Рішення

від 16.10.2024 по справі 380/5238/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 року м. Львівсправа № 380/5238/24

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Приватного підприємства «Інтерсантехбуд» про стягнення податкового боргу у сумі 96993,23 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Львівській області (Позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Приватного підприємства «Інтерсантехбуд» (Відповідач), в якому просить:

- прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

- задовольнити позовні вимоги та стягнути з Приватного підприємства «Інтерсантехбуд» (код ЄДРПОУ 34857913) грошові кошти до бюджету в розмірі 96993,23 грн, які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та становить 96993,23 грн. Вказує, що податковий орган виніс податкову вимогу форми «Ю» № 0000036-1302-1301 від 19 січня 2024 року, яку надіслав на адресу платника податків. Позивач стверджує, що станом на сьогодні суми податкових зобов`язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу. Оскільки платником податків не вживаються заходи щодо погашення наявної у нього заборгованості, просить стягнути її у судовому порядку.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 15 березня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін та роз`яснено відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію вказаної ухвали суд надіслав на адресу відповідача, яка вказана позивачем у позовній заяві та відповідає адресі його місцезнаходження, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( АДРЕСА_1 ), однак поштове відправлення не вручено адресату з причини «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0600255616215.

Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 124 КАС України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Абзацом другим частини четвертої цієї ж статті передбачено, що у разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Водночас частиною 11 статті 126 КАС України визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Ураховуючи викладене суд уважає, що відповідно до вимог абзацу другого частини четвертої статті 124, частини 11 статті 126 КАС України ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі вручено відповідачу належним чином.

Незважаючи на вжиті судом заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав.

Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на наведене суд відповідно до вимог частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.

Згідно з довідкою Головного управління ДПС у Львівській області від 22 лютого 2024 року № 2538/5/13-01-13-02-12 про податкову заборгованість Приватного підприємства «Інтерсантехбуд» (код ЄДРПОУ 34857913) станом на 21 лютого 2024 року у відповідача наявний податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (основний платіж 64080,03 грн, штрафні санкції 29107,24 грн та пеня 3805,96 грн), разом 96993,23 грн.

Суд встановив, що податковий борг відповідача з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на вказану суму виник на підставі:

- самостійно задекларованих грошових зобов`язань згідно з податковими деклараціями з податку на додану вартість від 19 листопада 2017 року, від 19 грудня 2017 року та від 22 січня 2018 року;

- податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 07 грудня 2017 року № 0169771231, винесеного на підставі акта перевірки від 07 грудня 2017 року № 002667/13-01-12-31/34857913, яким до позивача застосовано штраф у сумі 4562,27 грн; вказане податкове повідомлення-рішення відповідач отримав 23 грудня 2017 року згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 7900051678121;

- податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 22 січня 2018 року № 0017171231, винесеного на підставі акта перевірки від 22 січня 2018 року № 000161/13-01-12-31/34857913, яким до позивача застосовано штраф у сумі 8316,40 грн; вказане податкове повідомлення-рішення відповідач отримав 03 лютого 2018 року згідно з відміткою на ньому;

- податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 13 червня 2018 року № 0135641231, винесеного на підставі акта перевірки від 13 червня 2018 року № 001520/13-01-12-31/34857913, яким до позивача застосовано штраф у сумі 5196,79 грн; вказане податкове повідомлення-рішення відповідач отримав 26 червня 2018 року згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 7900054312616;

- податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 14 червня 2018 року № 0137541231, винесеного на підставі акта перевірки від 14 червня 2018 року № 001298/13-01-12-31/34857913, яким до позивача застосовано штраф у сумі 2370,07 грн; вказане податкове повідомлення-рішення відповідач отримав 26 червня 2018 року згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 7900054312616;

- податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 07 серпня 2018 року № 0201061231, винесеного на підставі акта перевірки від 07 серпня 2018 року № 002591/13-01-12-31/34857913, яким до позивача застосовано штраф у сумі 8661,71 грн; вказане податкове повідомлення-рішення надіслано відповідачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 7900055288689.

Залишок несплаченої пені становить 3805,96 грн, що підтверджується інтегрованою карткою платника податку Приватного підприємства «Інтерсантехбуд».

19 січня 2024 року контролюючий орган виставив Приватному підприємству «Інтерсантехбуд» податкову вимогу форми «Ю» № 0000036-1302-1301, згідно з якою загальна сума податкового боргу платника податків станом на 18 січня 2024 року становить 110149,22 грн. Указана податкова вимога рекомендованим листом з повідомленням про вручення скерована відповідачу на адресу його місцезнаходження (вул. Шведська, 3, м. Львів).

Докази, які б підтверджували ту обставину, що вищезгадані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога оскаржувались відповідачем в адміністративному або судовому порядку у матеріалах справи відсутні, сторони під час розгляду цієї справи таких доказів суду не надали.

Уважаючи, що суми грошових зобов`язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу, контролюючий орган звернувся з цим позовом до суду.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 54.1. статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як встановлено в абзаці 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, податкове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З аналізу наведених положень законодавства слідує, що у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання та не оскарження у зазначений строк відповідного рішення контролюючого органу, таке податкове зобов`язання вважається узгодженим. А грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

Ураховуючи те, що доказів оскарження податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Львівській області від 07 грудня 2017 року № 0169771231, від 22 січня 2018 року № 0017171231, від 13 червня 2018 року № 0135641231, від 14 червня 2018 року № 0137541231, від 07 серпня 2018 року № 0201061231 в адміністративному чи судовому порядку відповідачем не надано, а суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) самостійно визначені відповідачем в податкових деклараціях з податку на додану вартість від 19 листопада 2017 року, від 19 грудня 2017 року та від 22 січня 2018 року суд дійшов висновку, що станом на момент звернення позивача із цим позовом до суду та станом на момент розгляду цієї справи заявлені позивачем до стягнення грошові зобов`язання відповідача вважаються узгодженими.

Водночас зазначені грошові зобов`язання не сплачені у встановлений строк, що підтверджується обліковими даними, та, відповідно, набули статусу податкового боргу.

Доказів на спростування вказаного факту відповідачем не надано.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Докази вжиття Приватним підприємством «Інтерсантехбуд» заходів щодо погашення податкового боргу в сумі 96993,23 грн у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів.

Водночас податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

Суд встановив, що на виконання вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України контролюючий орган 19 січня 2024 року виставив Приватному підприємству «Інтерсантехбуд» податкову вимогу форми «Ю» № 0000036-1302-1301, згідно з якою загальна сума податкового боргу платника податків станом на 18 січня 2024 року становить 110149,22 грн.

Указана податкова вимога рекомендованим листом з повідомленням про вручення скерована відповідачу на адресу його місцезнаходження (вул. Шведська, 3, м. Львів), однак конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання» повернувся на адресу контролюючого органу.

Щодо цього суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 42.1 статті 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 року за № 902/30770) затверджено Порядок направлення податковими органами податкових вимог платникам податків.

Абзацом четвертим пункту 6 розділу IV цього Порядку передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Як слідує із матеріалів справи станом на момент надсилання відповідачу податкової вимоги форми «Ю» від 19 січня 2024 року № 0000036-1302-1301 у контролюючого органу були відомості, згідно із якими адресою місцезнаходження відповідача є АДРЕСА_1 . Тож контролюючий орган правомірно надіслав на таку адресу відповідача рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу податкову вимогу форми «Ю» від 19 січня 2024 року № 0000036-1302-1301.

Водночас суд відзначає, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у разі недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, саме цей платник має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Крім цього, варто відзначити, що жодна норма податкового законодавства не зобов`язує податковий орган здійснювати заходи для з`ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка і т.д.) щодо вручення податкової вимоги.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 360/4692/19.

Доказів оскарження й скасування зазначеної податкової вимоги та визначеної у ній суми податкового боргу відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Погашення податкового боргу платників податків регулюється главою 9 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 95.1. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Зазначена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу платника податків за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі. Отже, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів.

Отже, з наведеного вбачається, що позивачем дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, а відтак і дотримана встановлена Податковим кодексом України процедура, яка передує зверненню до суду із позовом про стягнення податкового боргу, а тому вимоги позивача про стягнення податкового боргу за рахунок грошових коштів на банківських рахунках платника податків, відповідають приписам чинного законодавства.

З огляду на наведене, а також ураховуючи, що узгоджена сума податкового зобов`язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги надіслання контролюючим органом податкової вимоги та відсутність доказів добровільної сплати відповідачем визначеної суми податкового боргу, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості, яка є предметом розгляду цієї справи у розмірі, який становить 96993,23 грн.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Одночасно з цим в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отож, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, як зазначає Верховний Суд в постанові від 13 листопада 2018 року у справі № 805/528/17-а (адміністративне провадження № К/9901/3571/17, К/9901/3590/17), згідно з принципом змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026) до Приватного підприємства «Інтерсантехбуд» (вул. Шведська, 3, м. Львів, 79016) про стягнення податкового боргу у сумі 96993,23 грн задовольнити повністю.

Стягнути до бюджету з Приватного підприємства «Інтерсантехбуд» (вул. Шведська, 3, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 34857913) кошти, які знаходяться на рахунках в банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в розмірі 96993,23 грн.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 16 жовтня 2024 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна