Рішення

від 16.10.2024 по справі 380/13664/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 рокусправа № 380/13664/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «АРТ ПОРТАЛ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «АРТ ПОРТАЛ» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №UA209000/2023/901401/2 від 25.12.2023;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/004413.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.03.2023 між ПП «Арт Портал» (Україна) (надалі - «Покупець») та HEBEI JINGAO FIBERGLASS PRODUCTS Co.Ltd. (Китай) (надалі - «Продавець») укладено Контракт №S1/2023 відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує будівельні та оздоблювальні матеріали, інструмент та обладнання, інші товари зазначені у рахунках фактурах (надалі Товар). Відповідно до п.п. 2.1 п.2 Контракту Продавець продає Покупцю і Покупець купує у Продавця протягом терміну дії Контракту Товар у кількості, яка вказується в кожному замовленні або за погодженням Сторін. Згідно з умовами цього Контракту Продавець продає Товар згідно з умовами ІНКОТЕРМС-2020 FCA, EXW, FOB, CIF (місце зазначається в рахунку-Фактурі на кожну партію Товару) (п.п. 3.1 п.3 Контракту). Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 Контракту ціна на товар встановлюється в Доларах США або у євро або на кожну окрему партію Товару відповідно до рахунків - фактур. Згідно рахунка-фактури (інвойсу) № JA230925 від 25.09.2023 Покупець придбав у Продавця Товар, загальною вартістю 22695,88 дол. США. Страхування вантажу не проводилось. Підприємство з метою оформлення вказаного товару 23.12.2023 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер: №23UA209170107365U8, в якій вартість ввезеного товару визначено за основним методом (за ціною договору) та відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Для підтвердження митної вартості Товару за МД № 23UA209170107365U8 декларантом було подано всі необхідні товаросупровідні документи у відповідності до переліку та умов, визначених ч. 2 ст. 53 МК України. За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою подати додаткові документів. Проте вказана вимога митного органа була необгрунтованою та місила перелік докуентів, які вже подавались. У свою чергу Декларант скерував лист-вимогу, яким просив митницю письмово повідомити, яка саме інформація потребує уточнення та належним чином обгрунтувати причини з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, поданих згідно ч. 2 ст. 53 МК України. Однак, митниця проігнорувала вказаний лист та не надала жодних обгрунтувань стосовно скерованої нею вимоги про надання додаткових документів. Незважаючи на неправомірність вимоги декларант на вимогу надав витребувані документи та просив відповідно до ст. 255 ч. 2 п. 6 МК України невідкладно прийняти рішення про визнання заявленої ним митної вартості товару за ціною договору. 25.12.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901401/2. Для випуску товару у вільний обіг декларантом було оформлено нову митну декларацію № 23UA209170107706U9 від 26.12.2023 та сплачено усі необхідні митні платежі з врахуванням скоригованих митних вартостей товару. Позивач вказує, що відповідач не навів доводів, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відсутні будь-які конкретні обставини, які б однозначно стверджували про наявність сумнівів, причин неможливості визначення заявленої ним митної вартості Товару за МД №23UA209170107365U8. Митний орган не вказав, в чому саме полягає неможливість перевірки заявленої позивачем митної вартості товарів. Позивач обґрунтовує протиправність рішень про коригування митної вартості тим, що 23.12.2023 декларантом під час митного оформлення товару для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, згідно пенреліку та відповідно до умов, визначених ч. 2 ст. 53 МК України. В свою чергу, ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК України, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. У свою чергу декларант скерував лист-вимогу, яким просив митницю письмово повідомити, яка саме інформація потребує уточнення та належним чином обгрунтувати причини з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, поданих згідно ч. 2 ст. 53 МК України, проте Львівська митниця в порушення п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України проігнорувала лист-вимогу та жодної інформації на етапі митного контролю та митного оформлення до моменту прийняття рішення за результатом проведеного контролю не надала. Разом з тим, незважаючи на відсутність підстав для витребування додаткових документів, позивач, з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості надав на вимогу митного органу додаткові документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові та просив відповідно до ст. 255 ч. 2 підпункту 6 МК України визнати заявлену ним митну вартість товару та завершити митне оформлення в найкоротший строк передбачений цією статтею так як ним виконано вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, за умови виконання яких митна вартість може бути визнана митним органом, що викладено в заяві №15 від 24.12.2023.

Однак, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товару. Вважає, що Львівською митницею не наведено причини неможливості проведення митного оформлення за заявленою позивачем митною вартістю товарів, тому такі скориговані вартості не можуть братися судом до уваги при вирішенні справи по суті. Стверджує, що всі надані до митного оформлення документи у сукупності дають можливість однозначно дійти висновку про правильність визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом. Позивач вважає, що відповідач мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості правильність розрахунку здійсненого декларантом, упевниись в достовірності та точності заяв, документів поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обгрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості. Не зазначення митницею в рішенні про коригування митної вартості товару належних та допустимих доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару разом з митною декларацією є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити, рішення про коригування митної вартості товару від №UA209000/2023/901401/2 від 25.12.2023 та відповідно картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/004413 скасувати.

Ухвалою судді від 01.07.2024 в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Позиція Львівської митниці викладена у відзиві на позовну заяву, в якому представниця щодо задоволення позову заперечила та вказала, що відповідачем правомірно прийняте оскаржуване рішення. Посилається на те, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією № МД № 23UA209170107365U8 було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання було встановлено наступне: відповідно до п. 2.1 Контракту № S1/2023 від 03.03.2023, Продавець продає Покупцю товар у кількості яка вказується в кожному замовлені або за погодженням сторін, однак ні замовлення ні будь-яке інше письмове підтвердження домовленостей сторін щодо кількості та вартості товару декларантом до митного оформлення не надавалось. Слід зазначити, що у проформі-інвойсі № JA20230727MAX-Art від 27.07.2023 кількість та загальна вартість товару не відповідає кількості та вартості товару, яка зазначена у комерційному інвойсі № JA230925 від 25.09.2023; відповідно з відомостями, зазначеними в товаросупровідних документах порт загрузки товару Xingang, China, а доставки товару Gdansk Poland. Слід зазначити, що у митній декларації країни відправлення № 020220230000862210, у графах «торговельна країна» та «країна кінцевого призначення» зазначено Poland (Польща), що може свідчити про поставку товару на підставі іншого зовнішньоекономічного договору; у CMR № 454313 від 16.12.2023 (гр.9) місцем розвантаження зазначено Україна. Ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про "місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки" а саме географічний пункт, а не країну. Відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна грунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка вийняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Отже, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайноі конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару грунтується на дійсній вартості. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. На вимогу декларантом надіслано: банківські платіжні документи, лист-уточнення, посередницькі договора транспортування, лист- розяснення, експортна декларація країни відправлення, видаткові накладні, висновок експерта, прайс-листи, підтвердження витрат по перевезенню. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів згідно вимоги не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МК України). Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA100360/2023/512972 від 10.11.2023 та МД № UA500080/2023/10250 від 28.10.2023. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Зазначає, що документи, які були подані до митного оформлення, містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості та що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Також, зазначаєю що обов`язком декларанта є надавати відомості, які повинні базуватися на підтверджених докуменално об`єктивних даних та піддаватися обчисленню. Вказує, що позивач не надав витребуваних документів. Зважаючи на викладене, Львівська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів не підлягають скасуванню. Тому просить суд відмовити в задоволення позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що відповідач обмежився цитуванням норм законодавства України при цьому не наводить жодних обгрунтованих аргументів щодо неповноти та/або недостовірності даних в поданих до митного оформлення документах, не вказує які саме складові митної вартості на їхню думку не підтверджено, адже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є не підтвердженими. Зазначає, що декларантом подано митниці достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої ним за першим методом, та заявлена митна вартість за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 Митного кодексу України. Вказує, що відповідачем не надано обгрунтованих пояснень відносно безпосереднього впливу вказаних ним зауважень в графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів на числові значення митної вартості товару та її розрахунок. Позивач стверджує, що ним було надано весь пакет документів згідно переліку та відповідно до умов, визначених ч. 2 ст. 53 МК України, на підставі яких можна було підтвердити задекларовану митну вартість за основним методом. Більше того, Позивачем було надано й додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість. Вказує, що відповідачем не доведено підстав у посадових осіб митниці витребувати документи, оскільки сумніви митниці є необґрунтованими. Крім того, в порушення п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України митниця проігнорувала вимоги декларанта щодо уточнення причини з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі поданих документів та вимоги декларанта щодо проведення консультацій в письмовій формі. Зазначив, що дослідивши надані відповідачем митні декларації, які слугували джерелами інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів було знайдено безліч розбіжностей, зокрема відмінність у кількості товару, умовах поставки, методі визначення митної вартості товарів, посилаючись на джерела визначення митної вартості відповідач визначив різний рівень митної вартості. Позивач вважає, що відзив на позовну заяву не обґрунтовує законність прийняття оскаржуваних рішень, не доказано правомірності прийнятого ним рішення, а тому є всі підстави для задоволення позову.

Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ПП «АРТ ПОРТАЛ» (Україна) (надалі - «Покупець») та HEBEI JINGAO FIBERGLASS PRODUCTS Co.Ltd. (Китай) (надалі - «Продавець») 03.03.2023 укладено Контракт №S1/2023 відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує будівельні та оздоблювальні матеріали, інструмент та обладнання, інші товари зазначені у рахунках фактурах (надалі Товар). Відповідно до п.п. 2.1 п.2 Контракту Продавець продає Покупцю і Покупець купує у Продавця протягом терміну дії Контракту Товар у кількості, яка вказується в кожному замовленні або за погодженням Сторін. Згідно з умовами цього Контракту Продавець продає Товар згідно з умовами ІНКОТЕРМС-2020 FCA, EXW, FOB, CIF (місце зазначається в рахунку-Фактурі на кожну партію Товару) (п.п. 3.1 п.3 Контракту). Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 Контракту ціна на товар встановлюється в Доларах США або у євро або на кожну окрему партію Товару відповідно до рахунків - фактур. Згідно рахунка-фактури (інвойсу) № JA230925 від 25.09.2023 Покупець придбав у Продавця Товар, загальною вартістю 22695,88 дол. США. Страхування вантажу не проводилось.

Підприємство з метою оформлення вказаного товару 23.12.2023 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер: №23UA209170107365U8, в якій вартість ввезеного товару визначено за основним методом (за ціною договору) та відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: Товар №1 «Сітка із скловолокна - прозора тканина (механічно зв`язаний текстиль), перевивального переплетення, просочена/покрита зв`язувальною полімерною речовиною, у рулонах завширшки 100см: Сітка жовтого кольору, у рулонах (1м. х 50м.), розмір комірки 4мм*4мм, поверхнева щільність 160гр/м2.,131600м2., 2632 рулонів. Застосовується для армування поверхонь під час штукатурних робіт в будівництві. Країна виробництва: CN». Товар №2 «Сітка із скловолокна - прозора тканина (механічно зв`язаний текстиль), перевивального переплетення, просочена/покрита зв`язувальною полімерною речовиною, у рулонах завширшки не більше 30см: Сітка - білого кольору, у рулонах (0,1428м. х 300м.), розмір комірки 4мм*4мм, поверхнева щільність 125гр/м2.,599,76 м2.,14 рулонів. Сітка - білого кольору, у рулонах (0,1428м. х 300м.), розмір комірки 5мм*5мм, поверхнева щільність 125гр/м2.,599,76 м2., 14 рулонів. Сітка - білого кольору, у рулонах (0,1428м. х 300м.), розмір комірки 4мм*4мм, поверхнева щільність 110гр/м2., 599,76 м2., 14 рулонів. Сітка - білого кольору, у рулонах (0,1428м. х 300м.), розмір комірки 5мм*5мм, поверхнева щільність 110гр/м2., 599,76 м2., 14 рулонів. Застосовується для армування поверхонь під час штукатурних робіт в будівництві. Країна виробництва:CN».

Одночасно, декларантом до митного контролю разом з митною декларацією №23UA209170107365U8 в якості підстави для застосування основного методу надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, а саме: декларація митної вартості; пакувальний лист б/н від 25.09.2023; рахунок-проформа (Proforma Invoice) № JA20230727MAX-ART від 27.07.2023; рахунок фактура інвойс (Commercial Invoice) № JA230925 від 25.09.2023; мастерконосамент EGLV143300458445 від 04.10.2023; коносамент ZJSM23090686 від 04.10.2023; автотранспортна накладна (CMR) №454313 від 16.12.2023; банківські платіжні документи, що стосуються товару №17 від 10.08.2023 та №25 від 01.12.2023; рахунок-фактура №СФ-0000135 від 28.11.2023, рахунок-фактура №СФ-0000136 від 24.11.2023, рахунок на оплату №7969 від 18.12.2023; довідка-калькуляція транспортних витрат 22122023-1 від 22.12.2023; довідка-калькуляція транспортних витрат KL122023-1 від 18.12.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) №S1/2023 від 03.03.2023; договір транспортного експедирування №30/11-2020 від 30.11.2020 та додаткова угод а №1 від 10.04.2023 до Договору №30/11-2020; заявка 14-2 від 12.09.2023 до договору №30/11-2020; договір транспортно-експедиторського обслуговування ТЕО 36738398 від 30.11.2023; заявка KL012025 від 06.12.2023; лист повідомлення про відсутність страхування №22/12-23 від 22.12.2023; товаросупровідний документ Т1 №MRN 23PL322080NU6BSFF6 від 06.12.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи. Декларант додав документи, зокрема: документи, що підтверджують сплату витрат на транспортування, це платіжні інструкції №77 від 27.11.2023, №78 від 27.11.2023 та №86 від 11.12.2023; лист пояснення №22122023-2 від 22.12.2023; документи, що підтверджують вартість перевезення вантажу посередниками, це рахунки від Бі Ес Ей Юкрейн ЛТД №0000002152/2023 від 24.11.2023, №0000002153/2023 від 24.11.2023; рахунок від Zhejiang Simon International Ljgistics ТР230903; договір транспортного експедирування №200521 від 20.05.2021; договір №392-07 про надання послуг по організації морських перевезень внутрішньоторгових і транзитних вантажів від 18.10.2016; договір-заявка транспортних послуг №13122023 від 13.12.2023; договір транспортних послуг №954 від 19.07.2023; договір про організацію перевезень №44962667 від 27.01.2023; прайс лист б/н від 24.07.2023; розрахунок ціни (калькуляція) від виробника б/н від 25.09.2023; висновок експерта про вартісні характеристики товару №23/1/600 від 22.12.2023 з додатками до цього висновку; експортна декларація країни відправлення №020220230000862210 від 01.10.2023 та лист пояснення №1 від 21.12.2023 до неї, видаткові накладні №121 від 21.07.2023 та №122 від 24.07.2023 в підтвердження реалізації ідентичного товару, а також було скеровано заяву №15 з переліком скерованих згідно вимоги документів та проханням визнати заявлену декларантом митну вартість та завершити митне оформлення в найкоротший строк відповідно до ст. 255 ч. 2 підпункту 6 МК України.

Як наслідок, за результатами розгляду Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901401/2 від 25.12.2023. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/004413. З метою випущення товару у вільний обіг 26.12.2023 декларант подав митну декларацію № 23UA209170107706U9, в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару.

Позивач з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає його протиправним і таким, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, відтак звернувся до суду з цим позовом про його скасування.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст.246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч.1 ст.248 МК України).

Згідно ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч.6 ст.257 МК України, умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами ст.49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч.4 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 53 МК України визначено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У ч.5 ст.53 міститься положення, відповідно до якого забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За правилами ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 1 ст.55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч.ч.4, 5 ст.55 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 ст.57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч.8 ст.57 МК України).

Згідно ч.ч.1, 2, та 4 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до ч.7 ст.55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст.55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. У п.2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст.59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст.64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів» (постанова від 18.12.2018 у справі №821/110/18);

- «… витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України […]. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації» (постанова від 17.07.2019 у справі №809/872/17, постанова від 14.08.2018 у справі №821/1617/17, постанова від 12.11.2021 у справі №804/2256/16, постанова від 17.11.2021 у справі №480/3558/19);

- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів» (постанова від 05.03.2019 у справі №815/143/174);

- «… що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод» (постанова від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а).

- «…умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв`язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних ЦМР, не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів» (постанова від 20.06.2023 у справі 380/1221/20).

- «…оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості товару, вимогу про визаня її протиправною правомірно визнано судами обгрунтовано» (постанова від 23.07.2021 у справі №820/3979/17).

- «… в силу ч.2 ст.55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства» (постанова від 21.12.2018 у справі №815/1670/17). У цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

Так, системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в ст.53 цього кодексу;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Поряд з цим єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст.53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Суд критично оцінює вказані висновки митного органу, з огляду на те, що наявність певних формальних недоліків супроводжуючих документів не може вважатися обставиною, яка впливає на коригування митної вартості товару.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору, яка зазначена в рахунку-інвойсі № JA230925 від 25.09.2023 на суму 22695,88 доларів США та врахував умови поставки FOB CHINA XINGANG.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач надав митному органу разом з митною декларацією документи, згідно переліку та відповідно до умов, визначених ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: декларація митної вартості; пакувальний лист б/н від 25.09.2023; рахунок-проформа (Proforma Invoice) № JA20230727MAX-ART від 27.07.2023; рахунок фактура інвойс (Commercial Invoice) № JA230925 від 25.09.2023; мастерконосамент EGLV143300458445 від 04.10.2023; коносамент ZJSM23090686 від 04.10.2023; автотранспортна накладна (CMR) №454313 від 16.12.2023; банківські платіжні документи, що стосуються товару №17 від 10.08.2023 та №25 від 01.12.2023; рахунок-фактура №СФ-0000135 від 28.11.2023, рахунок-фактура №СФ-0000136 від 24.11.2023, рахунок на оплату №7969 від 18.12.2023; довідка-калькуляція транспортних витрат 22122023-1 від 22.12.2023; довідка-калькуляція транспортних витрат KL122023-1 від 18.12.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) №S1/2023 від 03.03.2023; договір транспортного експедирування №30/11-2020 від 30.11.2020 та додаткова угод а №1 від 10.04.2023 до Договору №30/11-2020; заявка 14-2 від 12.09.2023 до договору №30/11-2020; Договір транспортно-експедиторського обслуговування ТЕО 36738398 від 30.11.2023; заявка KL012025 від 06.12.2023; лист повідомлення про відсутність страхування №22/12-23 від 22.12.2023; товаросупровідний документ Т1 №MRN 23PL322080NU6BSFF6 від 06.12.2023, а також додав платіжні інструкції №77 від 27.11.2023, №78 від 27.11.2023 та №86 від 11.12.2023; лист пояснення №22122023-2 від 22.12.2023; документи, що підтверджують вартість перевезення вантажу посередниками, це рахунки від Бі Ес Ей Юкрейн ЛТД №0000002152/2023 від 24.11.2023, №0000002153/2023 від 24.11.2023; рахунок від Zhejiang Simon International Ljgistics ТР230903; договір транспортного експедирування №200521 від 20.05.2021; договір №392-07 про надання послуг по організації морських перевезень внутрішньоторгових і транзитних вантажів від 18.10.2016; договір-заявка транспортних послуг №13122023 від 13.12.2023; договір транспортних послуг №954 від 19.07.2023; договір про організацію перевезень №44962667 від 27.01.2023; прайс лист б/н від 24.07.2023; розрахунок ціни (калькуляція) від виробника б/н від 25.09.2023; висновок експерта про вартісні характеристики товару №23/1/600 від 22.12.2023 з додатками до цього висновку; експортна декларація країни відправлення №020220230000862210 від 01.10.2023 та лист пояснення №1 від 21.12.2023 до неї, видаткові накладні №121 від 21.07.2023 та №122 від 24.07.2023 в підтвердження реалізації ідентичного товару.

Аналіз наведених вище документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Відтак доводи відповідача в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів про відсутність у позивача документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу визначення митної вартості є безпідставними.

Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митним органом встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Щодо посилань відповідача на те, що відповідно до п. 2.1 Контракту № S1/2023 від 03.03.2023, Продавець продає Покупцю товар у кількості яка вказується в кожному замовлені або за погодженням сторін, однак ні замовлення ні будь-яке інше письмове підтвердження домовленостей сторін щодо кількості та вартості товару декларантом до митного оформлення не надавалось.

Суд враховує, що замовлення - це лише попередній документ для сторін, узгодження якого відбувається як в усній так і у письмовій формі та не містить інформації про вартість товару, а лише орієнтовану їх кількість. При цьому, в тому числі, орієнтована кількість товару вказується в рахунку-проформі, в нашому випадку рахунок проформа (Рroforma Invoice) №JA20230727MAX-ART а остаточна кількість товару, яка була придбана Позивачем вказана в рахунку інвойсі (Сommercial Invoice) №JA230925 від 25.09.2023.

Суд погоджується, що замовлення це документ, який не є обов`язковим за приписами ст. 53 МК України, не є обов`язковим супроводжувальним документом для перевезення товару та жодним чином не впливає на розмір визначення складової митної вартості товару.

Судом досліджено, що відповідно до інформації, що міститься в картці відмови в прийнятті митної декларації № UA209170/2023/004413, серед поданих декларантом та опрацьованих митним органом документів міститься зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №S1/2023 від 03.03.2023 і рахунок-фактура (інвойс) (Сommercial Invoice) №JA230925 від 25.09.2023, які в свою чергу підтверджують складову митної вартості товару. Крім цього, декларантом надано документи згідно переліку та відповідно до умов зазначених ч. 2-4 ст. 53 МК України, які в своїй сукупності підтверджують кількість (контракт№S1/2023 від 03.03.2023, рахунок-фактура( інвойс) №JA230925 від 25.09.2023, ціну імпортованої позивачем партії товару ( прайс лист б/н від 24.07.2023 розрахунок - калькуляція ціни виробника від 25.09.2023, рахунок-фактура (інвойс) №JA230925 від 25.09.2023).

Враховуючи наведене, ненадання до митного органу замовлення, самостійно не може бути підставою для висновку про відсутність належних, відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що у проформі-інвойсі № JA20230727MAX-Art від 27.07.2023 р. кількість та загальна вартість товару не відповідає кількості та вартості товару, яка зазначена у комерційному інвойсі № JA230925 від 25.09.2023, оскільки, відповідно до статей 49-50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проформа-інвойс (рахунок-проформа) документ, що містить відомості про ціну товару та може бути виписана на продукцію, яка ще не відвантажена, щоб повідомити покупця про основні характеристики товару. Проформа-інвойс не є власне інвойсом через те, що в ній вказуються попередні дані (наприклад, кількість одиниць товару), які можуть далі змінюватися.

Судом встановлено, що дані, які стосуються ціни за одиницю товару згідно опису (USD/ м2) залишилися незмінними як в рахунку проформі № НОМЕР_1 так і в комерційному інвойсі №JA230925 від 25.09.2023. Змінилася власне кількість товару (сітка зі скловолокна, 160г/м2, 4х4 мм, жовта, 1х50м/рулон). Попередньо, в рахунку проформі № НОМЕР_1 було зазначено кількість 2600 рулонів, однак Продавцем завантажено вказаного товару в кількості 2632 рулонів, що і відображено в рахунку - комерційного інвойсу, який в свою чергу відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість. Суд приймає до уваги, враховуючи, що кількість рулонів була збільшена, збільшилася і загальна вартість товару, при цьому ціна за м2 вказаного товару залишилася незмінною. Відповідно, ціна, яка підлягала сплаті за імпортований товар становить 22695,88 доларів США та врахована при визначенні митної вартості товару за основним методом.

Зважаючи на обставини викладені вище, декларантом надано митному органу документи згідно переліку та відповідно до умов, зазначених ч. 2-4 ст. 53 МК України на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, а митним органом не підтверджено належними доводами відсутність належних відомостей, які обгрунтовують заявлені числові значення митної вартості товару за основним методом.

Щодо посилань відповідача, що відповідно з відомостями, зазначеними в товаросупровідних документах порт загрузки товару Xingang, China, а доставки товару Gdansk Poland. Слід зазначити, що у митній декларації країни відправлення № 020220230000862210, у графах «торговельна країна» та «країна кінцевого призначення» зазначено Poland (Польща), що може свідчити про поставку товару на підставі іншого зовнішньоекономічного договору, то суд погоджується, що пунктом 7 частини третьої статті 53 МК України передбачено, що копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. При цьому, в силу приписів ч. 3 ст. 53 МК України, законодавцем дано право вимагати від декларанта додаткові документи лише в разі, якщо розбіжності містяться тільки в документах, зазначених у ч. 2 цієї статті, при цьому документ про наявність розбіжностей в якому зазначає відповідач, а саме декларація країни відправлення, до переліку наведеного в ч. 2 ст. 53 МК України не входить.

Судом взято до уваги, що імпорт вказаного товару відбувався з Китаю транзитом через Польщу в Україну. В свою чергу морський фрахт відбувався з Китаю до Польщі. В експортній митній декларації в експортній декларації країни відправлення № 020220230000862210 вказано Вантажовідправника HEBEI JINGAO FIBERGLASS PRODUCTS CO.LTD та вантажоодержувач «АРТ ПОРТАЛ», номер мастерконосаменту НОМЕР_2 , номери контейнерів № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 та умови поставки FOB. В мастерконосаменті EGLV143300458445 в графі « 18» зазначені такі ж номери контейнерів та в графі « 10» вказано, що вантаж транзитом в Україну. Крім того, у експортній митній декларації країни відправлення в графі «номер документу» зазначається номер документу по якому імпортується товар (в нашому випадку номер комерційного інвойсу JA230925 з врахуванням листа №1 від 21.12.2023 в якому в свою чергу зазначено номер контракту). Вказане свідчить, що митний орган мав можливість ідентифікувати партію товару імпортовану Позивачем на підставі документів, поданих декларантом до митного оформлення.

Суд враховує, що експортна декларація країни виробника - це документ, оформлений в країні експорту товару - в Китаї - у відповідності до діючого законодавства Китаю, без застосувань норм українського законодавства. Позивач не впливає на заповнення експортної декларації і тому подав її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника, а отже зауваження відповідача у цій частині є необґрунтованими.

Щодо посилань відповідача, що у CMR № 454313 від 16.12.2023 (гр.9) місцем розвантаження зазначено Україна. Ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про "місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки" а саме географічний пункт, а не країну.

Статтею 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956) (далі-Конвенція), ратифікованої Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів», встановлено обов`язкові реквізити вантажної накладної (CMR), зокрема, вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; с) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; і) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно з положеннями дійсної Конвенції.

Автотранспортна накладна заповнюється відправником вантажу на підставі інструкцій і вказівок, які він отримує від транспортно-експедиторської компанії. Тому відсутність певної інформації не може ставитись у вину Позивачу.

Суд погоджується, що міжнародна товарно-транспортна накладна CMR від 16.12.2023 № 454313 є документом, що засвідчує лише факт транспортування товарів, а не числове значення митної вартості останніх та що в межах даних правовідносин оцінці та дослідженню підлягає не господарська операція щодо поставки товару на митну територію України, а його вартість.

Визначення митна вартість в розумінні положень МК України включає в себе ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої ст. 58 МК України.

При цьому, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у ст. 58 МК України (ч. 11 ст. 58). Серед інших, зокрема, і витрати на транспортування після ввезення. Тобто, ціна за перевезення товару по території України не включається до складової митної вартості товару.

Суд погоджується, що дане зауваження митниці стосується автоперевезення саме по території України, що відповідно до ч. 11 ст. 58 МК України не включається до складової митної вартості товарів, а відтак, жодного впливу на її визначення немає.

Також, судом встановлено, що 30.11.2023 між ПП «АРТ ПОРТАЛ» (Клієнт) та ТОВ «Консольлайн Україна» укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування №36738398, відповідно до якого, Експедитор зобов`язується за плату і за рахунок Клієнта надати або організувати визначеними умовами цього Договору послуг, повязаних з перевезення вантажу, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Суд враховує, що пунктом розвантаження вказаної партії товару є село Миколаїв, де і знаходяться склади підприємства. Відповідно в довідці про транспортні витрати №KL012025 від 18.12.2023, яка складена Експедитором вказано кінцевий пункт призначення Львівська область, Пустомитівський район, с. Миколаїв (Україна). Зауваження митниці щодо графи 9 CMR не є такими, що можуть мати значення для визначення митної вартості товару, з врахуванням умов поставки за контрактом та норм ст. 58 МК України.

Враховуючи наведене, недоліки щодо оформлення вантажних накладних CMR (міжнародної автомобільної накладної) не можуть бути підставою для сумнівів щодо правильності визначення вартості товару.

Поряд з тим, Верховний суд у постанові від 20.06.2023 у справі 380/1221/20 вказав на те, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв`язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних ЦМР, не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів.

В своєму рішенні про коригування митної вартості митний орган посилається на п. 2 ст. VII ГААТ, зазначаючи, що декларантом не надано документів, які вказують на зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару грунтується на дійсній вартості.

З даного приводу суд враховує, що декларантом з митною декларацією подано згідно до переліку та відповідно до умов визначених ст. 53 МК України документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували на ціну товару, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору. Положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

В свою чергу, митницею не наведені обставини та докази, яким чином документи, надані Позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті. Більш того, відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. ст. 58-63 цього кодексу.

Щодо тверджень митного органу про те, що надані позивачем документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, то такі, на думку суду, є безпідставними, адже позивач надав Митниці повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, натомість відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Суд вважає, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень п.2 ч.6 ст.54, ч.2 ст.256 МК України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

Крім того, варто також зауважити, що своїм повідомленням митний орган витребував у позивача навіть ті документи, які вже були подані ним до митного оформлення на підтвердження заявленої митної вартості декларованого товару (зовнішньоекономічний договір (контрак) та додатки до нього, рахунок-фактуру (інвойс), банківські платіжні документи, транспорті (перевізні) документи).

Щодо доводів відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Відповідач не обгрунтував та неконкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, проігнорувавши лист - вимогу № 15 від 23.12.2023. Крім того, декларантом було скеровано заяву №15 від 24.12.2023 в якій серед іншого була вимога на підставі ч. 5,6 ст. 55 та ч. 4 ст. 57 МК України провести в письмовому вигляді консультацію перед винесенням рішення про коригування митної вартості товару у випадку не визнання митним органом митної вартості товару, заявленого за основним методом (ціною договору). Однак, ні декларації, які використані як джерело інформації для коригування митної вартості чи наявна інформація в митному органі на підставі якої посадовою особою митного органу було скориговану заявлену митну вартість декларанту не надавалась, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує таке.

Письмове рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/901401/2 від 25.12.2023 митна вартість товару №1 та товару №2 визначена відповідачем за резервним методом 2ґ (ст. 64 Митного кодексу України) та обґрунтовано митним органом з посиланням на митні декларації №UA100360/2023/512972 від 10.11.2023 та № UA500080/2023/10250 від 28.10.2023.

При цьому відповідач не пояснив, чому як джерело інформації ним не обрано митні декларації, у яких здійснювалося митне оформлення за ціною договору (зокрема, чи були оформлені митницями України інші митниці декларації з таким кодом товару згідно УКТЗЕД та описом товару).

Суд враховує, що відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм «код УКТЗЕД» всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Тому зазначення лише номеру та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору тощо суперечать вищезазначеним положенням законодавства та є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.09.2022 року (справа №1.380.2019.004890).

Крім того, відповідачем не доведено неможливість застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 07.02.2023 у справі №815/6775/17, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об`єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З урахуванням досліджених судом фактичних обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901401/2 від 25.12.2023 не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст. 2 КАС України, адже прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтоване, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, порушують права та законні інтереси позивача, тобто є протиправними, а відтак, підлягає скасуванню.

Разом з тим, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/004413 є похідною від рішення про коригування митної вартості товару, а тому також підлягає скасуванню. Як зазначено Верховним судом у постанові від 23.07.2021 року у справі №820/3979/17, оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості товару, вимогу про визаня її протиправною правомірно визнано судами обгрунтовано.

З огляду на все викладене вище та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України та враховуючи рішення про задоволення позову, суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19-22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901401/2 від 25 грудня 2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/004413.

Стягнути з Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «АРТ ПОРТАЛ» (код ЄДРПОУ 36738398) судовий збір у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Желік О.М.