Постанова

від 17.10.2024 по справі 400/15695/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/15695/23

Перша інстанція: суддя Мельник О.М.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року по справі за позовом приватного підприємства «АТП-3» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А:

28 грудня 2023 року приватне підприємство «АТП-3» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати постанову від 21.12.2023 року № ПШ018933 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог приватне підприємство «АТП-3» зазначило, що 14.11.2023 року працівниками відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки SCANIA д/н НОМЕР_1 , під час якої встановлено відсутність у водія тахокарти, що є порушенням абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». На підставі матеріалів перевірки відповідачем винесено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу. Позивач наголошує, що у зв`язку з несправністю тахографа, водій надав тахокатру, на зворотному боці якої від руки були записані дані щодо режиму роботи та відпочинку.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що ним правомірно складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом та, в подальшому, винесено спірну постанову про застосування адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу. Зокрема, наголошував на відсутності у водія тахокарти за 14.11.2023 року, та вказав, що єдина тахокарта, яка була у наявності у водія це тахокарта за 09.05.2023 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року позовну заяву приватного підприємства «АТП-3» задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції при прийняті рішення фактично керувався доводами, є які не були зазначені позивачем у якості підстави позову, зокрема стосовно того, що ПП «АТП-3» не є автомобільним перевізником, оскільки позивач не надавав послуг з перевезення вантажу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

14.11.2023р. о 09:20 год. на а/д М-14 «Одеса-Мелітополь» 21км + 434 км посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку транспортного засобу позивача марки SCANIA держ. номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. За результатами перевірки складено акт №018122 від 14.11.2023р., яким зафіксовано відсутність документів передбачених ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність у водія ОСОБА_1 тахокарти за 14.11.2023.

27.12.2023 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту №018122 відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову № ПШ018933 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000, 00 грн за вчинення правопорушення передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: за перевезення вантажів за відсутності документів, передбачених ст. 48 Закону.

Не погодившись з правомірністю постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено факт відсутність у водія ОСОБА_1 тахокарти за 14.11.2023 року. Однак, позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт» і не може нести відповідальність, передбачену абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки перевозив вантаж для власних потреб, власними засобами, без залучення безпосередніх перевізників.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-III.

Статтею 48 Закону № 2344-III визначені документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Так, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення (ч.1).

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством (ч.2).

Аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено проє необхідність наявності інших документів, передбачених чинним законодавством.

За перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, передбачено адміністративногосподарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З оскаржуваного рішення вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за ненадання водієм документів, визначених ст.48 Закону № 2344-III, а саме роздруківки з цифрового тахографу транспортного засобу (картки водія).

Статтею 18 Закону № 2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Так, відповідно до п.1.2 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, вона визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Пунктом 3.3 Інструкції № 385 встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема: у разі використання цифрового тахографа використовує особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

З аналізу наведених норм слідує, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

При цьому, до переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством віднесено, зокрема, в даному випадку, картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом (п. 3.3 Інструкції № 385).

Непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються внутрішні перевезення вантажів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Наведені висновки відповідають правовій позиції, викладеної Верховним Судом в постанові від 16 серпня 2023 року у справі №160/12371/22.

Відповідно до позиції позивача, станом на день проведення перевірки 14.11.2023 року транспортний засіб марки SCANIA д/н НОМЕР_1 був обладнаний тахографом, однак у зв`язку з його несправністю, водій надав інспектору тахокатру, на зворотному боці якої від руки були записані дані щодо режиму роботи та відпочинку.

Дослідивши наданий до відзиву відеозапис процедури рейдової перевірки колегія суддів вбачає, що водій ОСОБА_1 надав інспектору Укртрансбезпеки тахокарту за 09.05.2023 року. Копія вказаної тахокарти надана разом з відзивом (а.с.46).

Таким чином, матеріали справи містять докази, які спростовують доводи позивача, що водій 14.11.2023 року мав тахокарту, яка була заповнена.

Відповідні обставини були встановлені судом першої інстанції та не оскаржені з боку позивача.

В той же час, суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що приватне підприємство «АТП-3» не виступало у якості автомобільного перевізника, оскільки перевозило вантаж для власних потреб власними засобами, без залучення безпосередніх перевізників.

Колегія суддів вважає наведений висновок хибним з огляду на наступне.

В розумінні вимог статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, перевізник - фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Наведені положення не містять виключень стосовно перевезень вантажу його власниками чи для власних потреб.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 законодавства, що врегульовують спірні правовідносини зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22.

У постанові від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону № 2344-III.

Згідно ТТН №3608 від 14.11.2023 року, яка надавалась посадовим особам відповідача під час рейдової перевірки автомобільним перевізником, є ПП «АТП-3», який одночасно виступає замовником та вантажовідправником. Вантажоодержувачем зазначено ТОВЗІІ «ДІКЕРГОФФ/УКРАЇНА» (а.с.10).

Отже позивач не здійснював перевезення вантажу для власних потреб, а доставляв вантаж ТОВЗІІ «ДІКЕРГОФФ/УКРАЇНА», виступаючи автомобільним перевізником.

Судова колегія наголошує, що за відсутності інших документів, які спростовують інформацію зазначену в ТТН про автомобільного перевізника, встановлення особи перевізника здійснюється відповідно до вказаних в ТТН відомостей щодо такої особи, які є обов`язковими при її оформленні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 240/10400/23 від 21.03.2024 року.

Враховуючи викладене, хибними є висновки суду першої інстанції про відсутність в діях позивача складу правопорушення, оскільки він не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт" і не може нести відповідальність, передбачену абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову ПП «АТП-3» в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 15 січня 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року скасувати та ухвалити постанову про відмову приватному підприємству «АТП-3» в задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя:К.В. Кравченко