Ухвала

від 14.10.2024 по справі 757/46762/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/46762/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора: ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката: ОСОБА_4 ,

підозрюваного: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання Старшого слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві підполковника поліції ОСОБА_6 , погоджене Прокурором Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 12021100060001207 від 27.07.2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, підполковник поліції ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 12021100060001207 від 27.07.2021 року.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що Слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100060001207 від 27.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Завданням Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» № 987-ХІІ від 23.04.1991 є: гарантування права на свободу совісті і громадянам України та здійснення цього права; забезпечення відповідно до Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та норм міжнародного права, визнаних Україною, соціальної справедливості, рівності, захисту прав і законних інтересів громадян незалежно від ставлення до релігії; визначення обов`язків держави щодо релігійних організацій; визначення обов`язків релігійних організацій перед державою і суспільством; подолання негативних наслідків державної політики щодо релігії і церкви; гарантування сприятливих умов для розвитку суспільної моралі і гуманізму, громадської злагоди і співробітництва людей незалежно від їх світогляду чи віровизначення.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Статтею 13 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Згідно статті 18 Закону України №987-ХІІ від 23.04.1991 р., релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбаченим законом. Забороняється вчиняти будь-які дії, наслідком яких, може стати відчуження майна релігійної організації, зокрема його продаж, обмін, передача у заставу, встановлення іпотеки, безоплатна передача у власність та управління інших осіб до завершення процедури зміни своєї підлеглості у канонічних та організаційних питаннях будь-яких діючих в Україні та за її межами релігійним об`єднанням шляхом реєстрації нової редакції статуту (положення), ухваленого не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до її статуту (положення), або органами управління, визначеними статутом (положеннями) релігійної організації (релігійного центру (управління), монастиря, релігійного братства, місіонерського товариства (місії), духовного навчального закладу. У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об`єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачене законом. Право власності релігійних організацій охороняється законом.

Частиною 2 стаття 81 Цивільного кодексу України, передбачено, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Організаційно-розпорядчі функції службових осіб приватного права - це функції (обов`язки) по здійсненню керівництва трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників в юридичній особі приватного права незалежно від організаційно-правової форми. Такі функції, як правило, виконують керівники юридичних осіб приватного права, а також їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами тощо), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Згідно ч.3 ст. 18 КК України службовими особами визнаються особи, які постійно чи тимчасово обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації.

Особа є службовою особою приватного права, коли вона здійснює вищевказані функції тимчасово або за спеціальним повноваженням, за умови, що зазначені функції чи обов`язки покладені на неї правомочним органом або правомочною службовою особою.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є також особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, - у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Відповідно до статуту релігійної організації «Благодійне місійне товариство «Слово життя» (код ЄДРПОУ 19342654) (Далі - релігійна організація або РО «БМТ «Слово Життя»), затвердженого загальними зборами Благодійного місіонерського товариства «Слово життя» при місіонерському євангелізаційно-благодійному центрі обєднання християнських церков України «Слово Життя» (протокол № 01/15 від 23.05.2015), зареєстрованого Міністерством культури України (наказ №561 від 31.07.2015):

- п. 1.4 Місійне товариство є юридичною особою (наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю). Статус неприбуткової організації Місійне товариство набуває у порядку, визначеному законодавством України.

- п. 1.5 У своїй діяльності Місійне товариство керується Конституцією та Законами України, цим Статутом, а також принципами християнської моралі, гласності та колективності, а також самостійності в управлінні внутрішніми справами.

- п.1.7 найменування Місійного товариства: головне Релігійна організація «Благодійне місійне товариство «Слово Життя»: скорочене: РО «БМТ «Слово Життя»;

Пунктом 4.1 статуту РО «БМТ «Слово Життя» передбачено, що вищим керівним органом Місійного товариства є Загальні збори, що відбуваються не рідше як один раз на рік або частіше - на вимогу 2/3 членів Місійного товариства.

Пунктом 4.4 статуту РО «БМТ «Слово Життя» передбачено, що рішення Загальних зборів приймаються простою більшістю голосів членів Місійного товариства, що присутні на зборах, та оформляються протоколом.

Протокол підписується головуючим та секретарем Загальних зборів.

Загальні збори вважаються правомочними за умови що на них присутні не менш 2/3 членів Місійного товариства.

Пунктом 4.5. статуту РО «БМТ «Слово Життя» передбачено, що Правління Місійного товариства є керівним і виконавчим органом у період між Загальними зборами.

Засідання Правління Місійного товариства проводяться по мірі необхідності, але не менше одного разу на три місяці. Рішення Правління приймаються просто кількістю голосів шляхом проведення відкритого голосування.

Засідання Правління Місійного товариства є правомочним за умови, що на ньому присутні не менше ніж 2/3 складу Правління Місійного товариства.

Пунктом 4.6 статуту РО «БМТ «Слово Життя» передбачено: що до компетенції Правління Місійного товариства належить обирання Президента Місійного товариства.

Пунктом 4.8 статуту РО «БМТ «Слово Життя» передбачено, що президент Місійного товариства:

- скликає загальні збори та засідання Правління Місійного товариства:

- головує на Загальних зборах та засіданнях Правління Місійного товариства;

- представляє Місійне товариство в органах державної влади та управління, фінансових, правоохоронних, судових інстанціях, перед міжнародною спільнотою, а також у відповідних з іншими юридичними та фізичними особами;

- видає від імені Місійного товариства довіреності та представлення його у інтересів у судових та інших органах;

- укладає цивільно-правові угоди (договори, контракти) з релігійними організаціями, державними органами, установами, організаціями та іншими юридичними та фізичними особами як в Україні так і за кордоном;

- відкриває та закриває рахунки для збереження коштів та проведення фінансових операцій, в тому числі і валютних, в державних та комерційних банках для ведення фінансових справ Місійного товариства;

- за рішенням Правління Місійного товариства має право на відчуження, продаж, дарування, обмін тощо) майна яке належить Місійному товариству на праві власності, якщо це не суперечить чинному законодавству.

Пунктом 5.4 статуту РО «БМТ «Слово Життя» передбачено, що кошти та майно використовуються для виконання мети, цілей та завдань Місійного товариства; кошти або майно Місійного товариства не підлягають розподілу між членами Місійного товариства та не можуть використовуватися для вигоди будь-кого окремого члена Місійного товариства, його посадових осіб (крім оплати їх праці та нарахувань на соціальні заходи у випадках, передбачених законом).

Загальними зборами всіх учасників Місійного товариства «Слово Життя» прийнято рішення від 23.05.2015 № 01/15, про обрання президентом Місійної організації ОСОБА_5 , з правом, у тому числі, підписувати договори та здійснювати інші правочини від Місійного товариства.

Крім того, зазначеними зборами прийнято рішення про затвердження Статуту Місійного Товариства «Слово Життя» (у новій редакції).

Також, відповідно до наказу № 01/15 від 23.05.2015 ОСОБА_5 надано право виконувати дії від імені Місійного Товариства та право підпису на фінансових документах.

Відповідно до списку загальних зборів РО «БМТ «Слово Життя», який є додатком до протоколу № 01/15 від 23.05.2015, участь у загальних зборах взяло 12 членів РО «БМТ «Слово Життя».

Свою діяльністю БО «БМТ «Слово Життя» здійснює за адресою: АДРЕСА_1).

04.03.1992 р. між Благодійно-місійним товариством «Слово Життя» та Благодійно-миротворчим товариством «Згода» укладено договір купівлі-продажу будинку загальною площею 106,7 кв.м (літера «А»), складів літери «Б», «В», гаража літера «Г», двох теплиць літери «Д», «Ж», погребу літера «Е», споруд, що розташовані за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1; договір зареєстровано в Київському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 03.08.1992 р., записано в реєстрову книгу за № 5672.

Згідно матеріалів технічної інвентаризації нерухомого майна по АДРЕСА_1 станом на 19.02.1993 р. житловий будинок літера «А» складався з цокольного та трьох поверхів, загальна площа складала 589,5 кв.м. У експлікації будинку літера «А» зазначено, що він використовувався як «молитвенный дом», на планах поверхів будівлі міститься помітка, що вказаний будинок побудовано без дозвільної документації.

04.04.2008 р. на замовлення Релігійної організації «Благодійне місійне товариство «Слово Життя» проведено інвентаризацію нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно журналів внутрішніх обмірів та розрахунків площ та плани за поверхами приміщень громадського чи виробничого будинку будівля із літерою «З» загальною площею 1 300 кв.м складається з цокольного поверху, трьох поверхів, мансардного поверху, будівля із літерою «И» загальною площею 154,9 кв.м складається з підвалу, двох поверхів, будівля із літерою «К» загальною площею 174,9 кв.м складається зі складу, двох гаражів, будівля із літерою «Л» загальною площею 46,6 кв.м є сараєм. Означені матеріали технічної інвентаризації свідчать, що дозвільну документацію в БТІ не подано, що об`єкти не прийняті в експлуатацію, що розпорядження про використання житлового будинку під нежитлове в БТІ не надано, що земельна ділянка використовується не за призначенням.

Згідно витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 15.06.2015 р. за адресою: АДРЕСА_1 обліковується земельна ділянка із обліковим кодом 82:100:023, землекористувачем якої є: Благодійне місіонерське товариство «Слово Життя» при місіонерському євангелізаційно-благодійному центрі об`єднання християнських церков України «Слово життя».

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 17.08.2015, у ОСОБА_5 , який перебував на посаді президента РО «БМТ «Слово Життя», як службової особи, виник злочинний умисел направлений на розтрату чужого майна, а саме безпідставне відчуження нерухомого майна РО «БМТ «Слово Життя», за адресою: АДРЕСА_1 , за значно заниженою вартістю на користь свого сина ОСОБА_7 , шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на розтрату майна РО «БМТ «Слово Життя», ОСОБА_5 , зловживаючи своїм службовим становищем, без відома учасників Місійного товариства, не маючи на те законних підстав та маючи на меті розтрату майна релігійної організації шляхом відчуження його на користь ОСОБА_7 , вчинив розтрату майна РО «БМТ «Слово Життя», за наступних обставин.

17.08.2015, ОСОБА_5 , достовірно знаючи про положення Статуту РО «БМТ «Слово Життя», зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересів РО «БМТ «Слово Життя», діючи з корисливою метою у інтересах свого сина ОСОБА_7 , одноосібно провів загальні збори учасників РО «БМТ «Слово Життя», учасниками яких були лише сам ОСОБА_5 та секретар ОСОБА_8 , в ході якого вніс у протокол № 1 загальних зборів учасників РО БМТ «Слово Життя» від 17.08.2015 завідомо недостовірну інформацію зазначивши, що присутній ОСОБА_5 , якому належить 100% голосів. Відповідно до протоколу № 1 від 17.08.2015, ОСОБА_5 одноосібно погодив відчуження частини будинку по АДРЕСА_1 на користь свого сина ОСОБА_7 та надав собі повноваження на підписання договору купівлі-продажу.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу направленого на розтрату чужого майна в особливо великих розмірах, шляхом зловживання своїм службовим становищем, ОСОБА_5 діючи від імені Релігійної організації «Благодійне місійне товариство «Слово життя», 20.08.2015 уклав зі своїм сином ОСОБА_7 договір купівлі-продажу частини житлового будинку з будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстровано в реєстрі за № 1192. Продаж частини житлового будинку вчинено за 96 760 (дев`яносто шість тисяч сімсот шістдесят) грн.

Згідно пункту 1 договору продавець продав, а покупець купив частини житлового будинку з будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок цегляний, зазначений на плані під літерою «А», загальною площею 106,7 кв.м, житловою площею 80,4 кв.м, має наступні будівлі та споруди: сараї під літерами ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , гараж під літерою ОСОБА_12 , дві теплиці під літерами ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , погріб під літерою «Е», споруди; згідно пункту 2 документом, який підтверджує право власності продавця на житловий будинок є договір купівлі-продажу, укладений 04.03.1992 р. між Благодійно-миротворчим товариством «Згода» та Благодійно-місійним товариством «Слово Життя», зареєстрований в Київському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 03.08.1992 р. та записаний в реєстрову книгу за № 5672; згідно пункту 3 договору об`єкт продажу розташований на земельній ділянці площею 0,2958 га за адресою: АДРЕСА_1 та має обліковий код 82:100:023. На підставі довідки, виданої Департаментом земельних ресурсів від 13.08.2015 р. № 057026-14586 документи, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою в Департаменті земельних ресурсів не зареєстровані та не видавалися. За даним договором з моменту переходу права власності на предмет купівлі-продажу до покупця переходить також право користування земельною ділянкою з іншими нерухомими об`єктами, розташованими на ній, а також користування тією частиною ділянки, яка необхідна для розташованих на даній земельній ділянці, а також користування тією частиною ділянки, яка необхідна для обслуговування предмету купівлі-продажу.

В подальшому, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи достовірно обізнаним про обов`язки та права президента релігійної організації передбачені Статутом РО «БМТ «Слово Життя», зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересів РО «БМТ «Слово Життя», переслідуючи корисливу мету та діючи в інтересах свого сина ОСОБА_7 , 18.08.2015 одноосібно провів загальні збори учасників РО «БМТ «Слово Життя», учасниками яких були лише сам ОСОБА_5 та секретар ОСОБА_8 , в ході якого вніс у протокол № 1 загальних зборів учасників РО БМТ «Слово Життя» від 17.08.2015 завідомо недостовірну інформацію, про те, що на загальних зборах учасників присутній ОСОБА_5 , якому належить 100% голосів. Відповідно до протоколу № 1 від 17.08.2015 ОСОБА_5 одноосібно погодив відчуження частини будинку по АДРЕСА_1 на користь свого сина ОСОБА_7 та надав собі повноваження на підписання договору купівлі-продажу.

21.08.2015 р. між Релігійною організацією «Благодійне місійне товариство «Слово життя», в особі президента ОСОБА_5 , та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу частини житлового будинку з будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстровано в реєстрі за № 1199. Продаж частини житлового будинку вчинено за 96 760 (дев`яносто шість тисяч сімсот шістдесят) грн.

Згідно пункту 1 договору продавець продав, а покупець купив частини житлового будинку з будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок цегляний, зазначений на плані під літерою «А», загальною площею 106,7 кв.м, житловою площею 80,4 кв.м, має наступні будівлі та споруди: сараї під літерами ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , гараж під літерою ОСОБА_12 , дві теплиці під літерами ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , погріб під літерою «Е», споруди; згідно пункту 2 документом, який підтверджує право власності продавця на житловий будинок є договір купівлі-продажу, укладений 04.03.1992 р. між Благодійно-миротворчим товариством «Згода» та Благодійно-місійним товариством «Слово Життя», зареєстрований в Київському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 03.08.1992 р. та записаний в реєстрову книгу за № 5672. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 20.08.2015 р. за № 10877729, реєстраційний номер нерухомого майна 707649480000; згідно пункту 3 договору об`єкт продажу розташований на земельній ділянці площею 0,2958 га за адресою: АДРЕСА_1 та має обліковий код 82:100:023. На підставі довідки, виданої Департаментом земельних ресурсів від 13.08.2015 р. № 057026-14586 документи, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою в Департаменті земельних ресурсів не зареєстровані та не видавалися. За даним договором з моменту переходу права власності на предмет купівлі-продажу до покупця переходить також право користування земельною ділянкою з іншими нерухомими об`єктами, розташованими на цій земельній ділянці, а також користування тією частиною ділянки, яка необхідна для обслуговування предмету купівлі-продажу.

Разом з тим, відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 23-51 від 15.10.2023, ринкова вартість об`єкту нерухомого майна - житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 - станом на 20.08.2015 становить 14 883 285 (чотирнадцять мільйонів вісімсот вісімдесят три тисячі двісті вісімдесят п`ять) грн.

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_5 , будучи президентом РО «БМТ «Слово Життя», тобто службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересів релігійної організації, вчинив розтрату нерухомого майна РО «БМТ «Слово Життя», а саме житлового будинку по АДРЕСА_1 , на користь свого сина ОСОБА_7 за ціною 193 520 (сто дев`яносто три тисячі п`ятсот двадцять) гривень, чим заподіяв РО «БМТ «Слово Життя» матеріальної шкоди в розмірі 14 883 285 (чотирнадцять мільйонів вісімсот вісімдесят три тисячі двісті вісімдесят п`ять) грн.

09.08.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Повідомлення про підозру обґрунтовується зібраними по кримінальному провадженню доказами, речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупністю.

08.10.2024 постановою керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва було продовжено строк досудового розслідування до 3-х місяців.

Відтак, вказані обставини виправдовують застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, а застосування жодного з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання здійснювалось фіксування за допомогою технічних засобів.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання з викладених у ньому підстав та просив його задовольнити.

Захисник в судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечував, просив відмовити в задоволенні клопотання.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію захисника.

Вислухавши думку прокурора в обґрунтування заявленого клопотання, пояснення захисника, підозрюваного, вивчивши клопотання та дослідивши долучені до нього документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що Слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100060001207 від 27.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Під час здійснення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні, 09.08.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Повідомлення про підозру обґрунтовується зібраними по кримінальному провадженню доказами, речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупністю.

08.10.2024 постановою керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва було продовжено строк досудового розслідування до 3-х місяців.

Копія клопотання та доданих до нього матеріалів, відповідно до ч. 2 ст. 184 КПК України, підозрюваному надана.

Згідно ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або в певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Як визначено у ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу слідчий суддя враховує не тільки положення, передбачені в КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві України, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року), також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Таким чином, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Так, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Проте, слідчий суддя вважає, що клопотання органу досудового розслідування та додані до нього матеріали не містять достатніх даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання підозрюваній такої міри запобіжного заходу як домашній арешт.

Прокурором належно не мотивовано, чому інший запобіжний захід не може забезпечити проведення слідчих, процесуальних дій та уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України. Доводи клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання в клопотанні, не підтвердженні належними та об`єктивними даними і прокурором в судовому засіданні не доведені.

Також прокурором не обґрунтовано та не доведено, що слідчі та процесуальні дії, які вчиняються та необхідно вчинити в подальшому, не можливо вчинити без перебування підозрюваного під домашнім арештом, а сама по собі необхідність вчинення ряду слідчих дій та процесуальних дій не виправдовує застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Відтак, приймаючи до уваги наявні в наданих суду матеріалах дані про фактичні обставини провадження, враховуючи характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, а також особу підозрюваного, міцність соціальних зв`язків, відсутність даних про наявність спроб підозрюваного перешкоджати досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні, а також, враховуючи, що сама по собі ступінь тяжкості злочину, що інкримінується особі, не може бути безумовною підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, клопотання задоволенню не підлягає.

Разом з тим, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, слідчий суддя вважає за необхідне, застосувати до ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінальних правопорушень та правильності кваліфікації його дій, слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 107, 176, 177, 178, 179, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 Кримінального процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Старшого слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві підполковника поліції ОСОБА_6 , погоджене Прокурором Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 12021100060001207 від 27.07.2021 року - відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Золотоноша, Полтавської області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити з часу застосування особистого зобов`язання та покладення вказаних обов`язків ухвалою слідчого судді в межах строку досудового розслідування до 08.11.2024 року включно.

У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Підозрюваного письмово під розпис повідомити покладені на нього обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на слідчого, а якщо справа перебуватиме у провадженні суду - на прокурора.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в частині відмови в застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали буде оголошено о 08 год. 05 хв. 18.10.2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1