Рішення

від 08.10.2024 по справі 902/307/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2024 р. Cправа № 902/307/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Розгон Н.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства "Немирівводоканал" Немирівської міської ради (вул. Соборна, буд. 23, м. Немирів, Вінницька область, 22800)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ СОФТ" (вул. Ольги Олійник, 6, м. Сміла, Черкаська область, 20702)

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 191 257,11 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 18.03.2024 (вх. № 315/24 від 18.03.2024) Комунального підприємства "Немирівводоканал" Немирівської міської ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ СОФТ" про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 18.04.2022, № 2 від 19.07.2022, № 3 від 12.08.2022, № 5 від 05.09.2022, № 6 від 14.09.2022, № 7 від 25.10.2022, № 8 від 08.11.2022 до договору № 23/02/22-1ЕП про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022 та стягнення безпідставно отриманих коштів за договором в розмірі 191 257,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згадані оскаржувані додаткові угоди укладені за відсутності правових підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2024 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.

У зв`язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд, ухвалою від 22.03.2024 постановив позовну заяву Комунального підприємства "Немирівводоканал" Немирівської міської ради залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Заявою № б/н від 25.03.2024, що надійшла через підсистему "Електронний суд" 26.03.2024 (вх. № 01-34/3244/24), позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Суд, ухвалою від 28.03.2024 за вказаним позовом відкрив провадження у справі №902/307/24 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 25.04.2024.

Суд, ухвалою від 14.05.2024 продовжив строк підготовчого провадження по справі № 902/307/24 на 30 днів та відклав підготовче засідання на 18.06.2024.

18.06.2024 через підсистему ЄСІТС надійшли додаткові пояснення № б/н від 17.06.2024 (вх. № 01-34/6289/24 від 18.06.2024) представника позивача - адвоката Мельничука І.М. щодо позовних вимог.

Дослідивши в судовому засіданні додаткові пояснення № б/н від 17.06.2024 (вх. № 01-34/6289/24 від 18.06.2024), судом встановлено, що останні не є заявою з процесуальних питань, а тому не прийняті до розгляду.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 09.07.2024, про що 18.06.2024 постановлено протокольну ухвалу.

09.07.2024 через підсистему ЄСІТС надійшло клопотання № б/н від 09.07.2024 (вх. № 01-34/7093/24 від 09.07.2024) представника позивача - адвоката Мельничука І.М. про долучення доказів до матеріалів справи.

Дослідивши клопотання № б/н від 09.07.2024 (вх. № 01-34/7093/24 від 09.07.2024) представника позивача - адвоката Мельничука І.М. та додані до нього документи, судом встановлено, що означені документи подані без додержання вимог ст.ст. 118,119 ГПК, а тому залишені без розгляду.

За результатами слухання справи 09.07.2024, судом відкладено розгляд справи по суті на 25.07.2024, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

24.07.2024 на електронну адресу суду надійшло клопотання № 14917 від 24.07.2024 скріплене електронним цифровим підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ СОФТ" Бурячинського С.В. про зменшення розміру судових витрат і витрат на правову допомогу.

Суд, ухвалою від 25.07.2024 повідомив учасників справи про судове засідання з розгляду справи № 902/307/24 по суті, яке призначено на 10.09.2024.

12.08.2024 на адресу суду надійшло клопотання № б/н та дати (вх. № 01-34/8058/24 від 12.08.2024) відповідача про закриття провадження у справі з підстав сплати відповідачем отриманих коштів за Договором № 23/02/22-1ЕП про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022 в розмірі 191 257,11 грн.

04.09.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання №б/н від 03.09.2024 (вх. № 01-34/8669/24 від 04.09.2024) представника позивача - адвоката Мельничука І.М. про закриття провадження у справі з підстав сплати відповідачем безпідставно отриманих коштів за Договором № 23/02/22-1ЕП від 23.02.2022 в розмірі 191 257,11 грн, стягнення з відповідача суми судового збору за подання позовної заяви та витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши в судовому засіданні клопотання № б/н та дати (вх. № 01-34/8058/24 від 12.08.2024) відповідача та клопотання № б/н від 03.09.2024 (вх. № 01-34/8669/24 від 04.09.2024) представника позивача - адвоката Мельничука І.М. про закриття провадження у справі в частині стягнення 191 257,11 грн, судом встановлено, що зобов`язання щодо стягнення коштів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного, відповідно й вимога про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 191 257,11 грн є додатковою до основної вимоги, і тому закриття провадження у справі за похідною вимогою без розгляду по суті основної вимоги не є за можливе, а тому судом відмовлено у їх задоволенні.

За результатами слухання справи 10.09.2024, судом, з урахуванням усного клопотання представника позивача, відкладено розгляд справи по суті на 26.09.2024, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

За наслідками судового засідання 26.09.2024, судом відкладено розгляд справи по суті на 08.10.2024, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі. Разом з цим зобов`язано Комунальне підприємство "Немирівводоканал" Немирівської міської ради надати до суду у строк до 07.10.2024 письмові пояснення щодо позовних вимог.

07.10.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення № б/н від 05.10.2024 (документ сформований в системі "Електронний суд" 05.10.2024) (вх. № 01-34/9796/24 від 07.10.2024) представника позивача - адвоката Мельничука І.М. за змістом яких, останній повідомляє про те, що позовні вимоги в частині визнання недійсними додаткових угод № 1 від 18.04.2022, № 2 від 19.07.2022, № 3 від 12.08.2022, № 5 від 05.09.2022, № 6 від 14.09.2022, № 7 від 25.10.2022, № 8 від 08.11.2022 до договору № 23/02/22-1ЕП про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022 підлягають до розгляду по суті. Водночас щодо позовної вимоги про стягнення коштів в розмірі 191 257,11 грн представник позивача зазначає, що під час розгляду справи сторонами було вжито заходів, спрямованих на добровільне врегулювання спору, внаслідок чого ТОВ "СКАЙ СОФТ" перераховано кошти на рахунок КП "Немирівводоканал" Немирівської міської ради в розмірі 191 257,11 грн, а тому позовні вимоги в означеній частині підлягають закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Разом з цим за змістом прохальної частини представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача суми судового збору за подання позовної заяви та витрат на професійну правничу допомогу.

У визначену судом дату представник позивача не забезпечив проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у зв`язку з чим фіксування судового процесу в режимі відеоконференції не здійснено, про що відповідальним працівником суду складено службову записку № 336/2024.

Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останній повідомлений належним чином ухвалою суду від 26.09.2024, яка відповідно до сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа була доставлена до електронних скриньок відповідача та його представника - 27.09.2024.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 08.10.2024 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

23.02.2022 між Комунальним підприємством "Немирівводоканал" Немирівської міської ради (позивач, за Договором Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ СОФТ" (відповідач, за Договором Постачальник) укладено Договір № 23/02/22-1ЕП про постачання електричної енергії споживачу.

У пункті 2.1 Договору сторони визначили, що Постачальник продає Споживачу із 23.02.2022 до 31.12.2022 товар "код ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія" (Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно п. 3.1 Договору постачання електричної енергії Споживачу здійснюється Постачальником на підставі поданої Споживачем заявки (надалі - Заявка), примірна форма якої є додатком № 2 до цього Договору та яка має містити: інформацію щодо об`єкта (об`єктів) постачання електричної енергії, в тому числі найменування об`єкта (за наявності), адреса тощо, їх ЕІС коди, відомості щодо строку (періоду) постачання електричної енергії (в тому числі дату початку постачання) за кожним об`єктом Споживача, відомості щодо споживання електричної енергії об`єктами Споживача (за наявності).

Об`єкти постачання електричної енергії Споживача розташовані, на території України та визначаються у Заявках Споживача. Всі об`єкти електропостачання (надалі - Об`єкти) приєднані до мереж відповідних операторів системи розподілу. Найменування оператора системи розподілу до яких під`єднані Об`єкти Споживача та в межах яких Споживачем можуть надаватись Постачальнику Заявки, визначені в додатку №1 до цього Договору. Постачальник зобов`язаний здійснити постачання електричної енергії по всім визначеним в Заявці Споживача Об`єктам (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору Споживач має право здійснювати коригування обсягів поданої Заявки шляхом подання відповідної коригуючої Заявки до 12 числа розрахункового періоду (місяця постачання).

Для забезпечення безперервного надання послуг з постачання електричної енергії Споживачу Постачальник зобов`язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечать задоволення попиту на споживання електричної енергії Споживачем (п. 4.1 Договору).

За приписами пункту 4.3 Договору Постачальник зобов`язується забезпечити комерційну якість послуг, які надаються Споживачу за цим Договором, що передбачає вчасне та повне інформування Споживача про умови постачання електричної енергії, ціни на електричну енергію та вартість послуг, що надаються, надання роз`яснень положень актів чинного законодавства, якими регулюються відносини Сторін, ведення точних та прозорих розрахунків із Споживачем, а також можливість вирішення спірних питань шляхом досудового врегулювання.

Відповідно до п. 5.2 Договору Ціна за одиницю Товару визначається у додатку №1 до Договору "Комерційна пропозиція Постачальника".

За приписами п. 5.4 Договору Ціна за одиницю Товару включає в себе вартість послуг оператора системи щодо надання послуг з розподілу електричної енергії, які необхідні для виконання цього Договору. Інформацію про розмір тарифу на послуги з розподілу електричної енергії визначено в Додатку № 1 до Договору. Вказані послуги оплачуються Споживачем через Постачальника. Споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії через Постачальника. При цьому, Постачальник зобов`язаний при виставленні рахунка за електричну енергію Споживачу окремо вказувати оплату за послугу з розподілу електричної енергії та оплату вартості електричної енергії.

На виконання п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони домовились, що зміна ціни за одиницю Товару та встановлення щомісячної ціни поставки Товару здійснюється виходячи з коливання ціни на ринку Товару, а саме, зміни середньозваженої ціни на ринку на добу на перед (РДН) (п. 5.5 Договору).

Відповідно до пп. 5.5.1 Договору збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесення таких змін можливе за наявності пред`явленого учасником обґрунтованого документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, отриманого від уповноваженого органу (довідка (експертний висновок) з Торгово-промислової палати України чи її територіального відділення. Документ, що надається Учасником повинен містити інформацію про ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на дату укладання договору (попередньої додаткової угоди) та ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на момент укладання додаткової угоди (документ, що підтверджує коливання ціни товару на ринку повинен бути виданим не більше 5 календарних днів відносно дати укладення додаткової угоди). Коливання ціни на ринку мас бути обґрунтовано та підтверджено посиланням на дані ДП "Оператор ринку", зокрема офіційного сайту: https://www.oree.com.ua/. Зміна ціни за одиницю непоставленого товару здійснюється шляхом множення ціни за одиницю товару станом на дату укладання договору (попередньої додаткової угоди) на індекс (коефіцієнт) зростання вартості товару.

Зміна ціни за одиницю товару здійснюється за наступною формулою:

Цн=ЦпЧК,

де Цн - нова ціна за одиницю товару;

Цп - попередня ціна за одиницю товару;

К - індекс (коефіцієнт) зростання вартості товару, який визначається за формулою:

К=СРЦ(н)/СРЦ(п), де

СРЦ(н) - середньоринкова ціна на товар на момент укладання додаткової угоди (не більше 5 календарних днів відносно дати укладення додаткової угоди).

СРЦ(п) - середньоринкова ціна на товар на момент укладання договору (попередньої додаткової угоди).

У разі документально підтвердженого зростання ціни за одиницю товару, одночасно здійснюється зменшення кількості товару.

Застосування зміненої ціни за одиницю електричної енергії для виставлення рахунку за спожиту електричну енергію здійснюється з дати підписання Сторонами додаткової угоди.

На виконання п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони домовились, що зміна умов цього Договору допускається у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії, а саме, у випадку зміни регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП, що включені у вартість Товару з цим Договором (п. 5.7 Договору).

Пунктами 5.7.1,5.7.2, 5.7.3 Договору сторони визначили, що:

у випадку зміни тарифу на передачу та/або тарифу на розподіл електричної енергії постановою НКРЕКП або рішенням іншого уповноваженого органу влади, Сторони вносять відповідні зміни в Додаток № 1 до Договору, шляхом укладання додаткової угоди до Договору та викладенням Додатку № 1 в новій редакції;

додаткова угода про внесення змін до Договору в частині зміни тарифу має містити інформацію про зміну Базової ціни Товару (стовпчик 7 таблиці Додатку № 1), що сталась у зв`язку зі зміною тарифу на передачу електричної енергії та/або розподілу електричної енергії. Базова ціна Товару в такій додатковій угоді визначається як сума стовпчиків 4, 5 та 6 таблиці Додатку № 1. Ціна Товару без ПДВ та без Тарифів (стовп. 4 таблиці Додатку № 1) в такій додатковій угоді визначається згідно підписаного сторонами Договору або згідно даних вказаних в подальших додаткових угодах до Договору.

додаткова угода про внесення змін до Договору має містити посилання на дату та номер документу, яким змінено тариф на передачу та/або тарифу на розподіл електричної енергії, дату (період) з якої такий тариф починає діяти, а також розмір встановленого тарифу у стовпчиках 5 та/або 6 таблиці Додатку № 1 до Договору.

Згідно п. 5.8 Договору зміна ціни за одиницю товару, згідно п.п. 5.5-5.7 Договору здійснюється в письмовій формі, шляхом підписання Сторонами додаткової угоди до Договору.

За змістом п. 5.13 Договору оплата за електричну енергію здійснюється, за умови подання Споживачем Заявки/Заявок на відповідний розрахунковий період, в наступному порядку: повного розрахунку за поставлену електричну енергію у відповідному розрахунковому періоді. Споживач здійснює оплату згідно виставленого Постачальником рахунку на оплату, на підставі підписаного Сторонами Акта приймання-передачі електричної енергії не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту його підписання, шляхом оплати повної вартості спожитої електричної енергії. Ціна за одиницю Товару в рахунку виставленому за цим пунктом та в Акті приймання-передачі Товару у відповідному розрахунковому періоді, визначається згідно ціни визначеної в договорі або в додатковій угоді.

Відповідно до п. 13.1 Договору, Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами, скріплення печатками Сторін (за наявності) і діє до 31.12.2022 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків.

В комерційній пропозиції, яка є Додатком № 1 до Договору, сторони погодили: очікуваний обсяг постачання електричної енергії на 2022 рік - 463 400,00 кВт*год; ціну товару без тарифу на передачу та без тарифу на розподіл за кВт*год 2,2999485 грн; тариф на передачу - 0,34564 грн; тариф на розподіл - 1,25726 грн; базову ціну товару з тарифом на передачу та тарифом на розподіл 3,9028485 грн; ціну за одиницю - 4,6834182 грн; загальну суму Договору - 2 170 296,00 грн.

У подальшому, до Договору № 23/02/22-1ЕП про постачання електричної енергії споживачу між Споживачем та Постачальником за ініціативою Постачальника, укладено ряд Додаткових угод, якими збільшено ціну на електричну енергію, а саме:

18.04.2022 Комунальне підприємство "Немирівводоканал" Немирівської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "СКАЙ СОФТ" уклали додаткову угоду № 1 до договору, за умовами якої, у зв`язку з коливанням ціни на електричну енергію на ринку енергоносіїв сторони дійшли згоди внести зміни у Комерційній пропозиції і викласти її в новій редакції, шляхом збільшення ціни на електричну енергію з 4,6834182 грн за 1 кВт/год до 4,82345 грн за 1 кВт/год.

19.07.2022 Комунальне підприємство "Немирівводоканал" Немирівської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "СКАЙ СОФТ" уклали додаткову угоду № 2 до договору, за умовами якої, у зв`язку з коливанням ціни на електричну енергію на ринку енергоносіїв сторони дійшли згоди внести зміни у Комерційній пропозиції і викласти її в новій редакції, шляхом збільшення ціни на електричну енергію з 4,82345 грн за 1 кВт/год до 5,11316 грн за 1 кВт/год.

12.08.2022 Комунальне підприємство "Немирівводоканал" Немирівської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "СКАЙ СОФТ" уклали додаткову угоду № 3 до договору, за умовами якої, у зв`язку з коливанням ціни на електричну енергію на ринку енергоносіїв сторони дійшли згоди внести зміни у Комерційній пропозиції і викласти її в новій редакції, шляхом збільшення ціни на електричну енергію з 5,11316 грн за 1 кВт/год до 5,45066 грн за 1 кВт/год.

05.09.2022 Комунальне підприємство "Немирівводоканал" Немирівської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "СКАЙ СОФТ" уклали додаткову угоду № 5 до договору, за умовами якої, у зв`язку з коливанням ціни на електричну енергію на ринку енергоносіїв сторони дійшли згоди внести зміни у Комерційній пропозиції і викласти її в новій редакції, шляхом збільшення ціни на електричну енергію з 5,45066 грн за 1 кВт/год до 5,75345 грн за 1 кВт/год.

14.09.2022 Комунальне підприємство "Немирівводоканал" Немирівської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "СКАЙ СОФТ" уклали додаткову угоду № 6 до договору, за умовами якої, у зв`язку з коливанням ціни на електричну енергію на ринку енергоносіїв сторони дійшли згоди внести зміни у Комерційній пропозиції і викласти її в новій редакції, шляхом збільшення ціни на електричну енергію з 5,75345 грн за 1 кВт/год до 6,13606 грн за 1 кВт/год.

25.10.2022 Комунальне підприємство "Немирівводоканал" Немирівської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "СКАЙ СОФТ" уклали додаткову угоду № 7 до договору, за умовами якої, у зв`язку з коливанням ціни на електричну енергію на ринку енергоносіїв сторони дійшли згоди внести зміни у Комерційній пропозиції і викласти її в новій редакції, шляхом збільшення ціни на електричну енергію з 6,13606 грн за 1 кВт/год до 6,31552 грн за 1 кВт/год.

08.11.2022 Комунальне підприємство "Немирівводоканал" Немирівської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "СКАЙ СОФТ" уклали додаткову угоду № 8 до договору, за умовами якої, у зв`язку з коливанням ціни на електричну енергію на ринку енергоносіїв сторони дійшли згоди внести зміни у Комерційній пропозиції і викласти її в новій редакції, шляхом збільшення ціни на електричну енергію з 6,31552 грн за 1 кВт/год до 6,61593 грн за 1 кВт/год.

Окрім цього, у зв`язку з фактичним затвердженим обсягом асигнувань в бюджеті Немирівської ОТГ, 29.08.2022 між Сторонами укладено Додаткову угоду № 4, якою сторони внесли зміни до п. 5.1 Договору та визначили, що загальна вартість Договору становить 2 170 296,00 грн, з яких: 1 539 136,00 грн кошти власного бюджету; 631 160,00 грн кошти місцевого бюджету.

Комунальним підприємством "Немирівводоканал" Немирівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ СОФТ" підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме:

- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 556 від 29.04.2022 поставлено 83 515 кВт*год електричної енергії споживачу в квітні 2022 року по ціні 4,01954 грн/кВт*год без ПДВ, на загальну суму 402 830,43 грн (у тому числі ПДВ 67 138,41 грн);

- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 589 від 31.05.2022 поставлено 31 547 кВт*год електричної енергії споживачу в травні 2022 року по ціні 4,01954 грн/кВт*год без ПДВ, на загальну суму 152 165,3 грн (у тому числі ПДВ 25 360,9 грн);

- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 873 від 30.06.2022 поставлено 27 187 кВт*год електричної енергії споживачу в червні 2022 року по ціні 4,01954 грн/кВт*год без ПДВ, на загальну суму 131 135,14 грн (у тому числі ПДВ 21 855,86 грн);

- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1031 від 31.07.2022 поставлено 27 386 кВт*год електричної енергії споживачу в липні 2022 року по ціні 4,26097 грн/кВт*год без ПДВ, на загальну суму 140 029,00 грн (у тому числі ПДВ 23 338,17 грн);

- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1230 від 31.08.2022 поставлено 29 889 кВт*год електричної енергії споживачу в серпні 2022 року по ціні 4,54222 грн/кВт*год без ПДВ, на загальну суму 162 914,78 грн (у тому числі ПДВ 27 152,46 грн);

- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1426 від 30.09.2022 поставлено споживачу електричної енергії у вересні 2022 року, зокрема: в період з 01.09.2022-09.09.2022 - 6 800 кВт*год по ціні 4,79454 грн/кВт*год без ПДВ; в період з 10.09.2022-30.09.2022 - 15 950 кВт*год по ціні 5,11338 грн/кВт*год без ПДВ, на загальну суму 162 914,78 грн (у тому числі ПДВ 27 152,46 грн);

- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1619 від 31.10.2022 поставлено споживачу електричної енергії в жовтні 2022 року, зокрема: в період з 01.10.2022-20.10.2022 16 470 кВт*год по ціні 5,11338 грн/кВт*год без ПДВ; в період з 21.10.2022-31.10.2022 9 072 кВт*год по ціні 5,26293 грн/кВт*год без ПДВ, на загальну суму 158 355,31 грн (у тому числі ПДВ 26 392,55 грн);

- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1723 від 30.11.2022 поставлено споживачу електричної енергії в листопаді 2022 року, зокрема: в період з 01.11.2022-07.11.2022 - 6 030 кВт*год по ціні 5,26293 грн/кВт*год без ПДВ; в період з 08.11.2022-30.11.2022 19 852 кВт*год по ціні 5,51327 грн/кВт*год без ПДВ, на загальну суму 169 422,03 грн (у тому числі ПДВ 28 237,01 грн);

- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2037 від 31.12.2022 поставлено 9 963 кВт*год електричної енергії споживачу в грудні 2022 року по ціні 5,51328 грн/кВт*год без ПДВ, на загальну суму 65 914,51 грн (у тому числі ПДВ 10 985,75 грн).

На підставі підписаних сторонами актів здачі-приймання робіт (надання послуг) позивачем сплачено відповідачу визначену у актах вартість електричної енергії, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Враховуючи фактичну поставку Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ СОФТ" електричної енергії за збільшеними цінами, позивач звернувся із відповідним позовом до суду про визнання укладених додаткових угод до Договору недійсними, а також про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ СОФТ" 191 257,11 грн безпідставно отриманих коштів.

З урахування встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасно, правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно пункту 6 статті 1 Закону договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Так, згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як убачається з матеріалів справи, 23.02.2022 за результатами закупівлі № UA-2022-01-21-001542-b, між Комунальним підприємством "Немирівводоканал" Немирівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ СОФТ" укладено Договір № 23/02/22-1ЕП про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов якого Постачальник продає Споживачу із 23.02.2022 до 31.12.2022 товар "код ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія" (Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

З системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадку збільшення ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни електричної енергії на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Відповідно до умов комерційної пропозиції, яка є Додатком № 1 до Договору, сторони погодили: очікуваний обсяг постачання електричної енергії на 2022 рік - 463 400,00 кВт*год; ціну товару без тарифу на передачу та без тарифу на розподіл за кВт*год 2,2999485 грн; тариф на передачу - 0,34564 грн; тариф на розподіл - 1,25726 грн; базову ціну товару з тарифом на передачу та тарифом на розподіл 3,9028485 грн; ціну за одиницю - 4,6834182 грн; загальну суму Договору - 2 170 296,00 грн.

Таким чином, в Договорі про постачання електричної енергії споживачу №23/02/22-1ЕП від 23.02.2022 сторонами погоджені істотні умови - предмет, кількість, ціна, строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Упродовж дії договору між сторонами укладено ряд додаткових угод до договору, згідно яких збільшено ціну за одиницю товару. Підставами для укладення таких додаткових угод сторони визначили ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до Договору відповідач обґрунтував коливанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження якого (коливання) надав Комунальному підприємству "Немирівводоканал" Немирівської міської ради експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати № О-138 від 15.04.2022, № О-214 від 14.07.2022, № О-260 від 09.08.2022, № О-293 від 31.08.2022, № О-320 від 09.09.2022, № О-413/01 від 21.10.2022, № О-437 від 08.11.2022.

З наведеного вбачається, що оскаржувані додаткові угоди укладені сторонами на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (про що зазначено в п. 1 цих угод).

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Таким чином, обґрунтованим підтвердженням коливання ціни на ринку електричної енергії та в подальшому необхідності підвищення такої ціни може бути чітко визначений (окремий) період такого зростання/зменшення, а не вибірково взяті дати з найбільшим показником.

Надані Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ СОФТ" експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати за своїм змістом є лише документами фактографічно-інформаційного характеру і фактично дублюють дані із сайту ДП "Оператор ринку" та не містять будь-якої інформації саме про факт коливання цін на електричну енергію у порівняні з датою укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару або між датами укладення спірних додаткових угод чи застосування нової ціни.

Констатування середньозваженої ціни електроенергії на РДН в ОЕС України за певні періоди, за відсутності підтвердження ринкової вартості електроенергії на момент укладення договору, позбавляє суд можливості порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни в період дії Договору.

В експертних висновках Черкаської торгово-промислової палати зазначених вище визначення коливання ціни проводилось шляхом порівняння середньозваженої ціни, яка існувала на певні дати місяця, у більшості з інтервалом у декілька днів, що не може свідчити про наявність реального збільшення вартості електричної енергії, оскільки ціна на електричну енергію є динамічною і залежить від попиту та пропозиції на РДН на певну дату, а отже таке порівняння не є коректним. Тобто ціна кожного дня може як збільшуватись, так і зменшуватись.

Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару, оскільки при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/366/22.

Проте відповідних доказів (обґрунтувань) відповідачем надано не було. Зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач дійсно змушений був придбавати електричну енергію для її подальшої передачі позивачу на виконання обов`язків за Договором за ціною, визначеною на підставі показників, вказаних у відповідних інформаційних довідках.

Суд зауважує, що з метою підтвердження факту коливання ціни електроенергії на ринку, необхідно порівнювати її ціну за співмірні проміжки часу, наприклад, місяць з місяцем, декаду з декадою, а не на вибіркові дати в різних розрахункових періодах, при цьому, обов`язково таке порівняння має бути проведене починаючи з моменту укладення Договору, що відображатиме реальну тенденцію коливання ціни на ринку.

Водночас, визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, відтак, є похідною від попередніх додаткових угод, та підлягає визнанню недійсною, оскільки змінює ціну більш як на 10% (сумарно) в порівнянні до ціни, що погоджена сторонами на момент укладення Договору.

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його в власність покупця за договором про закупівлю можлива в випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення в випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, установлених у статті 652 ЦК України та п. 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Натомість, сторони шляхом укладення спірних додаткових угод, змінили (збільшили) ціну за одиницю товару, встановлену за результатами закупівлі, з 4,6834182 грн/кВт*год до 6,61593 грн/кВт*год, тобто фактично вартість 1 кВт/год (одиниця товару) збільшилася на 1,9325118 грн або на 41 %.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку, що надані постачальником документи не є належними доказами, що підтверджують факт коливання ціни електроенергії на ринку у порівняні з моментом укладення Договору (істотні умови якого визначені за фактом проведеної процедури закупівлі), а також у порівняні з моментом введення в дію нових цін, за підсумком, ціна за одиницю товару зросла на +41 %.

Таким чином, суд доходить висновку, що спірні додаткові угоди укладені за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на електроенергію за певні періоди дії Договору.

При цьому, суд звертає увагу на те, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору відповідач не міг не знати про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В той же час, частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності) згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.

Враховуючи те, що відповідачем не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов Договору після його підписання, то за таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваними Додатковими угодами є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі", а відтак, Додаткові угоди № 1 від 18.04.2022, № 2 від 19.07.2022, № 3 від 12.08.2022, № 5 від 05.09.2022, № 6 від 14.09.2022, № 7 від 25.10.2022, № 8 від 08.11.2022 до Договору № 23/02/22-1ЕП про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022 суперечать вищенаведеним нормам Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними.

Що стосується позовної вимоги в частині стягнення з відповідача надмірно сплачених за Договором № 23/02/22-1ЕП від 23.02.2022 грошових коштів у розмірі 191 257,11 грн, внаслідок укладення Додаткових угод № 1 від 18.04.2022, № 2 від 19.07.2022, № 3 від 12.08.2022, № 5 від 05.09.2022, № 6 від 14.09.2022, № 7 від 25.10.2022, № 8 від 08.11.2022 до Договору № 23/02/22-1ЕП про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2022, суд керується таким.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Зокрема, положеннями статті 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Згідно з частиною 1 статтею 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції Договору.

Враховуючи відповідні приписи законодавства, суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача всього, що було отримано за додатковими угодами, які були визнані судом недійсними, а при проведенні відповідних розрахунків повинні братися ціни, встановлені сторонами в основному договорі.

Обставина визнання додаткових угод недійсними означає, що зобов`язання сторін регулюються договором, а отже вартість 1 кВт*год становить 4,6834182 грн з ПДВ.

Як було зазначено судом, за спірний період відповідачем було поставлено 283 661 кВт*год електричної енергії, вартість якої з урахуванням положень договору мала становити 1 328 503,10 грн, при цьому відповідачем було сплачено 1 519 760,20 грн.

Згідно ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч.3 ст. 1212 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 зазначав, що ст. 1212 ЦК регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Схожі за змістом висновки наведені Верховним Судом також у постанові від 25.08.2022 у справі № 903/357/21.

Таким чином, внаслідок визнання недійсними додаткових угод, підстава для оплати електричної енергії за більшою ціною, ніж обумовлена договором, відсутня, а отже це покладає на відповідача обов`язок з повернення позивачу грошових коштів у сумі 191 257,11 грн як безпідставно набутого майна.

Поряд з цим, після відкриття провадження у даній справі Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ СОФТ" було сплачено Комунальному підприємству "Немирівводоканал" Немирівської міської ради грошові кошти у сумі 191 257,11 грн, що стверджується платіжними інструкціями, зокрема:

- № 43 від 25.06.2024 на суму 50 000 грн;

- № 1030 від 15.07.2024 на суму 50 000,00 грн;

- № 1103 від 29.07.2024 на суму 91 257,11 грн.

Відтак, станом на день ухвалення рішення в даній справі, відсутній спір щодо стягнення грошових коштів у сумі 191 257,11 грн як безпідставно набутого майна.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування та є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

У п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною) роз`яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Отже, в частині стягнення грошових коштів у сумі 191 257,11 грн як безпідставно набутого майна провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд зазначає таке.

Звертаючись до суду з позовною заявою у справі № 902/307/24 позивачем наведено орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 21 196,00 грн.

Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-другою статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду: копію договору про надання правничої допомоги № 1 від 13.02.2024, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Юридична консалтингова компанія "Партнери"; ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВХ № 1065268 від 18.03.2024; рахунок № 43/24/29 від 16.04.2024; платіжну інструкцію № 3652 від 05.06.2024 на суму 15 000 грн; акт про надання правничої допомоги № 34/24/29 від 22.08.2024.

Згідно з предметом договору про надання правничої допомоги № 1 від 13.02.2024 Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором.

Ціна цього Договору (Гонорар) становить 30 000,00 (тридцять тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ. Вартість послуг, наданих за Договором, визначається сторонами та вказується в рахунку на оплату послуг та Акті про надання правничої (правової) допомоги (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання Клієнтом рахунку.

При розрахунку вартості правничої (правової) допомоги, вказаної в п. 4.1 даного договору, враховується час, витрачений Адвокатським об`єднанням, її партнерами та співробітниками. Співробітники Адвокатського об`єднання надають правничу (правову) допомогу, передбачену умовами даного Договору, Клієнту в робочий час. Під робочим часом у цьому випадку розуміється, час: з 9-00 годин до 18-00 годин у робочі дні, визначені згідно чинного трудового законодавства України (п. 4.3 Договору).

Пунктом 4.5 Договору визначено, що за результатами надання правничої (правової) складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням правничої (правової) допомоги і її вартість. Акт надсилається Клієнту Адвокатським об`єднанням факсимільним зв`язком або поштою. На письмову вимогу Клієнта, Адвокатське об`єднання може надавати Акти про надання правничої (правової) допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правничої (правової) допомоги із ідентифікацією.

Даний договір укладений на строк до 31 грудня 2024 року та набирає чинності з моменту його підписання (п. 7.1 Договору).

Матеріалами справи підтверджено, що правову допомогу позивачу у справі надав адвокат Мельничук І.М. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВХ № 1065268 від 18.03.2024, договору № 1 про надання правничої допомоги від 13.02.2024.

16.04.2024 Адвокатським об`єднанням "Юридична консалтингова компанія "Партнери" виставлено позивачу рахунок № 43/24/29 на оплату правничої допомоги за договором № 1 від 13.02.2024 в розмірі 15 000,00 грн, який останнім оплачено 05.06.2024 згідно платіжної інструкції № 3652.

Між АО "Юридична консалтингова компанія "Партнери" та КП "Немирівводоканал" Немирівської міської ради 22.08.2024 складено та підписано акт №34/24/29 про надання правничої допомоги, відповідно до якого АО "Юридична консалтингова компанія "Партнери" надало клієнту такі види правничої допомоги: вивчення матеріалів справи; підготовка та подання позовної заяви щодо стягнення з ТОВ "СКАЙ СОФТ" безпідставно отриманих коштів за договором № 23/02/22-1ЕП від 23 лютого 2022 року у розмірі 255 933,88 грн; підготовка та подання клопотань у справі № 902/307/24; підготовка та подання пояснень у справі № 902/307/24; участь у судових засіданнях у справі № 902/307/24.

Поряд з цим, відповідач по справі щодо стягнення заявленої суми витрат заперечує, посилаючись на те, що позовна заява структурно не є складною, тому на її складання витрачено не багато часу.

Суд зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково, - керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.

Системний аналіз норм Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку про те, що вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною, із застосуванням критеріїв, визначених у статті 126 та частинах 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд і ухвалює рішення в цій частині.

У пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 ГПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Такі висновки викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Водночас, дослідивши надані заявником докази, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 15 000,00 грн не в повній мірі відповідає наведеним вище критеріям.

Так, витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі №904/4507/18.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві понесених ним витрат на правничу допомогу за рахунок іншої сторони, суд, встановивши обставини справи та оцінивши надані на їх підтвердження докази, дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн є завищеним, неспівмірним із складністю цієї справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

Зважаючи на заперечення відповідача щодо розміру витрат позивача на правову допомогу та наведені в них обґрунтування, проаналізувавши хід розгляду даної справи та подані сторонами протягом розгляду справи матеріали, суд вважає, що у даному випадку належить застосувати принцип реальності адвокатських витрат, тобто їхньої дійсної необхідності та неминучості, а також слід виходити з критерію розумності розміру цих витрат.

Ураховуючи вищевикладене та дискреційні повноваження, надані суду положеннями частини п`ятої статті 129 ГПК, суд дійшов висновку про те, що у цій справі наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500,00 грн (50 % заявленої до стягнення суми), оскільки цей розмір судових витрат є дійсним, обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності відповідних витрат.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 191 257,11 грн закрити.

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 18.04.2022 до Договору № 23/02/22-1ЕП від 23.02.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Комунальним підприємством "Немирівводоканал" Немирівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ СОФТ".

4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 19.07.2022 до Договору № 23/02/22-1ЕП від 23.02.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Комунальним підприємством "Немирівводоканал" Немирівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ СОФТ".

5. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 12.08.2022 до Договору № 23/02/22-1ЕП від 23.02.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Комунальним підприємством "Немирівводоканал" Немирівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ СОФТ".

6. Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 05.09.2022 до Договору № 23/02/22-1ЕП від 23.02.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Комунальним підприємством "Немирівводоканал" Немирівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ СОФТ".

7. Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 14.09.2022 до Договору № 23/02/22-1ЕП від 23.02.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Комунальним підприємством "Немирівводоканал" Немирівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ СОФТ".

8. Визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 25.10.2022 до Договору № 23/02/22-1ЕП від 23.02.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Комунальним підприємством "Немирівводоканал" Немирівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ СОФТ".

9. Визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 08.11.2022 до Договору № 23/02/22-1ЕП від 23.02.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Комунальним підприємством "Немирівводоканал" Немирівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ СОФТ".

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ СОФТ" (вул. Ольги Олійник, 6, м. Сміла, Черкаська область, 20702; код ЄДРПОУ 32654545) на користь Комунального підприємства "Немирівводоканал" Немирівської міської ради (вул. Соборна, буд. 23, м. Немирів, Вінницька область, 22800; код ЄДРПОУ 41940051) 21 196 грн 00 коп витрат зі сплати судового збору та 7 500 грн 00 коп - витрат на правничу допомогу.

11. Витрати на правничу допомогу в розмірі 7 500,00 грн залишити за позивачем.

12. Примірник рішення надіслати сторонам, представникам Мельничуку І.М. та Атопкіну С.В. - до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 18 жовтня 2024 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи