Рішення

від 16.10.2024 по справі 420/28462/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/28462/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась з позовною заявою до Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" (далі - відповідач), в якій просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" на свою користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 21 червня 2023 року (включно) по 12 жовтня 2023 року (включно) у сумі 30933,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 24.01.2023 р. № 4/ОС "Про особовий склад" позивача 24.01.2023 р. звільнено зі служби згідно п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Позивач оскаржила даний наказ до суду і рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 р. визнано протиправним та скасовано наказ від 24.01.2023 р. № 4/ОС, поновлено ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора 1 категорії Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" з 25 січня 2023 року та в цій частині рішення суду допущено до негайного виконання. В подальшому ухвалою від 01.08.2023 р. внесено виправлення в рішення суду, зокрема, змінено по тексту судового рішення написання спеціального звання позивача з "сержант внутрішньої служби" на "прапорщик внутрішньої служби" у відповідних відмінках, а ухвалою від 31.08.2023 р. - змінено по тексту рішення написання посади позивача з "інспектора-кінолога Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" на "інспектора І категорії Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" у відповідних відмінках, змінено в абз.3 арк.12 судового рішення суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі з "1940,10 грн." на "11505,99 грн.". Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023 р. апеляційну скаргу Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 р. без змін. На виконання рішення суду відповідач лише 13.10.2023 р. видав наказ № 25/ОС, яким позивача поновлено на посаді молодшого інспектора І категорії відділу охорони з 25 січня 2023 року. Таким чином, з 21 червня 2023 року (наступний день після ухвалення рішення суду) по 12 жовтня 2023 року включно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 р. в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді не виконувалося, що є затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі та відповідно до ст.236 КЗпП України є підставою для виплати середнього заробітку за час затримки його виконання.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 р., головуючим у справі № 420/28462/23 визначено суддю Бездрабка О.І.

Ухвалою від 25.06.2024 р. справу № 420/28462/23 прийнято до провадження, розпочато розгляд справи спочатку, надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

04.07.2024 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 р. було оскаржено відповідачем в апеляційному порядку та на момент оскарження містило ряд невідповідностей, які не були виправлені, внаслідок чого виконати рішення суду установа мала право лише після вступу рішення в законну силу. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023 р. рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 р. залишено без змін та визначено, що постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. 13.10.2023 р. на електронну адресу установи надійшла постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023 р., у зв`язку з чим 13.10.2023 р. видано наказ № 35/ОС про поновлення позивача на посаді молодшого інспектора 1 категорії відділу охорони з 25.01.2023 р. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 р. установою виконано в строк, визначений ст.255 КАС України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

08.07.2024 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказує на безпідставність викладених у ній обставин, оскільки відповідач свідомо не виконував рішення суду щодо поновлення позивача на займаній посаді, ігноруючи при цьому вимоги законодавства щодо обов`язковості та негайного виконання рішення суду у цій категорії справ, що в свою чергу вказує на порушення прав позивача та наявність підстав для застосування положень ст.236 КЗпП України.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13.06.2001 р. проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, яка неодноразово зазнавала реорганізаційних змін, а саме в Державній установі "Херсонський слідчий ізолятор" на посаді молодшого інспектора І категорії відділу охорони.

Наказом Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 24.01.2023 р. № 4/ОС "Про особовий склад" позивача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України згідно п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Не погодившись з даним наказом, позивач звернулася до Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України, яка оскаржила його в судовому порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 р. визнано протиправним та скасовано наказ Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 24 січня 2023 року № 4/ОС "Про особовий склад" в частині звільнення сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора І категорії з 24 січня 2023 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора І категорії Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" з 25 січня 2023 року; стягнуто з Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 січня 2023 року по 20 червня 2023 року в сумі 55831,52 грн.; допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора І категорії Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" з 25 січня 2023 року та в частині стягнення з Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 11505,99 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 р. внесено виправлення в рішення суду, а саме: змінено по тексту судового рішення написання спеціального звання позивача з "сержант внутрішньої служби" на "прапорщик внутрішньої служби" у відповідних відмінках.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 р. внесено виправлення в рішення суду, а саме: змінено по тексту судового рішення написання посади позивача з "інспектора-кінолога Державної установ "Херсонський слідчий ізолятор" на інспектора І категорії Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" у відповідних відмінках; в абз.3 арк.12 судового рішення змінено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі з "1940,10 грн." на "11505,99 грн.".

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023 р. рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 р. залишено без змін.

На виконання рішення суду Державною установою "Херсонський слідчий ізолятор" 13.10.2023 р. видано наказ № 35/ОС, яким скасовано пункт 1.18 наказу Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 24 січня 2023 року № 4/ОС "Про особовий склад" в частині звільнення старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 та поновлено останню на посаді молодшого інспектора І категорії відділу охорони з 25 січня 2023 року.

У зв`язку із затримкою виконання судового рішення, позивач звернулася до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 21.06.2023 р. по 12.10.2023 р. у сумі 30933,68 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ст.129-1 Конституцій України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За приписами ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Приписами ч.8 ст.235 КЗпП України встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Суд зауважує, що Верховний Суд уже неодноразово викладав висновки щодо застосування ст.236 КЗпП України стосовно виконання рішення суду про поновлення на роботі/посаді, яке допущене до негайного виконання.

Зокрема, у постанові від 21.10.2021 р. у справі № 640/19103/19 Верховний Суд з цього приводу зазначив, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.

Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Верховний Суд підкреслив, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

Як зауважив Верховний Суд, відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Верховний Суд наголосив, що наведені приписи КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.

У підсумку Верховний Суд констатував, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 09.11.2022 р. у справі № 460/600/22 зазначив, що приписи частини восьмої статті 235 КЗпП України і приписи пункту 3 частини першої статті 371 КАС України достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передовсім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи незвернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов`язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущеного до негайного виконання, яке покладає на нього зобов`язання щодо поновлення працівника на посаді.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.02.2018 р. у справі № 807/2713/13-а, від 27.06.2019 р. у справі № 821/1678/16, від 31.07.2019 р. у справі № 813/593/17, від 25.09.2019 р. у справі № 813/4668/16, від 27.11.2019 р. у справі № 802/1183/16-а, від 19.12.2019 р. у справі № 2а-7683/12/1370, від 05.02.2020 р. у справі № 815/1676/18, від 05.03.2020 р. у справі № 280/360/19, від 26.11.2020 р. у справі № 500/2501/19, від 19.04.2021 р. у справі № 826/11861/17, від 24.06.2021 р. у справі № 640/15058/19, від 20.07.2021 р. у справі № 826/3465/18, від 21.10.2021 р. у справі № 280/5260/19, від 27.01.2022 р. у справі № 580/5185/20, від 09.11.2022 р. у справі № 460/600/22, від 23.03.2023 р. у справі № 420/8539/21, від 18.12.2023 р. у справі № 640/27278/21.

Суд зазначає, що аналіз ст.ст.235, 236 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає одразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде в подальшому це рішення суду оскаржуватися.

Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.11.2020 р. у справі № 500/2501/19, від 24.12.2020 р. у справі № 807/2434/15, від 28.05.2021 р. у справі № 380/2355/20.

Враховуючи наведене, суд відхиляє твердження відповідача про те, що обов`язок виконання судового рішення в частині поновлення позивача на посаді виник лише після набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 р.

З матеріалів справи слідує, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 р. допущено до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора І категорії Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" з 25 січня 2023 року та стягнення з Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 11505,99 грн.

Існування зазначеного судового рішення породжувало у відповідачів обов`язок щодо поновлення позивача на вказаній посаді, який мав бути здійснений шляхом видання відповідного наказу негайно після проголошення судового рішення.

Однак, лише наказом Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 13.10.2023 р. ОСОБА_1 поновлено на посаді молодшого інспектора І категорії відділу охорони з 25 січня 2023 року.

Тобто, рішення суду від 20.06.2023 у справі № 420/3835/23 в частині поновлення позивача на посаді було виконане відповідачем лише 13.10.2023 р., відтак не негайно, як того вимагають приписи КАС України та КЗпП України.

Таким чином, період з 21 червня 2023 (наступний день за датою ухвалення рішення суду про поновлення позивача на посаді) по 12 жовтня 2023 (день, що передував дню видання наказу про поновлення на посаді) є періодом, за який позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

На підставі встановленого, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді відповідно до ст.236 КЗпП України.

Середній заробіток за час затримки виконання судового рішення обчислюється відповідно до ст.27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з п.2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (п.5 Порядку № 100).

За приписами п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 р. у справі № 420/3835/23 встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 377,24 грн.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно листа Міністерства економіки України "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2023 рік": кількість робочих днів у червні 2023 року (з 21.06.2023 р. по 30.06.2023 р.) складає 8; кількість робочих днів у липні 2023 року складає 21; кількість робочих днів у серпні 2023 року складає 23; кількість робочих днів у вересні 2023 року складає 21; кількість робочих днів у жовтні 2023 року (з 01.10.2023 р. по 12.10.2023 р.) складає 9.

Таким чином, загальна кількість робочих днів з 21.06.2023 р. по 12.10.2023 р. становить 82.

З урахуванням наведеного, сума середнього заробітку позивача за час затримки виконання рішення суду за період з 21.06.2023 р. по 12.10.2023 р. складає 30933,68 грн. (377,24 грн. х 81 робочих дні) і саме таку суму належить стягнути з відповідача на корить позивача.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Позивач звільнена від сплати судового збору, інших витрат не понесла, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" (73005, м.Херсон, вул.Перекопська, буд.10, код ЄДРПОУ 08564707) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду задовольнити.

Стягнути з Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" (73005, м.Херсон, вул.Перекопська, буд.10, код ЄДРПОУ 08564707) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 21.06.2023 р. по 12.10.2023 р. у сумі 30933 (тридцять тисяч дев`ятсот тридцять три) грн. 68 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко