Рішення

від 08.10.2024 по справі 700/354/24

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 700/354/24

Провадження № 2/700/204/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року Лисянський районний суд Черкаської області в складі головуючого-судді: Пічкура С.Д., за участю секретаря судового засідання: Нетребенко В.О., представника позивача: ОСОБА_1 , відповідача: ОСОБА_2 , представника відповідача: ОСОБА_3 , представника третьої особи: Яременко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Лисянка цивільну справу № 700/354/24, провадження № 2/700/204/24 за позовною заявою ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ) треті особи без самостійних вимог: орган опіки піклування виконавчого комітету Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області, фермерське господарство «ПРЕСТИЖ АГРОЛЮКС», акціонерне товариство «АГРОПРОСПЕРІС БАНК», про визнання правочину недійсним та припинення права власності,

установив:

ОСОБА_4 як представник АТ «Банк Кредит Дніпро» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: орган опіки піклування виконавчого комітету Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області, фермерське господарство «ПРЕСТИЖ АГРОЛЮКС», акціонерне товариство «АГРОПРОСПЕРІС БАНК», про визнання правочину недійсним та припинення права власності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 листопада 2017 р. між Публічним акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», правонаступником якого є Акціонерне товариство «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та Фермерським господарством «Престиж Агролюкс» в особі керівника Пухиря Олександра Олександровича було укладено кредитний договір №081117-АТ.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Банк з моменту підписання цього Договору зобов`язався надати Позичальнику строковий кредит, у сумі 10 090 800 на умовах встановлених цим Договором, а Позичальник зобов`язується належним чином виконати умови необхідні для отримання кредиту, своєчасно і належно здійснювати усі погашення грошових зобов`язань, а також належно виконувати усі інші зобов`язання що передбачені цим договором. Кредит видається у дату вказану у графіку погашення Кредиту , який є Додатком №1 до цього Договору, за умови оплати комісії передбаченої п. 1.5. цього Договору. Термін повернення кредиту в строки встановлені Графіком, з остаточним погашенням по 31 жовтня 2022 р. включно. Кредит за цим Договором підлягає поверненню Позичальником платежами у сумах, що встановленні Графіком. Проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником в порядку передбаченому розділом 7 цього Договору. Позичальник здійснює погашення усіх грошових зобов`язань за цим Договором на рахунок №2909-8-31379201 у Банку, за виключенням сплати комісії передбаченої п. 1.5. цього Договору.

Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору, процентна ставка за користування Кредитом є змінювана. Під змінюваною «процентною ставкою» розуміється процентна ставка розмір якої може збільшуватися або зменшуватися в залежності від зміни індексу UIRD, з урахування інших положень цього Договору. Плата за користування одержаним Кредитом встановлюється у розмірі 18 % річних.

Відповідно до пункту 1.4. Кредитного договору, сторони домовились з урахуванням ст.. 212 ЦК України, що у випадку прострочення Позичальником повернення кредиту в період, який починається на наступний день за днем погашення Кредиту згідно цього Договору, і до дня фактичного повернення простроченої заборгованості по Кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити Банку проценти за фактичне користування простроченим кредитом в розмірі 25% процентів річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості по Кредиту. Сторони підтверджують, що встановлення Банком вказаної процентної ставки не є односторонньою зміною умов цього Договору.

Відповідно до п.8.1 Кредитного договору, за несвоєчасне погашення одержаного кредиту, а також процентів за користування кредитом, Банк, має право нарахувати, а Позичальник зобов`язаний сплатити Банку у гривні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період такого прострочення, від суми простроченої заборгованості за Кредитом та процентами за користування Кредитом, за кожен день прострочення. Нарахування та сплата пені проводиться за весь час існування заборгованості, без застосування встановлених законодавством обмежувальних строків та припиняється у день повного погашення заборгованості. Позичальник відшкодовує інші збитки, завдані Банку невиконанням зобов`язань. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати процентів за фактичний час користування кредитом згідно з умовами цього Договору. 08 листопада 2017 р. з метою виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки №081117- П/1 . В подальшому між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та Відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір поруки №280219-П/1 від 28.02.2019 р. (далі Договір поруки 2) та договір поруки №281219-П/1 від 28.12.2019 р. (далі Договір поруки 3). Відповідно до розділу Терміни і визначення Договору поруки 3, Основні зобов`язання усі існуючі та майбутні грошові зобов`язання Боржника перед Кредитором, термін виконання яких настав або настане у майбутньому, враховуючи зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів за користування одержаним кредитом на умовах, передбаченим кредитним договором (у тому числі з можливістю зміни змінюваної процентної ставки та/або збільшення розміру процентної ставки), сплати процентів за фактичне неправомірне користування простроченим кредитом, комісій, штрафних санкцій та виконання усіх інших грошових зобов`язань, передбачених в кредитному договорі, що виникають чи будуть виникати протягом усього часу дії Кредитного договору і до моменту повного і належного виконання усіх зобов`язань за Кредитним договором.

Відповідно до п.1.1. Договору поруки 3, Поручитель на підставі цього Договору солідарно відповідає перед кредитором за виконання боржником, у повному обсязі усіх своїх зобов`язань за Кредитним договором, який було укладено між кредитором та боржником та додатковими договорами до нього які укладені та/або можуть бути в майбутньому.

Відповідно до п.1.2. Договору поруки 3, Поручитель відповідає перед кредитором у

тому ж обсязі що і боржник. Відповідно до п. 1.4. Договору поруки 3, Поручитель погоджується з тим, що при зміні Боржника, зміні змісту та обсягу (зміні суми кредиту, плати за користування кредитом, суми комісій, штрафних санкцій та інших платежів згідно з Кредитним договором та/або строку Кредитного договору) забезпечених порукою за цим Договором Основних зобов`язань (в тому числі новація зобов`язання за Кредитним договором), цей договір буде діяти до повного виконання Основних зобов`язань за Кредитним договором та порукою будуть забезпечуватися Основні зобов`язання Боржника з урахуванням усіх таких змін до Кредитного договору, без необхідності попереднього чи наступного погодження із поручителем та/або укладення окремої угоди до цього Договору або змін до Договору. Відповідно до п. 6.1. Договору поруки 3, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою Кредитора. Відповідно до п. 6.2. Договору поруки 3, Сторони домовились про встановлення наступного строку поруки: - Порука за цим договором діє 10 (десять ) календарних років з дати підписання цього Договору; - В разі невиконання або неповного/неналежного виконання Основних зобов`язань у строки визначені Кредитним договором, ця порука діє додатково 15 (п`ятнадцять ) календарних років з моменту настання строку виконання Основних зобов`язань за Кредитним договором, в тому числі у випадку настання дострокового виконання зобов`язань Боржником на вимогу Кредитора.

АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» в повному обсязі виконав свої зобов`язання перед ПП

«ШАНС». за Кредитним договором щодо надання кредитних коштів, проте, Позичальник та Відповідач ОСОБА_5 своїх зобов`язань за Кредитним договором та Договором поруки щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, що змусило Банк звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором та договорами поруки.

Перед зверненням до суду Банк направив позичальнику та поручителям вимогу про дострокове погашення кредиту № 55/9-431, № 55/9-433, № 55/9-434 від 08.04.2020. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.11.2020 первісний позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 2883 120 грн заборгованості з кредиту, 331 655,48 грн заборгованості з відсотків, 41 382,49 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 7 498,89 грн пені за несвоєчасне погашення відсотків. В іншій частині вимог первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Відповідно до Постанови Північного апеляційного господарського суду від 19 квітня

2023 р. у справі № 925/677/20, зокрема суд вирішив Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.11.2020 у справі №925/677/20 в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача 41 382, 49 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 7 449, 89 грн пені за несвоєчасне погашення відсотків, - змінити, виклавши в цій частині рішення в наступній редакції: «Первісний позов задовольнити частково». «Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Престиж Агролюкс" Відповідача 1 на користь позивача - Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" 35 080 грн 59 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 2 545 грн 82 коп. пені за несвоєчасне погашення відсотків». Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

Зазначені обставини встановлені рішеннями суду , а тому не підлягають доведенню відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПУ України Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом..

На виконання рішення суду у справі № 925/677/20, Банк отримав накази Господарського суду Черкаської області від 29.06.2023 року про стягнення зокрема з відповідача ОСОБА_5 заборгованість за Кредитним договором у розмірі 7 107 696,86 грн., 35 538,84 грн. суму судового збору та 28 830,30 грн. суму судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюком Олексієм Степановичем від 02.08.2023 року відкрито виконавче провадження № 72414483 з примусового виконання наказу № 925/677/20 виданий 16.06.2023 Господарським судом Черкаської області. При примусовому виконанні рішення суду у виконавчому провадженні не було виявлено майно та грошові кошти у боржника (Відповідача 1) на які можна звернути стягнення. Разом з цим, Приватний виконавець виявив майно, яке було відчужено ОСОБА_5 за наявності невиконаного грошового зобов`язання. Слід звернути увагу, що на час розгляду спору між Банком та Відповідачем 1 та Позичальником в судах апеляційної та касаційної інстанції, Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.09.2021 року відкрито провадження у справі № 925/1228/21 про банкрутство Фермерського господарства «Престиж Агролюкс», введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Звєздічева М.О.

20.09.2021 року на офіційному сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за № 36777704 розміщено повідомлення про відкриття провадження у справі № 925/1228/21 про банкрутство Фермерського господарства «Престиж Агролюкс». 19.10.2021 АТ «Банк Кредит Дніпро» звернувся з кредиторськими вимогами кредиторські вимоги до боржника у розмірі 9 748948 гривень 61 копійка. Зазначені обставини встановлено відповідними ухвалами Господарського суду Черкаської області (роздруківки додаються). Також, звертаємо увагу суду, що станом на день написання цієї позовної заяви Ухвалу щодо визнання Банком кредитором, ще не прийнято, а розгляд грошових вимог кредиторів ще триває. Грошові вимоги Банку були розглянуті 10.01.2021 року, однак ухвалу про визнання грошових вимог Банку, станом на дату підготовки позову не прийнято.

Вже через 8 днів після відкриття провадження у справі про банкрутство ФГ «Престиж агролюкс», керівником якого був Відповідач ОСОБА_5 28.09.2021 року між Відповідачем 1 - ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (далі Відповідач 2 ) було укладено два договори: - договір купівлі продажу будинку та договір купівлі продажу земельної ділянки.

Відчуження зазначеного майна відбулось вже після відкриття провадження у справі про Банкрутство ФГ «Престиж Агролюкс» керівником та засновником був на той час та ухвалення рішення Господарського суду Черкаської області від 11.11.2020 про стягнення заборгованості з відповідача 1 на користь Банку, а отже Відповідач 1 достеменно знав про наявність невиконаних зобов`язань перед Банком. Відчуження власного майна Відповідачем 1 призвело до неможливості звернення стягнення на зазначене майно у виконавчому проваджені ВП № 72414483 з примусового виконання Рішення суду на користь Банку, що завдає майнової шкоди Банку та порушує інтереси останнього.

Сторони Спірних договорів купівлі продажу фактично не здійснювали розрахунки на його виконання, а уклали його з метою уникнення звернення стягнення на житловий будинок, оскільки всі розрахунки здійснювались за готівкові кошти.

Відповідно до частини третьої статті 1087 ЦК України граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

Відповідно до п.п. 2 п. 7 Розділу ІІ постанови Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (у редакції постанови Правління Національного банку України 08.12.2020 № 155 чинної на час укладання Договору купівлі-продажу будинку від 28.09.2021 року) Фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі до 50000 (п`ятдесяти тисяч) гривень включно.Платежі на суму, яка перевищує 50000 гривень, здійснюються шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення та/або переказу коштів на поточні рахунки (у тому числі на депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).

Таким чином, п. 5 Договору купівлі-продажу будинку, посвідчений ОСОБА_6 . Державним нотаріусом Лисянської державної нотаріальної контори Черкаської області та зареєстрованого в реєстрі № 1972, відповідно до якого продаж вчинено за 214830,00 грн, яких Покупець сплатив Продавцю до підписання договору, не відповідає вимогам законодавства, та не може вважатись належним та допустимим доказом оплати коштів за договором.

З огляду на викладене, існують обґрунтовані сумніви, щодо відсутності розрахунків за вказаним договором. Що у свою чергу, дає достатні підстави вважати фраудаторність вчиненого правочину.

Крім цього, ОСОБА_5 не мав права на укладання зазначеного правочину (відчужувати житловий будинок), оскільки цей правочин було укладено з єдиною метою, для уникнення відповідальності за невиконання грошового зобов`язання за договором поруки. Наявність грошового зобов`язання ОСОБА_5 перед Банком встановлено рішеннями господарського суду Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.11.2020 та Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19 квітня 2023 р. у справі № 925/677/20.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).

Отже, відновлення становища, яке існувало до порушення відновлення державної реєстрації права власності на житловий будинок за ОСОБА_5 , а саме: вчинення реєстраційної дії шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яке існувало до 28.09.2021 року, перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із припиненням права власності ОСОБА_2 , який на підставі фраудаторного правочину набув права власності на нерухоме майно, що дасть можливість звернути стягнення на майно боржника ОСОБА_5 , в процесі виконання рішення суду про стягнення заборгованості на користь АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», що буде мати наслідок у вигляді відновлення порушених прав та інтересів позивача.

На підставі викладеного просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку з надвірними будівлями та спорудами розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,0715 га, кадастровий номер 7122855100:01:002:0417 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 укладеного від 28.09.2021 року між громадянином України ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 , , посвідчено ОСОБА_6 державним нотаріусом Лисянської державної нотаріальної контори Черкаської області, зареєстровано в реєстрі №1972 .

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0715 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер земельної ділянко 7122855100:01:002:0417, укладеного 28.09.2021 року між ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 , посвідчено ОСОБА_6 державним нотаріусом Лисянської державної нотаріальної контори Черкаської області, зареєстровано в реєстрі №1975.

-відновити становище, яке існувало до порушення, а саме: шляхом повернення права власності на:

- житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,0715 га, кадастровий номер 7122855100:01:002:0417 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 за ОСОБА_5 , для чого вчинити реєстраційну дію шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду;

- земельну ділянку площею 0,0715 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер земельної ділянки 7122855100:01:002:0417, за громадянином України ОСОБА_5 , для чого вчинити реєстраційну дію шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду;

Стягнути з відповідачів судові витрати на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» а саме: судовий збір у сумі 7267.20 гривень за подання позовної заяви та 1211,20 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі і просив його задовольнити з підстав, наведених в позовній заяві.

Відповідачі в судовому засіданні позов не визнали і просили відмовити в його задоволенні.

У відзиві, представник відповідача зазначив, що позивач не є стороною оспорюваних договорів, однак просить визнати їх недійсними. Звертаючись до суду з позовом про визнання їх недійсними Позивач зазначає, що такі договори були укладені для уникнення відповідальності за невиконане грошове зобов`язання за договором поруки та уникнення сплати в подальшому боргу у вказаних виконавчих провадженнях, на яке можливо було звернути стягнення в процесі примусового стягнення судового рішення. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач посилається на те, що

оскаржувані договори купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку були

укладені для уникнення відповідальності за невиконане грошове зобов`язання за

договором поруки, з метою уникнення в подальшому сплати боргу у виконавчому

проваджені №72414483 та уникнення виконання судового наказу №925/677/20, що

автоматично позбавило Позивача в можливості стягнення заборгованості за рахунок

звернення стягнення на майно боржника.

Позивач вказує, що оскаржувані правочини мають ознаки фіктивності, оскільки їх

реальною метою є не перехід права власності на майно до набувача, а

унеможливлення в майбутньому звернення стягнення на зазначене майно.

Сам по собі момент вчинення оспорюваного

правочину (до ухвалення судового рішення про стягнення коштів на погашення

сплачених боргів) як обставина, що дозволяє кваліфікувати правочин як такий, що

вчинений на шкоду кредитору, не може свідчити про намір приховати майно від

виконання судового рішення у майбутньому.

Як вбачається з наданих Позивачем документів і не заперечується

Відповідачами станом на час укладення договорів купівлі-продажу від 28 вересня

2021 року були відсутні обмеження щодо розпорядження спірним житловим

будинком та земельною ділянкою, а також не існувало й рішення суду про

стягнення боргу за кредитним договором.

Відповідно, на час вчинення оскаржуваного правочину не існувало жодних

виконавчих проваджень. Тому твердження Позивача про вчинення оскаржуваного правочину з метою уникнення в подальшому сплати боргу у виконавчому проваджені №72414483 та

уникнення виконання судового наказу №925/677/20 є безпідставними і жодним чином

не може свідчити про намір Відповідача приховати майно від виконання судового

рішення у майбутньому.

Станом на день укладення спірного правочину відповідач (поручитель) не міг

передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання вказаного судового

рішення. Про існування боргу Відповідач-1 обізнаний бути не міг, оскільки він є лише поручителем за кредитним договором, а не Боржником. Таким чином, вирішуючи спір щодо недійсності договорів купівлі-продажу, підтвердженою належними доказами є та обставина, що станом на час відчуження житлового будинку вимоги за кредитним договором не були предметом судового розгляду, а позивач не довів належними та допустимими доказами

існування протиправного умислу в діях сторін спірних правочинів при їх укладенні. Укладені договори купівлі-продажу відповідають вимогам закону і здорового глузду та фактично виконані і реалізовані його сторонами, що додатково доводить, що договори не є фіктивними.

Позивачем належними та допустимими доказами не спростовано презумпцію

правомірності оскаржуваних договорів купівлі-продажу. Всі вимоги Позивача повністю забезпечені заставою майна Позичальника (ФГ «Престиж Агролюкс»).

На даний час Ухвалою Господарського суду Черкаської області від

20.09.2021 року у справі №925/1228/21 відкрито провадження у справі про

банкрутство Фермерського господарства «Престиж агролюкс», визнано

вимоги ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр

лойєр компані», введено процедуру розпорядження майном боржника та мораторій

на задоволення вимог кредиторів. Призначено розпорядником майна боржника

арбітражного керуючого Звєздічева М.О.

Позивач (Банк) звернувся в справу про банкрутство із кредиторськими

вимогами. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.10.2021 року у справі №925/1228/21 заяву банку прийнято до розгляду,

на даний час розгляд вимог триває. Дане додатково свідчить, що укладенням оскаржуваних договорів жодні права Позивача - Банку, не порушені.

Враховуючи наведене, вважає, що позовні вимоги є недоведеними і задоволенню не підлягають.

Вислухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановиши обставини справи та відповідні до них правовідносини дійшов таких висновків.

Згідно із ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. В силу частин 1 - 3, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

За частиною 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Виділяються наступні критерії визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь у результаті проведення реституції (права, майно).

Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину, судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначитися, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами 2, 3 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (у тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (у тому числі, вироку).

Договори, направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України) є недійсними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 489/5148/18 (провадження № 61-20593св19) суд касаційної інстанції вказав, що «Правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору). При цьому та обставина, що правочин з третьою особою якому боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства».

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

У своїх постановах Верховний Суд від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16 від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17 виснував, що «З конструкції ч. 3 ст. 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом».

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника. Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Отже, на момент вчинення спірного договору купівлі-продажу від 28 вересня 2021 року року ОСОБА_5 був обізнаний про невиконання зобов`язання за договором поруки. При цьому, уклав спірний договір купівлі-продажу з ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_5 відчужив належне йому на праві власності нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 28.09.2021 року, будучи при цьому обізнаний про настання строку виконання зобов`язання за договором поруки та Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.11.2020 та Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19 квітня 2023 р. у справі № 925/677/20 про стягнення з нього як поручителя заборгованості, тому суд доходить висновку про те, що така поведінка боржника є недобросовісною та свідчить про зловживання правом, оскільки направлена на приховання цього майна від виконання за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, що в свою чергу шкодить інтересам кредитора АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».

При цьому, суд також відмічає, що у справі суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо розрахунків за договором купівлі-продажу. Клопотання щодо витребування доказів від нотаріуса представник позивача не підтримав, а з самих договорів купівлі-продажу як будинку так і земельної ділянки вбачається, що первинні документи передачі коштів за майно відсутні.

Так, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 1087 ЦК України та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України затвердженого постановою НБУ від 29 грудня 2017 року № 148, фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню у розмірі до 50000 грн. включно.

Також, не надано жодних доказів сплати коштів які нібито отримані за будинок та земельну ділянку ОСОБА_5 його кредиторам в період оформлення спірних договорів, що додатково вказує на їх фраудаторність.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину, оскільки на момент здійснення відчуження спірного майна зобов`язання за договором поруки було простроченим, його належне виконання не відбулося, вже було рішення суду про стягнення з нього як поручителя заборгованості, а тому позивач набув права вимоги до ОСОБА_5 у зв`язку з невиконанням останнім взятих на себе зобов`язань.

Боржник не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також, поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Отже, відчужене майно на підставі договору купівлі-продажу на користь ОСОБА_2 , маючи невиконані грошові зобов`язання перед позивачем дає підстави вважати, що ОСОБА_5 діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами стосовно позивача, оскільки відчуження останнім належного йому нерухомого майна за спірним договором купівлі-продажу зменшує платоспроможність останнього та свідчить про недопущення звернення стягнення на майно боржника, що дозволяє зробити висновок про фраудаторність оспорюваного договору купівлі-продажу, тобто таким, що вчинений на шкоду кредитору.

Зазначені обставини, свідчать про наявність підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18 зроблено висновок, що договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) тощо.

У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17 вказано, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) використовувала/використовували право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (абзац перший частини першої статті 216 ЦК України). У разі недійсності правочину суд застосовує реституцію: кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

Зобов`язання з реституції виникають внаслідок недійсності правочину (його нікчемності чи визнання судом недійсним). Реституція є заходом, спрямованим на приведення майнового стану сторін недійсного правочину до стану, який вони мали до вчинення такого правочину. Вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного, зокрема нікчемного, правочину, за правилами реституції може бути адресована тільки стороні цього правочину. Крім того, реституцію можна застосувати лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він був переданий.

У даній справі позивач не просить застосувати двосторонню реституцію, а просить повернути у власність майно за недійсними договорами ОСОБА_5 , щоб забезпечити у подальшому звернення стягнення на нього.

Такий спосіб захисту права позивача не є ефективним, оскільки згідно ст. 27 Закону України «Про дежавну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зокрема визначено, що підставою для реєстрації зміни права власності є рішення суду. Тобто, на підставі рішення суду про визнання недійсним правочину державний реєстратор проводить реєстрацію припинення права власнсоті та вносить відповідні відомості до реєстру речових прав щодо попереднього власника. Отже, суду немає необхідності додатково зобов`язувати реєстратора вносити відповідні відомості до реєстру.

Питання застсоування реституції сторонами не ставилось, а оскільки суду також не надано доказів сплати коштів за майно згідно договорів, самостійно вирішити це питання суд теж не може.

Відповідач ОСОБА_2 має право на звернення з окремим позовом до суду з вимогою про стягнення коштів з ОСОБА_5 внаслідок зловживання останнім своїми правами та заподіяння збитків.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню з відповідачів витрати понесені позивачем за оплату судового збору в розмірі 4844 грн. 80 коп. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 5, 12, 13, 71, 74, 81, 142, 211, 258, 259, 263, 265, 273, ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку з надвірними спорудами розташованого на приватизованій земельній ділянці площею 0,0715 га з кадастровим номером 7122855100:01:002:0417 у АДРЕСА_4 , укладеного 28 вересня 2021 року між продавцем ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з покупцем ОСОБА_2 , посвідченого державним нотаріусом Лисянської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1972.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0715 га з кадастровим номером 7122855100:01:002:0417 у АДРЕСА_4 , укладеного 28 вересня 2021 року між продавцем ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з покупцем ОСОБА_2 , посвідченого державним нотаріусом Лисянської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1975.

Стягнути з ОСОБА_5 (код РКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (код РКПП НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (код ЄДОПОУ 14352406) витрати по сплаті судового збору в сумі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 18 жовтня 2024 року.

Суддя С. Д. Пічкур