Рішення

від 17.10.2024 по справі 500/5354/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5354/24

17 жовтня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду через адвоката - Бойчука В.І., звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (далі - Позивач) з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області (далі - Відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №067250 від 23.07.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.06.2024 відповідачем було проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки MAN н.з. НОМЕР_1 свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 з напівпричепом марки FFYMONVILLE н.з. НОМЕР_3 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 на автомобільній дорозі М-15, 12 км +125м, Одеса - Рені- Бухарест, в ході якої було виявлено порушення вимог ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме, під час перевезення вантажу у водія на момент перевірки була відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж, внаслідок чого була винесена постанова №067250 від 23.07.2024 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Проте, позивач не погоджується із вказаною постановою та вказує, що водій здійснював перевезення комбайну CLAAS LEXION-560, який належить на праві власності ТОВ «Агробізнес». З врахуванням наведеного, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» був відсутній обов`язок складення товарно-транспортної накладної, а у водія відсутній обов`язок мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, вказану ТТН, а тому, вважає дії відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови протиправними.

Ухвалою суду від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у відзиві, поданому 18.09.2024, просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що 05.06.2024 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки MAN н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки FFYMONVILLE н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 . Власником транспортного засобу є ТОВ «Агробізнес».

Вказаним транспортним засобом здійснювалися вантажні перевезення, а саме комбайн зернозбиральний, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини. Однак товарно-транспортної накладної на вантаж для проведення перевірки водієм надано не було.

Зважаючи на виявлене порушення, а саме відсутність ТТН на вантаж, було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР047968 від 05.06.2024, в якому зафіксовано порушення вимог абз.3 ч.1 ст. 60 ЗУ Про автомобільний транспорт, а саме перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону.

В подальшому, зважаючи на виявлені порушення, 23.07.2024 було винесено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн., відповідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону. З огляду на викладене, вважають свої дії законними, а у задоволенні позовних вимог просять відмовити.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступні обставини.

Як випливає із матеріалів справи, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 30.05.2024 та направлення на рейдову перевірку №000023 від 30.05.2024 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на а.д. М-15 12км + 125м, Одеса - Рені- Бухарест.

05.06.2024 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки MAN н.з. НОМЕР_1 свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 з напівпричепом марки FFYMONVILLE н.з. НОМЕР_3 свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_5 .

Вищезазначений автомобіль, згідно свідоцтва реєстрації транспортного засобу належить ТОВ «Агробізнес».

Під час перевірки встановлено, що вказаним транспортним засобом здійснювалося перевезення вантажу, однак товарно-транспортної накладної на вантаж для проведення перевірки надано не було, чим порушено вимоги статті 48 Закону України від 05.04.2001 року № 2344-III Про автомобільний транспорт (далі - Закон № 2344-III), відповідальність за що передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

В Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.06.2024 №047968 водій ОСОБА_1 підписався та жодних заперечень не зазначив.

В подальшому, за результатами розгляду акту від 05.06.2024 №047968, В.о. начальника Відділу було винесено Постанову №067250 про застосування до ТОВ «Агробізнес» адміністративно - господарського штрафу у сумі 17000 грн. за порушення вимог статті 48 Закону № 2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статі 60 Закону № 2344-ІІІ, а саме за відсутність товарно-транспортної накладної на вантаж.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України Про автомобільний транспорт (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Статтею 1 Закону № 2344-ІІІ зазначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Згідно із пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)( далі - Європейська угода);

- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

- оснащення таксі справним таксометром;

- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до п.20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно з п.21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).

Відповідно до ч. 12 ст.6 Закону України Про автомобільний транспорт, пункту 2 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до статті 39 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного, засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, з наведених вище норм законодавства слідує, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону №2344-ІІІ покладається виключно на автомобільних перевізників.

Водночас, за своєю правовою природою адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, встановлені статтею 60 Закону №2344-ІІІ, є видом адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб`єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності (статті 216, 217, 238, 239 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Згідно з частиною 1 статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Слід зазначити, що об`єктивною стороною складу господарського правопорушення, передбаченого абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ є надання суб`єктом господарювання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Стаття 60 Закону України Про автомобільний транспорт зазначає відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників.

Зокрема, суд зазначає, що спірним у даній справі є також питання належності позивача до автомобільного перевізника в розумінні Закону №2344-III.

Правила перевезення вантажів врегульовані у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 (надалі - Правила №363).

Відповідно до п. 11.1. Правила №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Згідно пункту 11.3. Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох 2 примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно- транспортної накладної підписом.

Відповідно до п. 11.5. Правил №363 у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Разом з цим, норми Правил №363 не встановлюють жодних вимог до товарно- транспортної накладної у разі перевезень вантажу суб`єктом господарювання для власних потреб, адже при перевезенні вантажів для власних потреб відсутні такі суб`єкти перевезень як замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача.

У постанові від 06 вересня 2023 року по справі №120/5064/22 Верховний Суд констатував, що товарно-транспортна накладна є однією із форм договору перевезення вантажу.

У постанові від 12.06.2018 по справі №815/3310/17 Верховний Суд зазначив, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно- транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах.

При цьому, якщо перевезення вантажу здійснюється для власних потреб і власним транспортом (або орендованим), коли сторонній перевізник відсутній, то ТТН не потрібна.

В цьому випадку, водій повинен мати накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Як вбачається з матеріалів справи, належним ТОВ «Агробізнес» автомобілем із залученням водія ОСОБА_1 позивач 05.06.2024 здійснював перевезення комбайну CLAAS LEXION-560, який належить на праві власності ТОВ «Агробізнес».

При цьому, водій пред`явив особам, які проводили перевірку свідоцтво про реєстрацію машини на комбайн зернозбиральний, яке є «іншим визначеним законодавством документом на вантаж», як того вимагає ст. 48 Закону № 2344-ІІІ.

З врахуванням наведеного, суд висновує, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» був відсутній обов`язок складення товарно-транспортної накладної, а у водія відсутній обов`язок мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, будь-яку товарно-транспортну накладну.

Водночас, у постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Вказане свідчить, що здійснення 05.06.2024 руху транспортного засобу автомобіля MAN н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки FFYMONVILLE н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , яким здійснювалося перевезення зернозбирального комбайну, не було пов`язане з перевезенням вантажу на комерційній основі, а здійснювалося для власних потреб.

Зазначене виключає в цих правовідносинах статус позивача, як автомобільного перевізника.

Поряд з цим, в межах розгляду цієї справи відповідач не надав будь-яких відомостей про надання позивачем послуг перевезення вантажів на договірних умовах третій особі.

Позивач надавав відповідні пояснення щодо належності вантажу та обставин його перевезення відповідачу, однак при вирішенні питання про його відповідальність дані пояснення відповідачем враховані не були.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що водій ОСОБА_1 не був зобов`язаний пред`явити посадовим особам відповідача товарно-транспортну накладну

Так, судом встановлено, що у спірних правовідносинах позивач не підпадає під статус автомобільного перевізника в розумінні Закону №2344-VII, який надає послуги з перевезення вантажу з обов`язковим оформленням документів, передбачених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №067250 від 23.07.2024 до ТОВ "Агробізнес" винесена необґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, внаслідок чого є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Аналізуючи зазначене вище у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної позивачем постанови, а тому, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З врахуванням наведеного, судові витрати по сплаті судового збору понесені позивачем підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті №067250 від 23.07.2024.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 17 жовтня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (місцезнаходження/місце проживання: с. Токи,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,47823 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 );

відповідач:

- Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Фізкультури, 9,м. Київ,03150 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 );

Головуючий суддяОсташ А.В.