Рішення

від 11.10.2024 по справі 462/5813/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/5813/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2024 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Боровкова Д.О.

при секретарі Данилович В.В..,

за участю представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (третя особа Житлово-будівельний кооператив № 74) про встановлення факту належності заповіту та про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить встановити факт належності їй заповіту, посвідченого 04 лютого 2008 року від імені ОСОБА_4 державним нотаріусом Другої Львівської нотаріальної контори Шевців Оксаною Григорівною за реєстром № 3-172 на ім`я ОСОБА_5 ; визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на квартиру АДРЕСА_1 в цілому.

Свої вимоги мотивує тим, що 04 лютого 2008 року її батько ОСОБА_4 склав заповіт щодо квартири на її користь. Проте, у заповіті її прізвище вказано, як « ОСОБА_6 », проте на той час вона мала прізвище « ОСОБА_7 ». ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер. 26 березня 2013 року її сестра відповідачка ОСОБА_3 подала в Другу Львівську державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини після смерті їх батька. ІНФОРМАЦІЯ_2 її мати - ОСОБА_8 подала в Другу Львівську державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини після смерті її чоловіка. 03 липня 2013 року вона також подала заяву до нотаріальних органів про прийняття спадщини після смерті її батька. Проте, реєстрація право власності на вказану квартиру не проводилася за батьком, незважаючи на те, що її батько за життя був членом вказаного ЖБК, і тому йому належала спірна квартира та ним сплачено повну вартість вказаної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати. 07 лютого 2024 року Друга Львівська державна нотаріальна контора листом № 94/02-14 відмовила спадкоємцям у видачі свідоцтв про право на спадщину, мотивуючи це тим, що відсутня державна реєстрація права власності на спадкове нерухоме майно. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Суд ухвалив розглядати справу без участі позивача, яка у судове засідання не з`явилася, проте подала до суду заяву, в якій позов підтримала та просить справу розглядати без її участі.

Представник відповідачки адвокат Новінська Л.О. у судовому засіданні позов визнала, пояснивши, що позивачка, яка спадкоємець за заповітом після смерті батьків набула право власності на спірну квартиру, проте не може отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки батько не зареєстрував спірну квартиру за його життя. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Суд ухвалив розглядати справу без участі представника третьої особи ЖБК № 74, який будучи належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, до суду не з`явився, письмових пояснень до суду не подав, проте матеріалів справи достатньо для ухвалення рішення.

31 липня 2024 року ухвалою суду у справі відкрито загальне позовне провадження, призначене підготовче судове засідання, витребувано у Другій Львівській державній нотаріальній конторі копії матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_4 та у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Миронович А.І. копії матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_8 /а.с.30/.

19 серпня 2024 року до суду надійшли копії матеріалів спадкової справи № 22/2024, відкритої після смерті ОСОБА_8 /а.с.39/.

20 серпня 2024 року до суду надійшли копії матеріалів спадкової справи № 133/2013, відкритої після смерті ОСОБА_4 /а.с.72/.

02 вересня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що з 05 липня 1968 року ОСОБА_4 перебував з ОСОБА_8 у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний 20 червня 1991 року /а.с.84 зворот, 91/. У шлюбі в них народилося двоє дітей: позивачка ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_9 /а.с.86/. 17 січня 2009 року ОСОБА_4 повторно зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 /а.с.83/.

Позивачка 24 жовтня 1992 року при реєстрації шлюбу з ОСОБА_10 змінила прізвище на Чечітову /а.с.86/. 15 липня 2020 року вказаний шлюб було розірвано відповідно до рішення № 314/2020 у справі 15367/2021 судом першої інстанції № 8 Аліканте, Іспанія, що підтверджується довідкою Центрального відділу реєстрації актів цивільного стану том: 51102 сторінка 041 /а.с.113/. При цьому, позивачка після розірвання шлюбу змінила прізвище на її дівоче ОСОБА_11 , що також підтверджується копією її паспорта громадянки Іспанії № НОМЕР_1 /а.с.22/. Крім цього, у вказаному паспорті ім`я позивачки зазначено, як « ОСОБА_12 » (латинськими літерами - Elena).

Відповідачка 18 жовтня 1997 при реєстрації шлюбу з ОСОБА_13 змінила прізвище на ОСОБА_14 /а.с.80/.

Відповідно до довідки Житлово-будівельного кооперативу № 74 ОСОБА_4 був членом вказаного ЖБК, та йому належала квартира АДРЕСА_1 , ним сплачено повну вартість квартири в розмірі 6128 карбованців /а.с.12/.

04 лютого 2008 року ОСОБА_4 склав заповіт щодо квартири на користь його доньки позивачки у справі /а.с.86 зворот/. На особливу увагу заслуговує той факт, що у заповіті прізвище позивачки вказано, як « ОСОБА_6 ».

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 /а.с.75/.

26 березня 2013 року ОСОБА_3 подала в Другу Львівську державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини після смерті її батька /а.с.74 зворот/. 03 липня 2013 року ОСОБА_8 подала в Другу Львівську державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини після смерті її чоловіка /а.с.81 зворот/. Також, того ж дня - 03 липня 2013 року позивачка подала заяву до нотаріальних органів про прийняття спадщини після смерті її батька /а.с.84/.

Таким чином, спадкоємцями майна після смерті ОСОБА_4 є його донька позивачка ОСОБА_2 , як спадкоємець за заповітом, та дружина покійного ОСОБА_8 , яка спадкоємець, яка має право на обов`язкову частку в спадковому майні.

З довідки ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 12 липня 2013 року № 1/8955 убачається, що згідно з інвентаризаційних даних станом на 29 грудня 2012 року відсутня реєстрація квартири АДРЕСА_1 /а.с.95/. 13 вересня 2023 року ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» видано аналогічну за змістом довідку № ф2/4015 про те, що реєстрація право власності на вказану квартиру не проводилася /а.с.95 зворот/.

07 лютого 2024 року Друга Львівська державна нотаріальна контора листом № 94/02-14 відмовила спадкоємцям у видачі свідоцтв про право на спадщину, мотивуючи це тим, що відсутня державна реєстрація права власності на спадкове нерухоме майно, а відтак право власності на спадкове майно в покійного не виникло, і тому спадкоємцям слід звернутися до суду за визнанням права власності в порядку спадкування /а.с.120/.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_8 /а.с.42/.

09 квітня 2024 року ОСОБА_3 подала приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Миронович А.І. заяву про прийняття спадщини після смерті її батька /а.с.41/.

ОСОБА_8 за її життя 27 жовтня 2016 року склала заповіт щодо всього свого майна на користь її доньки відповідачки у справі /а.с.43/.

Таким чином, спір між сторонами виник щодо спадкування квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 3 Постанови Верховної Ради Української РСР «Про введення в дію Закону України «Про власність» від 26 березня 1991 року, положення статті 15 Закону України «Про власність» застосовуються до правовідносин, що виникли як до, так і після 15 квітня 1991 року.

Згідно зі статтею 15Закону України «Про власність»член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

У пункті 5-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.09.1987 року №9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» було роз`яснено, що Судам слід мати на увазі, що згідно із ст.15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом. Виходячи з цього, особа, якій відчужена членом ЖБК квартира, має переважне право на вступ до цього кооперативу.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 209/5027/14-ц (провадження № 61-12401св18) вказано, що «при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід враховувати, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

Відповідно достатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно зістаттею 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1статті 1220 ЦК Українипередбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини 1статті 1222 ЦК Україниспадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1статті 1269 ЦК України).

Беручи до уваги, що ОСОБА_2 у встановлений законом строк звернулася із заявою про прийняття спадщини, суд приходить до висновку про те, що позивачка як спадкоємець за заповітом має право на спірну квартиру в порядку спадкування за заповітом, оскільки її батько за його життя повністю вніс пайові внески за квартиру.

З технічного паспорту, виготовленого 13 вересня 2023 року ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» вбачається, що квартира АДРЕСА_2 складається з коридору під № 1 площею 7,6 кв.м.; вбиральні під № 2 1,3 кв.м; ванни під № 3 2,1 кв.м; кухні № 4 6,5 кв.м; комірка під № 5 1,1 кв.м; балкону під № 6 2,3 кв.м; житлової кімнати під № 7 9,8 кв.м; житлової кімнати під № 8 16,5 кв.м; коридору під № 9 1,2 кв.м; житлової кімнати під № 10 1,2 кв.м; лоджії під № 11 1,2 кв.м /а.с.98-100/.

При цьому, документів на добудову комірки під № 5 1,1 кв.м та балкону під № 6 2,3 кв.м працівникам ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» надано не було. Позивачка також не надала суду будь-яких документів на вказані балкон та коміру, що вказує на те, що ці приміщення є самочинно прибудовані до квартири, а відтак ні спадкодавець, ні його спадкоємці не набули право власності на ці приміщення.

Враховуючи вказане, позовна вимога про визнання право власності на спірну квартиру в цілому підлягає частковому задоволенню, і тому за позивачкою слід визнати право власності на квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з коридору під № 1 площею 7,6 кв.м.; вбиральні під № 2 1,3 кв.м; ванни під № 3 2,1 кв.м; кухні № 4 6,5 кв.м; житлової кімнати під № 7 9,8 кв.м; житлової кімнати під № 8 16,5 кв.м; коридору під № 9 1,2 кв.м; житлової кімнати під № 10 1,2 кв.м; лоджії під № 11 1,2 кв.м.

Позивачка не позбавлена права у подальшому звернутися до уповноваженого органу для введення в експлуатацію самочинно прибудованих до квартири комірки під № 5 1,1 кв.м та балкону під № 6 2,3 кв.м.

Щодо вимоги про встановлення юридичного факту належності ОСОБА_15 заповіту, посвідченого 04 лютого 2008 року від імені ОСОБА_4 державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Шевців Оксаною Григорівною за реєстром № 3-172 на прізвище « ОСОБА_5 », то вказана вимога підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Позивачка при реєстрації шлюбу з ОСОБА_10 змінила прізвище на « ОСОБА_16 », що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб /а.с.92/.

При цьому, свідоцтво про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 , видане 24 жовтня 1992 року виконавчим комітетом Баратівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області було складено на російській мові, де прізвище позивачки зазначено, як « ОСОБА_17 », тобто з використанням російської букви «и».

Суд зазначає, що вищевказаний заповіт, був складений на український мові, а прізвище позивачки у ньому зазначено, помилково як « ОСОБА_17 », тобто з використанням української букви «и», проте, при складені заповіту прізвище останньої мало бути зазначено, як « ОСОБА_16 », тобто з використанням української букви «і».

З огляду на наведене, вказана вимога підлягає задоволення, оскільки згідно із законом зазначений факт породжує юридичні наслідки, які мають значення для прав позивачки, як спадкоємця померлого її батька.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, то суд, виходячи з принципу добросовісності та справедливості, вважає, що всі судові витрати, понесені позивачкою слід покласти на останню.

Керуючись статтям 81,89,141,263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (третя особа Житлово-будівельний кооператив № 74) про встановлення факту належності заповіту та про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задовольнити частково.

Встановити факт належності ОСОБА_2 заповіту, посвідченого 04 лютого 2008 року від імені ОСОБА_4 державним нотаріусом Другої Львівської нотаріальної контори Шевців Оксаною Григорівною за реєстром № 3-172 на ім`я ОСОБА_5 .

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з наступних приміщень, зазначених у технічному паспорті, виготовленому 13 вересня 2023 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», а саме: коридору під № 1 площею 7,6 кв.м.; вбиральні під № 2 1,3 кв.м; ванни під № 3 2,1 кв.м; кухні № 4 6,5 кв.м; житлової кімнати під № 7 9,8 кв.м; житлової кімнати під № 8 16,5 кв.м; коридору під № 9 1,2 кв.м; житлової кімнати під № 10 1,2 кв.м; лоджії під № 11 1,2 кв.м.

У решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_2 (прож.: АДРЕСА_3 ; РНОКП: НОМЕР_3 );

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ; РНОКП: НОМЕР_4 ).

Повний текст рішення складаний 18 жовтня 2024 року.

Суддя:

Оригінал рішення.