Рішення

від 07.10.2024 по справі 643/8317/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/8317/23

н/п 2/953/701/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2024 р. м.Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Губської Я.В.,

при секретарі -Мордухович К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (61024, м.Харків, вул.Студентська, б.5/6), Державного казначейства України в Харківській області (61166, м.Харків, вул.Бакуліна, буд.18) про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, про стягнення на його користь з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України 108000 грн компенсації моральної шкоди, завданої неправомірними діями державного виконавця.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що діями старшого державного виконавця Салтівського відділення державної виконавчої служби Гук С.В. при виконанні ним своїх службових обовязків у2023 році йому була завдана моральна шкода за наступних обставин. 03.02.2023 державним виконавцем ОСОБА_2 була складена довідка про заборгованість по аліментах у розмірі 108 543,12 грн. Без повідомлення про складання довідки про заборгованість, без яких-небудь пояснень 06.02.2023 державним виконавцем Гук С.В була винесена постанова про арешт активів ОСОБА_1 , постанова була негайно спрямована до виконання. Як наслідок все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 було арештовано, а кошти які поступили на його картковий рахунок списані в рахунок покриття боргу. Крім того ОСОБА_1 було внесено до реєстру боржників. Як з ясувалось, 20.02.2023 державним виконавцем ОСОБА_2 була складена друга довідка про заборгованість по аліментах на суму 49308,66 грн. Про ці дії державного виконавця ОСОБА_1 стало відомо, коли він звернувся до суду з відповідною скаргою.

ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з скаргою на дії державного виконавця (справа № 643/17150/18). Справа була розглянута і рішенням Московського районного суду дії державного виконавця щодо складення довідки про заборгованість у розмірі 108 543,12 грн. та постанови про накладання арешту були визнані неправомірними. Постановою Харківського апеляційного суду від 29.0б.2023р. дії державного виконавця щодо складення довідки про заборгованість у розмірі 49308,66грн. були також визнані неправомірними.

Неправомірні дії державного виконавця змусили ОСОБА_1 використовувати додаткові зусилля для подолання виниклих життєвих складнощів.

Так, постійно користуючись власним транспортним засобом ОСОБА_1 вимушений був не використовувати його, зважаючи на те, що на посту машина мала бути у нього вилучена та поставлена на штрафний майданчик. Такі обмеження права на користування транспортним засобом тривало з 06.02.2023 по 12.07.2023. ОСОБА_1 стверджує,що не зміг працевлаштуватися з використанням власного транспортного засобу, що ускладнило його повсякденне життя.

Крім того, позивач стверджує, що є постійним користувачем послуг ПРИВАТБАНКУ та вимушений був в той же період обмежити користування своєю банківською карткою, що завдавало багато незручностей пов`язаних з блокуванням карткового рахунку.

Позивач зазначає,що бувшокований,коли дізнався про розмір боргу, оскільки не мав можливості його сплатити, мав проблеми з працевлаштуванням, з того часу постійно мав зіпсований психологічний стан через потерпання від несправедливих дій по відношенню до себе з боку держаного органу.

Позивач стверджує, що неправомірні дії державного виконавця спричинили у нього тривалий емоційний розлад і як наслідок він відчув погіршення свого стану здоров я: з`явився підвищений тиск, головні болі. Оцінюючи розмір моральної шкоди, виходячи з глибини страждань вважає, що справедливим розміром відшкодування завданої мені моральної шкоди буде грошова компенсація у розмірі 108 000грн.

09.10.2023 від представника відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що розмір відшкодування шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування. яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потореб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок Держави. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду, підстави позову повинні бути доведеними. Відповідач наголошує, що у відповідних правовідносинах Головне управління не брало участі, оскільки в силу приписів статті 19 Конституції України у системному зв`язку з нормами пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження» органи Казначейства є лише органом виконання окремих категорій судових рішень, тому, у вказаній справі відсутні підстави для стягнення судових витрат з Головного управління ДКСУ. Такі витрати мають бути покладені на сторону, внаслідок неправомірних дій якої виник спір.

01.11.2023 від відповідача старшого державного виконавця Салтівського відділу ВДВС СМУЮ надійшов відзив, в якому посилаючись на необґрунтованість на недоведеність позову просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що на виконанні відділу перебуває виконавче провадження АСВП № 59184201 з примусового виконання виконавчого листа № 643/17150/18 виданого 16.05.2019 року Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітків та доходів, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму, починаючи з 27.11.2018 р. і до досягнення ним 23 річного віку.

22.05.2019 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

01.07.2019 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника та направлена до Державного професійно- технічного навчального закладу «Центр професійно-технічної освіти № 3 м. Харкова».

Згідно пункту 5 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), основною інформаційною базою про здійснення виконавчого провадження є автоматизована система виконавчого провадження (далі - АСВП).

Згідно положень частини 1 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

03.02.2023 державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості за період з 27.11.2018 року по 31.01.2023 року за наявними матеріалами виконавчого провадження що відображені у Автоматизованій системи виконавчого провадження. Під час здійснення розрахунку 03.02.2023 відомості про отриманні доходи боржника, з яких визначається розмір аліментів що підлягає стягненню, в матеріалах виконавчого провадження були відсутні. Сума аліментів яка підлягає стягненню була розрахована відповідно до статті 195 Закону України «Про виконавче провадження» виходячи з середньомісячної заробітної плати, що склалася в регіоні згідно з даними Харківського обласного управління статистики. Відомості про середньомісячну заробітну плату що склалася в Харківській області взято з офіційного сайту Головного управління статистики у Харківській області. Сума сплачених аліментів, що вказана у розрахунку заборгованості від 03.02.2023 вказана згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження про рух коштів на депозитному рахунку відділу за виконавчим провадженням АСВП № 59184201. 06.02.2023 державним виконавцем направлена вимога до Державного професійно-технічного навчального закладу «Центр професійно-технічної освіти № 3 м. Харкова» про надання інформації щодо нарахованого доходу боржника ОСОБА_1 . 17.02.2023 до відділу надійшла відповідь від Державного закладу освіти Центр професійно-технічної освіти № 2 м. Харкова разом зі Звітом про здійснення відрахування та виплат виданого Державним навчальним закладом «Регіональний центр професійної освіти будівельних технологій Харківської області» щодо ОСОБА_1 за постановою від 01.07.2019 ВП №59184201 за період з 01.08.2019 по 31.01.2023.

20.02.2023 державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості по аліментам, його здійснено з урахуванням звіту про здійснення відрахування та виплати щодо суми аліментів яка підлягає стягненню.

Згідно вказаного звіту ОСОБА_1 нараховано заробітну плату за період з серпня 2019 року по січень 2023 рік. Сума що підлягає стягненню розрахована із суми отриманих доходів згідно звіту та 1/4 частини від нарахованого доходу. Разом з цим, данні щодо отриманих доходів за період з 27.11.2018 по липень 2019 рік включно до відділу не надходило, а тому сума аліментів яка підлягає стягненню була розрахована відповідно до статті 195 Закону України «Про виконавче провадження» виходячи з середньомісячної заробітної плати що склалася в регіоні згідно з даними Харківського обласного управління статистики. Крім цього, щодо сплачених боржником аліментів, згідно звіту про здійснення відрахування та виплат виданого Державним навчальним закладом «Регіональний центр професійної освіти будівельних технологій Харківської області» щодо ОСОБА_1 за постановою від 01.07.2019 ВП 59184201 за період з 01.08.2019 по 31.01.2023 підприємством було утримано суми з заробітної плати боржника, однак не вказано «Дату та номер документа, відповідно до якого перераховані стягнуті кошти». Разом з цим, відповідно до Інформаційної довідки з автоматизованої системи виконавчого провадження сформованої за ВП №59184201 сума коштів, що надійшла на депозитний рахунок відділу в рахунок сплати аліментів значно менше ніж та яка вказана у звіті підприємства та становить 19 704,80 грн. Також крім коштів, що надійшли на депозитний рахунок відділу, державним виконавцем враховано грошові кошти що сплачені особисто боржником на рахунок стягувана згідно квитанцій від 29.03.2019, 02.09.2019, 03.05.2019, 14.08.2019, 03.10.2019. З огляду на вищевикладене розрахунок заборгованості від 03.02.2023 року був здійснений на основі даних Головного управління статистики у Харківській області щодо отриманих доходів та суми, що підлягає стягненню з боржника, а також сплачених аліментів за виконавчим провадженням згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження про рух коштів на депозитному рахунку відділу.Розрахунок заборгованості від 20.02.2023 був здійснений на основі даних звіту про здійснення відрахування та виплат виданого Державним навчальним закладом «Регіональний центр професійної освіти будівельних технологій Харківської області» щодо ОСОБА_1 за постановою від 01.07.2019 ВП 59184201 за період з 01.08.2019 по 31.01.2023 щодо отриманих доходів та суми що підлягає стягненню з боржника та сплачених аліментів за виконавчим провадження згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження про рух коштів на депозитному рахунку відділу. Відповідач зауважує, що у позовній заяві та додатках до неї відсутні будь-які докази наявності заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не встановлено причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою, вини відповідача в заподіянні шкоди.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22.08.2023 цивільну справу направлено за підсудністю до Київського районного суду м.Харкова.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 04.09.2023 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 14.11.2023 закрито підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду.

В судове засідання позивач, його представник не прибули, представник позивача подав на адресу суду заяву, в якій просить задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідачі, їх представники в судове засідання не з`явились, повідомлялись про час та місце слухання справи належним чином, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чинному повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідност.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р., суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані відзиви, приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутність нез*явившихся осіб, враховуючи строки розгляду справи та позицію позивача з даного питання.

Судом встановлено, що на виконанні старшого державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гука С.В. перебувало виконавче провадження №59184201 щодо виконання виконавчого листа №643/17150/18 від 16.05.2015 виданого Московським районним судом м.Харкова про стягнення зі ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини.

Суд роз`яснює, що відповідно до частини першоїстатті 81 Цивільного процесуального кодексу Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно матеріалів справи, у лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою стосовно дій старшого державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гука С.В. у виконавчому провадженні №59184201.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 05.05.2023 по справі №643/17150/18 дії старшого державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гука С.В. щодо складання довідки про його заборгованість по аліментах від 03.02.2023 визнано неправомірними та скасовано постанову від 06.02.2023 про арешт коштів боржника. 29.06.2023 постановою Харківського апеляційного суду та визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гука С.В. щодо складення довідки про заборгованість ОСОБА_1 від 20.02.2023 в розмірі 49308,66 грн.

Позивач ОСОБА_1 зазначив, що вказаною ухвалою встановлена неправомірність дій державного виконавця, якою спричинено йому моральну шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст.ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріпленостаттею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначенийстаттею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд зазначає, що саме по собі звернення до суду за захисту своїх прав не свідчить про спричинення моральної шкоди.

Посилання позивача ОСОБА_1 на ті обставини, що саме зроблений державним виконавцем неправильний розрахунок суми по аліментах потяг за собою стан шоку, поганий психологічний стан та погіршення здоров`я не підтверджено будь якими доказами на підтвердження причинення йому моральних страждань.

Крім того, під час судового розгляду скарги ОСОБА_1 в суді першої та апеляційної інстанції було з`ясовано точний розмір заборгованості по аліментах ОСОБА_1 , в урахуванням відрахувань з місця роботи позивача та 19.07.2023 після погашення заборгованості державним виконавцем було знято арешт з коштів та майна ОСОБА_1 .

Взагалі заборгованість по аліментах ОСОБА_1 , з його боку мала місце, тому арешт, який тривав з 06.02.2023 до 19.07.2023 не був безпідставним, а обмеження, які могли виникнути у позивача щодо вилучення авто на штраф майданчик користування автомобілем в позові зазначено вірогідно, тому ризик настання таких наслідків є припущенням позивача і позивач не надав до суду доказів позбавлення його права користування автомобілем.

Стосовно зазначення позивачем пережитого позивачем шоку суд зазначає, що позивачу, як батьку очевидно було відомо про наявність у нього сина, обов`язок по утриманню якого покладається на батьків, а також судового провадження стосовно стягнення з нього аліментів, а тому ці обставини не можуть спричиняти йому моральної шкоди.

Будь яких належних та допустимих доказів з приводу наявності хворобливого психологічного стану, розладів здоров`я, обмежень у користуванні майном до суду також не надано.

У відповідності до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу чиїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Частиною другою п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно- правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:

- наявність такої шкоди;

- протиправність діяння її заподіювана;

- наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням

заподіювана;

- вини останнього в її заподіянні.

Вищевказані складові є необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності.

Статтями12,81 ЦПК Українипередбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно достатті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зістатті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд звертає увагу, що до суду надано фото свідоцтва про реєстрацію тз та банківської картки «Універсальна»(не зазначено власника), однак не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач користувався цими предметами та саме внаслідок неправомірних дій відповідача у ОСОБА_1 виникли будь-які обмеження у користуванні цим майном, або інших обмежень чи порушень.

Отже за наявними в матеріалах справи письмовими доказами не встановлено негативних наслідків у вигляді погіршення стану здоров`я позивача, що виникли саме у зв`язку з діями державного виконавця, що є відповідачем по справі.

До того ж, позивач, його представник, реалізуючи на власний розсуд свої права, визначеністаттею 43 ЦПК Українищодо подання доказів, заяв та клопотань тощо, для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, з приводу обґрунтування своєї позиції, шляхом призначення експертизи, яке передбачено правиламистатті 105ЦПКУкраїни не скористалась.

За змістомстатті 23 Цивільного кодексу Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч.3 ст.12, та81 ЦПК України.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Дії відповідача, внаслідок яких було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 ЦК України).

Така позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 по справі №920/715/17.

Суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами те, що саме діями відповідача йому була завдана моральна шкода, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діями відповідача та його вини в заподіянні моральної шкоди; не зазначив, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, позивачем не надано належних доказів в обґрунтування своєї позиції, зокрема не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, не надано доказів, що розрахунок відповідача призвів до погіршення її стану здоров`я, не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та настанням негативних наслідків, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Так, при зверненні до суду позивач був звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим, у відповідності достатті 141 ЦПК Українивитрати по сплаті судового збору слід віднести за рахунок держави.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає за недоведеністю.

Керуючись ст.ст.12,13,43,49,76-81,89,141,259,263-265,268,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (61024, м.Харків, вул.Студентська, б.5/6), Державного казначейства України в Харківській області (61166, м.Харків, вул.Бакуліна, буд.18) про стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України 108000 грн компенсації моральної шкоди, завданої неправомірними діями державного виконавця відмовити.

Нарішення суду першої інстанції протягом30днівз дняйогопроголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: