Рішення

від 16.10.2024 по справі 137/1394/24

ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 137/1394/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2024 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участі секретаря Іванової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Літин в спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Літинський відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про скасування постанови № 1746 від 19.07.2024 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

23.09.2024 представник ОСОБА_1 адвокат Свистун Л.В. (уповноважена представляти інтереси позивача на підставі ордеру серії АВ № 1154942 від 20.09.2024 (а.с. 7) звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом мотивуючи його тим, що позивач, ОСОБА_1 народжений у 2002 році, був взятий на військовий облік 12.07.2024 та приписаний до призовної дільниці. 15.07.2024 року він звернувся до Шостого відділу Вінницького районного територіального центру для уточнення облікових даних. Того ж дня отримав повістку на проходження медкомісії.

12.09.2024 року він дізнався про накладення арешту на свої кошти через постанову про арешт, видану старшим державним виконавцем. 13.09.2024, звернувшись до виконавчої служби, Позивач дізнався, що на нього було накладено штраф у розмірі 34 000,00 грн за неналежне виконання військового обліку, хоча він не був обізнаний про цю постанову.

Позивач зазначає, що ніякі дії, які б підпадали під накладення штрафу, з його боку не відбувалися, оскільки він не досягнув граничного віку для перебування на військовому обліку.

Відтак вважає, що постанова про накладення штрафу є незаконною та просить просить суд скасувати постанову № 1746 від 19.07.2024.

Позивач ОСОБА_1 та представник - адвокат Свистун Л.В. до судового засідання не з`явились. Будь-яких клопотань до початку розгляду справи, що була призначена на 11 год 00 хв 16.10.2024, на адресу суду не надали, про причини неявки суд не попередили, хоча були належним чином повідомленні про судове засідання (а.с. 37, 46).

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 до судового засідання не з`явився, до початку розгляду, що була призначена на 11 год 00 хв 16.10.2024, справи відзиву на позов не надав, про причини неявки суд не попередив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся заздалегідь та належним чином (а.с. 47, 49).

Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник третьої особи Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) до судового засідання не з`явився. Надіслав на адресу суду клопотання, відповідно до якого розгляд справи просив проводити у відсутність представника третьої особи. При прийнятті рішення поклався на розсуд суду (а.с. 32).

Згідно ч. 3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи заяву сторони позивача, відсутність до початку судового розгляду заперечень зі сторони відповідача, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Так, постановою № 1746 від 19.07.2024 (а.с. 18) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Відповідно до змісту постанови ОСОБА_1 не був визнаий обмежено придатним у воєнний час, був переданий на військовий облік військовозобов`язаних, та не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання для взяття на військовий облік.

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 зі змісту постанови вбачається, що він свою вину не визнає та зазначає, що до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув у звязку з тим, що вважав, що уже на ньому перебуває (*так у документів).

10.09.2024 вказану постанов надіслано до примусового виконання (а.с. 17).

Так, спірні правовідносини між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про оборону України», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Кодексом України про адміністративні правопорушення, Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Правилами військового обліку, затвердженими Постановою КМ України від 30 грудня 2022 року №1487 .

Приписами ч. ч. 1, 2, 3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Разом з тим, згідно із ч.7 ст.1 вказаного Закону №2232-ХІІ, виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

У відповідності до положень ст. 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 3 статті 210 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період та тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно примітки до ст.210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

При цьому суд зазначає, що ст.210 КУпАП доповнена частиною 3 та викладена у новій редакції на підставі ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3696-ІХ від 09.05.2024, який набрав чинності 19.05.2024.

Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

В період з 19.12.2016 по 05.01.2023 Правила військового обліку в Україні були встановлені Порядком організації та ведення військового обліку призовників та військовозобов`язаних, затвердженим постановою КМУ від 07.12.2016 №921.

З 05.01.2023 в Україні діють нові правила військового обліку, які встановлені Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, яка набрала чинності 05.01.2023.

Підпункт 1 п.1 нових Правил зобов`язує військовозобов`язаних перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.

Підпункт 8 п.1 нових Правил зобов`язує військовозобов`язаних особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"

Також суд зазначає, що набрав чинності Закону України №3127-1Х Про внесення змін до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яким зменшено з 27 років до 25 років вік перебування громадян на військовому обліку призовників. Позивач ОСОБА_1 - 2002 року народження, а відтак 25-річного віку досягне у 2027 році.

Одночасно, відповідно до посвідчення про приписку останній 12.07.2021 взятий на облік. Будь-які інші відмітки відсутні (а.с. 11).

Суд наголошує, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У рішенні від 22.12.2010 №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).

За принципом презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення залишається недоведеним.

Згідно з ч. 1ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено належними та допустимим доказами винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 210 КУпАП.

Згідно з ч. 3ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, твердження відповідача викладені в оскаржуваній постанові про те, що ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання для взяття на військовий облік та отримання військово-облікового документу, чим порушив правила військового обліку не доведені належними і достатніми доказами та спростовуються наявними у справі доказами. Зазначене свідчить про відсутність в діянні ОСОБА_1 правопорушення за яке передбачена відповідальність ч.3 ст.210 КУпАП.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та скасувати оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, а відповідну справу про адміністративне правопорушення закрити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд враховує, що позивачем сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн, що підтверджується квитанцією від 20.09.2024

Таким чином, вищевказану суму судового збору слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, беручи до уваги обов`язок відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо доказування правомірності свого рішення, принцип закріплений в Конституції України про необхідність доведення вини особи належними доказами, а не припущеннями та принципу, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню та провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Враховуючи результати розгляду справи, а також керуючись положеннями ст. 139 КАС України, суд вважає за належне стягнути з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 73-77, 90, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286 КАС України, ст. 210 КУпАП, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Літинський відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про скасування постанови № 1746 від 19.07.2024 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, задовольнити

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 за справою про адміністративне правопорушення №1746 від 19.07.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 605,60 грн. у відшкодування витрат за сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя : Гопкін П. В.