Рішення

від 18.10.2024 по справі 905/1096/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.10.2024 Справа №905/1096/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,

розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Акціонерного товариства «Акцент-Банк», м.Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФБС. Маркет», м.Маріуполь

про стягнення 46107,92 грн

без виклику учасників справи

Суть спору: Позивач, Акціонерне товариство «Акцент-Банк», м.Дніпро звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФБС. Маркет», м.Маріуполь про стягнення 46107,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору №50.43.0000000017 від 08.12.2021 в частині своєчасної та в повному обсязі повернення кредиту та процентів за користування кредитом.

Ухвалою суду від 26.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1096/24; здійснювати розгляд справи вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; сторонам встановлено строк для здійснення дій процесуального характеру.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 26.08.2024 була доставлена до електронного кабінету позивача в підсистемі «Електронний суд» про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку документу до електронного кабінету.

Крім того, ухвала від 26.08.2024 направлялася на адресу електронної пошти позивача та згідно з довідкою про доставку електронного листа, що сформована програмою Діловодство спеціалізованого суду, документ доставлено до електронної скриньки 26.08.2024.

Отже, позивач був належним чином повідомлений про рух справи.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи ТОВ «ФБС. Маркет», м.Маріуполь зареєстровано за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, просп.Будівельників, буд.166.

Відповідно до вимог Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», розділу IІ. Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України м.Маріуполь, Донецької області є тимчасово окупованим з 05.03.2022 (UA14140000000070889 вся територія Маріупольського району з 05.03.2022).

Відправлення поштової кореспонденції до м.Маріуполь не здійснюється у зв`язку з тимчасовою окупацією, а тому направити копію ухвали суду від 26.08.2024 у даній справі у встановлений ст. 242 Господарського процесуального кодексу України спосіб, а саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення (у зв`язку з відсутністю у відповідача електронного кабінету), неможливо.

Згідно з ст.12.1. ч.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (із змінами та доповненнями) якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Так, судом на офіційному сайті Господарського суду Донецької області на веб-порталі «Судова влада» 27.08.2024 було опубліковано оголошення зі змістом резолютивної частини ухвали від 26.08.2024, роздруківка означеного оголошення наявна в матеріалах справи.

Ухвала суду від 26.08.2024 направлена на адресу відомої електронної пошти відповідача та згідно з довідкою про доставку електронного листа, що сформована програмою Діловодство спеціалізованого суду, документ доставлено до електронної скриньки 26.08.2024.

Окрім того, суд намагався передати телефонограму відповідачу на зазначений в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань номер телефону, однак встановити телефонний зв`язок з ТОВ «ФБС. Маркет» не вдалось, про що свідчить наявна в матеріалах справи телефонограма від 26.08.2024.

Водночас, ухвала суду по справі №905/1096/24 оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості якого є офіційними та відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України, а тому відповідач мав можливість ознайомитись з нею у вказаному реєстрі.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про рух справи.

Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомив.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено учасникам справи необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на належне повідомлення учасників справи про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив.

08.12.2021 між позивачем, Акціонерним товариством «Акцент-Банк» (далі - банк, кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФБС. Маркет» (далі позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір №50.43.0000000017 (далі-договір), за умовами п. 1.1 якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2. цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Відновлювальна кредитна лінія (далі кредит) надається банком для здійснення позичальником платежів пов`язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що термін повернення кредиту зазначається у п.А.3 цього договору.

За приписами п. 1.3 договору усі істотні умови кредитування наведені у розділі А цього договору «Істотні умови кредитування».

Згідно з п. А.1, А.2, А.3 Розділу А істотними умовами кредитування є вид кредиту відновлювальна кредитна лінія з лімітом у розмірі 100000,00 грн на поповнення обігових коштів, наданий на термін 24 місяці з дати укладення договору.

Пунктом А.3 договору також передбачено, що згідно зі ст.ст. 212, 651 Цивільного кодексу України, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 07.12.2023.

Пунктом А.5 договору визначено, що позичальник погашає повністю до нуля заборгованість по цьому договору через транзитний рахунок, зазначений у п.А.4 цього договору у термін до 60 днів, 90 днів, 180 днів з моменту її виникнення за кожним окремим траншем. Кожен транш надається позичальнику на підставі поданої ним заяви (далі- заява), за формою, викладеною у додатку №1 до цього договору.

У п.А.6 договору сторони визначили, що зобов`язання позичальника забезпечуються: договором поруки/застави майнових прав/іпотеки №N70.43.0000000053 від 08.12.2021.

У п.А.7 договору сторони дійшли згоди, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі: для траншів строком до 60 днів 19,9% процентів річних, строком до 90 днів 21,9% процентів річних, для траншів строком до 180 днів 23,90% процентів річних та є фіксованою процентною ставкою у вказаний період.

Відповідно до п.А.8 договору у випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов`язання позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом згідно з п.А.7 від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку, передбаченого п. А.3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі % подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням. При цьому проценти за користування кредитом та винагороди не нараховуються та не сплачуються.

Датою сплати процентів є 25 число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п. 7.3 цього договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п. 2.3.2 цього договору) (п. А.9. договору).

Відповідно до п.п. 2.2.2-2.2.4. договору, позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору; погашати заборгованість з оборотністю згідно з п.А.5 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2, 2.2.17., 2.2.18., 2.3.2. цього договору.

За умовами п. 4.1 договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, згідно з п. 1.2., 2.2.3, 2.2.4, 2.2.17., 2.2.18., 2.3.2, 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.7 цього договору.

Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п. 4.1., 4.2. цього договору, здійснюється у дату сплати процентів. Дата сплати проценті визначена у п.А.9 цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту є дата фактичного погашення кредиту (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.5 договору, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню.

Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується (п.4.8-4.9. договору).

Пунктами 6.1-6.3. договору передбачено, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами. Цей договір набуває чинності з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором. Цей договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку.

Договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача без зауважень та застережень, а також скріплено печатками сторін.

Як встановлено судом, додатком 1 до кредитного договору №50.43.0000000017 від 30.12.2021, відповідачем оформлено заяву на видачу кредитних коштів від 30.12.2021 згідно змісту якої ТОВ «ФБС. Маркет» просив позивача надати кредитні кошти на поточний рахунок у розмірі 43000,00 грн, дата видачі 30.12.2021, дата погашення 27.02.2022 для використання на поповнення обігових коштів.

На виконання умов договору банком видано транш в розмірі 43000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №TR.21337281.22996.70198 від 30.12.2021.

В матеріалах справи наявна виписка/особовий рахунок з 30.12.2021 по 25.07.2024 по рахунку відповідача, згідно якої ТОВ «ФБС. Маркет» частково виконувались умови договору.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язків по кредитниму договору №50.43.0000000017 від 08.12.2021 в частині своєчасного та в повному обсязі повернення суми кредиту та процентів, позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФБС. Маркет», м.Маріуполь про стягнення 46107,92 грн, з яких 31400,00 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та 14707,92 грн загальний залишок заборгованості за процентами.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір №50.43.0000000017 від 08.12.2021 є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного Кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.2 ст.345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Частиною 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Свої зобов`язання за кредитним договором №50.43.0000000017 від 08.12.2021 позивач виконав та надав відповідачу кредит в розмірі 43000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №TR.21337281.22996.70198 від 30.12.2021.

З наявної у матеріалах справи банківської виписки по рахунку відповідача та розрахунку заборгованості за розглядуваним кредитним договором вбачається, що відповідачем вчинялись дії щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування. Водночас повністю кредит повернуто не було, як і не було сплачено проценти за користування кредитними коштами.

Як зазначалось, пунктом А.3 договору №50.43.0000000017 від 08.12.2021 встановлювався термін повернення кредиту 24 місяці з дати укладення договору, тобто кінцевий термін повернення кредиту - 07.12.2023.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на умови кредитного договору №50.43.0000000017 від 08.12.2021, суд дійшов висновку, що термін повернення відповідачем кредиту, є такими, що настав, однак всупереч вимогам чинного законодавства та умовам кредитного договору відповідач не повернув кредитні кошти у розмірі 31400,00грн.

Судом встановлено, що позивачем нараховувались проценти за користування кредитом в розмірі 19,9 % річних з 30.12.2021 до 30.06.2024.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 навела висновок про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 наведено висновки про те, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст.1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст.625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст.625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що вона вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма ч. 2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, за правомірне користування кредитними коштами (в межах строку дії кредитного договору) стягуються проценти на підставі ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, а за неправомірне користування кредитними коштами (поза межами строку дії кредитного договору) - на підставі положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи умови кредитного договору №50.43.0000000017 від 08.12.2021 відповідач мав обов`язок повернути всю заборгованість за договором до 07.12.2023.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому воєнний стан неодноразово було продовжено та діє на теперішній час.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, з 24.02.2022 включно і до припинення воєнного стану в Україні, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України в силу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що позичальник відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, беручи до уваги те, що кінцевий термін погашення кредиту - 07.12.2023 (згідно умов кредитного договору), тому належним є нарахування відсотків за період до 07.12.2023 (включно), що складає 11131,76грн, при цьому нарахування позивачем процентів як плати за користування кредитом після визначеного договором терміну повернення кредиту, тобто після 07.12.2023 є безпідставним.

Згідно вимог ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, ст.86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вказане, враховуючи наявні в матеріалах справи докази суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом та за процентами такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме до стягнення підлягає 31400,00грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та 11131,76грн загальний залишок заборгованості за процентами.

Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на оплату правової допомоги «гонорар успіху» у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У відповідності до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

На підтвердження понесення Акціонерним товариством «Акцент-Банк», м.Дніпро витрат на правову допомогу до Господарського суду Донецької області надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АЕ №1305966 від 02.08.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4257; договір №2812-1/2023 від 28.12.2023 про надання правової допомоги, що укладений між позивачем та адвокатом Омельченком Євгеном Володимировичем.

Згідно з договором №2812-1/2023 від 28.12.2023 про надання правової допомоги (договір), що укладений між АТ «Акцент-Банк» (клієнт) та адвокатом Омельченком Євгеном Володимировичем (адвокат), предметом договору є, зобов`язання адвоката щодо, зокрема, надання правової допомоги клієнту адвокатом, як його представником в судах всіх інстанцій, та зобов`язання клієнта сплатити адвокату гонорар за надані послуги, а також у випадку необхідності фактичні витрати, пов`язані з виконанням договору (відповідно до п.1.1. договору).

Згідно п. 4.1. договору, гонорар адвоката за загальне надання правової допомоги клієнту складає суму в розмірі 24754,00 грн. Додатково за ведення кожної окремої справи клієнт сплачує «Гонорару успіху» відповідно до п.4.2.

Відповідно до п.4.2. договору, додатковий гонорар за ведення кожної конкретної судової справи клієнта виплачується адвокату у вигляді «Гонорару успіху». «Гонорар успіху» становить 5% від ціни позову, але не менше 3000,00 грн та не більше 15000,00грн, по справах немайнового характеру «Гонорару успіху» становить 5000,00 грн.

Положеннями пункту 4.4. договору встановлено, що оплата «Гонорару успіху» проводиться після отримання відповідного судового рішення по справі.

Відповідно до п.7.1. договору, цей договір набирає чинності з мо менту його підписання сторонами, але не раніше 01.01.2024 і діє до 31.12.2024.

Договір підписано повноважними представниками сторін без зауважень та скріплено печаткою клієнта.

Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі №922/45/19.

Відповідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача гонорару успіху в розмірі 5000,00 грн, суд зазначає, що передбачена між сторонами винагорода є додатковою винагородою адвоката, платою за ведення кожної конкретної судової справи, та є за своєю суттю так званим "гонораром успіху", нарахування та сплата якого залежать від настання певної події, а саме: після отримання відповідного рішення по справі.

З цього приводу суд зазначає, що хоча чинне законодавство і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Суд зазначає про те, що Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правила адвокатської етики надають визначення поняття "гонорар" без поділу цього поняття на види. Зокрема норми зазначених закону та Правил не передбачають такі різновиди винагороди (гонорару) як основний, додатковий чи "гонорар успіху", що свідчить про те, що поняття "гонорар", яке міститься у зазначених нормативно-правових актах, є загальним, під яким розуміється як основна, так і додаткова винагороди.

Суд зазначає про те, що "гонорар успіху", погоджений сторонами у договорі, є складовою частиною гонорару адвоката і належить до судових витрат, а відтак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати, зокрема, і гонорар успіху за критерієм розумності таких витрат, їх співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторони справи.

Як вже було встановлено судом, сторони у п. 4.2. договору №2812-1/2023 від 28.12.2023 дійшли згоди, що «Гонорар успіху» становить 5% від ціни позову, але не менше 3000,00грн та не більше 15000,00 грн, по справах немайнового характеру «Гонорару успіху» становить 5000,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5000,00 грн витрат на правову допомогу.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

З урахуванням вищевикладеного, відповідно до вимог п.4.2. договору №2812-1/2023 від 28.12.2023, приймаючи до уваги ціну позову (46107,92грн) у цій справі, суд дійшов висновку, що обґрунтованою до стягнення з відповідача на користь позивача є сума витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн (46107,92 грн х 5% =2305,40грн).

Судом також враховано те, що за приписами ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України.

Відповідачем, у порядку ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, заяви про зменшення суми судових витрат не подано, заперечень щодо співмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу не наведено.

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені частково, витрати позивача на оплату професійної правничої допомоги суд покладає на відповідача у сумі 2767,32 грн.

Судовий збір, у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 74, 76, 123, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк», м.Дніпро до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФБС. Маркет», м.Маріуполь про стягнення 46107,92 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФБС. Маркет» (87554, Донецька обл., м.Маріуполь, просп.Будівельників, буд.166, код ЄДРПОУ 23609123) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м.Дніпро, вул.Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) загальний залишок заборгованості за наданим кредитом у розмірі 31400,00 грн, загальний залишок заборгованості за процентами у розмірі 11131,76грн, судовий збір у розмірі 2234,52 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 2767,32 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.10.2024.

Суддя Г.Є. Курило