Рішення

від 11.10.2024 по справі 636/6462/24

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/6462/24 Провадження № 2/636/2264/24

Дата

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Карімова І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ріпи І.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі її представника Вишневецької Тетяни Анатоліївни до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Вишневецька Тетяна Анатоліївна через систему «Електронний суд» звернулась до суду із позовною заявою про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 01.04. 2024 року. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір`ю з березня 2022 року після припинення нею фактичних сімейних відносин з відповідачем. З березня 2022 року ОСОБА_1 забезпечує сина всім необхідним для життя та розвитку. В той же час батько участь у вихованні сина не приймав і на даний час не приймає, будь-якої матеріальної допомоги не надає, не спілкується та не цікавиться долею дитини. На вимоги позивачки щодо необхідності приймати участь у житті сина відповідач жодним чином не реагує. Також зазначає, що з 07 листопада 2021 року ОСОБА_1 разом з дитиною проживає в м. Кіренія, Кіпр, належно виконує свої батьківські обов`язки, забезпечує сина всім необхідним для його фізичного та морального розвитку. Позивачка має самостійний дохід, який дозволяє їй забезпечувати себе та сина. Відповідач багато років свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками щодо сина та повністю самоусунувся від їх виконання. На підставі викладеного та вимог ст. 164 СК України просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 03.09.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено провести в загальному позовному провадженні. Призначено підготовче судове засідання на 02.10.2024 року о 16-15 год.

До суду 19.09.2024 року надійшла заява ОСОБА_3 , в якій він, посилаючись на приписи ч.1 ст. 206 ЦПК України, зазначає, що позов визнає за заявленими в ньому підставами та підтверджує обставини, викладені в ньому. Зазначає, що з листопада 2021 року не приймає участі у вихованні, утриманні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і подалі не має наміру приймати участь у житті дитини. 30.09.2024 року до суду надійшла заява відповідача про розгляд справи за його відсутності, в якій також підтримав викладені в своїй заяві від 19.09.2024 року обставини.

17.09.2024 року до суду надійшло звернення Служби у справах дітей Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області, в якому зазначено, що відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але на сьогоднішній день за місцем реєстрації відсутній, на території Вовчанської міської територіальної громади Чугуївського району ОСОБА_3 не має. Також з матеріалів справи з`ясовано, що позивач ОСОБА_1 теж на території громади не проживає. У зв`язку з чим служба у справах дітей Вовчанської міської ради не має можливості повно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, вірно встановити правовідносини, які склалися між сторонами, провести обстеження житлово-побутових умов малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав.

01.10.2024 року до суду через систему «Електронний суд» представником позивачки ОСОБА_1 - адвокатом Вишневецькою Т.А. надані додаткові пояснення у справі, в яких з посиланням на правові позиції Верховного Суду по спорам щодо дітей зазначено, що неможливість служби у справах дітей Вовчанської міської ради надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , не є підставою для відмови у позові. Просила задовольнити вимоги ОСОБА_1 та позбавити відповідача батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розгляд справи провести за відсутністю сторони позивача.

Представник третьої особи Служба у справах дітей Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області до судового засідання не зявився, був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, заяви про відкладення розгляду справи до суду не надав.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Як вбачається з заяви відповідача ОСОБА_3 по суті справи він визнав позовні вимоги ОСОБА_1 .

Відповідно до приписів статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє. Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що визнання відповідаче6м позову не суперечить закону, не порушує прав і інтересів інших осіб, тому є підстави для ухвалення судом рішення за результатами підготовчого провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини. Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 01.04. 2024 року шлюб між сторонами був розірваний, однак фактично сторони не проживають однією сім`єю з березня 2022 року. З цього ж часу син сторін проживає із матір`ю та знаходиться на її повному утриманні. Позивачка має самостійний дохід, який дозволяє їй забезпечувати себе та сина, що підтверджується копіями виписок з банківського рахунку ОСОБА_1 .

Як вбачається з копії дозволу на проживання та копіями посвідок від 28.05.2024 року міністерства внутрішніх справ Турецької республіки Півничного Кіпру з 07 листопада 2021 року ОСОБА_1 разом з дитиною проживає в м. Кіренія, Кіпр, належно виконує свої батьківські обов`язки, забезпечує сина всім необхідним для його фізичного та морального розвитку. Зазначене підтверджується засвідченими апостилем копіями квитанцій про оплату ОСОБА_1 навчання сина, копією табелю ОСОБА_4 про успіхи в навчанні у початковій школі суатгюнсель у Кіренії.

Згідно довідки Харківського приватного навчально-виховного комплексу «Благовіст» Харківської області від 27.05.2024 № 43 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 був зарахований до складу учнів 1-А класу Харківського приватного навчально-виховного комплексу «Благовіст» з 14 вересня 2023 року на підставі наказу № 19-у від 14.09.2023 ОСОБА_1 , мама учня, регулярно сплачує всі необхідні платежі, провязані з навчанням, бере участь у загальношкільних заходах, постійно підтримує контакт з класним керівником свого сина, регулярно цікавиться розвитком дитини, його успіхами в навчанні. ОСОБА_3 на час навчання сином не спілкувався з класним керівником.

Зазначені докази свідчать про те, що ОСОБА_3 участь у вихованні сина не приймав і на даний час не приймає, будь-якої матеріальної допомоги не надає, не спілкується з сином та не цікавиться здоров`ям та долею дитини.

Вказані обставини були визнані відповідачем у окремій заяві до суду, що свідчить про те,

що ОСОБА_3 тривалий час свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками щодо сина ОСОБА_5 та повністю самоусунувся від їх виконання.

Згідно інформації Служби у справах дітей Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області від 17.09.2024 року відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але на сьогоднішній день за місцем реєстрації відсутній, на території Вовчанської міської територіальної громади Чугуївського району ОСОБА_3 не має.

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору.

У разі спору передусім повинні бути визначені інтереси дитини й тільки потім - права батьків. Такий висновок зробив Верховний Суд в постанові від 04 квітня 2018 року у справві №756/2109/16-ц, провадження № 61-5487св18.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Так, згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18), від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), від 26 квітня 2022 року у

справі № 520/8264/19 (провадження № 61-19984 св 21).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Судом встановлено, що ще до розлучення сторін у справі, але після припинення ними фактичних сімейних відносин з березня 2022 року, неповнолітній син сторін постійно проживає з матір`ю, окремо від батька, а відповідач самостійно та усвідомлено усунувся від виховання та спілкування із сином, утримання його матеріально, не піклувався про фізичний, духовний і моральний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя.

Суд вважає, що відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні сина є мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні статті 164 СК України. Встановлені обставини свідчать про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, що не є порушенням статті 8 Конвенції, яка передбачає право особи на повагу до свого сімейного життя.

ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії», заява № 70879/11, встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

Існуючі сімейні зв`язки між дітьми та батьками, які насправді піклуються про них, захищаються Конвенцією.

Позбавлення батьківських прав відповідача в судовому порядку скасовує лише правовий зв`язок між ним та його сином, підтверджує відсутність фактичного духовного зв`язку між батьком та дитиною .

При вирішенні цього позову Служба у справах дітей Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області висновок щодо розв`язання спору між сторонами щодо позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 не надала, з посиланням на неможливість його надання, оскільки відповідач ОСОБА_3 за місцем реєстрації не проживає, а встановити його місце знаходження не вдалось. Позивачка ОСОБА_1 з сином також на території громади не проживає.

За загальним правилом, передбаченим статтею 19 СК України та статтею 56 ЦПК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Повноваження органів опіки та піклування надавати висновки, їх вид і форма деталізуються у Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року N 866 (далі - Порядок).

Зокрема, в ньому зазначено, що під час розв`язання спорів між батьками щодо позбавлення та поновлення батьківських прав служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.

Висновок владних органів містить дві складові: 1) відомості про факти, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного розгляду та вирішення справи; 2) рекомендацію конкретного органу про те, як необхідно з точки зору державного інтересу (захист прав та інтересів дітей) вирішити справу, тобто висновок про факти та право.

Вказане дозволяє віднести висновки до засобів доказування (письмових доказів). Як й інші докази, вони не мають для суду наперед встановленої сили.

У випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливістю надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо.

Однак винесення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України.

Такі висновки, безумовно, мають велике значення для ухвалення судом законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується із урахуванням досвіду у певній сфері, в межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень.

Однак не вчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду. Адже здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень.

Тому у випадку ненадання висновку органом опіки та піклування, залученим до участі у справі, суд може надати додатковий строк відповідному органу, відклавши розгляд справи. Однак відмовити у винесенні рішення у справі чи зупинити провадження у справі через відсутність такого висновку суд не може.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі N 523/19706/19, провадження N 61-12112сво22, і який відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 200, 206, 223, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі її представника Вишневецької Тетяни Анатоліївни до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений також в разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивачка: ОСОБА_1 , РКНОПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивачки: адвокат Вищневецька Тетяна Анатоліївна, РКНОПП НОМЕР_3 , адреса для листування: 61145, м. Харків, вул.. Клочківська,11А, оф.8-4.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області, юридична адреса: 62504, Харківська область, Чугуївський район, м. Вовчанськ, вул.. Пушкіна, буд.1, фактичн7а адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи,5.

Повне рішення складено 11 жовтня 2024 року.

Суддя І.В. Карімов.