Ухвала

від 18.10.2024 по справі 490/9246/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/9246/24

н\п 4-с/490/40/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

18 жовтня 2024 року м. Миколаїв

Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатін О.В., розглянувши матеріали скарги представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Шаврова І.І. на дії та бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач Миколаївська Митниця, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2024 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла скарга представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Шаврова І.І. на дії та бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач Миколаївська Митниця.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2024 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

17.10.2021 року матеріали справи передано на розгляд судді.

Дослідивши матеріали скарги, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, враховуючи наступне.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до ч.1, 2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Тобто, юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, а також суб`єктів їх видання, змісту рішень виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Як вбачається зі змісту скарги, предметом оскарження є протиправна, на думку скаржника, бездіяльність державного виконавця, яка полягає у невинесенні постанови про конфіскацію предмету правопорушення та не закритті виконавчого провадження АСВП 70197424 та зобов`язання винести постанову про конфіскацію предмету правопорушення та закрити виконавче провадження АСВП 70197424.

При цьому, підставою для вчинення державним виконавцем оскаржуваних дій/бездіяльності є постанова Ценрального районного суду міста Миколаєва у справі №490/83/22 вiд 25.08.2022 року, відповідно до якої визнано ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 . винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді: штрафу: у розмірі 100% вартості товарів, безпосередніх предметів порушення митних правил, тобто в сумі 29021 грн. 88 коп.; конфіскації товарів: хімічна речовина «ALCLEAN PBC» загальною кількістю 50 літрів, клеюча стрічка для трюмів вкількості 7 коробок по 3 рулони та один рулон окремо, клеюча стрiчка 7 коробок по 30 листiв, клеюча рідина для гуми в кількості 14 літрів.

Вказана постанова у справі №490/83/22 вiд 25.08.2022 року була винесена Центральним районноим судом міста Миколаєва за результатами розгляду адміністративної справи в порядку встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Натомість, статтями 447 та 448 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Таким чином, судом встановлено, що постанова Ценрального районного суду міста Миколаєва у справі №490/83/22 вiд 25.08.2022 року винесена не у відповідності до ЦПК України,а затакого дана скарга не підлягає розгляду в судах за правилами ЦПК України.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч.2-5 ст.186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді. Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою вдень первісного звернення до суду. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Частиною 1 статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але ї дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому наявні підстави, визначені п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, для відмови у відкритті провадження в цивільній справі, оскільки дана скарга не підлягає розгляду в судах за правилами ЦПК України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 19, 186, 259-261, 353, 354, 447, 448 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити у відкритті провадження у справі за скаргою представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Шаврова І.І. на дії та бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач Миколаївська Митниця.

Роз`яснити скржнику його право на звернення до суду з позовом у порядку адміністративного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В. Саламатін