Постанова

від 03.10.2024 по справі 400/9005/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/9005/23

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

31.01.2024 року;

Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

За участю: секретаря Недашковської Я.О.

представника апелянта Рижикова Д.В.

представника позивача Мезінова О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄЛАНЕЦЬ-ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄЛАНЕЦЬ-ПЛЮС» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 14.06.2023 року №407214290707, №408514290902 та №407914290902.

В обґрунтування позову зазначено, що у період з 27.04.2023 рок по 05.05.2023 року Головним управлінням ДПС у Миколаївській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄЛАНЕЦЬ-ПЛЮС» стосовно дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу підакцизних товарів, пального. Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем положень Податкового кодексу України та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.06.2023 року №407214290707, яким до позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 1554360 грн., №408514290902 про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 1020 грн. та №407914290902 про застосування фінансових санкцій у сумі 120000 грн.

Оспорюючи правомірність та обґрунтованість висновків і рішень відповідача, позивач вказує, що реалізація пального ним здійснюється на території відповідних акцизних складів, обладнаних в установленому законом порядку витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками рівня продукції. На підтвердження цих обставин суб`єктом господарювання представлено контролюючому органу як позитивні результати повірки так і свідоцтва про повірку законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки.

Стосовно зауважень (висновків) контролюючого органу про не виконання суб`єктом господарювання обов`язку надати на перевірку документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, позивач вказує, що Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не врегульований конкретний порядок ведення обліку товарних запасів та перелік документів, що підтверджують облік і походження товарних запасів, а відповідальність за ненадання облікових документів стосується лише тих матеріалів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу. Отже сама по собі відсутність на момент перевірки первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином облікові відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», не є підставою для притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності. При цьому, під час перевірки контролюючим органом в установленому порядку не був виявлений факт наявності необлікового товару та, маючи у розпорядженні інформації щодо обігу пального на акцизному складі, що може використовуватись при проведенні перевірки, не встановив наявність розбіжностей між даними відповідного Реєстру та системи електронного адміністрування реалізації пального.

Позивач додає, що відмова платника у наданні документів, що стосується предмета перевірки, не підтверджена відповідним актом контролюючого органу. Разом з цим, стверджує, що відповідальність за таке правопорушення настає у випадку не представлення контролюючому органу жодного документа під час проведення перевірки. У разі, коли платник надавав документи, що запитувались податковим органом, підстави для притягнення до фінансової відповідальності виключаються.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 14.06.2023 р. №407214290707, №408514290902, №407914290902.

Стягнув на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄЛАНЕЦЬ-ПЛЮС» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області судовий збір в сумі 25130,7 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та неправомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023 року №407214290707, адже позивачем належними і допустимими доказами підтверджено використання акцизних складів, обладнаних витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками рівня продукції, що позитивно пройшли повірку та оцінку відповідності.

Стосовно застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023 року №407214290707 суд першої інстанції, з посиланням на правові позиції Верховного Суду у постановах від 25.05.2022 року у справі №1.380.2019.004011, від 28.02.2018 року у справі №810/3247/16, від 07.08.2018 року у справі №825/10/17, від 14.02.2022 року у справі №640/2008/20, від 27.01.2022 року у справі №640/13604/19, від 13.08.2021 року у справі №809/1161/17, від 12.03.2020 року у справі №823/1917/16, від 21.05.2020 року у справі №809/597/16, від 31.05.2019 року у справі №809/1253/16, виходив з того, що чинним законодавством не передбачено обов`язку суб`єкта господарювання зберігати за місцем знаходження господарської одиниці оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку. Сама по собі відсутність на момент перевірки первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Для встановлення факту реалізації позивачем неоприбуткованого пального слід перевірити відповідні бухгалтерські регістри та первинні документи, на підставі яких вони ведуться. Єдиним можливим способом перевірки наявності необлікованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою №16-НП і №17-НП та даних РРО із фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів. Якщо різниця показників є меншою ніж кількість фактично наявного в резервуарах пального, то має місце реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Керуючись наведеними висновками, судом першої інстанції також враховано, що актом перевірки не встановлено жодних порушень позивачем вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та/або Стандартів бухгалтерського обліку товарів, та/або порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій або реалізацію товару без проведення розрахунків через РРО. З огляду на те, що контролюючий орган не здійснив перевірку (аналіз) представленої позивачем первинної та бухгалтерської документації щодо обліку придбання та руху нафтопродуктів на АЗС (видаткові накладні, ТТН, оборотно-сальдову відомість тощо), а також зняття фактичних залишків товарних запасів згідно рівнемірів-лічильників у належний спосіб, суд першої інстанції визначив не доведеним відповідачем факту реалізації позивачем необлікованого в установленому порядку товару і не надання платником під час перевірки документи, які підтверджують облік товарів. Відповідно, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що притягнення позивача до фінансової відповідальності за статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відбулось необґрунтовано та неправомірно, що є безумовною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023 року №407214290707.

Разом з цим, суд першої інстанції вказав на не доведеність відповідачем допущення позивачем порушення вимог пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України і, відповідно, правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023 року №408514290902, адже висновки про не надання (відмову у наданні) платником на вимогу контролюючого органу документів, що стосуються предмета перевірки, не підтверджені відповідним актом посадової особи відповідача.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що на момент проведення перевірки позивачем не було надано документи, які підтверджують облік пального, наявного за місцем господарської одиниці. З наведеного слідує правомірність та обґрунтованість застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023 року №407214290707 і відсутність підстав для скасування рішення відповідача.

Стверджує, що судом першої інстанції проігноровано ту обставину, що позивачем під час перевірки і адміністративного оскарження висновків такої не представлено документи, які підтверджують відповідність витратомірів-лічильників вимогам законодавства та позитивним результатам повірки або оцінці відповідності, а також повну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального. Отже, застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023 року №407214290707 відбулось з дотриманням чинного законодавства та обґрунтовано.

Також, оскільки під час перевірки суб`єктом господарювання не надано документи, пов`язані з предметом перевірки, а додані до заперечень на акт перевірки матеріали не відповідали обсягу запитуваних контролюючим органом матеріалів, апелянт наполягає на правомірності та обґрунтованості фінансових санкцій, застосованих згідно податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023 року №408514290902.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄЛАНЕЦЬ-ПЛЮС» посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, у період з 27.04.2023 року по 05.05.2023 року Головним управлінням ДПС у Миколаївській області проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄЛАНЕЦЬ-ПЛЮС» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу підакцизних товарів, пального на об`єкті (господарської одиниці) автозаправна станція, розташованаза адресою: проспект Незалежності, 45, смт. Єланець, Вознесенський район, Миколаївська область, за результати якої складено акт від 08.05.2023 року №2924/14-29-09-02-07/39997837.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення Товариством:

1) підпункту 230.1.2. пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України;

2) пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

3) пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.

Так, перевіркою встановлено факт:

не обладнання Товариством рівнемірами-лічильниками чотирьох резервуарів на акцизному складі з уніфікованим номером 1005736; не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі двох витратомірів-лічильників на місці відпуску пального наливом з акцизного складу з уніфікованим номером 1005736;

не ведення (ведення з порушенням) Товариством обліку товарних запасів в порядку, встановленому законодавством України, за місцем їх реалізації, а саме: товарних запасів вартістю 1554360 грн., а саме: Бензину А-95 (код УКТ ЗЕД 2710124512) у кількості 14700 л вартістю 646800 грн., Бензину А-95-Євро (код УКТ ЗЕД 2710124512) у кількості 4491 л вартістю 202095 грн., Дизельного палива (код УКТ ЗЕД 2710194300) у кількості 15677 л вартістю 705465 грн.;

не надання Товариством за запит контролюючого органу документів, що стосуються предмета перевірки.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач подав контролюючому органу заперечення разом із документами, у тому числі: договір оренди АЗС; акт про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації на АЗС; Свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки; паспорти на паливо-роздавальні колонки, магнітострикційні рівноміри, на резервуари; висновки експертиз; договір поставки нафтопродуктів, рахунки за договором поставки палива, видаткові накладні, специфікації, паспорти якості та декларацію про відповідність палива; оборотно-сальдова відомість.

За результатом адміністративного оскарження заперечення Товариства залишено без задоволення, висновки перевірки залишено без змін, а на підставі виявлених порушень відповідач прийняв наступні податкові повідомлення-рішення:

від 14.06.2023 року №407914290902, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у 120000 грн.;

від 14.06.2023 року №407214290707, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1554360 грн.;

від 14.06.2023 року №408514290902, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020 грн.

На вимогу апеляційного суду відповідачем (апелянтом) представлено обґрунтований розрахунок оспорюваних податкових повідомлень-рішень, за даними якого встановлено, що:

1)підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023 року №407914290902 став факт:

відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, колонки заправної моделі Wayne DRESSER з заводським номером 3351-106174-1/2, якою обладнане місце відпуску пального з акцизного складу з уніфікованим номером 1005736 та через яку здійснюється відпуск пального з акцизного складу наливом;

не обладнання витратоміром-лічильником місця відпуску пального наливом з акцизного складу з уніфікованим номером 1005736, у зв`язку із відсутністю документів, які свідчать, що колонка заправна Wayne DRESSER з заводським номером 3351-106175-1/2, якою обладнане місце відпуску пального з акцизного складу, відповідає вимогам законодавства та/або має позитивний результат повірки або оцінку відповідності;

не обладнання рівнеміром-лічильником введеного в експлуатацію резервуара №1, розташованого на акцизному складі з уніфікованим номером 1005736;

не обладнання рівнеміром-лічильником введеного в експлуатацію резервуара №2, розташованого на акцизному складі з уніфікованим номером 1005736, у зв`язку із відсутністю документів, які свідчать, що рівнемір моделі Alisonik Delphi RS 485.3500мм з серійним ідентифікаційним номером 011207 відповідає вимогам законодавства та/або має позитивний результат повірки або оцінку відповідності або калібрування;

не обладнання рівнеміром-лічильником введеного в експлуатацію резервуара №3, розташованого на акцизному складі з уніфікованим номером 1005736, у зв`язку із відсутністю документів, які свідчать, що рівнемір моделі Alisonik Delphi RS 485.3500мм з серійним ідентифікаційним номером 011413 відповідає вимогам законодавства та/або має позитивний результат повірки або оцінку відповідності або калібрування;

не обладнання рівнеміром-лічильником введеного в експлуатацію резервуара №4, розташованого на акцизному складі з уніфікованим номером 1005736, у зв`язку із відсутністю документів, які свідчать, що рівнемір моделі Alisonik Delphi RS 485.3500мм з серійним ідентифікаційним номером 011407 відповідає вимогам законодавства та/або має позитивний результат повірки або оцінку відповідності або калібрування.

Зокрема, висновок контролюючого органу про не обладнання витратоміром-лічильником місця відпуску пального наливом та рівнеміром-лічильником резервуарів ґрунтується на тому, що під час перевірки та адміністративного оскарження висновків такої суб`єкт господарювання не представив контролюючому органу документи про відповідність цих витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників чинному законодавству, у тому числі позитивним результатам повірки або оцінці відповідності.

2)підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023 року №407214290707 став факт не надання суб`єктом господарювання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Так, згідно акту перевірки та відповідного додатку до нього, під час перевірки контролюючим органом здійснено зняття залишків пального в резервуарах метроштоком. За результатами вимірювань встановлено фактичні залишки пального: Бензин А-95 (код УКТ ЗЕД 2710124512) (резервуар 2) 14700 л (вартістю 646800 грн.), Бензин А-95-Євро (код УКТ ЗЕД 2710124512) 4491 л (вартістю 202095 грн.), Дизельне паливо (код УКТ ЗЕД 2710194300) 15677 л (вартістю 705465 грн.). На момент перевірки суб`єктом господарювання не надано документів обліку вказаних товарних запасів в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 року №281/171/578/155.

Не погоджуючись із висновками відповідача, посилаючись на неправомірність та необґрунтованість податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

За правилами пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Правові та організаційні засади розроблення, прийняття та застосування технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, а також здійснення добровільної оцінки відповідності, визначає Закон України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» від 15.01.2015 року №124-VIII

За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону, документ про відповідність - декларація (в тому числі декларація про відповідність), звіт, висновок, свідоцтво, сертифікат (у тому числі сертифікат відповідності) або будь-який інший документ, що підтверджує виконання заданих вимог, які стосуються об`єкта оцінки відповідності;

оцінка відповідності - процес доведення того, що задані вимоги, які стосуються продукції, процесу, послуги, системи, особи чи органу, були виконані;

підтвердження відповідності - видача документа про відповідність, яка ґрунтується на прийнятому після критичного огляду рішенні про те, що виконання заданих вимог було доведене.

Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» від 05.04.2022 року №412 (яка діяла на момент спірних правовідносин) установлено, що позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.

Виходячи з обставин справи, згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, сформованої на підставі поданих ТОВ «ЄЛАНЕЦЬ-ПЛЮС» Довідок про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівноміри, на акцизному складі з уніфікованим номером №1005736 розташовані: резервуари РГС-25 ємністю 25 м.куб. з заводськими номерами 2 та 4, обладнаними рівнемірами моделі Alisonik Delphi RS 485.3500 з серійними (ідентифікаційними) номерами 011207, 011407; резервуар РГС-10 ємністю 10 м.куб. з заводським номером 3, обладнаний рівнеміром Alisonik Delphi RS 485.3500 з серійним (ідентифікаційним) номером 011413; колонку паливороздавальну моделі Wayne DRESSER з заводським номером 3351-106175-1/2.

Фактичною перевіркою встановлено, що на АЗС №1 за адресою: просп. Незалежності, буд. 45, смт. Єланець, Вознесенський район, Миколаївська обл., використовуються чотири резервуари та дві паливороздавальні колонки, а саме:

колонка заправна моделі Wayne DRESSER з заводським номером 3351-106174-1/2;

колонка заправна моделі Wayne DRESSER з заводським номером 3351-106175-1/2;

резервуари з ідентифікаційними номерами 1, 2, 3, 4.

Згідно Сертифікату перевірки типу UA.TR.113-0463-19, строком дії з 21.12.2019 року до 20.12.2019 року, тип засобу вимірювальної техніки: рівнеміри магнітострикційні, позначення типу DELPHI, відповідає типу засобу вимірювальної техніки застосовним вимогам Технічного регламенту.

Згідно Сертифікату відповідності UA.TR.113-0463/04-F, строком дії з 02.07.2020 року по 01.07.2022 року, рівнеміри магнітострикційні типу DELPHI, у тому числі, із модифікацією DELPHI.485 зав. №№11181-11538 відповідають затвердженому типу, описаному в сертифікаті типу та застосовним вимогам Технічного регламенту.

Проведення затвердження засобу вимірювальної техніки, оцінки відповідності типу за результатами перевірки засобів вимірювальної техніки по модулю F та видача вказаних сертифікатів перевірки типу і відповідності типу підтверджена Декларацією про відповідність №04F-20.

Згідно Свідоцтв про повірку законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки №№64/224, №64/225, строком дії 22.06.2021-22.06.2022 року, колонки паливороздавальні 587-4-2 моделі Wayne DRESSER з заводськими номерами 106174, 106175 відповідають вимогам настанови з експлуатації.

Таким чином, підтверджено, що рівнеміри з серійними номерами 011207, 011407, 011413 та колонки паливороздавальні з заводськими номерами 106174, 106175 відповідають вимогам законодавства та мають позитивний результат повірки та оцінку відповідності. З урахуванням положень Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року про введення на всій території України воєнного стану, який неодноразово продовжувався і діє на даний час, та Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 року №412 (яка діяла на момент спірних правовідносин), вищенаведені свідоцтво, сертифікати та декларація на момент фактичної перевірки є чинними, а їх представлення контролюючому органу давали відповідачу можливість встановити дотримання позивачем вимог пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України в цій частині.

Стосовно висновків контролюючого органу про не підтвердження відповідності чинному законодавству резервуару з ідентифікаційним номером 1, колегія суддів враховує, що комплекс АЗС (в т.ч резервуарів для пального), розташованого за адресою: проспект Незалежності, 45, смт. Єланець, Вознесенський район, Миколаївська область, позивач використовує на правах оперативної оренди згідно Договору від 03.01.2021 року за №1, укладеного з ТОВ «Сегментум».

Вказані обставини позивач підтвердив контролюючому органу під час адміністративного оскарження висновків перевірки, додавши до своїх письмових заперечень копію Договору від 03.01.2021 року за №1.

Під час судового розгляду адміністративної справи позивач представив суду додаткову угоду від 10.01.2021 року №1 до Договору від 03.01.2021 року за №1 та Акт приймання-передачі від 10.01.2021 року в підтвердження виключення з переліку майна, переданого в оперативну оренду ТОВ «ЄЛАНЕЦЬ-ПЛЮС», резервуару для пального з уніфікованим номером 1, об`ємом 25 м.куб.

Апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що укладення Додаткової угоди від 10.02.2021 року до Договору від 03.01.2021 року №1 передує проведенню фактичної перевірки та періоду адміністративного оскарження висновків відповідного акту перевірки. Отже, у разі наявності документальних підтверджень обставин, що можуть впливати на відповідальність у податковій сфері, платник мав можливість представити ці повні матеріали контролюючому органу, однак цього не зробив.

В контексті наведених обставин, колегія суддів вважає за можливе застосувати положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, де передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Також, відповідно до частин 1, 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, керуючись вище приведеними положеннями Податкового кодексу України та адміністративного процесуального законодавства, з огляду на ту обставину, що ні на момент податкової перевірки, ні на момент адміністративного оскарження висновків такої та до прийняття податкового повідомлення-рішення позивач не надав контролюючому органу матеріали (додаткову угоду від 10.01.2021 року №1 до Договору від 03.01.2021 року за №1 та Акт приймання-передачі від 10.01.2021 року) та у прийнятті до розгляду цих матеріалів контролюючий орган не відмовляв, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції про підтвердження позивачем належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про не використання ним у господарській діяльності резервуару для пального з уніфікованим номером 1, а також обставини, що виключають його відповідальність за порушення вимог пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового, та/або масового витратоміра на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, та/або місці отримання/відпуску спирту етилового у виробництво продукції, визначеної у підпунктах "д"-"ж" підпункту 229.1.1 пункту 229.1 статті 229 цього Кодексу, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового, та/або масовий витратомір.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про доведення відповідачем своїх висновків в частині допущення позивачем податкового правопорушення вимог пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, що виразилось у не проведенні реєстрації в Єдиному державному реєстрі колонки заправної моделі Wayne DRESSER з заводським номером 3351-106174-1/2, якою обладнане місце відпуску пального з акцизного складу з уніфікованим номером 1005736 та через яку здійснюється відпуск пального з акцизного складу наливом, та не обладнанні рівнеміром-лічильником введеного в експлуатацію резервуара №1, розташованого на акцизному складі з уніфікованим номером 1005736.

Натомість, не знаходять свого обґрунтованого підтвердження висновки відповідача про допущення позивачем порушення вимог пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України в частині не обладнання витратоміром-лічильником колонки заправної Wayne DRESSER з заводським номером 3351-106175-1/2 та резервуарів з серійними ідентифікаційними номерами 011207, 011407, 011413, що відповідають вимогам законодавства та/або мають позитивний результат повірки або оцінку відповідності або калібрування.

Відповідно, є правомірним та обґрунтованим застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 40000 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023 року №407914290902.

З огляду на наведене, не знайшла свого підтвердження правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 80000 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023 року №407914290902, що є підставою для скасування вказаного рішення відповідача в цій частині.

Переходячи до перевірки правомірності та обґрунтованості оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023 року №407214290707, апеляційний суд враховує, що відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, встановлюється Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за №805/15496.

Згідно загальних положень, ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів., а її вимоги є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Порядок приймання і відпуску нафтопродуктів на автозаправних станціях врегульований пунктом 10 Інструкції №281.

Відповідно до підпункту 10.2.1 пункту 10.2 Інструкції №281 приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.

Одержані результати вимірювань густини і температури нафтопродукту зазначаються у ТТН та журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N13-НП (додаток 13). Сторінки журналу необхідно пронумерувати, прошнурувати і скріпити печаткою суб`єкта підприємницької діяльності.

Згідно із підпунктом 10.2.10 пункту 10.2 Інструкції №281 на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N17-НП (додаток 14).

Підпунктом 10.3.1.3 пункту 10.3 Інструкції №281 передбачено, що облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою N17-НП.

У підпункті 10.4.3 пункту 10.4 Інструкції №281 передбачено, що після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою N17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС.

Облік нафтопродуктів на АЗС врегульований пунктом 16 Інструкції №281.

Так, за правилами пункту підпункту 16.1 пункту 16 Інструкції №281 матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів замарками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою N17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Згідно із підпунктом 16.2 пункту 16 Інструкції №281 бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі N17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства.

Відповідно до підпункту 16.3 пункту 16 Інструкції №281 на підставі перевірених змінних звітів та первинних документів бухгалтерська служба підприємства нафтопродуктозабезпечення складає місячну накопичувальну відомість та обігові відомості, у яких відображаються:

кількість завезених на АЗС нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива залежно від масової частки сірки) та цінами;

закупівельна вартість та вартість реалізації завезених нафтопродуктів;

кількість та вартість нафтопродуктів, реалізованих споживачам за готівку, у тому числі сума ПДВ;

кількість та вартість нафтопродуктів, реалізованих споживачам за безготівковими розрахунками згідно з відомостями, за талонами та платіжними картками;

результати інвентаризації нафтопродуктів та готівки.

Як свідчать обставини справи, на момент проведення фактичної перевірки позивачем не було надано контролюючому органу документи щодо походження нафтопродуктів та які підтверджують облік нафтопродуктів на АЗС, у тому числі змінні звіти за формою №17-НП, журнал за формою №13-НП. Не надання документів обліку нафтопродуктів підтверджується й наданими під час перевірки письмовими поясненнями оператора АЗС, в яких зазначено про відсутність на місці перевірки звіту за формою №17-НП та про зобов`язання надати ці матеріали разом з іншими документами.

Не виконання суб`єктом господарювання вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» підтверджується й переліком доданих до письмових заперечень на акт перевірки матеріалів, серед яких відсутні облікові документи нафтопродуктів, визначених Інструкцією №281.

При цьому, положення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» містять прямо вказують на обов`язок суб`єкта господарювання надати контролюючому органу документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, саме на початок проведення перевірки.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Виходячи з аналізу положень пункту 12 статті 3 та статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідальність суб`єкта господарювання настає з моменту не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення згідно податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023 року №407214290707 на суму 1554360 грн., виходячи з кількості залишку товару та його ринкової вартості на момент перевірки, відбулось з дотримання чинного законодавства та обґрунтовано.

Доводи позивача, з якими помилково погодився суд першої інстанції, про неправильність встановлення контролюючим органом реалізації не облікованого товару в контексті спірних правовідносин не мають правового значення, адже такі не відповідають фактичній суті виявленого правопорушення в діях суб`єкта господарювання.

З наведеного слідує і помилковість висновків суду першої інстанції про можливість застосування у спірних правовідносинах правових позицій Верховного Суду у постановах від 25.05.2022 року у справі №1.380.2019.004011, від 28.02.2018 року у справі №810/3247/16, від 07.08.2018 року у справі №825/10/17, від 14.02.2022 року у справі №640/2008/20, від 27.01.2022 року у справі №640/13604/19, від 13.08.2021 року у справі №809/1161/17, від 12.03.2020 року у справі №823/1917/16, від 21.05.2020 року у справі №809/597/16, від 31.05.2019 року у справі №809/1253/16. Не релевантність цих правових позицій із даною справою підтверджується тим, що на відміну від даної справи, що розглядається, у перелічених адміністративних справах перевірялась правомірність застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у випадку виявлення контролюючим органом факту реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Також, на момент спірних правовідносин у перелічених справах стаття 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР не передбачала відповідальності суб`єктів господарювання у випадку не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Переходячи до перевірки правомірності та обґрунтованості оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 14.06.2023 року №408514290902, апеляційний суд враховує, що відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно із пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

За правилами пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

При цьому, як зазначалось вище, відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно із пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Як свідчать обставини справи, 27.04.2023 року контролюючим органом вручено суб`єкту господарювання запит про надання документів згідно з переліком, що стосуються предмета перевірки. Під час адміністративного оскарження висновків перевірки позивач надав податковому органу ряд документів, у тому числі, що стосуються придбання та походження нафтопродуктів.

Акт про відмову платника у наданні запитуваних документів контролюючим органом не складався та на момент вирішення питання про можливість притягнення платника до фінансової відповідальності обставини щодо подання матеріалів або ж їх часткового надання не враховувались.

На переконання апеляційного суду, наведені обставини не можуть достеменно свідчити про обґрунтованість санкцій, у зв`язку із чим колегія суддів має погодитись із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 14.06.2023 року №408514290902 у повному обсязі.

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛАНЕЦЬ-ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 14.06.2023 року №407914290902 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 80000 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 14.06.2023 року №408514290902.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 16.10.2024 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв