Постанова

від 17.10.2024 по справі 620/4136/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/4136/24 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року м. Київ

головуючий суддя - Голяшкін О.В.,

судді -Заїка М.М., Мельничук В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська індустріальна молочна компанія» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 року у справі №620/4136/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська індустріальна молочна компанія» до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівська індустріальна молочна компанія», звернувся до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті №073720 від 13.03.2024 про притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська індустріальна молочна компанія» до відповідальності у виді адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивачем не надавались та не надаються послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, а вантажний транспорт використовувався виключно для власних потреб.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 у задоволенні позову відмовлено.

При винесенні рішення, суд першої інстанції виходив із правомірності проведеної перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, при здійсненні перевезень вантажу виявлено відсутність роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія, не використовувалася картка водія до цифрового тахографа.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, апелянт зазначає, що він не є перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону №2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

У поданому відзиві відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає правильним висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, вважає його законним та обґрунтованим, апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та поданого відзиву, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, 25.01.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Чернігівській області проведено перевірку додержання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме транспортного засобу марки МАN д.н.з. НОМЕР_1 , за результатами якої був складений акт № АР 034726 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким зафіксовано перевезення вантажу (зерно) згідно товарно-транспортної накладної № 1706178630_3388 від 25.01.2024, при цьому, у водія на момент перевірки відсутні документи, визначені ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт та п.3.3 Інструкції, затвердженої наказом МТЗУ № 385 від 24.06.2010 р. а саме, відсутні паперові роздруківки даних з цифрового тахогрофа щодо роботи та відпочинку водія ОСОБА_1 за 25.01.2024, не використовується картка водія до цифрового тахографа, чим порушено вимоги ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Водій транспортного засобу був ознайомлений з вказаним актом під підпис, вказав, що виконував внутрішньогосподарські перевезення.

Начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області 13.03.2024 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт прийнято постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №073720, якою стягнуто з позивача штраф у сумі 17000,00 грн.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України від 05.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ст.18 Закону №2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

За вимогами ст.34 Закону №2344-III автомобільний перевізник, окрім іншого, повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Згідно з ч.1 ст.48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до абз.3 ч.2 ст.48 Закону №2344-III документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Як встановлено ч.2 ст.49 Закону №2344-III, водій транспортного засобу зобов`язаний, в тому числі, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Абзацом 3 ч.1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ передбачено відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема застосування до автомобільних перевізників адміністративно-господарських штрафів за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент перевірки документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону,- у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 р. за №811/18106, встановлені особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку. Згідно з п.1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

За визначенням п.1.5 розділу I Положення № 340 робочий час водія - час, протягом якого водій зобов`язаний виконувати свої обов`язки, визначені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку; тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (Інструкція №385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції №385, вона поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

За визначенням п.1.4 Інструкції №385, картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції №385, виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

У відповідності до п.3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, серед іншого, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994 016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

За вимогами п.3.5 Інструкції №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Відповідно до п.3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції.

За нормами пункту 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (надалі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі -Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з абзацом першим пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктом 54 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567).

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено вичерпний перелік підстав для проведення рейдової перевірки, серед яких значиться перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з п.20 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (п.25 Порядку №156).

Відповідно до п.п.26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до вищенаведених норм автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечити транспортний засіб, який здійснює вантажні перевезення, діючим та повіреним тахографом, а водій зобов`язаний мати та використовувати особисту картку та пред`явити роздруківку даних роботи тахографа за весь час керування транспортним засобом.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, при здійсненні перевірки посадовою особою Укртрансбезпеки було виявлено, що позивачем - ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія» було здійснено перевезення вантажів власним транспортним засобом за відсутності паперової роздруківки даних з цифрового тахогрофа щодо роботи та відпочинку водія ОСОБА_1 за 25.01.2024, без використання картки водія до цифрового тахографа; картка водія була присутня в наявності, проте в тахограф водієм не вставлена.

Непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються внутрішні перевезення вантажів, зокрема належно використовуваної картки водія та роздруківки даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом відповідно до п.3.3 Інструкції №385, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-ІІІ.

Відповідні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №120/554/23 та підлягають врахуванню на підставі ч.5 статті 242 КАС України.

За змістом акта проведення перевірки виявлено порушення ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія» вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме у водія на момент перевірки відсутні документи визначені ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт та п.3.3. Інструкції, затвердженої наказом МТЗУ №385 від 24.06.2010р. - відсутні паперові роздруківки даних з цифрового тахогрофа щодо роботи та відпочинку водія ОСОБА_1 за 25.01.2024, не використовується карта водія до цифрового тахографа. Водій транспортного засобу був ознайомлений з вказаним актом під підпис, вказав, що ним здійснювалось перевезення власного вантажу.

Слід відзначити, що нормами чинного законодавства, зокрема Інструкцією №385, не передбачено жодних виключень в частині проведення рейдових перевірок дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт в разі запровадження особливого правового режиму воєнного стану.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які заперечення позивача щодо інформації, яка міститься в акті перевірки про відсутність у водія на момент проведення рейдової перевірки паперових роздруківок даних з цифрового тахогрофа щодо роботи та відпочинку водія та невикористання ним картки.

Стосовно посилань скаржника на те, що він не є перевізником в розумінні Закону №2344-ІІІ, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалося вище, у розумінні вимог ст.1 Закону №2344-ІІІ автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону №2344-ІІІ договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої та другої статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із положеннями частин першої та третьої статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)).

За визначенням глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Згідно п11.1 глави 11 Правил №363 товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів.

Відповідно до ТТН №1706178630_3388 від 25.01.2024 автомобілем марки МАN д.н.з. НОМЕР_1 25.01.2024 здійснювалось перевезення вантажу, згідно якого автомобільним перевізником та вантажовідправником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівська індустріальна молочна компанія», вантажоодержувачем товару є Приватне акціонерне товариство «Млибор».

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівська індустріальна молочна компанія» виступає перевізником товару.

При цьому слід відзначити, що приписи Закону №2344-ІІІ не обмежують набуття особою статусу автомобільного перевізника виключно випадками надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів спеціалізованим суб`єктом господарювання на підставі укладеного договору, а поширюються також і на випадки здійснення перевезень для власних потреб.

Відносно посилання позивача в апеляційній скарзі на практику Верховного Суду, зокрема на постанову від 22.02.23 у справі №240/22488/20, то обставини та фактичні відносини у вказаних та у даній справі не є подібними ні за предметом, ні за підставами їх виникнення, оскільки у вказаних справах, які переглядалися Верховним Судом, спірним було питання правомірності стягнення адміністративно-господарських саме з особи, яка є власником транспортного засобу, а не з орендаря (фактичного володільця) транспортного засобу як автомобільного перевізника.

За вказаними обставинами, з урахуванням правомірності застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача, обгрунтованості та правомірності оскаржуваної постанови, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично збігаються з обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві, є належно розглянутими і оціненими адміністративним судом, не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі об`єктивно з`ясованих та повно встановлених обставинах справи, які підтверджуються належними доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська індустріальна молочна компанія» залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329, 331 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Голяшкін

Судді М.М. Заїка

В.П. Мельничук

Повний текст постанови складено 17.10.2024 року.