Рішення

від 17.10.2024 по справі 903/729/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 жовтня 2024 року Справа № 903/729/24

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Бідюк С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом фізичної особи - підприємця Гущика Андрія Трохимовича, м. Луцьк

до відповідача: Підприємства ПІК (Пошук, Ініціатива, Контакт) Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України, м. Луцьк

про стягнення 225252,32 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

16.08.2024 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна фізичної особи-підприємця Гущика Андрія Трохимовича до Підприємства ПІК (Пошук, Ініціатива, Контакт) Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України про стягнення 225 252,32 грн, з яких: 78 906,56 грн пені, 19 980,23 - інфляційних втрат, 439,89 грн три відсотки річних, 125 925,64 тридцять відсотків річних та судові витрати по справі. Розгляд справи просить здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позовна заява обґрунтована тим, що у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язання по оплаті заборгованості в розмірі 356800 грн згідно рішення господарського суду Волинської області від 16.01.2024, настали правові наслідки порушення грошових зобов`язань, а саме: обов`язок сплати неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних.

Ухвалою суду від 20.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України; одночасно копію відзиву з долученими до нього документами надіслати позивачу, докази відправки надати суду; в строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання позивачу; встановлено позивачу строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали, позивачу - протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторони, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин.

Відповідач ухвалу суду отримав 20.08.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 25).

Строк для подання відзиву по 04.09.2024.

Відповідач у встановлений строк відзиву не подав.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи відсутність відзиву на позов, закінчення строку для його подання, ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки, призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив наступне.

28.03.2023 між фізичною особою - підприємцем Гущиком Андрієм Трохимовичем (субпідрядник, позивач) та підприємством ПІК (Пошук, Ініціатива, Контакт) Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України (підрядник, відповідач) укладено договір субпідряду № 5 (а.с. 8-10).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договору субпідряду № 5 від 28.03.2023.

Згідно умов договору субпідрядник зобов`язується на власний ризик, власними силами, з матеріалів замовника, за завданням підрядника виконати, у відповідності до умов договору, роботи, які підрядник зобов`язується прийняти і оплатити (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що субпідрядник виконує роботи щодо проведення ремонтно - будівельних робіт, а саме влаштування системи утеплення пінополістирольними плитами примішення АТ "Рівнегаз", що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Будівельників, 6. Відповідно до п. 2.1 договору сторони погодили, що вартість робіт по даному договору становить 356 800 грн. Договірна ціна є приблизною. Перелік робіт та матеріалів, їх кількість та ціна визначається у Приблизному кошторисі відповідно до Додатку №1.

Пунктом 2.3. договору розрахунки за роботи здійснюються підрядником перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника. Прийом-передача виконаних робіт здійснюється уповноваженими представниками сторін за актом приймання-передачі виконаних робіт (п. 5.7 договору).

Пунктом 3.3.6. договору сторони погодили, що підрядник - підприємство "ПІК" зобов`язаний оплатити виконані субпідрядником - ФОП Гущиком А.Т. роботи. Даний договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без будь яких зауважень.

Пунктом 5.4. договору визначено порядок прийняття робіт, а саме: «Передача закінчених робіт субпідрядником і приймання їх підрядником оформлюється актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.».

Згідно п. 5.7. договору, підписання акту приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами. У відповідності до п. 7.7. договору субпідряду № 5 від 28.03.2023 у випадку недотримання підрядником терміну остаточного розрахунку, передбаченого даним договором, підрядник сплачує субпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також вартість робіт з врахуванням встановленого індексу інфляції та 3 (три) відсотки річних від простроченої суми за кожен день затримки платежу. У випадку прострочення оплати робіт більше ніж на 10 (десять) робочих днів, підрядник сплачує субпідряднику 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми за кожен день затримки платежу.

18.05.2023 сторонами підписано акт надання послуг № 6, згідно якого загальна вартість робіт склала 356 800 грн. Відповідач претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт не має (а.с. 12).

18.05.2023 позивачем виставлено відповідачу рахунок № 7 на оплату виконаних робіт на суму 356 800 грн (а.с. 13).

12.07.2023 позивачем вручено директору підприємства «ПІК» Антипенкову Олександру Олеговичу вимогу про оплату заборгованості в розмірі 356800 грн (а.с. 14).

31.07.2023 позивач звернувся до господарського суду Волинської області із позовною заявою про стягнення із підприємства ПІК (Пошук, Ініціатива, Контакт) Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України 356 800 грн боргу, 5000 грн витрат на правову допомогу та 5352 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішенням господарського суду Волинської області по справі № 903/795/23 від 16.01.2024 позов ФОП Гущика Андрія Трохимовича до підприємства "ПІК" задоволено повністю. Стягнуто з Підприємства ПІК (Пошук, Ініціатива, Контакт) Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України на користь фізичної особи - підприємця Гущика Андрія Трохимовича 356 800,00 грн заборгованості та 5352,00 грн витрат зі сплати судового збору.

На виконання рішення 27.07.2024 Господарським судом Волинської області видано наказ про примусове виконання рішення. Наказ пред`явлено до виконання.

Як зазначає позивач, станом на день подачі позову відповідач заборгованості не сплатив.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності із ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610, ч.1 ст. 612, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 5.7. договору, підписання акту приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою «Совтрансавто-Холдинг» проти України визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в закону силу, не може бути поставлено під сумнів.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та три відсотки річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим. Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

У п. 7.7. договору сторони зазначили, що у випадку недотримання підрядником терміну остаточного розрахунку, передбаченого даним договором, підрядник сплачує субпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також вартість робіт з врахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних від простроченої суми за кожен день затримки платежу. У випадку прострочення оплати робіт більше ніж на десять робочих днів, підрядник сплачує субпідряднику тридцять відсотків річних від простроченої суми за кожен день затримки платежу.

З огляду на викладене, у зв`язку з тим, що відповідач не сплатив заборгованість згідно договору і примусове стягнення боргу з відповідача у розмірі 356 800 грн не відбулось, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, вимога позивача про стягнення з відповідача 439,89 грн 3% річних за період з 19.05.2023 по 02.06.2023 та 19 980,23 грн інфляційних втрат за період з червня 2023 року по червень 2024 року є підставною. Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком 3 % річних та інфляційних втрат та вважає, що дані суми підлягають стягненню з відповідача (розрахунки наведені у позовній заяві а.с. 3-4).

Щодо заявлених до стягнення позивачем тридцяти відсотків річних в розмірі 125 925,64 грн за період з 05.06.2023 по 07.08.2024, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, законодавством закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умови договору.

Оскільки, у випадку недотримання підрядником терміну остаточного розрахунку сторони в договорі субпідряду №5 від 28.03.2023 погодили можливість стягнення із підрядника вартості робіт з врахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми за кожен день затримки платежу, а у випадку прострочення оплати робіт більше ніж на десять робочих днів стягнення вартості робіт з врахуванням тридцяти відсотків річних від простроченої суми за кожен день затримки платежу, беручи до уваги той факт, що позивач нараховує три відсотки річних та тридцяти відсотків річних за прострочення оплати робіт за різні періоди, що виключає подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що заборонено ст. 61 Конституції України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення із відповідача 125925,64 грн 30% річних за період з 05.06.2023 по 07.08.2024 підставні та підлягають до задоволення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 7.7. договору субпідряду № 5 від 28.03.2023 сторони узгодили, що у випадку недотримання підрядником терміну остаточного розрахунку, передбаченого даним договором, підрядник сплачує субпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п. 7 Розділу ІХ Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 12 березня до 22 травня 2020 року на всій території України встановлений карантин, який неодноразово продовжувався.

Постановою КМУ № 651від 27.06.2023 постановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30.09.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача пені в розмірі 78 906 грн 56 коп, нарахованої на суму основного боргу, за період прострочення з 19.05.2023 по 18.11.2023 згідно наданого розрахунку, підлягає до стягнення із відповідача в повному обсязі.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України № 3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 3378,78 грн відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Підприємства ПІК (Пошук, Ініціатива, Контакт) Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України (вул. Кафедральна,14, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 13347739) на користь фізичної особи - підприємця Гущика Андрія Трохимовича ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) 78 906,56 грн пені, 19 980,23 грн інфляційних втрат, 439,89 грн 3% річних, 125 925,64 грн 30% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 3378,78 грн, а всього 228 631,10 грн (двісті двадцять вісім тисяч шістсот тридцять одна грн 10 коп.)

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяС. В. Бідюк