Рішення

від 17.10.2024 по справі 904/3839/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3839/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Снабелектро" (м. Дніпро)

до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 115 від 01.11.2019 у загальному розмірі 79 364 грн. 46 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Снабелектро" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, з урахуванням уточнень до неї, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 115 від 01.11.2019 у загальному розмірі 79 364 грн. 46 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 33 114 грн. 96 коп. - основний борг;

- 32 246 грн. 67 коп. - пеня;

- 11 514 грн. 23 коп. - інфляційні втрати;

- 2 488 грн. 60 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 115 від 01.11.2019 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 33 114 грн. 96 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, пункту 6 статті 231, 343 Господарського кодексу України та Закону України "Про несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 21.02.2022 по 23.08.2024 у сумі 32 246 грн. 67 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період прострочення з березня 2022 року по липень 2024 року у розмірі 11 514 грн. 23 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 21.02.2022 по 23.08.2024 у сумі 2 488 грн. 60 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь сплачений судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2024 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду № 41432/24 від 03.09.2024).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 09.09.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Так, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Судом було з`ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Враховуючи вказане, ухвала суду від 09.09.2024 суду була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку, а саме:

- позивачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи;

- відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Як було зазначено вище, ухвала суду від 09.09.2024 була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 09.09.2024 була доставлена до Електронного кабінету відповідача - 09.09.2024 о 22:00 (а.с.127).

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 10.09.2024 відповідач отримав ухвалу суду від 09.09.2024, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с. 127).

Крім того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 09.09.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121463016) надіслано судом 09.09.2024, зареєстровано в реєстрі 09.09.2024 та оприлюднено 10.09.2024, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 09.09.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (10.09.2024), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 25.09.2024.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані більше ніж три тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на 17.10.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 09.10.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 08.11.2024, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати та наявність підстав для застосування наслідків такого прострочення у вигляді стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як убачається з матеріалів справи, 01.11.2019 між Приватним акціонерним товариством "Суха Балка" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Снабелектро" (далі - постачальник, позивач) укладено договір № 115 (далі - договір, а.с. 14-16), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати покупцю продукцію (далі по тексту - товар), а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених договором умовах.

У пункті 13.5. договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Моментом підписання договору є дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторінці договору.

У пункті 13.4. договору визначено, що договір та всі первинні документи, які фіксують здійснення фінансово-господарських операцій між постачальником і покупцем, повинні бути скріплені печатками і підписані особисто уповноваженими посадовими особами.

Згідно з пунктом 13.7. договору невід`ємною частиною договору є: додаток № 1 "Форма довіреності"; додаток № 2 "Перелік видів порушень та матеріальної відповідальності за їх вчинення".

Вказаний договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками обох сторін.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 1.2. договору номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови згоджуються сторонами в специфікаціях (додатках), які після їх підписання є невід`ємною частиною договору. При зазначенні переліку, асортименту в специфікаціях (додатках) обов`язково вказується код УКТ ЗЕД товару з дотриманням наступних вимог:

- при придбанні товарів, вироблених в України (крім підакцизних), вказується не менш як 4 перших символів УКТ ЗЕД;

- при придбанні товарів, імпортованих в Україну та підакцизних, вказується 10 символів коду УКТ ЗЕД.

У розділі 3 договору сторонами були визначені умови щодо ціни і загальної вартості договору, а саме:

- ціна товару встановлюється та узгоджується сторонами відповідно до пункту 1.2. договору (пункт 3.1. договору);

- загальна вартість договору визначається вартістю всіх специфікацій (додатків), підписаних по договору, які є невід`ємною частиною договору (пункт 3.2. договору);

- ціни на товар, що поставляється за договором, фіксуються на момент підписання договору і не підлягають зміні в односторонньому порядку протягом строку дії договору. Зміна ціни допускається тільки за наявності письмової угоди сторін, умову про яку сторони зазначають у специфікації (додатку). Сторони прийняли, що всі ціни, обумовлені в специфікаціях (додатках) до договору, є звичайними, справедливими, ринковими (пункт 3.3. договору).

З матеріалів справи також вбачається, що до договору сторонами укладались Додаткові угоди, а саме: № 1 від 24.12.019, № 2 від 31.12.2020 та № 3 від 31.12.2021 (а.с.18-20).

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договору поставка товару здійснюється партіями. Партія товару - товар, оформлений одним товарно-транспортним документом. Базисні умови, терміни поставки товару, а також відвантажувальні реквізити, узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках) до договору.

У відповідності до вказаних умов, сторонами були складені та підписані Специфікації до договору, в яких сторони визначили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару, що підлягав поставці, а саме:

- 08.11.2019 було підписано специфікацію № 1 від 08.11.2019 до договору на поставку товару, а саме: 1-го найменування товару на загальну вартість 66 708 грн. 00 коп. (а.с. 21);

- 13.11.2019 сторонами підписано специфікацію № 2 до договору на поставку товару, а саме: 1-го найменування товару на загальну суму 889 грн. 20 коп. (а.с. 22). 24.12.2019 було внесено зміни до договору шляхом підписання додаткової угоди № 1, яка є невід`ємною частиною договору. Відповідно до даної угоди сторони дійшли згоди змінити порядок та строки здійснення оплати за товар, поставлений до 01.12.2019, по розрахункам за який існує заборгованість в загальній сумі 29 053 грн. 80 коп.;

- 06.02.2020 сторонами підписано специфікацію № 3 до договору на поставку товару, а саме: 3-х найменувань товару на загальну суму - 481 грн. 86 коп. (а.с. 23);

- 02.03.2020 сторонами підписано специфікацію № 4 до договору на поставку товару, а саме: 1-го найменування товару, на загальну суму 13 237 грн. 74 коп. (а.с. 24);

- 06.05.2020 сторонами підписано специфікацію № 5 до договору на поставку товару, а саме: 5-ти найменувань товару, на загальну суму 12 687 грн. 36 коп. (а.с. 26);

- 10.06.2020 сторонами підписано специфікацію № 6 до договору на поставку товару, а саме: 3-х найменувань товару на загальну суму 10 855 грн. 32 коп. (а.с. 27);

- 27.11.2020 сторонами підписано специфікацію № 7 до договору на поставку товару, а саме: 16-ти найменувань товару на загальну суму 6 520 грн. 98 коп. (а.с. 28);

- 24.12.2020 сторонами підписано специфікацію № 8 до договору на поставку товару, а саме: 7-ми найменувань товару на загальну суму - 8 100 грн. 12 коп. (а.с.29);

- 28.12.2020 сторонами підписано специфікацію № 9 до договору на поставку товару, а саме: 1-го найменування товару на загальну суму 858 грн. 60 коп. (а.с. 30). 31.12.2020 до договору було винесено зміни шляхом підписання додаткової угоди № 2 від 31.12.2020 про продовження строку дії договору до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. А також внесено нові реквізити сторін;

- 08.02.2021 сторонами підписано специфікацію № 10 до договору на поставку товару, а саме: 2-х найменувань товару на загальну суму 33 147 грн. 00 коп. (а.с. 31);

- 25.02.2021 сторонами підписано специфікацію № 11 до договору на поставку товару, а саме: 30-ти найменувань товару на загальну суму 20 333 грн. 32 коп. (а.с. 32);

- 19.03.2021 сторонами підписано специфікацію № 12 до договору на поставку товару, а саме: 30-ти найменувань товару на загальну суму 48 312 грн. 24 коп. (а.с. 33);

- 24.03.2021 сторонами підписано специфікацію № 13 до договору на поставку товару, а саме: 3-х найменувань товару на загальну суму 17 570 грн. 40 коп. (а.с. 34;

- 21.04.2021 сторонами підписано специфікацію № 14 до договору на поставку товару, а саме: 1-го найменування товару на загальну суму 6 000 грн. 12 коп. (а.с. 15);

- 27.05.2021 сторонами підписано специфікацію № 15 до договору на поставку товару, а саме: 14-ти найменувань товару на загальну суму 30 764 грн. 04 коп. (а.с. 36);

- 28.07.2021 сторонами підписано специфікацію № 16 до договору на поставку товару, а саме: 23-х найменувань товару на загальну суму 32 993 грн. 40 коп. (а.с. 37);

- 10.09.2021 сторонами підписано специфікацію № 17 до договору на поставку товару, а саме: 1-го найменування товару на загальну суму 6 000 грн. 12 коп. (а.с. 38);

- 29.09.2021 сторонами підписано специфікацію № 18 до договору на поставку товару, а саме: 1-го найменування товару на загальну суму 144 грн. 00 коп. (а.с. 39);

- 22.11.2021 сторонами підписано специфікацію № 19 до договору на поставку товару, а саме: 17-ти найменувань товару на загальну суму 31 374 грн. 96 коп. (а.с. 40);

- 10.12.2021 сторонами підписано специфікацію № 20 до договору на поставку товару, а саме: 2-х найменувань товару на загальну суму 1 689 грн. 60 коп. (а.с. 41). 31.12.2021 до договору було винесено зміни шляхом підписання додаткової угоди № 3 від 31.12.2021 про продовження строку дії договору до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором;

- 17.01.2022 сторонами підписано специфікацію № 21 до договору на поставку товару, а саме: 1-го найменування товару на загальну суму 2 979 грн. 00 коп. (а.с. 42);

- 21.01.2022 сторонами підписано специфікацію № 22 до договору на поставку товару, а саме: 8-ми найменувань товару на загальну суму 7 798 грн. 44 коп. (а.с. 43);

- 10.02.2022 сторонами підписано специфікацію № 23 до договору на поставку товару, а саме: 1-го найменування товару на загальну суму 5 292 грн. 00 коп. (а.с. 44);

- 02.06.2022 сторонами підписано специфікацію № 24 до договору на поставку товару, а саме: 5-ти найменувань товару на загальну суму 7 603 грн. 56 коп. (а.с. 45);

- 17.08.2022 сторонами підписано специфікацію № 25 до договору на поставку товару, а саме: 8-ми найменувань товару на загальну суму 25 978 грн. 50 коп. (а.с. 46).

Загальна сума договору №115 від 01.11.2019, з урахування всіх специфікації, складає 499 986 грн. 48 коп.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата, проставлена на видатковій накладній при отриманні товару; при поставці залізничним транспортом - відмітка станції призначення в залізничній накладній, якщо інше не обумовлено специфікацією (додатком). Право власності на товар, а також всі пов`язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця у відповідності до умов переходу права власності на товар, визначений у специфікаціях (додатках).

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем у період з 10.01.2022 по 21.02.2022 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 33 114 грн. 96 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:

- видатковою накладною № 4 від 10.01.2022 на суму 22 358 грн. 52 коп. (а.с. 47);

- видатковою накладною № 31 від 03.02.2022 на суму 2 958 грн. 00 коп. (а.с. 49);

- видатковою накладною № 30 від 03.02.2022 на суму 5 989 грн. 32 коп. (а.с. 50);

- видатковою накладною № 44 від 21.02.2022 на суму 1 809 грн. 12 коп. (а.с. 52).

Товар, зазначений у видаткових накладних, складених у період з 10.01.2022 по 21.02.2022, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення.

Суд також зауважує, що товар, визначений умовами договору (Специфікацій до договору), у повній мірі відповідає товару, що був поставлений згідно з вказаними видатковими накладними, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання від позивача товару у період з 10.01.2022 по 21.02.2022 за переліченими вище видатковими накладними відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за ним.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Згідно з пунктом 4.1. договору оплата вартості партії товару (платежі) здійснюється в гривнях, на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у договорі, на умовах оплати узгоджених сторонами у відповідній специфікації (додатках) до договору. У цьому випадку, умови оплати поширюються тільки на партії товару, передбачені такими специфікаціями (додатками).

Відповідно до пункту 4.2. договору підставою для оплати узгодженої до відвантаження партії товару є виставлений постачальником рахунок.

З матеріалів справ вбачається, що позивачем були виставлені рахунки на оплату поставленого у період з 10.01.2022 по 21.02.2022 товару (а.с. 47, 49, 50, 52 на зворотах).

Суд не досліджує питання фактичного отримання вказаних рахунків на оплату, оскільки:

- за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а в даному випадку такі реквізити містилися, зокрема у договорі № 115 від 01.11.2019;

- ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє боржника від обов`язку з оплати поставленого товару.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №922/1831/15 від 09.07.2020, у справі № 908/771/19 від 18.02.2020, у справі № 910/1558/19 від 13.02.2020, у справі ; 910/14282/18 від 17.07.2019, у справі № 918/537/18 від 02.07.2019, у справі № 910/19702/17 від 20.12.2018, у справі № 910/21406/17 від 10.10.2018, у справі №910/22589/17 від 05.09.2018, у справі № 905/915/17 від 13.07.2018.

Як зазначає позивач у позовній заяві, та що не спростовано відповідачем, поставлений у період з 10.01.2022 по 21.02.2022 товар не був оплачений відповідачем.

Таким чином, позивач посилається на те, що відповідачем були порушені зобов`язання за договором поставки № 115 від 01.11.2019 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 33 114 грн. 96 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, пункту 6 статті 231, 343 Господарського кодексу України та Закону України "Про несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 21.02.2022 по 23.08.2024 у сумі 32 246 грн. 67 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період прострочення з березня 2022 року по липень 2024 року у розмірі 11 514 грн. 23 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 21.02.2022 по 23.08.2024 у сумі 2 488 грн. 60 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови договору (Специфікацій, за якими був поставлений товар у спірний період), судом встановлено, що строк оплати поставленого у період з 10.01.2022 по 21.02.2022 товару на загальну суму 33 114 грн. 96 коп., є таким, що настав.

У той же час, в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем у період з 10.01.2022 по 21.02.2022 товару на суму 33 114 грн. 96 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 33 114 грн. 96 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд відзначає, що положень щодо розміру та порядку застосування штрафних санкцій, зокрема пені, у випадку несвоєчасного оплати поставленого товару, умови договору № 115 від 01.11.2019 не містять.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

Господарський суд відзначає, що чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого неустойка стягується і конкретний її розмір.

За приписом же статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У той же час, за прострочення виконання зобов`язання, на підставі частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, пункту 6 статті 231, 343 Господарського кодексу України та Закону України "Про несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 21.02.2022 по 23.08.2024 у сумі 32 246 грн. 67 коп.

З цього приводу господарський суд констатує, що в тому випадку, коли правочин не містить у собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №904/5922/17, в якій спірними були подібні умови договору, а також у постанові Великої Палати Верховного суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Оскільки, як було встановлено судом, умови договору № 115 від 01.11.2019 не містять положень щодо розміру та порядку застосування штрафних санкцій, зокрема пені, у випадку несвоєчасного оплати поставленого товару; закон також не встановлює такі умови щодо спірних правовідносин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення пені в сумі 32 246 грн. 67 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період прострочення з березня 2022 року по липень 2024 року у розмірі 11 514 грн. 23 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат (а.с. 119-120), проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період нарахування інфляційних втрат, арифметично розрахунок проведено також вірно.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, судом враховано таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат (а.с. 119-120), проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені сума заборгованості та період нарахування інфляційних втрат, розрахунок проведено з урахуванням вказаної вище методики та арифметично вірно.

Враховуючи вказане, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с. 119-120), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 11 514 грн. 23 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 21.02.2022 по 23.08.2024 у сумі 2 488 грн. 60 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 118), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені сума заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 2 488 грн. 60 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем, становить 2 422 грн. 40 коп.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд відзначає, що, у зв`язку з внесенням позивачем судового збору у більшому розмірі, частина судового збору (605 грн. 60 коп.) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету в порядку, передбаченому пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (після надходження відповідного клопотання за ухвалою суду).

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 1 438 грн. 15 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Снабелектро" до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" про стягнення заборгованості за договором поставки № 115 від 01.11.2019 у загальному розмірі 79 364 грн. 46 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (вулиця Конституційна, будинок 5, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029; ідентифікаційний код 00191329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Снабелектро" (вулиця Аржанова, будинок 2, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 42601442) 33 114 грн. 96 коп. - основного боргу, 11 514 грн. 23 коп. - інфляційних втрат, 2 488 грн. 60 коп. - 3% річних та 1 438 грн. 15 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 17.10.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко