 80 Кодексу.

Згідно із пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дача початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Судом встановлено, що податкову перевірку діяльності позивача як суб`єкта господарювання проведено у присутності адвоката Трофімова Б.В. та продавця ОСОБА_2 . При цьому суд зауважує, що податкове законодавство не ставить у залежність законність проведення податкової перевірки від обов`язкової присутності позивача за місцем її(перевірки) здійснення, оскільки вищевказані приписи статті 80 ПК України детермінують допустимість проведення податкової перевірки у присутності також інших осіб, а не виключно позивача як платника податків, якого перевірка стосується безспосередньо.

Таким чином, суд дійшов висновку, що аргументи позивача є надуманими та не знаходять свого фактичного підтвердження.

Щодо посилання представника позивача на правові висновки Верховного Суду, в яких, на її думку зазначено, що відсутність на момент перевірки первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів за умови, що ці товари належним чином обліковані, не є підставою для застосування до платника фінансових санкцій, передбачених ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд зазначає наступне.

У справах: №803/954/14, №810/2736/17, №810/1148/17, №810/3247/16, №825/10/17, №420/7844/20 оскаржувалися ППР, винесені на підставі актів перевірок, які складені до 01.01.2022 року.

Зважаючи вищенаведене, наведені правові висновки не можуть бути використані при розгляді даної справи, оскільки діяли різні редакції статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи не підтверджують та не засвідчують належної обґрунтованості позовних вимог, із якими звернувся до суду позивач, у той же час, відповідачем доведено правомірність своїх рішень.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також їх письмові доводи, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 16.10.2024.

СуддяБрильовський Роман Михайлович