Постанова

від 17.10.2024 по справі 300/9050/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/9050/23 пров. № А/857/9605/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Кухтея Р.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці,

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року (суддя Кафарський В.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту не зазначено),

в адміністративній справі №300/9050/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Снятинське ремонтно-будівельне товариство з обмеженою відповідальністю №16» до Івано-Франківської митниці,

про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

встановив:

У грудні 2023 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Снятинське ремонтно-будівельне товариство з обмеженою відповідальністю №16» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Івано-Франківської митниці, в якому просив: 1) визнати протиправною та скасувати картку відмови в митному оформленні товарів №UA206030/2023/000211 від 14.11.2023 прийняту відповідачем; 2) визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA206030/2023/000024/2 вiд 14.11.2023 прийняте відповідачем.

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів відповідача №UA206030/2023/000024/2. Визнано протиправною та скасовано картку відмови у прийняття митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідача №UA206030/2023/000211 від 14.11.2023. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці на користь «Снятинського ремонтно-будівельного товариства з обмеженою відповідальністю №16» сплачений судовий збір у розмірі 5368 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що митним органом виявлено розбіжності в документах для митного оформлення поданого позивачем. Встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товарів, а саме: у платіжній інструкції від 29.09.2023 року у графі «Призначення платежу» відсутні вказівки на рахунок-фактуру (інвойс). Декларантом у гр.4 CMR вказано місце завантаження Трнава, однак у товаросупровідних документах наданих декларантом, зазначається вартість на умовах поставки EXW Прага - відтак, дані населені пункти - це різні географічні точки, що в свою чергу має вплив на складові митної вартості. Жодних підтверджуючих документів про транспортні витрати на відрізку маршруту з Трнави до Праги не надано. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості товару. Жодних обґрунтувань, спростувань чи пояснень позивач митному органу не надав. У зв`язку з тим митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA206030/2023/000024/2 вiд 14.11.2023, у якому митну вартість товару визначено за другорядним методом, а саме: методом 2а на підставі МД від 20.10.2023 року № UA204060/2023/010900. Вважає спірне рішення про коригування митної вартості товарів таким, що оформлене з додержанням вимог МК України та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду від 19.03.2024 скасувати та прийняти постанову, якою у позові відмовити повністю.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Між «Снятинським ремонтно-будівельним товариством з обмеженою відповідальністю №16» (покупець) і нерезидентом компанією «Veacom Sk sro» (продавець) 21.09.2023 укладено договір про продажу за №20230431 (надалі Договір), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує рухоме майно за ціною покупки, яка була погоджена між сторонами безпосередньо або досягнута сторонами в рамках інтернет-аукціону, проведеного продавцем, зокрема автомобіль марки Renault, модель Premium 460, номер кузова НОМЕР_1 , перша реєстрація 04/2014 (пункт 1.2 Договору) (а.с. 19-20).

Відповідно до п.4.3. Договору продавець забезпечує передачу предмета продажу покупцеві без невиправданої затримки після оплати купівельної ціни відповідно до Договору на протязі 10 днів. Строк постачання товару в Україну становить 20 днів (а.с. зв-19).

Відповідно до п.5.1. Договору купівельна ціна предмета продажу була визначена за згодою договірних сторін і становить 10 900 євро без ПДВ, сплата комісійної винагороди 80 євро. Загальна сума до сплати 10 980 євро.

Згідно з пунктом п.5.2. Договору покупна вартість сплачується на банківський рахунок продавця протягом 7 робочих днів з моменту укладення Договору.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що оплата Предмету продажу може бути здійснена шляхом перерахування або внесення готівки на рахунок Продавця у формі передоплати.

На виконання умов Договору №20230431 оплата за товар проведена покупцем на підставі рахунку-фактури №20230431 від 21.09.2023 на суму 10980 Євро (а.с. 13) та підтверджується платіжною інструкцією від 29.09.2023 №11 (а.с. 12).

Згідно довідки 13/11 від 13.11.2023 здійснено перевезення, в тому числі і вантажівки марки Renault, модель Premium 460, номер кузова НОМЕР_1 , транспортні витрати становили 37 228 грн (а.с. 16).

13.11.2023 декларантом в порядку електронного декларування подано до Івано-Франківської митниці митну декларацію №23UA206030008453U3 з описом товару: сідловий тягач марки Renault, модель Premium 460, номер кузова НОМЕР_1 , бувший в користуванні, 2014 року випуску, де в графі 42 МД (ціна товару) декларації в загальному визначено 10 980,00 євро. Митну вартість товару визначено за першим (1) методом, тобто за ціною договору, на підтвердження чого заповнено графу « 43» митної декларації (а.с. 60).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД митної вартості товару та обраного методу її визначення разом з МД декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) №20230431 від 21.09.2023 (а.с. 13), автотранспортну накладну CMR від 09.11.2023 (а.с. 14), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 26.03.2014 (а.с. 17-18), довідку про транспортно-експедиційні витрати №13/11 від 13.11.2023 (а.с. 16), договір про продажу №20230431 від 21.09.2023 (а.с. 19-20), довідку щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам №131123079 від 13.11.2023 (а.с. 25), копію митної декларації країни відправлення №23SK5864EX34127800 від 09.11.2023 (а.с. 15), заяву про надання дозволу на проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 13.11.2023 (а.с. 72), акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 13.11.2023 (а.с. 63-64), платіжну інструкцію в іноземній валюті від 29.09.2023 (а.с. 12).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах, в електронному повідомленні декларанту згідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Запропоновано подати такі документи: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

14.11.2023 Івано-Франківська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA206030/2023/000024/2 (а.с. 77).

Згідно з графою 33 цього Рішення «митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю вимогам пунктів а) та б) статті VІІ ГАТТ. У митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Митний кодекс України (далі МК України), затверджений Законом України від 13.03.2012 №4495-VI, наказ Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ. Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції). Шляхом порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів цього ж виробника, що імпортуються в Україну та інформація, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби встановлено, що рівень вартості заявленого товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснено. На вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; страхові документи, а також відомості, що містять відомості про вартість страхування. Враховуючи наявну у митниці інформацію про митну вартість подібних (аналогічних) товарів, що ввозились у максимально наближений до митного оформлення період, існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. При цьому, відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Отже, враховуючи викладене, митну вартість товарів скориговано та визначено за другорядним методом, а саме методом 2а (ст. 59 МКУ) на підставі МД від 20.10.2023 №UA204060/2023/010900, за якою оформлено: сідельний тягач марки Renault, модель Т460, бувший у використанні, ідентифікаційний номер (шассі) - НОМЕР_1 , для перевезення напівпричепів, загальна кількість місць, включаючи місце водія 2, номер двигуна (маркування)- невизначений, двигун дизельний, робочий об`єм циліндрів 10 837 см3, потужність 345 KW, колісна формула 4x2, календарний рік виготовлення 2014, модельний рік виготовлення 2014. Визначена митна вартість: 15 500 євро» (а.с. зв-77).

Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206030/2023/000211 (а.с. 80).

Позивач на підставі оскаржуваного рішення подав декларацію №23UA206030008519U7 від 15.11.2023, в графі 43 якої метод визначення митної вартості позначив « 1» та « 6», при цьому в графі 47 нарахування платежів визначив із скоригованих відповідачем показників (а.с. 10-11).

Позивач, не погоджуючись із рішенням митного органу про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі законодавства, а також без урахування усіх обставин, а тому суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з положеннями статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625.

Колегія суддів враховує, що у розглядуваній справі підставою для прийняття оспорюваного рішення №UA206030/2023/000024/2 вiд 14.11.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206030/2023/000211 від 14.11.2023 стало те, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки подані декларантом документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності. Декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості та у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, заявлену митну вартість не визнано. Застосовано другорядний метод, а саме 2а (ст.59 МКУ), на підставі МД від 20.10.2023 №UA204060/2023/010900, за якою оформлено: сідельний тягач марки Renault, модель Т460, бувший у використанні, ідентифікаційний номер (шаcсі) - НОМЕР_1 , для перевезення напівпричепів, загальна кількість місць, включаючи місце водія 2, номер двигуна (маркування)- невизначений, двигун дизельний, робочий об`єм циліндрів 10 837 см3, потужність 345 KW, колісна формула 4x2, календарний рік виготовлення 2014, модельний рік виготовлення 2014. Визначена митна вартість: 15 500 євро».

За вимогами частин першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 5 статті 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За змістом цих норм митна вартість товарів визначається декларантом; водночас митний орган контролює правильність визначення такої вартості і за результатами здійснення такого контролю, у випадку неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 МК України, приймає рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України.

Досліджуючи перелік документів, який при митному оформленні, був наданий позивачем, судом встановлено наступні обставини, зокрема, як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану у вказаній вище МД митну вартість товару, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); документи, що підтверджують надання послуг з транспортування.

Отже, судом встановлено, до митного оформлення було надано документи, які повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості у них не мають протиріч або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості товару за основним методом.

Так, Договір №20230431 від 21.09.2023 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-фактура (інвойс) №20230431 від 21.09.2023 визначає вартість товару у розмірі 10 980,00 євро. Вказана в МД №23UA206030008453U3 від 13.11.2023 ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) №20230431 від 21.09.2023 та становить 10 980,00 євро.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах, в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На вимогу митниці уповноваженою особою декларанта не було додатково подано витребуваних документів, що підтверджують заявлену митну вартість.

Згідно з п.6 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

На підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення митному органу було надано: рахунок-фактуру (інвойс) №20230431 від 21.09.2023 (а.с.13), автотранспортну накладну CMR від 09.11.2023 (а.с.14), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 26.03.2014 (а.с.17-18), довідку про транспортно-експедиційні витрати №13/11 від 13.11.2023 (а.с.16), договір про продажу №20230431 від 21.09.2023 (а.с.19-20), довідку щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам №131123079 від 13.11.2023 (а.с.25), копію митної декларації країни відправлення №23SK5864EX34127800 від 09.11.2023 (а.с.15), заяву про надання дозволу на проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 13.11.2023 (а.с.72), акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 13.11.2023 (а.с.63-64), платіжну інструкцію в іноземній валюті від 29.09.2023 (а.с.12).

Вказані документи декларантом позивача були надані Івано-Франківській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації №23UA206030008453U3 від 13.11.2023.

Підставою же для винесення спірного рішення про коригування митної вартості товару слугувало те, що подані до митного оформлення товару документи містили окремі неточності та митний орган володів інформацією щодо іншого цінового рівня товарів. Оскільки декларантом не подано повного переліку додаткових документів, витребуваних митним органом, відтак відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості другорядним методом визначення митної вартості.

Отже, доводи митного органу щодо ненадання позивачем митному органу переліку додаткових документів, відповідач не було обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару. У той же час суд встановив, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Щодо посилань апелянта на розбіжності у платіжній інструкції від 29.09.2023, а саме: у графі «Призначення платежу» відсутня вказівка на рахунок-фактуру (інвойс), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пунктів 10 і 15 ч. 14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 передбачено, що платіжна інструкція повинна містити обов`язкові реквізити, зокрема, призначення платежу, водночас, платник заповнює такий реквізит платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

З цього приводу правильно вказав суд першої інстанції, що у платіжній інструкції від 29.09.2023, тобто у банківському платіжному документі, що стосується товару, містяться реквізити продавця («Veacom Sk sro») та його адреса, банківські реквізити продавця товару (IBAN: НОМЕР_2 , SWIFT-код CEKOSKBX), сума товару (10 980 євро), які збігаються із даними, які містяться у рахунку-фактурі №20230431 від 21.09.2023 та Договорі продажу. Окрім цього, в платіжній інструкції від 29.09.2023 міститься номер та дата договору продажу (№20230431 від 21.09.2023), які також містяться і у рахунку-фактурі №20230431 від 21.09.2023.

Відтак, відсутні будь-які розбіжності у документах, поданих позивачем митному органу.

Варто звернути увагу і на те, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості митним органом крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митниця повинна також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем товару відповідач у своєму рішенні не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом (дата поставки, кількість, асортимент та умови поставки), що свідчить про порушення вимог МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Наявність же у митного органу інформації щодо іншого рівня товарів, заявлених до митного оформлення, є лише підставою для поглибленого вивчення документів, поданих декларантом до митного оформлення і не є самостійною правовою підставою для витребування у декларанта додаткових документів.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні в апеляційній скарзі Івано-Франківською митницею не доводиться те, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару згідно МД №23UA206030008453U3 від 13.11.2023 є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості. Загалом доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Отже, на підставі з`ясованих у справі обставин суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, приймаючи картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206030/2023/000211 від 14.11.2023 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206030/2023/000024/2 вiд 14.11.2023, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством.

Колегія суддів констатує відсутність у даному конкретному випадку підстав для відмови у задоволенні позову, про що правильно вказав і суд першої інстанції, тоді як апеляційна скарга не містить належних, настільки вагомих і обґрунтованих міркувань, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували викладені у оскаржуваному судовому рішенні висновки й давали підстави вважати інакше.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року в адміністративній справі №300/9050/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Снятинське ремонтно-будівельне товариство з обмеженою відповідальністю №16» до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. В. Кухтей