Рішення

від 16.10.2024 по справі 400/6564/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 р. № 400/6564/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. заправилми спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, вул. Потьомкінська, 17,м. Миколаїв,54005,

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "БРАТСЬКЕ-АГРО", вул. Миру, 47,с. Новокостянтинівка,Миколаївська область, Вознесенський район,55482,

простягнення 349537,18 грн,

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАТСЬКЕ-АГРО" (далі відповідач) в якому просило суд стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році: загальну суму заборгованості 349537,18 грн., з яких адміністративно-господарські санкції 345392,38 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 4144,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що суб`єкт господарювання у спірних правовідносинах допустив порушення положень Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», працевлаштування осіб з інвалідністю не забезпечив, суму адміністративно-господарських санкцій самостійно не сплатив, а відтак, спірна сума заборгованості підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою суду від 19.07.2024 р. суд відкрив провадження за вказаним вище позовом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування зазначає, що у 2023 році на ТОВ "Братське-Агро" діяв штатний розклад в кількості 70,6 штатних одиниць, затверджений і введений в дію відповідним наказом №1 від 01.01.2023 р. Відповідно, нормати робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, становив 3 робочих місця (70,6х4%=2,824). Станом на 01.07.2023 на підприємстві були працевлаштовані наступні особи з інвалідністю: ОСОБА_1 , наказ про прийняття на роботу від 03.11.2017, ОСОБА_2 , наказ про прийняття на роботу від 20.10.2017, ОСОБА_3 , наказ про прийняття на роботу від 12.07.2019. Таким чином, у 2023 році на підприємстві були виконані всі вимоги чинного законодавства щодо сстворення робочих місць для працевлаштування 3 особи з інвалідністю. Також, відповідач надавав вказану інформацію позивачу. Отже відповідач вважає, що ним вжиті всі заходи по створенню робочих місць та працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Позивачем подано пояснення на відзив в яких зазначено, що Отримання Фондом інформації, що була виправлена роботодавцем після закінчення звітного періоду (повторно за один і той же період), прийняття від роботодавців додаткових документів та скасування розрахунків адміністративно-господарських санкцій законодавством не передбачено. Законом №875 та Положеннями про територіальні відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю не передбачено опрацювання уточнюючої звітності роботодавця або інших документів, що були подані ним з метою виправлення показників у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування та скасування нарахованих роботодавцям сум адміністративно-господарських санкцій. Таким чином Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю та його територіальні відділення позбавлені права досудового врегулювання спорів. А розрахунки адміністративно-господарських, сформовані на підставі неправильно заповнених роботодавцями Податкових розрахунків, є підставою для звернення до суду в порядку, передбаченому частиною дев`ятою статі 20 Закону №875.

Відповідачем подані заперечення на пояснення в якому підтримує заявлені у відзиві аргументи.

Враховуючи приписи частини 5статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за інформацією Пенсійного фонду України, яка була створена на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування відносно відповідача, склало Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті відповідачем у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік. Таку інформацію позивач передає Пенсійному фонду України у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталах послуг ПФУ відповідно до Порядку надсилання таких розрахунків, затвердженого Постановою правління ПФУ від 10.03.2023р. №14-1, Наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 10.03.2023р. №17, зареєстрованого В Міністерстві юстиції України 15.03.2023р. за №456/39512.

Згідно такого Розрахунку адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 р., надісланого відповідачу середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача за рік становила - 68 осіб, таким чином середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 3 особи.

Середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 1 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом. Позивач вказав в позові, що кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у відповідача становить 2 особи.

Позивач кваліфікував діяння відповідача як порушення закону і обчислив суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 345392,38 грн. Крім того, через несплату вказаної суми санкцій, було нараховано 4144,80 грн. пені. Вказані суми позивач просив стягнути з відповідача на його користь.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що правовідносини з приводу притягнення до відповідальності осіб, винних у непрацевлаштуванні осіб з інвалідністю, унормовані, насамперед, Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а також Господарським кодексом України.

Після змін внесених Законом № 2682-IX від 18.10.2022 частину третю статті 18 Закону № 875 викладено в наступній редакції: "Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.".

Зміни набрали чинності 06.11.2022.

Тобто, після 06.11.2022 уже не було обов`язку роботодавців у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. В іншій частині обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування не змінились.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 19 Закону № 875-XII (тут і надалі в редакції Закону станом на час виникнення спірних відносин) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно із частиною 10 статті 19 Закону № 875-XII керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Частинами 11, 12 статті 19 Закону № 875-XII визначено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Частинами першої, четвертої, дев`ятої статті 20 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу"). Інформація щодо вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України подається не пізніш як за 10 календарних днів до вивільнення.

На виконання вищевказаної норми Закону № 5067-VI, наказом Міністерства економіки України №827-22 від 12.04.2022 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - Порядок №827-22).

Згідно з п.1.4 Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства економіки № 827-22 від 12.04.2022, форма №3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Відповідно до п.1.5 вказаного Порядку форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Форма № 3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).

Згідно з п. 1.6 зазначеного Порядку роботодавець визначає вид форми № 3-ПН первинна або уточнювальна. Первинна форма № 3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна форма №3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата(ів) тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади).

Відповідно до п. 1.7 цього Порядку актуальність зазначеної(их) у поданій формі № 3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв`язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також таке уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця.

Пунктом 1.8 згаданого Порядку передбачено, що роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й) шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним або фіксованим зв`язком, надсилання повідомлення електронною поштою, а також під час особистої зустрічі з фахівцем центру зайнятості.

Отже, відповідно до цих правових актів на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону № 5067 та п. 1.5 Порядку № 827-22 роботодавець (зокрема, і ФОП, який використовує працю найманих працівників) зобов`язаний подавати до територіального центру зайнятості дані про наявність попиту на робочу силу форму № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". Подання цього звіту, зокрема, дає роботодавцю можливість скористатися послугами центру зайнятості для добору персоналу, у тому числі й для виконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю.

У разі, якщо вакансій немає, Звіт за формою № 3-ПН подавати не потрібно.

Отже, твердження позивача про те, що відповідачем не виконано нормативів встановлених Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", не відповідають дійсності, позаяк матеріали справи містять докази працевлаштування на роботу 3 особи з інвалідністю, а саме: ОСОБА_1 , наказ про прийняття на роботу від 03.11.2017, ОСОБА_2 , наказ про прийняття на роботу від 20.10.2017, ОСОБА_3 , наказ про прийняття на роботу від 12.07.2019.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про виконання відповідачем обов`язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, інформування органів державної влади з питань праці та соціальної політики щодо направлення для працевлаштування осіб з інвалідністю на створені робочі місця, а також щодо працевлаштування особи з інвалідністю.

З огляду не це, суд доходить до переконання, що відповідач вжив усіх належних заходів для недопущення вчинення ним господарського правопорушення.

Відтак з огляду на викладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку заявлених позовних вимог та докази надані відповідачем, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у справі не має.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 20917114) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАТСЬКЕ-АГРО" (вул. Миру, 47,с. Новокостянтинівка,Миколаївська область, Вознесенський район,55482, код ЄДРПОУ 41671498) відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В. С. Брагар