Рішення

від 17.10.2024 по справі 580/6387/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року справа № 580/6387/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1) в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області від 20.05.2024 року № 6 в частині відмови у підтверджені пільгового стажу роботи з 01.04.2004 по 04.03.2009 та з 05.03.2009 по 15.05.2012;

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 30.05.2024 року №231850002838 про відмову в призначенні пенсії;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком №2, період моєї роботи з повним робочим днем з 01.04.2004 року по 04.03.2009 року на посаді акумуляторщика 3 розряду в ТОВ БМ-Сервіс, код ЄДРПОУ 32384506, та з 05.03.2009 року по 29.05.2012 року на посаді аккумуляторника акумуляторної дільниці в ТОВ Велика Ведмедиця, код ЄДРПОУ 33305962;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, з 20.06.2024 року.

Ухвалою суду від 03.06.2024 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання, відповідно до ст. 262 КАС України.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідач 1 протиправно, без обґрунтування не зарахував до пільгового стажу період роботи на посаді акумуляторщика 3 розряду в ТОВ БМ-Сервіс та з 05.03.2009 року по 29.05.2012 року на посаді аккумуляторника акумуляторної дільниці в ТОВ Велика Ведмедиця, а відповідач 2 всупереч вимог законодавства України не призначив позивачу пенсію на пільгових умовах як працівнику, безпосередньо зайнятому повний робочий день на роботах віднесених до Списку № 2 обумовивши відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач стверджує, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області подано до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що ним не приймалось рішення, яким порушено права позивача, а відповідно до правової позиції ВС дії зобов`язального характеру повинен вчинити територіальний орган ПФУ, визначений за принципом екстериторіальності. Вказує про безпідставність позовних вимог, оскільки відсутні первинні документи, які підтверджують роботу на посаді акумуляторника та документи про результати атестації робочих місць а тому рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області у призначенні пенсії на пільгових умовах відмовлено.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області подано до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що рішенням комісії ГУ ПФУ в Черкаській області прийняте рішення про зарахування до пільгового стажу певних періодів роботи, а відтак позивачем не підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення. Враховуючи вищевикладене, відповідачем прийняте рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

Вивчивши доводи сторін, викладені у позовній заяві, відзиві на позовну заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.

Комісією при головному управлінні ПФУ в Черкаській області прийняте рішення від 20.05.2024 № 6, яким підтверджено стаж роботи на посаді акумуляторника з 10.04.1995 по 08.10.1999, що враховується до пільгового стажу за списком № 2 та відмовлено з 01.04.2004 до 04.03.2009, з 05.03.2009 до 15.05.2012, оскільки відсутні первинні документи, які підтверджують роботу на посаді акумуляторника, та документи про результати атестації робочих місць.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області із заявою від 22.05.2024 про призначення пенсії за віком по Списку № 2.

Головне управління ПФУ в Миколаївській області рішенням від 30.05.2024 №231850002838 відмовило у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах.

В обґрунтування зазначено, що відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в зв`язку з відсутністю необхідного страхового та страхового стажу в шкідливих та важких умовах праці. Вік заявника на дату звернення 54 роки 11 місяців. Необхідний страховий стаж, визначений до п.2 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування - становить не менше 30 років. Відповідно до наданих документів страховий стаж особи 25 років 03 місяці 15 днів. Пільговий стаж роботи за списком №2 становить 04 роки 05 місяців 28 днів.

Вважаючи протиправною відмову у призначенні пенсії позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-ХІІ), від 09 липня 2003 року № 1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058- IV).

Відповідно до п. 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Частиною першою статті 24 Закону №1058-ІУ визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.?

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Разом з тим, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку №637).

Також відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди З відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості зазначені неповні чи неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудовоґо стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.

Суд звертає увагу, що у трудовій книжці колгоспника позивача НОМЕР_1 містяться записи про роботу, зокрема:

14) 23.11.1994 зарахований учнем акумуляторника а реммайстерню ОСОБА_2 »Райагропроммеханізація, Наказ № 140-к від 23.11.1994;

15) 03.06.2014 зарахований акумуляторником 3 р. а реммайстерню, Нак. № 38-к від 10.04.1995;

17) 08.10.1999 звільнений з роботи по ст.38КЗпП України, за власним бажанням, Нак. № 56-к від 08.10.1999;

20) 01.04.2004 прийнятий акумуляторником 3 розряду ТОВ «БМ-Сервіс», Нак. № 26-л/с від 15.04.04;

21) 04.03.2009 звільнений по переводу в ТОВ «Велика ведмедиця» ч. 5 ст. 36 КЗпП України, Нак. № 85-к від 04.03.2009;

22) 05.03.09 прийнятий на акумуляторну дільницю акумуляторником, Нак. № 241-к від 13.03.2009;

23) 04.12.2009 згідно Нак.№ 48 від 04.12.2009 підтверджено пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах праці.

24) 15.05.2012 звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України, Нак. № 430к від 15.05.12.

Про підставу для відмови у зарахуванні пільгового стажу відповідач посилається на відсутність первинних документів, які підтверджують роботу на посаді акумуляторника, та документи про результати атестації робочих місць.

Проте суд зазначає, що як вказано вище основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості зазначені неповні чи неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудовоґо стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник.

Позивачем надано трудову книжку, у якій зазначено посаду позивача «акумуляторник». Також у трудовій книжці наявний запис про підтвердження пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах праці.

Відповідно до розділу ХХХІІІ Загальні професії Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1103.1994 № 162 до посад, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах віднесено 23200000-10047 Акумуляторники.

З огляду на вищевикладене твердження відповідачів викладені у рішеннях є необґрунтованими.

Щодо відмови про призначення пенсії за віком суд зазначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» визначено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до п. «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

При цьому, Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року.

Згідно п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, зокрема:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам».

Суд констатує, що у регулюванні спірних правовідносин має місце колізія між нормами ЗУ «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з іншого боку, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд зазначає, що таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Вказаний висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 360/3611/20.

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

З огляду на викладене суд вважає, що у цій справі підлягають застосуванню норми ЗУ «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення КСУ від 23.01.2020 № 1-р/2020, а не ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно оскаржуваного рішення на момент звернення за призначенням пенсії страховий стаж позивача становив 25 років 03 місяці 15 днів, який є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Отже, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області від 20.05.2024 року № 6 в частині відмови у підтверджені пільгового стажу роботи з 01.04.2004 по 04.03.2009 та з 05.03.2009 по 15.05.2012, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 30.05.2024 року №231850002838 про відмову в призначенні пенсії.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Отже, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи з 01.04.2004 по 04.03.2009 та з 05.03.2009 по 15.05.2012, в іншій частині вимог повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення на підставі п. б ч. 1 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Також, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївсьій області, структурний підрозділ визначений за принципом екстериторіальності та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.

За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 20.05.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 30.05.2024 року №231850002838 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 01.04.2004 по 04.03.2009 та з 05.03.2009 по 15.05.2012.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список №2) від 22.05.2024 у відповідності до п. б ч. 1 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновку суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 600 (шістсот) грн. 00 коп.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя Петро ПАЛАМАР