Постанова

від 14.10.2024 по справі 531/985/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/985/24 Номер провадження 22-ц/814/2815/24Головуючий у 1-й інстанції Герцов О. М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Кузнєцової О.Ю., Панченка О.О.,

розглянула увідкритому судовомузасіданні вм.Полтаві,в порядкуписьмового провадження,апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Край» на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 16 травня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Козленко Тетяна Вікторівна до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Край» про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2024 адвокат Козленко Т.В. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «Агро Край» про стягнення орендної плати, в якому просила стягнути з відповідача на її користь орендну плату у розмірі 8826,81 грн.

Вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,6045 га, кадастровий номер 5321684900:00:002:0058, яка розташована на території Федорівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія Р2 №607799, від 29.12.2002.

Згідно договору оренди землі №б/н від 17.11.2011, угоди про внесення змін до договору оренди від 01.09.2016 та додаткової угоди від 01.09.2017 до договору оренди землі №б/н від 17.11.2011, зареєстрованого від 14.11.2012 за №532160004002427, земельна ділянка була передана в оренду відповідачу.

Пунктом 1 додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 01.09.2016 встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 93316,55 грн., п. 3 передбачено, що за користування земельною ділянкою встановлена орендна плата у розмірі 9,0% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 4.3 договору оренди землі сторони визначили, що «Орендна плата сплачується Орендарем Орендодавцю в касі Орендаря шляхом видачі готівкових коштів не рідше 1 разу на рік і не пізніше в строк з 01 вересня до 31 грудня кожного року. В останній рік оренди до закінчення терміну оренди».

В порушення вказаних зобов`язань орендар не сплатив орендну плату за 2023 рік, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 8826,81 грн., яка на звернення орендодавця в січні 2024 року не була виплачена в позасудовому порядку.

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 16 травня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за земельну ділянку площею 2,6045 га, кадастровий номер 5321684900:00:002:0058, у загальному розмірі 8826,81 грн. та судовий збір - 1211,20 грн.

Задоволення позовних вимог обґрунтовано доведеністю позивачем факту не сплати орендної плати за 2023 рік у визначений сторонами строк.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Агро Край» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило змінити рішення районного суду, стягнувши орендну плату за період з 01.01.2023 по 01.09.2023.

Вказує, що оскільки строк дії договору закінчується 01.09.2023, в орендодавця не виникло право на отримання орендної плати по закінченні строку дії договору оренди.

Окрім того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 04 вересня 2023 року зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки за іншим суб`єктом, тому вимога щодо стягнення орендної плати за весь 2023 рік є неправомірною, що залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки земельної ділянки площею 2,6045 га, кадастровий номер 5321684900:00:002:0058 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полтавської області Полтавського (колишнього Карлівського) району Федорівської сільської ради (за межами населеного пункту), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1043914553216 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія Р2 №607799 від 29.12.2002.

ТОВ «Агро Край» є новим орендарем на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 17.11.2011, відповідно до якої ТОВ «Федорівка і К» передало, а ТОВ «Агро-Край» прийняло на себе права та обов`язки нового орендаря в укладеному договорі оренди землі від 17.11.2011.

Позивач використовує вказану земельну ділянку згідно договору оренди землі від 17.11.2011, укладеного між ТОВ «Федорівка і К» і ОСОБА_1 , додатковї угоди від 01.09.2016 та додаткової угоди від 01.09.2017 до договору оренди землі укладеної між ОСОБА_1 , ТОВ «Федорівка і К» та ТОВ «Агро Край».

Пунктом 1 додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 01.09.2016 встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 93316,55 грн. Пунктом п. 3 передбачено, що за користування земельною ділянкою встановлена орендна плата у розмірі 9,0% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 4.3 договору оренди землі сторони визначили, що «Орендна плата сплачується Орендарем Орендодавцю в касі Орендаря шляхом видачі готівкових коштів не рідше 1 разу на рік і не пізніше в строк з 01 вересня до 31 грудня кожного року. В останній рік оренди до закінчення терміну оренди».

Строк дії договору сторони визначили в 7 років до 01.09.2023 (п. 2 додаткової угоди).

В зв`язку з невиплатою у визначений сторонами строк орендної плати, власник земельної ділянки ОСОБА_1 направила орендарю 30.01.2024 лист-вимогу про виплату заборгованості з орендної плати за 2023 рік, який залишився без реагування, що в свою чергу стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалюючи рішення суд дійшов висновку щодо невиконання взятих ТОВ «Агро-Край» зобов`язань щодо сплати орендної плати за рік оренди 2023, який є останнім роком оренди до закінчення її терміну, у зв`язку з чим правомірно стягнув орендну плату.

Погоджуючись з існуванням заборгованості по сплаті орендної плати, ТОВ «Агро-Край» в апеляційній скарзі посилається на відсутність підстав для її стягнення за весь календарний 2023 рік, враховуючи закінчення строку дії договору оренди 01 вересня 2023 року.

Відхиляючи зазначене твердження необхідно прийняти до уваги наступне.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями статей21,22Закону України«Про орендуземлі» визначено,що оренднаплата заземлю -це платіж,який орендарвносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За нормами статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Сторонами не заперечуються визначені ними в договорі оренди землі, додатковій угоді, умови, що орендна плата сплачується орендарем орендодавцю в касі орендаря шляхом видачі готівкових коштів не рідше 1 разу на рік і не пізніше ніж в строк з 01 вересня до 31 грудня кожного року, в останній рік оренди до закінчення терміну оренди; розмір річної орендної плати за оренду земельної ділянки складає 9,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на момент укладання договору; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 93316,55 грн з урахуванням коефіцієнта індексації станом на 01.01.2016.

Таким чином, саме умовами укладених договорів визначено два періоду здійсненням розрахунку орендаря з орендодавцем, а саме в останній рік оренди, яким в даному випадку являється 2023 рік орендна плата має бути виплачена до закінчення терміну її дії.

При цьому, умови договору не містять порядку, розміру та форми здійснення виплати орендної плати за неповний календарний рік.

Із змістуукладених міжсторонами угодвбачається,що строкдоговору оренди останнівизначили всім календарнихроків,тобто до01вересня 2023року,а відтакорендну платаза землюорендар мавсплачувати орендодавцеві за користування земельною ділянкою за кожний з семи таких календарних років. Тобто оплата за календарний рік, який охоплював період з вересня 2022 року по вересень 2023 року, згідно до умов п. 4.3 угоди мала бути проведена орендарем як в останній рік оренди до закінчення терміну її дії.

Доказів протилежного орендарем не надано.

Також апеляційний суд звертає увагу, що часткове стягнення орендної плати мало б місце у випадку дострокового розірвання орендних правовідносин між сторонами правочину, що не вбачається з матеріалів даної справи.

Водночас, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21) зроблено висновок, що: «у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party)».

Зазначене тлумачення має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище, оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь у процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17, провадження № 61-17583св20).

Враховуючи, що ТОВ «Агро-Край» є стороною, яка займалася підготовкою як договору оренди та додаткових угод до нього, так і спірних умов щодо орендної плати, колегія суддів вважає, що тлумачення договору оренди землі та додаткових угод до нього повинно здійснюватися на користь орендодавця ОСОБА_1 .

За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства зобмеженоювідповідальністю"АгроКрай" залишити без задоволення.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 16 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 жовтня 2024 року.

Судді : Обідіна О.І. Кузнєцова О.Ю. Панченко О.О.