Рішення

від 03.10.2024 по справі 753/11693/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11693/24

провадження № 2-а/753/156/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Сирбул О.Ф.

при секретарі - Кушнір А.А.

за участю

представника позивача - Горвата В.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

у с т а н о в и в :

У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач) про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що постановою № 390 від 04.06.2024 Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, перебаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Згідно оскаржуваної постанови № 390 від 04.06.2024 та матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не пред`явив військо-обліковий документ на вимогу працівника поліції, чим скоїв адміністративне правопорушення в особливий період, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Постанова винесена з грубим порушенням вимог актів законодавства України, оскільки відсутня подія адміністратвного правопорушення, відсутні докази, які б могли підтвердити провину ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного позивач просить скасувати поставнову № 390 від 04.06.2024 Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, перебаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Ухвалою суду від 25.06.2024 адміністративну позовну заяву залишено без руху.

Позивач належним чином та у встановлений судом строк усунув вказані недоліки.

Ухвалою суду від 04.07.2024 по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

02.10.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому заперечує щодо позовних вимог, зазначає, що обов`язок ОСОБА_1 мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу та пред`явити його за вимогою поліцейського чи уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_3 станом на 04.06.2024 регулювалися Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийнятою на виконання приписів вказаного закону постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Так, в Правилах військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, вказано, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації та/або протягом дії правового режиму воєнного стану мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольлованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон. Факт того, що ОСОБА_1 04.06.2024 не пред`явив військово-обліковий документ на вимогу поліцейського не оскаржується останнім. На підставі вищевикладеного просить позовну заяву залишити без задоволення.

Ухвалою суду від 03.10.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено відзив на позовну заяву, відповідно до ст. 162 КАС України.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, зазначив, що постанова № 390 від 04.06.2024 виносилася не уповноваженою особою, юридичної особи такої як ІНФОРМАЦІЯ_4 не існує, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача виклав свої заперечення щодо позовної заяви.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Судом встановлено, що 04 червня 2024 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 було складено протокол № 390 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Відповідно до протоколу 04 червня 2024 року під час перевірки військово-облікових документів громадян, ОСОБА_1 не надав військово-облікового документу. У поясненнях викладених ОСОБА_1 у протоколі № 390 від 04.06.2024 зазначив, що забув військовий квиток вдома. Другий примірник протоколу вручено ОСОБА_1 .

Постановою № 390 від 04 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді 17 000,00 гривень.

Позивач не погоджується із зазначеною постановою та оскаржив її у судовому порядку.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 не дотримався вимог п. 1 підп. 8 додатка 2 «Правил військового обліку призовників і військовозобв`язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 не пред`явив військово-обліковий документ на вимогу працівника поліції чим скоїв адміністративне правоворушення в особливий період, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, що охоплюється дією особливого періоду.

Таким чином, з 24 лютого 2022 року в Україні діє особливий період.

Згідно ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно до п.п. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є додатком 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, зокрема мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.

Відповідно до пп. 9 п. 1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з п. 1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи обставини справи та досліджені матеріали, суд приходить до висновку про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки він являється особою чоловічої статі у віці 37 років, та в порушення описаних вище норм законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період не пред`явив на вимогу працівника поліції військово-обліковий документ.

Суд звертає увагу, що у поясненнях викладених ОСОБА_1 у протоколі № 390 від 04.06.2024 зазначив, що забув військовий квиток вдома.

Протокол № 390 відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

За наведених обставин процесуальних порушень під час складення оскаржуваної постанови судом не встановлено.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, досліджені в судовому засіданні докази, норми законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, доказів, які б спростовували правомірність дій відповідача позивачем не представлено, а судом таких доказів не здобуто, в зв`язку з чим суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 210, 251, 280, ч. 3 ст. 210 КУпАП, ст.ст. 2, 4, 12, 72-79, 241-246, 286, 293, 295 КАС України, суд,

у х в а л и в :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: