Постанова

від 08.10.2024 по справі 5023/4477/12

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 5023/4477/12

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гетьман Р.А. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.

за участю представників сторін:

апелянта Орлов О.О.

представники інших учасників справи не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 вх. № 1885 Х/1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.12.2023 у справі № 5023/4477/12, постановлену у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Яризьком В.О. (повний текст ухвали складено 25.12.2023)

за заявою Фізичної особи-підприємця Ефозіє Джозеф Ікечукву, м. Первомайський, Харківська обл,

до Фізичної особи-підприємця Ефозіє Джозеф Ікечукву, м. Первомайський, Харківська обл,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Харківської області від 17 жовтня 2012 року у справі № 5023/4477/12 фізичну особу-підприємця Ефозіє Джозефа Ікечукву (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_1 ) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Запорожець І.С.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 квітня 2014 року усунено арбітражного керуючого Запорожець І.С. від виконання обов`язків ліквідатора банкрута; призначено ліквідатором арбітражного керуючого Михайлову М.М.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 листопада 2016 року усунуто арбітражного керуючого Михайлову М.М. від виконання обов`язків ліквідатора банкрута; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича.

02.11.2021 від ліквідатора надійшла заява про застосування наслідків недійсності правочину, в якій просить суд :

- задовольнити заяву ліквідатора про стягнення з ОСОБА_1 на користь ФОП Ефозіє Д.І. в рахунок відшкодування вартості майна, що незаконно вибуло з володіння боржника на підставі недійсного правочину у розмірі 1017100,00 грн;

- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_2 ) на користь фізичної особи - підприємця Ефозіє Джозефа Ікечукву ( НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_3 ) в особі керуючого реалізацією - арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича (61045, м. Харків, вул. Шекспіра, 12А, літ.А-5, свідоцтво №341 від 26.02.2013) 1017100,00 грн. в рахунок відшкодування вартості майна, що незаконно вибуло з володіння на підставі недійсного правочину.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.12.2023 заяву ліквідатора арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича про застосування наслідків недійсності правочину (вх. № 25673 від 02.11.2021) задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця Ефозіє Джозеф Ікечукву в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича 1017100,00 грн в рахунок відшкодування вартості майна, що незаконно вибуло з володіння боржника на підставі недійсного правочину.

02.08.2024 представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 19.12.2023 у справі №5023/4477/12, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора - арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича про застосування наслідків недійсності правочину відмовити; усі судові витрати покласти на заявника (боржника).

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що задовольняючи заяву ліквідатора - арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича про застосування наслідків недійсності правочину та стягуючи з ОСОБА_1 1 017 100,00 грн. в рахунок відшкодування вартості майна, що незаконно вибуло з володіння боржника на підставі недійсного правочину, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин ст. 1212, 1213 ЦК України, п. 2 ч. 1 ст. 208 ГК України, з чим апелянт не погоджується, оскільки ч. 2 ст. 216 передбачено, якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Як було встановлено Верховним Судом у постанові від 01.06.2021 у даній справі, винною особою у заподіянні шкоди укладеним правочином було визнано ліквідатора Запорожця І.С. Більш того, Верховний Суд визначив шлях поновлення порушеного права та відшкодування заподіяної внаслідок укладання такого правочину шкоди - покладенням відповідальності на особу, яка допустила відповідні порушення, а не покладенням надмірного тягаря відповідальності на іншу особу, яка є по суті добросовісним набувачем

Апелянт вважає, що за таких обставин, належним способом захисту було б звернення з позовом безпосередньо до особи, що заподіяла шкоду внаслідок недійсного правочину, а саме до ліквідатора Запорожця І.С.

Крім того, зазначає, що до спірних правовідносин неможливо застосувати норми права, викладені в ст. 1212 ЦК та 1213 ЦК, оскільки за наслідками визнаного правочину недійсним можливо застосувати лише двосторонню реституцію правочину - тобто ОСОБА_1 повертає квартиру, а йому повертаються грошові кошти, які він сплатив за спірну квартиру, - або встановити винну особу та стягнути з неї завдані збитки. На думку апелянта, безальтернативне застосування до спірних правовідносин статей 1212 та 1213 ЦК України з нехтуванням їх зв`язку з іншими нормами Цивільного кодексу України, і стягнення таким чином повної вартості квартири, визначеної на момент розгляду справи у розмірі 1 017 100,00 грн., без урахування сплачених у 2012 році покупцем ОСОБА_1 40 000,00 грн., суперечить принципу справедливого балансу, що в свою чергу призводить до порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також заявник звернувся з клопотанням (вх.№10211 від 02.08.2024), в якому просив поновити пропущений строк подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не отримував поштової кореспонденції за адресою свого фактичного проживання ( АДРЕСА_2 ), оскільки виїхав з території України 22.09.2022. На доказ цих обставин до клопотання додано копію закордонного паспорту Меховича А.С. із відповідною відміткою.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 клопотання апелянта про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, строк на подання апеляційної скарги поновити. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаргу ОСОБА_1 вх. № 1885 Х/1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.12.2023 у справі № 5023/4477/12. Призначено справу до розгляду на 08.10.2024.

06.09.2024 від арбітражного керуючого Безпалого С.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.12.2023 у справі № 5023/4477/12 відмовити.

В судове засідання, призначене на 08.10.2024, з`явився представник апелянта, інші представники учасників справи не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання.

Ухвала апеляційного господарського суду від 26.08.2024 була надіслана до електронних кабінетів учасників справи, які мають електронні кабінети, та отримана ними 27.08.2024.

Інші учасники справи, які не мають електронних кабінетів, про розгляд справи також повідомлялись належним чином, ухвала про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду направлялась на адреси вказані у апеляційній скарзі, заявах у справі та ЄДР, втім були повернуті відділенням зв`язку до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання».

Вказаний факт свідчить про належне повідомлення учасників справи про час та місце проведення судового засідання. .

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 10 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості та інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Оскільки, ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.11.2016 ліквідатором ФО-П Ефозіє Д.І. призначений арбітражний керуючий Безпалий С.О., останній уповноважений діяти від імені боржника та в його інтересах.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Недійсний правочин з купівлі іпотечного майна ТОВ "ОТП Факторинг Україна" вчинений у грошовій формі. Відчуження здійснено за 40 000,00 грн.

В процесі розгляду справи про банкрутство було призначено судову оціночно-будівельну експертизу трикімнатної квартири АДРЕСА_4 та згідно її Висновку № 7659 від 07.08.2019 року, ринкова вартість об`єкту нерухомості станом на 27.11.2012 року складала 323625,00 грн. а ліквідаційна вартість 252427,50 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.11.2019 у даній справі визнано недійсними результати аукціону від 27.11.2012, проведеного Товарною біржою "Всеукраїнський торгівельний центр", оформленого протоколом № 4, з продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , визнано недійсним договір купівлі - продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , укладений між ліквідатором ФО П Ефозіє Д.І. арбітражним керуючим Запорожцем Іваном Сергійовичем та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О. 27.11.2012 та зареєстрований у реєстрі за № 3102. Ухвала суду від 12.11.2019 є чинною на день винесення даної постанови.

Згідно Реєстру речових прав на нерухоме майно спірне іпотечне майно було відчужено ОСОБА_1 третім особам. Так, судом на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 274566077 від 13.09.2021 встановлено, що станом як на момент звернення ліквідатора з відповідною заявою, власником квартири загальною площею 64,2 кв.м., житловою площею 40,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , є ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу № 575, посвідченого 11.03.2015, ПН ХМНО Саварінською Н.В.

У даному спорі арбітражним керуючим Безпалим С.О. заявлена вимога про реституцію як наслідок недійсності правочину, що встановлено остаточним рішенням суду.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним.

У зв`язку із цим, вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Положення ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі.

Загальні правила щодо правових наслідків недійсності правочинів сформульовані в статті 216 ЦК України, в частині першій якої вказано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України в разі неможливості повернення майна, яке є предметом реституції, сторона повертає її вартість, а саме у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Норма про наслідки недійсності правочину, зазначена у ст. 216 ЦК України, є імперативною.

Згідно зі ст. 208 ГК України, ст.ст. 215,216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і бути об`єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе).

При цьому ЦК України не пов`язує можливість застосування наслідків недійсності правочину з добросовісністю сторін правочину, і добросовісність сторони до уваги не береться. Сторони зобов`язані повернути все отримане за недійсним правочином лише тому, що правочин визнано недійсним, чим спростовуються твердження апелянта про те, що оскільки Верховним Судом у постанові від 01.06.2021 у даній справі винною особою у заподіянні шкоди укладеним правочином було визнано ліквідатора Запорожця І.С., тому належним способом захисту було б звернення з позовом безпосередньо до особи, що заподіяла шкоду внаслідок недійсного правочину.

За змістом статті 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину (див. пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимога до ОСОБА_1 про стягнення вартості майна, яке піддягало поверненню, є обґрунтованою та доведеною.

Висновком суб`єкта оціночної діяльності ФОП Дорошевим Романом Олексійовичем від 27.10.2021, поданого до суду ліквідатором, встановлено, що вартість об`єкта оцінки квартири АДРЕСА_4 складає 1 017 100,00грн.

В свою чергу, судом першої інстанції не було повернуто ОСОБА_1 сплачену ним за придбання спірної квартири у розмірі 40 000,00 грн.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про приведення сторін у первісний стан, застосувавши двосторонню реституцію:

- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь фізичної особи-підприємця Ефозіє Джозеф Ікечукву (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 ) в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича (61045, м. Харків, вул. Шекспіра, 12А, літ. А-5 свідоцтво № 341 від 26.02.2013) 1 017 100,00 грн. в рахунок відшкодування вартості майна, що незаконно вибуло з володіння боржника на підставі недійсного правочину

- стягнути з фізичної особи-підприємця Ефозіє Джозеф Ікечукву (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 ) в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича (61045, м. Харків, вул. Шекспіра, 12А, літ. А-5 свідоцтво № 341 від 26.02.2013) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) 40 000,00 грн., сплачені на підставі недійсного правочину.

Оскільки вимоги є зустрічними і однорідними, колегія суддів з метою процесуальної економії на стадії виконання рішення враховує зустрічні суми, і доходить до висновку про задоволення заяви ліквідатора про стягнення з ОСОБА_1 на користь ФОП Ефозіє Д.І. в рахунок відшкодування вартості майна грошову суму в розмірі 977 100,00 грн.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що згідно з нормами статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно з частиною першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, є спором, відтак вирішення цього спору підпадає під регулювання статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини другої статті 161 Господарського процесуального кодексу України заявами по суті справи є, зокрема, позовна заява; відзив на позовну заяву(відзив).

Згідно статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником, можуть визнаватися недійсними господарським судом у межах справи про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора.

З урахуванням цього та положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статті 161 Господарського процесуального кодексу України, заява вказана в статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства є різновидом заяв по суті справи і має розглядатися в порядку позовного провадження за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України.

Із матеріалів справи убачається, що ліквідатором арбітражним керуючим Безпалим С.О. подано саме позовну заяву.

Приписами статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного). Відтак однією із форм господарського судочинства є позовне провадження. Спір про визнання недійсним правочину укладеного боржником, стороною якого є боржник має вирішуватись у порядку позовного провадження.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції помилково розглянув вказану заяву не в порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з посиланням на приписи статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки вказана норма визначає особливі підстави для визнання недійсними правочинів вчинених боржником, тоді як порядок розгляду спорів про визнання таких правочинів недійсними встановлений статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства. Внаслідок цієї помилки суд першої інстанції вирішив спір не шляхом винесення рішення, а шляхом винесенням ухвали.

З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що аргументи скаржника частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного провадження, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми процесуального права - статей 12, 86 Господарського процесуального кодексу України та невірно застосовано норми матеріального права - статей 3, 13 Цивільного кодексу України, статей 2, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а тому ухвалу суду першої інстанції від 19.12.2023 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву ліквідатора арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича про застосування наслідків недійсності правочину (вх. № 25673 від 02.11.2021) задовольнити.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 вх. № 1885 Х/1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.12.2023 у справі № 5023/4477/12 задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 19.12.2023 у справі № 5023/4477/12 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким заяву ліквідатора арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича про застосування наслідків недійсності правочину (вх. № 25673 від 02.11.2021) задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь фізичної особи-підприємця Ефозіє Джозеф Ікечукву (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 ) в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича (61045, м. Харків, вул. Шекспіра, 12А, літ. А-5 свідоцтво № 341 від 26.02.2013) 977 100,00 грн. в рахунок відшкодування вартості майна, що незаконно вибуло з володіння боржника на підставі недійсного правочину.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.10.2024

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя І.А. Шутенко