Постанова
від 16.10.2024 по справі 380/3023/24
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/3023/24 пров. № А/857/20579/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року в справі № 380/3023/24 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВО ЮНІОН" до Львівської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови,-

суддя в 1-й інстанції Качур Р.П.,

час ухвалення рішення 10 липня 2024 року,

місце ухвалення рішення м.Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВО ЮНІОН" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100694/2 від 06.11.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100745/2 від 30.11.2023;

- визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці про відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, оформлене листом № 7.4-1/15/13/32160 від 08.12.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002867;

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100694/2 від 06.11.2023.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100745/2 від 30.11.2023.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Держмитслужби № UA209230/2023/002867.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією № 23UA209230118446U6 від 06.11.2023, (даліМД) опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено таке: в копії митної декларації країни відправлення від 31.08.2023 № 350120230013581927 (в розділі «Номер договору/угоди») зазначено відомості про документ RD230620IN-1-2, який не відповідає ні зовнішньоекономічному контракту від 27.02.2023 № 2702/23, ні комерційному інвойсу від 30.08.2023 № RD230620IN-1; в розділі «Номер коносаменту» експортної декларації, вписано номер документу 148300232902, який не надано до митного оформлення. Натомість до митного оформлення надано коносамент від 08.09.23 № WMSS23083234; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.11.23 № 2311001 також містить посилання на коносамент який не надано до митного оформлення; CMR від 03.11.2023 № 7708/1 у графах 16 та 23 міститься відтиск штампу PE Supruniuk Myroslava, проте рахунок на транспорт від 03.11.23 № 03/11/17 видано ПП «Юніс ТЕП» (документи що висвітлюють договірні відносини із даною фірмою при виконанні угоди відсутні); п. 1.2 та 1.3 Договору про перевезення від 21.12.23 № TBSV211222 передбачає надання Заявки про перевезення, такий документ відсутній; п.1.3 Договору про перевезення від 30.10.23 № 13500-01, вказано що заявка є невід`ємною частиною контракту, заявка відсутня; п. 1.3 Зовнішньоекономічного контракту від 27.02.23 № 2702/23 передбачає наявність рахунку проформи, такий документ не надано до митного оформлення. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Таким чином, митний орган дійшов висновку про неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала для т. 1 МД 23UA205140088292U3 від 23.10.2023, де вартість такого товару становить 6,27 дол. за кг. Декларант скористався правом на випуск товарів за МД від 07.11.2023р. № 23UA209230118857U9 у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до положень частини сьомої статті 55 Кодексу. Сума донарахованих митних платежів по оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості603147,52 грн.

Щодо рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/100745 від 30.11.2023р скаржник зазначає, що ним опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено, що розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 802 км, а вартість 17728 грн, що становить 22.1 грн/ км, відстань по території України (201+945)=1146 км, а вартість 35000 грн - що становить 30.5 грн/км. Повідомив, що методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено, що вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального. Вказав, що пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, вказав, що очевидним є факт, що рахунок про транспортні витрати від 02.11.2023 № 02/11/12 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу; згідно з наданої до митного контролю CMR від 02.11.2023 № 7708/2 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється PE SUPRUNIUK OLEKSANDR, разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 02.11.2023 № 02/11/12, згідно з якою виконавцем по доставці товару являється ПП ЮНІС-ТЕП. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару; - в наданому висновку Дніпропетровської Торгово-Промислової палати від 06.11.2023 № ГО-1245 експертом у використаних методичних та інформаційних виданнях вказано інформацію з мережі Інтернет щодо цін на дизель-генераторні установки, пропозиції з яких відображають цінову інформацію з країни виробництва Китай, проте експертом вищевказану інформацію, а саме Інтернет пропозиції не відображено в висновку (звіті). Згідно п. 54 Національного стандарту № 1, затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 № 1440, зібрані вихідні дані та інша інформація повинна відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. У висновку, наданому для підтвердження заявленої митної вартості, відсутні вихідні дані з додатками. Стверджує, що висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту № 1 не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у зв`язку з відсутністю документально підтверджених даних. Вказав, що відповідно до вимог п. 6.1 зовнішньоекономічного контракту від 27.02.2023 № 2702/23 Продавець має надати Покупцю разом з товаросупровідним документа Сертифікат якості товару, проте даний документ декларантом не надано митному органу. Зазначив, що відповідно до п. 4.2.3 договору транспортно-експедиторського обслуговування від 21.12.2022 № TBSV211222 визначено, що платіж за організацію ТЕО Клієнт має оплатити на протязі 3 календарних днів з дати виставлення рахунку Експедитором (рахунок №2311001 від 01.11.2023). Проте на момент митного оформлення декларантом не надано даний документ митному органу, що є порушенням вимог даного договору. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить оскаржене відповідачем рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Між товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВО ЮНІОН» (даліТОВ «ІНВО ЮНІОН») та FUJIAN RUNDA POWER MACHINERY CO., LTD 27.02.2023 укладено Контракт № 2702/23 (далі - Контракт), відповідно до п. п. 1.1 - 1.3 якого: «Продавець зобов`язується виготовити і поставити у власність Покупця товар походження Китай, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити бензиновий генератор, дизельний генератор, бензиновий інверторний генератор іменований надалі Товар, відповідно до Додатків до даного Контакту, що є невід`ємною частиною даного Контракту. Товар поставляється окремими партіями протягом терміну дії Контракту. Кількість, асортимент та ціна узгоджуються на кожну окрему партію товару в Проформі-Інвойсі та Інвойсі до даного Контракту, і відповідають Додаткам/специфікаціям на кожну партію Товару».

Відповідно до Додатку № 2 до Контракту сторони домовились про поставку товарів в загальній кількості 52 штуки одиниць товару на загальну суму 74984 доларів США.

Вартість зазначеного Товару оплачена ТОВ «ІНВО ЮНІОН» відповідно до платіжних доручень від 06.07.2023 р., 23.08.2023 р. та 19.09.2023 р. на підставі Проформи-інвойсу № RD230620IN від 20.06.2023 р.

Разом з тим, при безпосередньому відвантаженні товару постачальником, товар, домовлений до поставки Додатком № 2 до Контракту, відвантажувався двома партіями.

На першу партію постачальником складено Інвойс № RD230620IN-1 від 30.08.2023 та пакувальний лист № RD230620IN-1 від 30.08.2023 року, відповідно до яких постачальником було відвантажено товари в асортименті загальною кількістю 49 одиниць на загальну суму 64529,00 доларів США, що оформлявся за неприйнятою МД № 23UA209230118446U6 від 06.11.2023.

ТОВ «ІНВО ЮНІОН» 06.11.2023 при митному оформленні товару за митною декларацією № 23UA209230118446U6, який ввозився на митну територію України, визначило його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару позивачем надано до Львівської митниці такі документи: пакувальний лист (Packing list) № RD230620IN-1 від 30.08.2023; рахунок-проформу (Proforma invoice) № RD230620IN-1 від 30.08.2023; коносамент (Bill of lading) № 148300232902 від 08.09.2023; коносамент (Bill of lading) № WMSS23083234 від 08.09.2023; автотранспортну накладну (Road consignment note) № 7708/1 від 02.11.2023; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 23С3520М0339/00070 від 27.09.2023; платіжне доручення від 06.07.2023; платіжне доручення від 23.08.2023; платіжне доручення від 19.09.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 03/11/17 від 03.11.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 2311001 від 01.11.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 7708 від 02.11.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № DT2638 від 02.11.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2А від 20.10.2023; додаток № 2 від 20.06.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 2702/23 від 27.02.2023; договір про надання послуг митного брокера № 79 від 15.11.2022; договір (контракт) про перевезення № 13500-01 від 30.10.2023; договір (контракт) про перевезення № TBSV211222 від 21.12.2022; технічну специфікацію № 1 від 20.06.2023; технічну специфікацію № 2 від 20.06.2023; технічну специфікацію № 3 від 20.06.2023; копію митної декларації країни відправлення № 350120230013581927 від 31.08.2023; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 23UA209230118446U6 від 06.11.2023р.

Проте Львівською митницею було відмовлено в оформленні Товару за МД № 23UA209230118446U6 від 06.11.2023 згідно з Карткою відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів комерційного призначення № UA209230/2023/002867 та Рішення про коригування митної вартості Товару № UА209000/2023/100694/2 від 06.11.2023.

У зв`язку з чим, Товар було випущено в обіг за скорегованою МД № 23UА209230118857119 від 07.11.2023 року шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X Митного кодексу України, оскільки декларант не згоден із Рішенням про коригування митної вартості Товару № UА209000/2023/100694/2 від 06.11.2023, прийнятим Львівською митницею.

Митний платіж було сплачено за рахунок внесених позивачем коштів на свій депозитний рахунок згідно платіжних доручень № 1417 від 03.11.2023 р. та № 1429 від 07.11.2023 р.

В обґрунтування прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100694/2 від 06.11.2023 Львівська митниця зазначила, що в копії митної декларації країни відправлення від 31.08.2023 № 350120230013581927 (в розділі «Номер договору/угоди») зазначено відомості про документ RD230620IN-1-2, який не відповідає ні зовнішньоекономічному контракту від 27.02.2023 № 2702/23, ні комерційному інвойсу від 30.08.2023 № RD230620IN-1; в розділі «Номер коносаменту» експортної декларації, вписано номер документу 148300232902, який не надано до митного оформлення. Натомість до митного оформлення надано коносамент від 08.09.23 № WMSS23083234; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.11.23 № 2311001 також містить посилання на коносамент який не надано до митного оформлення; CMR від 03.11.2023 № 7708/1 у графах 16 та 23 міститься відтиск штампу PE Supruniuk Myroslava, проте рахунок на транспорт від 03.11.23 № 03/11/17 видано ПП «Юніс ТЕП» (документи що висвітлюють договірні відносини із даною фірмою при виконанні угоди відсутні); п. 1.2 та 1.3 Договору про перевезення від 21.12.23 № TBSV211222 передбачає надання Заявки про перевезення, такий документ відсутній; п. 1.3 Договору про перевезення від 30.10.23 № 13500-01, вказано що заявка є невід`ємною частиною контракту, заявка відсутня; п. 1.3 Зовнішньоекономічного контракту від 27.02.23 № 2702/23 передбачає наявність рахунку проформи, такий документ не надано до митного оформлення.

ТОВ «ІНВО ЮНІОН» 22.11.2023 в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, звернулось до Львівської митниці із заявою про надання додаткових документів, а саме: проформи-інвойсу № RD230620IN від 20.06.2023, інвойсу № RD230620IN-2 від 30.08.2023, пакувального листа № RD230620IN-2 від 30.08.2023, лінійного коносаменту № 148300232902, заявки № DT2638 від 30.10.2023 року до Договору № 13500-01 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів від 30.10.2023 року; акту виконаних робіт № 03/11/17 від 08.11.2023 року до Договору № 13500-01 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів від 30.10.2023 року; заявки № СВ007708 від 14.08.2023 року на транспортно-експедиторське обслуговування до Договору № TBSV211222 від 21 грудня 2022 року та Акту виконаних робіт № 2311001 від 01.11.2023 до Договору № TBSV211222 від 21 грудня 2022 року.

Листом Львівської митниці від 08.12.2023 року № 7.4-1/15/13/32160 TOB «ІНВО ЮНІОН» відмовлено у скасуванні та залишено без змін Рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/100694/2 від 06.11.2023.

Обґрунтовано відмову тим, що у надісланій проформі № RD230620IN від 20.06.2023 числове значення у рядку "Total" (загальна сума) не відповідає сумі 2-х числових значень quantity of spare parts" a "total quantity of diesel generator sets"; у пункті "терміни доставки" проформи № RD230620IN від 20.06.2023 зазначено 25 днів після отримання депозиту. Оплата депозиту була здійсненна 06.07.2023. Проте, відповідно до коносаменту WMSS23083234 товар був завантажений на борт судна 08.09.2023. У надісланій із листом Заявці на перевезення № DT2638 від 30.10.2023 у пункту "умови оплати" зазначено "до 7 днів після вивантаження авто". Згідно з актом виконаних робіт № 03/11/17 вивантаження було здійснено 08.11.2023. Проте, платіжні документи не надходили. У рахунку-фактурі на транспортування № 1001 від згадано заявку з номером № 7708. Вказано, що з листом надійшла заявка на перевезення № СВ007708 від 14.08.2023. У заявці № СВ007708 від 14.08.2023 є запис "Сторони погодили наступний перелік і вартість послуг по організації ТЕО вантажу у контейнері № ТЕМU6281810 по домашньому коносаменту WMSS23083234, лінійному коносаменту № 148300232902". Проте, на момент складання заявки експедитор не міг знати номер контейнера, який дадуть для завантаження, та номер коносаменту, який датований 08.09.2023. Відповідно до пункту 4.2.3 договору транспортно-експедиторського обслуговування № ТВЗУ211222 від 21.12.2022 передбачено, оплата здійснюється протягом 3 (трьох) календарних днів з дати виставлення /направлення рахунку Експедитором, якщо інше не узгоджено Сторонами у відповідній заявці. Проте, платіжні документи не надходили. З огляду на викладене та відповідно до ст. 55 МКУ, Львівська митниця відмовила у скасуванні рішення про коригування митної вартості № UА209000/2023/100694/2 від 06.11.2023 та залишила таке без змін.

На іншу частину товару (другу партію) складено Інвойс № RD230620IN-2 від 30.08.2023 та пакувальний лист № RD230620IN-2 від 30.08.2023 року.

ТОВ «ІНВО ЮНІОН» 30.11.2023 при митному оформленні вищезгаданої другої партії товару за митною декларацією № 23UA209230125756U3, який ввозився на митну територію України, визначило його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту), на підтвердження чого надав такі документи: пакувальний лист (Packing list) № RD230620IN-2 від 30.08.2023; рахунок-проформу (Proforma invoice) № RD230620IN від 20.06.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № RD230620IN-2 від 30.08.2023; коносамент (Bill of lading) № 148300232902 від 08.09.2023; коносамент (Bill of lading) № WMSS23083234 від 08.09.2023; автотранспортну накладну (Road consignment note) № 7708/2 від 02.11.2023; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 23С3520М0339/00070 від 27.09.2023; некласифікований транспортний (перевізний) документ № DT2651 від 30.10.2023; некласифікований транспортний (перевізний) документ № СВ007708 від 14.08.2023; платіжне доручення від 06.07.2023; платіжне доручення від 23.08.2023; платіжне доручення від 19.09.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 02/11/12 від 02.11.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 2311001 від 01.11.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 7708 від 02.11.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № DT2651 від 02.11.2023; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № ГО-1245 від 06.11.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 20.06.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 2702/23 від 27.02.2023; договір про надання послуг митного брокера № 79 від 15.11.2022; договір (контракт) про перевезення № 13500-01 від 30.10.2023; договір (контракт) про перевезення № TBSV211222 від 21.12.2022; технічну специфікацію № 3 від 20.06.2023; копію митної декларації країни відправлення № 350120230013581927 від 31.08.2023; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 23UA209230125756U3 від 30.11.2023 р.

Проте, Львівською митницею в оформленні Товару за МД № 23UA209230125756U3 від 30.11.2023 відмовлено відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, комерційного призначення № UА209230/2023/003037 та Рішення про коригування митної вартості Товару № UА209000/2023/100745/2 від 30.11.2023.

У зв`язку з чим товар було випущено в обіг за скорегованою МД № 23UA209230125756U3 від 30.11.2023 року шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X Митного кодексу України, оскільки декларант не згоден із Рішенням про коригування митної вартості Товару № U209000/2023/100745/2 від 30.11.2023, прийнятим Львівською митницею.

Митний платіж було сплачено за рахунок внесених позивачем коштів на свій депозитний рахунок згідно платіжного доручення № 1467 від 30.11.2023 та залишку на депозитному рахунку від попередніх платежів.

В обґрунтування прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100745/2 від 30.11.2023 Львівська митниця зазначила, що розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 802 км, а вартість 17728 грн, що становить 22.1 грн/ км, відстань по території України (201+945) =1146 км, а вартість 35000 грн - що становить 30.5 грн/км. Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено, що вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального. Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що рахунок про транспортні витрати від 02.11.2023 № 02/11/12 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу; - згідно наданої до митного контролю CMR від 02.11.2023 № 7708/2 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється PE SUPRUNIUK OLEKSANDR, разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 02.11.2023 № 02/11/12, згідно з якою виконавцем по доставці товару являється ПП ЮНІС-ТЕП. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару; у наданому висновку Дніпропетровської Торгово-Промислової палати від 06.11.2023 № ГО-1245 експертом у використаних методичних та інформаційних виданнях вказано інформацію з мережі Інтернет щодо цін на дизель-генераторні установки, пропозиції з яких відображають цінову інформацію з країни виробництва Китай, проте експертом вищевказану інформацію, а саме Інтернет пропозиції не відображено в висновку (звіті). Згідно з п. 54 Національного стандарту № 1, затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 № 1440, зібрані вихідні дані та інша інформація повинна відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. У висновку, наданому для підтвердження заявленої митної вартості, відсутні вихідні дані з додатками. Висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту № 1 не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у зв`язку з відсутністю документально підтверджених даних; відповідно до вимог п. 6.1 зовнішньоекономічного контракту від 27.02.2023 № 2702/23 Продавець має надати Покупцю разом з товаросупровідним документа Сертифікат якості товару, проте даний документ декларантом не надано митному органу; відповідно до п. 4.2.3 договору транспортно-експедиторського обслуговування від 21.12.2022 № TBSV211222 визначено, що платіж за організацію ТЕО Клієнт має оплатити на протязі 3 календарних днів з дати виставлення рахунку Експедитором (рахунок № 2311001 від 01.11.2023). Проте на момент митного оформлення декларантом не надано даний документ митному органу, що є порушенням вимог даного договору.

Позивач з вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечать поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, тому звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012» № 2 від 13.03.2017.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у ч. 1 ст. 58 вказаного Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 вказаного Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.

Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2, 4 ст. 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.

Частиною 3 ст. 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У частинах 3-6 ст. 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст.59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 ч. 1 ст. 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

З аналізу спірного рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100694/2 від 06.11.2023 слідує, що підставою його прийняття слугувало те, що в копії митної декларації країни відправлення від 31.08.2023 № 350120230013581927 (в розділі «Номер договору/угоди») зазначено відомості про документ RD230620IN-1-2, який не відповідає ні зовнішньоекономічному контракту від 27.02.2023 № 2702/23, ні комерційному інвойсу від 30.08.2023 № RD230620IN-1; в розділі «Номер коносаменту» експортної декларації, вписано номер документу 148300232902, який не надано до митного оформлення. Натомість до митного оформлення надано коносамент від 08.09.23 № WMSS23083234; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.11.23 № 2311001 також містить посилання на коносамент який не надано до митного оформлення; CMR від 03.11.2023 № 7708/1 у графах 16 та 23 міститься відтиск штампу PE Supruniuk Myroslava, проте рахунок на транспорт від 03.11.23 № 03/11/17 видано ПП «Юніс ТЕП» (документи що висвітлюють договірні відносини із даною фірмою при виконанні угоди відсутні); п. 1.2 та 1.3 Договору про перевезення від 21.12.23 № TBSV211222 передбачає надання Заявки про перевезення, такий документ відсутній; п. 1.3 Договору про перевезення від 30.10.23 № 13500-01, вказано що заявка є невід`ємною частиною контракту, заявка відсутня; п. 1.3 Зовнішньоекономічного контракту від 27.02.23 № 2702/23 передбачає наявність рахунку проформи, такий документ не надано до митного оформлення.

Суд попередньої інстанції критично оцінив зазначені висновки митного органу, з огляду на те, що наявність певних формальних недоліків супроводжуючих документів не може вважатися обставиною, яка впливає на корегування митної вартості товару.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, оцінено відповідачем як підставу для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За результатами розгляду всіх наданих документів Львівська митниця дійшла висновку, що, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з викладеними обставинами.

При цьому, у спірному епізоді митного оформлення товарів позивача, Львівською митницею застосовано резервний метод визначення вартості товарів, що ввозяться, та обчислено митну вартість товарів на підставі попередніх митних декларацій.

Разом з тим, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази встановлено, що для здійснення митного оформлення товару позивачем подано до Львівської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію митну декларацію МД № 23UA209230118446U6 від 06.11.2023.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант подав до Львівської митниці наступні документи: пакувальний лист (Packing list) № RD230620IN-1 від 30.08.2023; рахунок-проформу (Proforma invoice) № RD230620IN-1 від 30.08.2023; коносамент (Bill of lading) № 148300232902 від 08.09.2023; коносамент (Bill of lading) № WMSS23083234 від 08.09.2023; автотранспортну накладну (Road consignment note) № 7708/1 від 02.11.2023; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 23С3520М0339/00070 від 27.09.2023; платіжне доручення від 06.07.2023; платіжне доручення від 23.08.2023; платіжне доручення від 19.09.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 03/11/17 від 03.11.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 2311001 від 01.11.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 7708 від 02.11.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № DT2638 від 02.11.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2А від 20.10.2023; додаток № 2 від 20.06.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 2702/23 від 27.02.2023; договір про надання послуг митного брокера № 79 від 15.11.2022; договір (контракт) про перевезення № 13500-01 від 30.10.2023; договір (контракт) про перевезення № TBSV211222 від 21.12.2022; технічну специфікацію № 1 від 20.06.2023; технічну специфікацію № 2 від 20.06.2023; технічну специфікацію № 3 від 20.06.2023; копію митної декларації країни відправлення № 350120230013581927 від 31.08.2023; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 23UA209230118446U6 від 06.11.2023р.

Крім того, 22.11.2023 в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, декларантом надано такі додаткові документи: проформу-інвойс № RD230620IN від 20.06.2023, інвойс № RD230620IN-2 від 30.08.2023, пакувальний лист № RD230620IN-2 від 30.08.2023, лінійний коносамент № 148300232902, заявку № DT2638 від 30.10.2023 року до Договору № 13500-01 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів від 30.10.2023 року; акт виконаних робіт № 03/11/17 від 08.11.2023 року до Договору № 13500-01 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів від 30.10.2023 року; заявку № СВ007708 від 14.08.2023 року на транспортно-експедиторське обслуговування до Договору № TBSV211222 від 21 грудня 2022 року та акт виконаних робіт № 2311001 від 01.11.2023 до Договору № TBSV211222 від 21 грудня 2022 року.

Митну вартість товару згідно з поданою митною декларацією визначено за першим методом - за ціною договору.

Наданий до митного оформлення інвойс № RD230620IN-2 від 30.08.2023 у розумінні ст. 52 МК України містить відомості про вартість товарів.

Щодо твердження скаржника про те, що: «у надісланому документі RD230620IN від 20.06.2023 числове значення у рядку "Total(загальна сума) не відповідає сумі числових значень "total quantity of spare parts"total quantity of diesel generator sets"», суд першої інстанції підставно зазначим, що в силу положень ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, рахунок-фактура не є обов`язковим документом для подачі до митного контролю у випадках митного оформлення товарів, придбаних за договором купівлі-продажу.

Колегія суддів зазначає, що розбіжність виявлено митницею лише в Рахунку-проформі № RD230620IN від 20.06.2023 р., яка не є обов`язковим документом для подачі до митного контролю, конкретно в даному випадку. Крім того, підсумувавши вартість кожного з товарів, зазначених в рахунку-проформі № RD230620IN від 20.06.2023 сума чисел дорівнює 74984,00 доларів США, що свідчить про технічну помилку в графі «Total» Рахунку-проформи, яку допущено постачальником Товару, яка жодним чином, враховуючи всю сукупність наданих до митного органу підтверджуючих документів, не може вважатись підставою для коригування митної вартості товару відповідачем.

Щодо твердження апелянта про те, що «у пункті "терміни доставки" проформи № RD230620IN від 20.06.2023 зазначено 25 днів після отримання депозиту. Оплата депозиту була здійсненна 06.07.2023. Проте, відповідно до коносаменту WMSS23083234 товар був завантажений на борт судна 08.09.2023», суд зазначає, що строки відвантаження постачальником Товару жодним чином не впливають на митну вартість Товару декларованого Позивачем, і їх недотримання вирішується виключно в рамках правовідносин сторін Контракту, а саме: позивача та постачальника FUJIAN RUNDA POWER MACHINERY CO., LTD.

Стосовно тверджень про ненадходження платіжних документів колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

На підтвердження заявленого рівня витрат на транспортно-експедиторське обслуговування вантажу до кордону України позивач надав до митного органу Договір (контракт) про перевезення № 13500-01 від 30.10.2023, Договір (контракт) про перевезення № ТВSV211222 від 21.12.2022, заявку № СВ007708 від 14.08.2023 на транспортно-експедиторське обслуговування згідно з Договором № ТВSV211222 від 21.12.2022, Заявку № БТ2638 від 30.10.2023 року до Договору № 13500-01 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів від 30.10.2023 року, Акт виконаних робіт № 03/11/17 від 08.11.2023 року до Договору № 13500-01 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів від 30.10.2023 року, акт виконаних робіт № 2311001 від 01.11.2023 р. до Договору № № ТВSV211222 від 21 грудня 2022, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 03/11/17 від 03.11.2023, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 2311001 від 01.11.2023, Довідку № 7708 від 02.11.2023 та Довідку № БТ2638 від 03.11.2023 р., згідно яких слідує, що послуги з організації морського перевезення за межами території України без ПДВ становили 89077,35 грн (104796,88 грн - в сумі за перевезення Товарів за Інвойсами № RD230620IN-1 від 30.08.2023 та Інвойс № RD230620IN-2 від 30.08.2023), міжнародне автоперевезення вантажу від пункту завантаження до державного кордону України за маршрутом Гданськ (Польща) - МПП «Рава-Руська» (митний кордон України) - 85000,00 грн, всього транспортні витрати за межами території України по перевезенню вантажу за Інвойсом № RD230620IN-1 від 30.08.2023 становили 174077,35 грн.

Позивач надав до митного контролю усі наявні в нього документи, що в повному обсязі підтверджували вартість послуг з перевезення, а тому висновки відповідача про недостатність вищенаведених документів на підтвердження повноти суми транспортних витрат позивача є безпідставними.

Суд першої інстанції в цьому контексті правильно врахував доводи позивача про те, що помилковим є твердження відповідача щодо того, що на момент складання заявки на перевезення № СВ007708 від 14.08.2023 експедитор не міг знати номер контейнера, який дадуть для завантаження, та номер коносаменту, який датований 08.09.2023. Позивач з цього приводу повідомив, що перед оформленням заявки на перевезення експедитор запитує у морського агента інформацію про вільні місця для судновиходу і номери вільних контейнерів. Після чого експедитор та морський агент між собою закріплюють для перевезення місце (тобто закріплюють номер контейнера та домашнього коносаменту). Вже після чого ТОВ «ІНВО ЮНІОН» підписало з експедитором заявку з уже повними даними, в тому числі, з номером коносаменту. За таких обставин, висновки відповідача про те, що на момент складання заявки на перевезення № СВ007708 від 14.08.2023 експедитор не міг знати номер контейнера, який дадуть для завантаження, та номер коносаменту, який датований 08.09.2023 суд відхиляє.

З аналізу рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100745/2 від 30.11.2023 слідує, що підставою його прийняття слугувало те, що розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 802 км, а вартість 17728 грн, що становить 22.1 грн/ км, відстань по території України (201+945) =1146 км, а вартість 35000 грн - що становить 30.5 грн/км. Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено, що вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального. Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що рахунок про транспортні витрати від 02.11.2023 № 02/11/12 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу; - згідно наданої до митного контролю CMR від 02.11.2023 № 7708/2 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється PE SUPRUNIUK OLEKSANDR, разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 02.11.2023 № 02/11/12, згідно з якою виконавцем по доставці товару являється ПП ЮНІС-ТЕП. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару; у наданому висновку Дніпропетровської Торгово-Промислової палати від 06.11.2023 № ГО-1245 експертом у використаних методичних та інформаційних виданнях вказано інформацію з мережі Інтернет щодо цін на дизель-генераторні установки, пропозиції з яких відображають цінову інформацію з країни виробництва Китай, проте експертом вищевказану інформацію, а саме Інтернет пропозиції не відображено в висновку (звіті). Згідно з п. 54 Національного стандарту № 1, затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 № 1440, зібрані вихідні дані та інша інформація повинна відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. У висновку, наданому для підтвердження заявленої митної вартості, відсутні вихідні дані з додатками. Висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту № 1 не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у зв`язку з відсутністю документально підтверджених даних; відповідно до вимог п. 6.1 зовнішньоекономічного контракту від 27.02.2023 № 2702/23 Продавець має надати Покупцю разом з товаросупровідним документа Сертифікат якості товару, проте даний документ декларантом не надано митному органу; відповідно до п. 4.2.3 договору транспортно-експедиторського обслуговування від 21.12.2022 № TBSV211222 визначено, що платіж за організацію ТЕО Клієнт має оплатити на протязі 3 календарних днів з дати виставлення рахунку Експедитором (рахунок № 2311001 від 01.11.2023). Проте на момент митного оформлення декларантом не надано даний документ митному органу, що є порушенням вимог даного договору.

Разом з тим, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази судом встановлено, що для здійснення митного оформлення товару позивачем подано до Львівської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію митну декларацію МД № 23UA209230125756U3 від 30.11.2023.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант подав до Львівської митниці наступні документи: пакувальний лист (Packing list) № RD230620IN-2 від 30.08.2023; рахунок-проформу (Proforma invoice) № RD230620IN від 20.06.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № RD230620IN-2 від 30.08.2023; коносамент (Bill of lading) № 148300232902 від 08.09.2023; коносамент (Bill of lading) № WMSS23083234 від 08.09.2023; автотранспортну накладну (Road consignment note) № 7708/2 від 02.11.2023; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 23С3520М0339/00070 від 27.09.2023; некласифікований транспортний (перевізний) документ № DT2651 від 30.10.2023; некласифікований транспортний (перевізний) документ № СВ007708 від 14.08.2023; платіжне доручення від 06.07.2023; платіжне доручення від 23.08.2023; платіжне доручення від 19.09.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 02/11/12 від 02.11.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 2311001 від 01.11.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 7708 від 02.11.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № DT2651 від 02.11.2023; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № ГО-1245 від 06.11.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 20.06.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 2702/23 від 27.02.2023; договір про надання послуг митного брокера № 79 від 15.11.2022; договір (контракт) про перевезення № 13500-01 від 30.10.2023; договір (контракт) про перевезення № TBSV211222 від 21.12.2022; технічну специфікацію № 3 від 20.06.2023; копію митної декларації країни відправлення № 350120230013581927 від 31.08.2023; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 23UA209230125756U3 від 30.11.2023 р.

Митну вартість товару згідно з поданою митною декларацією визначено за першим методом - за ціною договору.

Щодо доводів митниці про невідповідність розрахунку транспортних витрат, окружний суд врахував наступне.

З аналізу вищенаведених документів слідує, що послуги з організації морського перевезення за межами території України без ПДВ становили 19719,53 грн (104796,88 грн - в сумі за перевезення Товарів за Інвойсами № RD230620IN-1 від 30.08.2023 р. та Інвойс № RD230620IN-2 від 30.08.2023 р.), міжнародне автоперевезення вантажу від пункту завантаження до державного кордону України за маршрутом Гданськ (Польща)МПП «Рава-Руська» (митний кордон України) - 17728,00 грн, всього транспортні витрати за межами території України по перевезенню вантажу за Інвойсом № RD230620IN-2 від 30.08.2023 р. становили 37447,53 грн.

Таким чином, позивач надав до митного контролю усі наявні в нього документи, що в повному обсязі підтверджували вартість послуг з перевезення, а тому висновки відповідача про недостатність вищенаведених документів на підтвердження повноти суми транспортних витрат позивача є безпідставними.

Щодо твердження скаржника про те, що: «відповідно до наданої до митного контролю CMR від 02.11.2023 № 7708/2 у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником товару являється РE SUPRUNIUK OLEKSANDR, разом з тим, до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 02.11.2023 № 02/11/12, згідно з якою виконавцем по доставці товару є ПП ЮНІС-ТЕП», суд зазначає таке.

Відповідно до п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, (прізвище, ім`я, Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп(марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора». Таким чином, у автотранспортній накладній (CMR) № 7708/2 зазначено, що перевезення вантажу по маршруту м. Гданськ (Польща) - м. Дніпро (Україна) здійснила компанія РЕ SUPRUNIUK OLEKSANDR, разом з тим, дана особа є перевізником, якого залучив до перевезення експедитор ПП «ЮНІС-ТЕП».

При цьому, усі розрахунки за надані транспортні послуги ТОВ «ІНВО - ЮНІОН» здійснювало з ПП «ЮНІС-ТЕП», а отже, прямих договірних правовідносин з РЕ SUPRUNIUK OLEKSANDR декларант не мав, а тому суд погоджується з доводами позивача про неможливість надання будь-яких документів, як того вимагав митний орган, на підтвердження існування договірних відносин між ТОВ «ІНВО - ЮНІОН» та РЕ SUPRUNIUK OLEKSANDR.

Суд першої інстанції також правильно відхилив твердження відповідача, наведені в обґрунтування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару про те, що «в наданому висновку Дніпропетровської Торгово-Промислової палати від 06.11.2023 МГО-1 експертом у використаних методичних та інформаційних виданнях вказано інформацію з мережі щодо цін на дизель-генераторні установки, пропозиції з яких відображають цінову інформацію з країни виробництва Китай, проте експертом вищевказану інформацію, а саме інтернет пропозиції не відображено в висновку (звіті). Згідно п. 54 Національного стандарту № 1, затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 № 1440, зібрані вихідні дані та інша інформація повинна відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання тау додатках до нього. У висновку, наданому для підтвердження заявленої митної вартості, відсутні вихідні дані з додатками. Висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту № 1 не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які наведені у зв`язку з відсутністю документально підтверджених даних».

Судова колегія зазначає, що основними первинним документами, на основі якого декларантом визначено митну вартість товару є Інвойс № RD230620IN-2 від 30.08.2023 Додаток № 2 від 20.06.2023 року до Контракту, платіжне доручення від 06.07.2023, платіжне доручення від 23.08.2023 та платіжне доручення від 19.09.2023. У свою чергу, обов`язку надання висновку Дніпропетровської Торгово-Промислової палати від 06.11.2023 МГО-1 у декларанта не було, тому невідповідність такого не можу бути підставою невизнання заявленої митної вартості товару.

Щодо тверджень митниці про те, що: «відповідно до вимог п. 6.1 зовнішньоекономічного контракту від 27.02.2023 № 2702/23 продавець має надати покупцю разом з товаросупровідним документа Сертифікат якості товару, проте даний документ декларантом не надано митному органу», колегія суддів зазначає наступне.

Листом ДФС України від 03.02.2015 р. № 3327/7/99-99-24-02-02-17 повідомлено, що згідно зі статтями 264 (ч. 2) та 335 (ч. 3) Митного кодексу України при здійсненні митного оформлення товарів разом з митною декларацією подаються лише рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та у випадках, встановлених МКУ, декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені статтями 257 (ч. 8) та 335 (ч. 3) МКУ, зазначаються у встановленому порядку в митній декларації. Таким чином, митним законодавством, у т. ч. главами 6-11 МКУ, врегульовано питання щодо необхідності надання під час декларування товарів тільки тих документів, що містять відомості, необхідні для митного оформлення.

Виходячи з викладеного, зауваження митниці про ненадання позивачем документів, що підтверджують якість оцінюваних товарів, разом з ЕМД суперечить положенням Митного кодексу.

Отже, органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з цим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, відсутність в рішеннях про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Верховний Суд висловився щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постанові від 29.01.2019 у справі № 815/6827/17.

Так, Суд вважає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 810/5295/17.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Відтак доводи апелянта в спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів про відсутність у позивача документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу визначення митної вартості є безпідставними.

Щодо обраного відповідачем резервного методу визначення митної вартості суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.

У ч. 3 ст. 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Зі змісту гр. 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості слідує, що митний орган не застосовує метод 2а, 2б з причин відсутності в органу доходів та зборів та декларанта інформації про ідентичні товари та подібні (аналогічні) товари; методи 2в та 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Окрім цього, зазначено, що джерелом для коригування митної вартості слугували інші митні декларації. Вказав також, що коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводились.

Судова колегія зазначає, що покликання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки такі відомості мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що митний орган не надав доказів того, що документи подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Суд першої інстанції також врахував, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 у справі № 160/1329/19.

Дослідивши обставини справи у відповідності до вищенаведених правових норм колегія суддів підтримує правильний висновок суду першої інстанції про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Львівської митниці слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів зазначає, що на адресу суду апеляційної інстанції від представника Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВО ЮНІОН» надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на професійну допомогу адвоката на суму 12000 грн в суді апеляційної інстанції з доказами понесених витрат.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

П.1 ч.3 ст.132 КАС України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з положеннями ч.7, 9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Крім того, на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Матеріалами справи стверджується, що позивач на підтвердження понесених витрат в суді апеляційної інстанції долучив: Додаткову угоду № 3 від 19.09.2024 до Договору про надання правничої допомоги адвокатом від 13.11.2023 року; рахунок №3 від 19 вересня 2024 року, платіжну інструкції №2049 від 20 вересня 2024 року про переказ коштів в сумі 6000 грн; призначення платежу: передоплата згiдно п.3 додаткової угоди №3 вiд 19.09.2024р. до договору про надання правової допомоги вiд 13.11.2023р.

Колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, а також враховуючи заперечення протилежної сторони.

Також слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia, заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Процесуальне законодавство визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не подано детального опису робіт (наданих адвокатом послуг).

Апеляційний суд зазначає, що гонорар адвоката згідно додаткової угоди № 3 від 19.09.2024 до Договору про надання правничої допомоги адвокатом від 13.11.2023 року визначений у фіксованому розмірі 12000 грн. При цьому колегія суддів зазначає про неспівмірність такої суми зі складністю справи, кількістю підготовлених процесуальних документів, тривалістю та порядком розгляду справи.

Так представником позивача в межах розгляду цієї справи подано (двічі, ідентичний) відзив на апеляційні скарги відповідача, який текстуально великою мірою відтворює текст позовної заяви та відповіді на відзив на позовну заяву. Подання таких, на переконання суду не вимагало значної затрати часу для професійного адвоката.

Подання заяви про долучення рішення суду першої та постанови апеляційної інстанції в справах 380/4517/24 та 140/34536/23 відповідно, вчинені на власний розсуд представником Товариства. Така судова практика не підлягає врахуванню, оскільки не є рішеннями суду касаційної інстанції. Зазначене не відповідає критерію необхідності адвокатських витрат. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.

Оцінюючи характер наданої адвокатом правової допомоги відповідно до представлених документів суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, доволі типовою справою про коригування митної вартості, містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, підготовка та написання позовної заяви професійним/кваліфікованим адвокатом у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи. Пошук та аналіз судової практики по суті зводиться до дублювання висновків судів про релевантні норми права, аналіз та спосіб їх застосування.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд приходить до переконання, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, не є належним чином обґрунтованим у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість послуг правового характеру у розмірі 12000,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною в частині їх необхідності. Вказані витрати не можна вважати такими, що є "неминучими".

З врахування складності справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, колегія суддів вважає співмірною компенсацію вартості виконаної роботи в розмірі 1200 грн, що підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень в користь позивача.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року в справі № 380/3023/24 без змін.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВО ЮНІОН» (49089 м. Дніпро вулю Будівельників 23 офіс 417; код ЄДРПОУ 39108124) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000 м. Львів вул. Костюшка 1; код ЄДРПОУ 43971343) 1200 (одну тисячу двісті) грн 00 коп понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 16 жовтня 2024 року.


Суд	Восьмий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	16.10.2024
Оприлюднено	21.10.2024
Номер документу	122402195
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару

Качур Роксолана Петрівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 16.10.2024 по справі 380/3023/24ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —380/3023/24

Постанова від 16.10.2024

Постанова
від 16.10.2024 по справі 380/3023/24
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД