Постанова

від 16.10.2024 по справі 520/1461/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 р.Справа № 520/1461/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/1461/24

за позовом ОСОБА_1

до Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області в особі заступника начальника Лозівського РВП - начальника СВ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_2

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області в особі заступника начальника Лозівського РВП - начальника СВ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_2 , в якому просив:

- визнати протиправними дії та рішення заступника начальника Лозівського РВП - начальника СВ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_3 (індекс 64602, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 7, код ЄДРПОУ 08675694) щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судді у відставці, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та заступнику начальника ВП з ПД Лозівського РВП ГУНП в Харківській області полковнику поліції Олександру Гайворонському у передачі особисто ст. слідчому Лозівського РВП ГУНП в Харківській області капітану поліції Артему Сухореброму матеріалів №5956 ЖЄО № 11348 від 05.12.2023 року на 94 аркушах (згідно рапорту ст. інспектора - черговий ЧЧСМ Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області майора поліції Олександра Лисенко від 05.12.2023 року матеріал на 140 аркушах) та залучення їх відповідно до вимог ст.ст. 2, 7, 9, 11, 22, 39, 93 КПК України до матеріалів кримінального провадження №12023221110001146 від 05.12.2023 року за ст. 376 КК України, так як ним були порушені вимоги: ст. 12 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1995 року з подальшими змінами та доповненнями; ч. 1 ст. 1; ч. 1, 2 ст. 6; ч. 1, 2, 3 ст. 7; ч. 1 ст. 9; ч. 1, 2 ст. 17; ч. 1, 2, 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року з подальшими змінами та доповненнями; ст. 2; п.п.1, 2, 3, 10, 13, 15, 16, 17, 18, 19 ч. 1 ст. 7; ч. 2, 3, 5 ст. 9; ч. 1, ч. 3 ст. 11; п.п.3, 4, 6, 7 ч. 2 ст. 39 КПК України;

- зобов`язати заступника начальника Лозівського РВП - начальника СВ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_3 прийняти рішення про направлення ст. слідчому Лозівського РВП ГУНП в Харківській області капітану поліції Артему Сухореброму матеріалів №5956 ЖЄО № 11348 від 05.12.2023 року на 94 аркушах (згідно рапорту ст. інспектора - черговий ЧЧСМ Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області майора поліції Олександра Лисенко від 05.12.2023 року матеріал на 140 аркушах), які на даний час списані та знаходяться в архіві уповноважених осіб Лозівського РВП ГУНП в Харківській області та залучення їх відповідно до вимог ст.ст. 2, 7, 9, 11, 22, 39, 93 КПК України до матеріалів кримінального провадження №12023221110001146 від 05.12.2023 року за ст. 376 КК України, так як ним при відмові при приєднані матеріалів за належністю, були порушені вимоги: ст. 12 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1995 року з подальшими змінами та доповненнями; ч. 1 ст. 1; ч. 1, 2 ст. 6; ч. 1, 2, 3 ст. 7; ч. 1 ст. 9; ч. 1, 2 ст. 17; ч. 1, 2, 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року з подальшими змінами та доповненнями; ст. 2; п.п. 1, 2, 3, 10, 13, 15, 16, 17, 18, 19 ч. 1 ст. 7; ч. 2, 3, 5 ст. 9; ч. 1,ч. 3 ст. 11; п.п. 3, 4, 6, 7 ч. 2 ст. 39 КПК України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області в особі заступника начальника Лозівського РВП - начальника СВ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснено позивачу, що розгляд заявлених позовних вимог належить до юрисдикції Лозівського міськрайонного суду Харківської області в порядку кримінального судочинства.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі №520/1461/24 скасовано. Справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 закрито провадження у справі №520/1461/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області в особі заступника начальника Лозівського РВП - начальника СВ ГУНП в Харківській області підполковника поліції О.С. Гангур (вул. Ярослава Мудрого, 7, м. Лозова, Харківська обл., Лозівський р-н, 64602) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснено позивачу, що розгляд заявлених позовних вимог належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.0.2024 про закриття провадження у справі скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала є передчасною та постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що дії та бездіяльність начальника СВ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_2 підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, так як такий спір стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, та пов`язаний з вирішенням питання щодо захисту прав громадянина України, що не суперечить вимогам Конституції України, КАС України, і цей спір не відноситься до норм та вимог КПК України, що підтверджується постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2024 по справі № 520.1461.24

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності ухвали суду першої інстанції та просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що позивач 02.01.2024 у дільничного офіцера поліції Лозівського РВП ГУНП в Харківській області отримав довідку, яка затверджена начальником Лозівського РВП ГУНП в Харківській області 29.12.2023.

Згідно вказаної довідки, 05.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до Лозівського РВП ГУНП в Харківській області із зверненням, в якому просив притягнути до відповідальності суддів Лозівського міськрайонного суду Харківської області за неналежний розгляд його справ, яке було зареєстровано в ЖЄО Лозівського РВП ГУНП в Харківській області під №11348.

Дане звернення було викликано тим, що, як зазначає позивач, 05.12.2023 у відношенні нього Лозівським РВП ГУНП в Харківській області було зареєстроване кримінальне провадження з приводу перешкоджання роботи суду. До вказаного звернення позивачем були додані документи, які були призначені для ст.слідчого Лозівського РВП ГУНП в Харківській області капітана поліції Артема Сухореброго.

27.12.2023 документи були повернуті відповідачем у даній справі у зв`язку з тим, що дані матеріали не є належними і допустимими до кримінального провадження, а згідно ст. 49 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", суддя є недоторканним.

За результатом розгляду звернення ОСОБА_1 відповідачем було прийнято рішення про припинення розгляду та списання матеріалу ЖЕО №11348 від 05.12.2023 до справи згідно із Законом України "Про звернення громадян". Заявникові надіслана відповідь про результати розгляду звернення вихідний Лозівського РВП ГУ НП в Харківській області П-22 від 01.01.2024.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку, позивач фактично висловлює незгоду із діями та рішеннями відповідача щодо незалучення документів до кримінального провадження згідно вимог КПК України та відповідно просить суд зобов`язати відповідача прийняти рішення про направлення ст. слідчому Лозівського РВП ГУНП в Харківській області матеріалів №5956 ЖЄО № 11348 від 05.12.2023 року на 94 аркушах та залучення їх відповідно до вимог ст.ст. 2, 7, 9, 11, 22, 39, 93 КПК України до матеріалів кримінального провадження №12023221110001146 від 05.12.2023 року за ст. 376 КК України.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі, оскільки даний спір належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами пункту 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Зазначене узгоджується з положеннями ст. 2, 4, 19 КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть, зміст та характер спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, уважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 та від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Отже, обов`язковим є з`ясування у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини 1 статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У частині першій статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо провадження у справі закривається з підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Так, приписами статті 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі ст.3 Закону №393/96 під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до статті 15 Закону №393/96 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону №393/96, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу наведених вище норм вбачається, що звернення, яке відповідає вимогам цього Закону має бути прийнято, всебічно та повно розглянуто у встановлені законом строки. За загальним правилом звернення громадян підлягають розгляду тим суб`єктом, якому вони адресовані. Водночас, звернення подається органу, до повноважень якого віднесено вирішення порушеного у зверненні питання. Якщо вирішення порушеного у зверненні питання не належить до повноважень відповідного органу, він повинен переслати його за належністю і повідомити про це громадянина, який подав звернення, для чого встановлено п`ятиденний строк. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. При цьому обов`язок органів, до яких направлені звернення, повідомляти осіб про наслідки їхнього розгляду, як елемент конституційної гарантії звернення до органів публічної влади, включає доведення змісту відповіді до заявника.

У контексті закріпленого Конвенцією та Конституцією України безумовного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності будь-якого владного суб`єкта реалізацією позивачем визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є оскарження дій відповідача як суб`єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції.

Враховуючи те, що в даному випадку позивач не згоден з діями та рішеннями відповідача, колегія суддів дійшла висновку про те, що цей спір має розглядатися саме у порядку адміністративного судочинства.

Отже висновок суду першої інстанції про те, що цей спір має розглядатися в порядку КПК України є помилковим.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що питання доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

З тексту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі "Голдер проти Великої Британії" від 21.02.1975р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду.

Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про закриття провадження у справі, дійшов помилкових висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду.

Згідно з ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 по справі № 520/1461/24 скасувати.

Справу направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 17.10.2024 року