ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 640/28460/21
адміністративне провадження № К/990/660/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Рибачука А.І., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Адвокатського Бюро "Михайла Баннова" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 10.11.2022 (колегія суддів: Лічевецький І.О., Мельничук В.П., Оксененко О.М.) у справі №640/28460/21 за позовом Адвокатського Бюро "Михайла Баннова" до Міністерства фінансів України про визнання протиправним нормативно-правового акта,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Адвокатське бюро «Михайла Баннова» (далі - «Адвокатське бюро») звернулось до суду з позовом, у якому просило:
- визнати протиправним та нечинним наказ Міністерства фінансів України №163 від 19.03.2021 «Про затвердження Положення про форму та зміст структури власності»;
- зобов`язати Міністерство фінансів України прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну наказу Міністерства фінансів Україні №163 від 19.03.2021 «Про затвердження Положення про форму та зміст структури власності», який відповідатиме положенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Положення про форму та зміст структури власності (надалі за текстом - «Положення») містить інше визначення терміну «структура власності», ніж те, яке вказано у Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
При цьому, зазначеним Законом не вимагається надавати державному реєстратору інформацію про усіх прямих і непрямих власників з істотною участю та тих, які мають значний вплив на діяльність юридичної особи, а також про осіб, які володіють часткою меншою, ніж 25%.
Позивач стверджував, що жодним Законом України не передбачено обов`язку юридичних осіб надавати офіційні документи на підтвердження відомостей про кінцевих бенефіціарних власників, які вказані у структурі власності.
Адвокатське бюро звертало увагу на те, що Міністерство фінансів України безпосередньо у тексті Положення не затвердило форму структури власності. Крім того, Зразки складання схематичного зображення структури власності не були оприлюднені в офіційних друкованих виданнях.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2022 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2022 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2022 скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
5. Не погоджуючись із судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
6. Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2023 відкрито касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, судові рішення залишити без змін.
8. У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засіданні від всіх учасників, справа розглядається в порядку письмового провадження.
9. Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Суди встановили, що наказом Міністерства фінансів України № 163 від 19.03.2021 затверджено Положення про форму та зміст структури власності.
За змістом цього наказу його видано на підставі частини двадцять четвертої статті 17 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) та пункту 4 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон № 361-IX).
Вважаючи, що затверджене Положення не відповідає нормам перелічених нормативних актів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване Положення розроблене на виконання вимог перелічених Законів, в установленому порядку та в межах повноважень.
12. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції з підстав, що предметом позову є нормативно-правовий акт, тому розгляд справи має відбуватись за правилами загального, а не спрощеного провадження. Ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову з аналогічних мотивів, що і суд першої інстанції.
ІV.ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. На обгрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що суди дійшли помилкових висновків, що оскаржуване Положення не порушує прав та інтересів позивача.
Вказує, що оскаржуване Положення містить інше визначення терміну «структура власності», ніж Закон № 361-IX.
Відповідно, за доводами позивача, вимога Положення №163 щодо надання інформації про всіх осіб, які прямо або опосередковано володіють юридичною особою самостійно чи спільно з іншими особами, або незалежно від формального володіння мають можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи - є незаконною.
Тобто, позивач стверджує, що Положення №163, зобов`язуючи юридичних осіб надавати інформацію у структурі власності про усіх осіб - прямих та/або непрямих власників, у т.ч. осіб, які не підпадають під визначення кінцевого бенефіціарного власника, що передбачене Законом №361-IX, фактично змінює зміcт відповідних норм та покладає додатковий обов`язок на юридичних осіб розкривати більше інформації, ніж це передбачено Законом №361-IX, що в свою чергу є також порушенням вимог Закону №755-IV.
Крім того, позивач вважає, що обов`язок, покладений на юридичних осіб Положенням №163 щодо надання значного обсягу документів, не передбачених Законом №361-IX, потребуватиме додаткових матеріальних витрат на їх опрацювання та виготовлення.
Також звертає увагу, що відповідач у тексті Положення не затвердив форму структури власності, а Зразки складання схематичного зображення структури власності не були оприлюднені в офіційних друкованих виданнях.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Частина друга статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Указана норма Основного Закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
16. При цьому вжите законодавцем словосполучення «на підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
17. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
18. Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 375 від 20.08.2014 (далі - Положення № 375) Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, державну політику у сфері міжбюджетних відносин та місцевих бюджетів, державну політику у сфері державного пробірного контролю, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного фінансового контролю, державного внутрішнього фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, забезпечує формування державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності та забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, державної політики у сфері контролю за трансфертним ціноутворенням, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку.
19. Згідно із підпунктом 2 пункту 3 Положення № 375 основними завданнями Мінфіну є забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного фінансового контролю, державного внутрішнього фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
20. Мінфін відповідно до покладених на нього завдань: здійснює нормативно-правове регулювання, зокрема у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (підпункт 5 пункт 4 Положення № 375).
21. Відповідно до пункту 8 Положення № 375 Мінфін у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції України та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.
22. Наказом Міністерства фінансів України № 163 від 19.03.2021, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 08.06.2021 № 768/3639, затверджено Положення про форму та зміст структури власності, яке є предметом цього позову.
За змістом цього наказу його видано відповідно до частини двадцять четвертої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та пункту 4 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
23. Закон № 361-IX спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Цим Законом внесені зміни до Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», зокрема до статей 17, 22, згідно з якими для державної реєстрації створення юридичної особи, для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю тощо подаються документи про структуру власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства.
24. Пунктом 4 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 361-IX установлено, що юридичні особи, зареєстровані до набрання чинності цим Законом, подають державному реєстратору інформацію про кінцевого бенефіціарного власника в обсязі, визначеному цим Законом, та структуру власності протягом одного року з дня набрання чинності нормативно-правовим актом, яким буде затверджена форма та зміст структури власності.
25. Частиною 24 статті 17 Закону № 755-IV передбачено, що форма та зміст структури власності встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, за погодженням з Міністерством юстиції України.
26. Згідно пункту 2 Положення терміни, які в ньому вживаються, вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
27. У статті 1 Закону № 361-IX розкрито зміст термінів, що виживаються, зокрема :
- кінцевий бенефіціарний власник - це будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.
Кінцевим бенефіціарним власником є:
для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);
для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);
для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.
Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.
Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.
При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права;
- істотна участь - пряме або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами часткою у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи;
- структура власності - це документально підтверджена система взаємовідносин фізичних та юридичних осіб, трастів, інших подібних правових утворень, що дає змогу встановити всіх кінцевих бенефіціарних власників, у тому числі відносини контролю між ними, або відсутність кінцевих бенефіціарних власників.
28. Згідно пункту 3 спірного Положення структура власності за формою є офіційним документом, що являє собою схематичне зображення структури власності юридичної особи, яка відображає всіх осіб, які прямо або опосередковано володіють цією особою самостійно чи спільно з іншими особами або незалежно від формального володіння мають можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи.
Зразки складання схематичного зображення структури власності оприлюднюються на офіційному вебсайті Мінфіну.
29. Відповідно до пункту 7 Положення на схематичному зображенні структури власності зазначаються:
всі особи, які прямо або опосередковано володіють однією юридичною особою самостійно чи спільно з іншими особами (всі учасники юридичної особи та кожної особи у кожному ланцюгу володіння корпоративними правами юридичної особи);
всі особи, які незалежно від формального володіння мають можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи;
розмір участі (відсоток корпоративних прав), який належить кожній фізичній та/або юридичній особі, кожному трасту та/або іншому подібному правовому утворенню в іншій юридичній особі, трасті або іншому подібному правовому утворенні.
30. Згідно пункту 9 Положення на схематичному зображенні структури власності щодо кожного кінцевого бенефіціарного власника (за наявності) зазначається опис здійснення вирішального впливу кінцевого бенефіціарного власника на діяльність юридичної особи (прямий та/або непрямий).
У разі здійснення прямого вирішального впливу зазначається відсоток частки в статутному (складеному) капіталі юридичної особи або відсоток права голосу в юридичній особі (дані надаються у відсотках).
У разі здійснення непрямого вирішального впливу зазначається характер бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу).
31. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Закон № 361-IX надає визначення структурі власності як системі взаємовідносин, яка дає змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, відносини контролю між ними.
Тоді як Положення, визначає форму структури власності та встановлює, що за формою вона є офіційним документом, який схематично відображає всіх осіб, які прямо або опосередковано володіють юридичною особою.
32. Тобто оскаржуване Положення виконує функції підзаконного нормативного акта: містить конкретизацію, роз`яснення та інструкцію щодо заповнення такого документа як структура власності.
Жодним чином не суперечить нормам Закону № 361-IX, а лише має допоміжну роль для розкриття суб`єктами господарювання своїх кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) чи їх відсутність.
33. При цьому, частиною 24 статті 17 Закону № 755-IV прямо передбачено, що як форма, так зміст структури власності встановлюються Міністерством фінансів України. Тобто ухвалення оскаржуваного Положення є безпосередніми повноваженнями Мінфіну.
34. Щодо доводів касаційної скарги про відсутність в тексті Положення чи окремих додатках Зразків складання схематичного зображення структури власності, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 3 Положення зразки складання схематичного зображення структури власності оприлюднюються на офіційному вебсайті Мінфіну.
Вжите у цьому пункті слово «зразок» означає, що на офіційному вебсайті Міністерства фінансів України оприлюднено приклади можливого схематичного зображення структури власності. Ці приклади не обов`язковими, а отже не підлягають затвердженню та оприлюдненню в офіційних друкованих виданнях.
З ними можна ознайомитися за посиланням https: //mof.gov.ua/uk/struktura_vlasnosti_iuridichnoi_osobi-517
35. Колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, що оскаржуване Положення поширює свою дію на позивача, стосується його прав, інтересів та обов`язків, тому останній вправі звертатись до суду із цим позовом.
Водночас відмова у задоволенні позову судом апеляційної інстанції не обумовлена відсутністю порушеного права позивача.
Вказане було однією з підстав для відмови в задоволенні позову судом першої інстанції, однак рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 13.07.2022 не є предметом касаційного перегляду, оскільки воно скасоване постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 10.11.2022.
36. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що оскаржуване Положення розроблене та ухвалене в установленому порядку та в межах повноважень, а тому скасуванню не підлягає.
37. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
38. З урахуванням наведеного, у задоволенні касаційної скарги слід відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
39. Зважаючи на результат касаційного перегляду, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Адвокатського Бюро "Михайла Баннова" залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 10.11.2022 залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А. Ю. Бучик
Судді А. І. Рибачук
Т.Г. Стрелець
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 17.10.2024 |
Оприлюднено | 21.10.2024 |
Номер документу | 122402827 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо організації господарської діяльності, з них державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Бучик А.Ю.
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Лічевецький Ігор Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Лічевецький Ігор Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Лічевецький Ігор Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Лічевецький Ігор Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Лічевецький Ігор Олександрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні