Постанова

від 17.10.2024 по справі 300/5980/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/5980/23 пров. № А/857/11232/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці,

на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року (суддя Бобров Ю.О., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту не зазначено),

в адміністративній справі №300/5980/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рено Командор» до Івано-Франківської митниці,

про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови,

встановив:

У вересні 2023 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Рено Командор» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Івано-Франківської митниці, в якому просив: 1) визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації №UA206050/2023/000186 від 20.07.2023 та рішення про коригування митної вартості №. UA206050/2023/000033/1 від 20.07.2023.

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA206050/2023/000033/1 від 20.07.2023. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206050/2023/000186 від 20.07.2023. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рено Командор» сплачений судовий збір в розмірі 5368 грн..

01.04.2024 до суду першої інстанції від представника позивача надійшла заява, в якій просив ухвалити додаткове судове рішення про стягнення на користь позивача з відповідача витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 10000 грн..

Відповідач подав суду першої інстанції заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення, просив відмовити у стягненні на користь позивача витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі -задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рено Командор» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн..

З цим додатковим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що оскаржене додаткове рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що позивач належним чином не обґрунтував суму компенсації витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідала дійсно наданими адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витрачених адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене додаткове рішення суду від 10.04.2024 в частині задоволення cтягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково.

Так, згідно з ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, однією з підстав для ухвалення додаткового судового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що розгляд справи завершено ухваленням 27.03.2024 року у справі Івано-Франківським окружним адміністративним судом рішення, яким позов задоволено повністю, результат якого наведено в описовій частині цієї постанови.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, проведення експертизи, підготовки справи до розгляду зокрема, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги та витрат на підготовку експертного висновку, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), на проведення судових експертиз, експертних досліджень та надання інших послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, проведенням експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта.

У розглядуваній справі судом встановлено, що представником позивача направлено суду першої інстанції заяву про прийняття додаткового рішення про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рено Командор» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 10000 грн..

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано наступні документи (їх копії): ордер на представництво інтересів позивача, договір про надання правовничої допомоги від 29.08.2023, акт прийому-передачу послуг від 29.03.2024 (а.с. 115-117).

З акту приймання-передачі наданих послуг від 29.03.2024 видно, що розмір узгодженого гонорару складає 10000,00 грн за надання послуг: аналіз проблеми, консультація клієнта, узгодження правової позиції, вивчення та правовий аналіз доказів по справі, вивчення та правовий аналіз судової практики в подбіних справах з митними органами, підготовка адміністративного позову та додатків до нього згідно з вимогами ст.ст. 94, 160 КАС України, вивчення та правовий аналіз відзиву відповідача, підготовка відповіді на відзив та додатків до неї згідно вимог ст.163 КАС України.

Суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення з урахуванням наданих позивачем доказів, принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, виходячи з конкретних обставин справи, змісту та обсягу виконаних послуг, розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, незначну складність справи, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 7000 грн..

Колегія суддів частково не погоджується із таким висновком суду першої інстанції. При цьому, судом першої інстанції не наведено розрахунків (обґрунтувань) щодо зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, апеляційний суд враховує те, що ця справа за складом учасників, підставами виникнення та характером спору, позовною вимогою та обсягом досліджуваних доказів відноситься до справ незначної складності. Адміністративні справи такої категорії являються досить поширеними у судовій практиці, із уже сформованими правовими позиціями у подібних правовідносинах. Тому підготовка позовної заяви по суті у даній справі вимагала не надмірного і не значного обсягу юридичної (правової) роботи.

Вказане підтвердив і суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відкриття провадження у вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Колегія суддів вважає, що обсяг і розмір витрат щодо надання правничої (правової) допомоги позивачу, зокрема, із аналізу проблеми, консультації клієнта, узгодження правової позиції, вивчення та правовий аналіз доказів по справі, вивчення та правовий аналіз судової практики в подбіних справах з митними органами, підготовка адміністративного позову та додатків до нього, вивчення та правовий аналіз відзиву відповідача, підготовка відповіді на відзив та додатків до неї (загальною вартістю 10000,00 грн), є суттєво завищеною.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що акт прийому-передачі послуг не містить детального опису затраченого часу щодо надання стороні позивача професійної правничої допомоги, із відображенням обсягу виконаної роботи і затраченого часу по кожному із видів правничих послуг.

Колегія суддів вважає, що обґрунтований та реальний обсяг наданих адвокатом послуг, з урахуванням даної категорії справ, становить взагальному не більше 2000,00 грн (із розрахунку 1000 грн х 2 год = 2000,00 грн), із затраченим часом не більше 2 год. (надання консультації, підготовка позову із додатками, підготовка відповіді на відзив). Здійснення ж інших видів послуг адвоката, зазначених в акті прийому-передачі послуг, таких як аналіз проблеми, узгодження правової позиції, вивчення та правовий аналіз доказів по справі, вивчення та правовий аналіз судової практики в подібних справах з митними органами, охоплюється обсягом роботи щодо надання консультації та підготовки позову із додатками, а така послуга адвоката як вивчення та правовий аналіз відзиву відповідача охоплюється обсягом роботи щодо підготовки відповіді на відзив.

Відтак, з огляду на встановлені обставини, з урахування критеріїв пропорційності, значенням справи для сторони, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, на переконання апеляційного суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції необхідно визначити у розмірі 2000,00 грн..

Отже, на підставі положень статті 317 КАС України колегія суддів вважає за необхідне змінити додаткове рішення суду першої інстанції від 10.04.2024 шляхом стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн..

У решта частині судом першої інстанції ухвалено додаткове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому у решта частині його необхідно залишити без змін. Доводи апеляційної скарги відповідача не містять обґрунтованих підстав для скасування додаткового рішення суду вцілому.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці задоволити частоково.

Додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року в адміністративній справі №300/5980/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рено Командор» до Івано-Франківської митниці про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови змінити, а саме, в абзаці другому резолютивної частини цього додаткового рішення суду змінити суму «7000 (сім тисяч) гривень» на суму «2000 (дві тисячі) гривень».

У решта частині додаткове рішення Івано-Франківського адміністративного суду від 10 квітня 2024 року в адміністративній справі №300/5980/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль