Рішення

від 18.10.2024 по справі 906/865/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/865/24

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ РТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення 61660,98 грн

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім РТД" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат"61660,98 грн., з яких: 54408,00 грн. основного боргу, 493,78 грн. інфляційних, 623,46 грн. 3% річних та 6135,74 грн. пені.

Ухвалою суду від 19.08.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

02.09.2024р. від відповідача надійшла заява про визнання позову та про відстрочення погашення заборгованості на 3 місяці до 02.12.2024р. (а.с.26-56).

Враховуючи відсутність клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного сторонами договору постачання товару №23-01/М від 23.01.2024р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 54408,00 грн.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару не виконав, у зв`язку з чим, окрім суми боргу, позивач просить стягнути 493,78 грн. інфляційних, 623,46 грн. 3% річних та 6135,74 грн. пені.

Відповідач позовні вимоги визнав та просив суд відстрочити погашення заборгованості строком на 3 місяці - до 02.12.2024, про що вказав у заяві про відстрочення погашення заборгованості від 02.09.2024р.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

23.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ РТД" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" (Покупець) було укладено договір постачання товару №23-01/М, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві азботехнічні та гумові вироби, надалі товар, згідно специфікацій, які є невід`ємними частинами договору, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар (а.с.16-18).

Відповідно до п.3.1 договору, умови та строк (термін) поставки товару визначається у специфікаціях, згідно яких буде відбуватись постачання.

Згідно п.3.3 договору датою поставки товару визначається дата підписання Покупцем належним чином оформленої Постачальником видаткової накладної.

Відповідно до п.4.4 договору Покупець оплачує товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі виставленого(их) рахунку(ів)-фактури у порядку передбаченому специфікаціями.

Згідно п.5.2 договору, за порушення строків оплати за товар, Покупець на письмову вимогу Постачальника сплачує останньому пеню у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення від ціни товару, оплату якого прострочено, за кожний день такого прострочення.

Відповідно до Специфікації №1 від 24.01.2024р. сторони погодили перелік товару для поставки на загальну суму 54408,00 грн. (а.с.21).

Пунктом 3 Специфікації погоджено, що оплата за товар, що поставляється по даній Специфікації, здійснюється Покупцем на умовах відтермінування платежу протягом 20 робочих днів від дати фактичної поставки Постачальником товару Покупцю.

Згідно наявних в справі видаткових накладних, підписаних представниками сторін, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 54408,00 грн. (а.с.9-11), а саме:

- за видатковою накладною № РН-0000083 від 12 лютого 2024р. на суму 25704,00 грн.;

- за видатковою накладною №РН-0000123 від 22 лютого 2024р. на суму 3000,00 грн.;

- за видатковою накладною № РН-0000178 від 14 березня 2024р. на суму 25704,00 грн.

Відповідач не виконав свої зобов`язання щодо сплати коштів за поставлений товар.

У зв`язку з несплатою заборгованості, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім РТД" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат"61660,98 грн., з яких: 54408,00 грн. основного боргу, 493,78 грн. інфляційних, нарахованих за період квітень-червень 2024р., 623,46 грн. 3% річних, нарахованих за період з 11.03.2024р. по 12.08.2024р., та 6135,74 грн. пені, нарахованої за період з 11.03.2024р. по 12.08.2024р.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно дост. 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору постачання товару №23-01/М від 23.01.2024р.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивач умови договору виконав, поставивши відповідачу товар на загальну суму 54408,00 грн., що підтверджується належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи (видаткові накладні на а.с.9-11).

В той же час, відповідач свої зобов`язаннящодо оплати отриманого товару не виконав.

Статтею 610 ЦК Українипередбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1ст.612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК Українивизначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Відповідно до ч. 1ст. 549 ЦК Українивстановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 3ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2ст.625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивач здійснив нарахування окремо по кожній видатковій накладній на нарахував до стягнення з відповідача 493,78 грн. інфляційних, нарахованих за період квітень-червень 2024р., 623,46 грн. 3% річних, нарахованих за період з 11.03.2024р. по 12.08.2024р., та 6135,74 грн. пені, нарахованої за період з 11.03.2024р. по 12.08.2024р.

Перевіривши вказані розрахунки, суд встановив, що позивач помилково здійснив нарахування річних та пені з останнього робочого дня двадцятиденного строку для проведення розрахунків за товар, а не з наступного дня.

За вказаних обставин суд здійснив власний розрахунок наступним чином:

- за видатковою накладною №РН-0000083 від 12 лютого 2024р. на суму 25704,00 грн. нарахування слід здійснювати з 12.03.2024р. по 12.08.2024р. (кінцевий строк нарахування визначений позивачем) і розмір 3% річних за вказаний період становить 324,46 грн., пені - 2943,32 грн.;

- за видатковою накладною №РН-0000123 від 22 лютого 2024р. на суму 3000,00 грн. нарахування слід здійснювати з 22.03.2024р. по 12.08.2024р. і розмір 3% річних за вказаний період становить 35,41 грн., пені - 319,51 грн.;

- за видатковою накладною № РН-0000178 від 14 березня 2024р. на суму 25704,00 грн. нарахування слід здійснювати з 12.04.2024р. по 12.08.2024р. і розмір 3% річних за вказаний період становить 259,15 грн., пені - 2309,85 грн.

Нарахування інфляційних втрат по вказаних видаткових накладних здійснено позивачем у меншому розмірі, ніж обраховано судом, а тому до стягнення підлягають саме заявлені позивачем суми: за видатковою накладною № РН-0000083 від 12 лютого 2024р. -257,76 грн., за видатковою накладною №РН-0000123 від 22 лютого 2024р. -30,08 грн., за видатковою накладною № РН-0000178 від 14 березня 2024р. - 205,94 грн.

Згідно із ч.ч. 2, 3ст.13 ГПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1ст.191 ГПК Українивстановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4ст.191 ГПК Україниу разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідач у заяві від 02.09.2024 визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Разом з тим, суд встановив, що законним та обгрунтованими будуть позовні вимоги в сумі 61093,48 грн., з яких: 54408,00 грн. боргу, 619,02 грн. 3% річних, 5572,68 грн. пені, 493,78 грн. інфляційних.

Враховуючи викладене, суд приймає визнання позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" в розмірі правомірно заявлених позовних вимог в сумі 61093,48 грн.

В стягненні 3% річних в сумі 4,44 грн. та пені в сумі 563,06 грн. суд відмовляє за безпідставністю їх заявлення.

За приписами ч. 1ст. 74 ГПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1ст. 86 ГПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відносно заяви відповідача про відстрочення виконання рішення, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1статті 239 ГПК Українивстановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Господарським процесуальним кодексомне визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правиламистатті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення.

Водночас, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Відповідно до приписів ст.ст.74,76-79 ГПК Українисаме на заявника покладається обов`язок доведення існування відповідних обставин, які унеможливлюють виконання рішення.

Обґрунтовуючи заяву про відстрочення виконання рішення, відповідач вказує на те, що на даний час у нього відсутня фінансова спроможність у погашенні зазначеної заборгованості через складні фінансові правовідносинами з контрагентами та укладеними за ними договорами, виплати грошових коштів по заробітній платі та податкам.

Зазначив, що основною причиною скрутного фінансового стану є відсутність реалізації продукції товариства, що пов`язано із введенням на території України воєнного стану, усі споживачі продукції товариства або відмовилися від її придбання або зупинили свою виробничу діяльність.

Вказав, що частину працівників товариства переведено на неповний робочий тиждень, а по іншій частині персоналу - неодноразово оголошувались простої, на підтвердження чого надав копії наказів про зупинку виробництва за період лютий-вересень 2024р., копії наказів про оголошення простою за березень-серпень 2024р.

Дослідивши подані відповідачем докази в підтвердженняобставин, які ускладнюють виконання рішення, суд вважає, що наведені обставини перешкоджають виконанню рішення, однак не виключають можливості самостійного виконання боржником рішення суду у даній справі.

Негайне звернення стягнення на кошти і майно боржника у виконавчому провадженні хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може взагалі припинити господарську діяльність відповідача, яку останній здійснює.

На думку суду, у випадку негайного стягнення з боржника всієї суми за рішенням господарського суду у даній справі, зазначені обставини можуть призвести до складного економічногго становища Товариства, неможливості сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів від здійснення такої діяльності, як і неможливості виконання рішення по даній справі.

Судом враховано фінансовий стан сторін та те, що відстрочка виконання рішення в даній справі на 3 місяці не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора, крім того, суд дійшов висновку, що відстрочка виконання судового рішення не сприятиме ухиленню від його виконання та надасть боржнику можливість виконати судове рішення.

Отже, враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку про можливість відстрочення виконання рішення судудо 02.12.2024 року, як і заявляв відповідач.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції 492 від 18.07.2024 р. сплачено судовий в сумі 3028,00 грн.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, оскільки позом подано через систему Електронний суд, тому судовий збір підлягав сплаті в сумі 2422,40 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні приписи містяться у ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи факт визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, 50% судового збору, обрахованого з урахуванням понижуючого коефіцієнта з правомірно заявлених позовних вимог, що становить 1200,05 грн., підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету, про що судом буде винесена ухвала після набрання рішенням законної сили.

Решта 50% судового збору в сумі 1200,05 грн. покладається на відповідача.

Надміру сплачені кошти судового збору в сумі 605,60 грн. можуть бути повернені за заявою позивача.

В позовній заяві позивачем вказано попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу допомогу 10000,00 грн.

Разом з тим, на дату прийняття рішення доказів на підтвердження розміру судових витрат на правничу допомогу позивачем не подано, тому розподіл судових витрат у цій частині суд не здійснює.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Прийняти визнання Товариством з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім РТД".

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" (12110, Житомирська обл., Коростенський р-н, смт. Іршанськ, вул. Шевченка, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 41126949)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім РТД" (49017, м.Дніпро, вул.Авіаційна, 39 оф.17, код ЄДРПОУ 34409800):

- 54408,00 грн. боргу;

- 619,02 грн. 3% річних;

- 5572,68 грн. пені;

- 493,78 грн. інфляційних;

- 1200,05 грн. судового збору.

4. Відстрочити виконання рішення до 02 грудня 2024 р.

5. Після набрання рішенням законної сили ухвалою суду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім РТД" з Державного бюджету України 1200,05 судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення.

Повне рішення складено: 18.10.24

Суддя Сікорська Н.А.

1 - до справи